ДАПОРИН (DAPORIN)

Склад і форма випуску

таблетки, вкриті плівковою оболонкою 30 мг блістер, № 6Ціни в аптеках
Дапоксетин
30 мг
Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; кремнію діоксид колоїдний водний; магнію стеарат;
плівкове покриття Opadry grey II 32K275005 (гіпромелоза; лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е171); гліцерол триацетат; заліза оксид чорний (Е172); заліза оксид червоний (Е172); заліза оксид жовтий (Е 172))..
№ UA/18366/01/01 від 12.10.2020 до 12.10.2025
B За рецептом

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка

Механізм дії. Дапоксетин є сильнодіючим селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Еякуляція у людини регулюється в першу чергу симпатичною нервовою системою. Еякуляцію запускає спінальний рефлекторний центр за участю стовбура головного мозку, на який чинить первинний вплив ряд ядер мозку (медіальні преоптичні і паравентрикулярні ядра).

Механізм дії дапоксетину при передчасній еякуляції (ПЕ), імовірно, пов’язаний з інгібуванням зворотного захоплення серотоніну нейронами і подальшим посиленням впливу нейромедіаторів на пре- і постсинаптичні рецептори.

Клінічна ефективність і безпека. Ефективність дапоксетину при лікуванні ПЕ була встановлена при проведенні 5 подвійних сліпих клінічних досліджень з контролем плацебо, у рамках яких був рандомізований загалом 6081 пацієнт. Вік пацієнтів — від 18 років. За 6 міс до включення цих осіб у дослідження у них в більшості статевих актів була ПЕ. ПЕ визначалася відповідно до діагностичних критеріїв DSM-IV (Настанова з діагностики і статистики психічних розладів): короткий час настання еякуляції (інтравагінальний латентний час еякуляції (intravaginal ejaculatory latency time — IELT) — час від вагінальної пенетрації до моменту інтравагінальної еякуляції) становить менше ніж 2 хв, що вимірювалося з використанням секундоміра в 4 дослідженнях, слабкий контроль над еякуляцією, а також обумовлені цим станом значний стрес або складності в міжособистісних стосунках.

Особи з іншими видами статевої дисфункції, включаючи еректильну дисфункцію, а також особи, які застосовують інші лікарські засоби для лікування ПЕ, були виключені з усіх досліджень.

Результати всіх рандомізованих досліджень порівнянні. Ефективність виявлена після 12 тиж лікування. Одне дослідження включало пацієнтів як з країн ЄС, так і з інших країн, тривалість їх лікування становила 24 тиж. У дослідженні 1162 пацієнти були рандомізовані: 385 приймали плацебо, 388 — приймали дапоксетин у дозі 30 мг у разі потреби, 389 пацієнтів — дапоксетин у дозі 60 мг у разі потреби. Середнє значення і середній IELT в кінці дослідження представлені в табл. 1, а загальний розподіл пацієнтів, які досягли принаймні певного рівня середнього показника IELT в кінці дослідження, представлені в табл. 2. Інші дослідження та сукупний аналіз даних на 12-му тижні дали схожі результати.

Таблиця 1. Середнє значення та медіана показника IELT в кінці дослідження, обчислені методом найменших квадратів*

Середній IELT Плацебо Дапоксетин у дозі 30 мг Дапоксетин у дозі 60 мг
Медіана 1,05 хв 1,72 хв 1,91 хв
Різниця порівняно з плацебо (95% довірчий інтервал (ДІ))   0,6 хв**

(0,37; 0,72)

0,9 хв**

(0,66; 1,06)

Середнє значення, обчислене методом найменших квадратів 1,7 хв 2,9 хв 3,3 хв
Різниця порівняно з плацебо (95% ДІ)   1,2 хв **

(0,59; 1,72)

1,6 хв**

(1,02; 2,16)

*Фонове (вихідне) значення, перенесене на пацієнтів, стосовно яких немає початкових даних.

**Різниця була статистично значущою (значення р≤0,001).

Таблиця 2. Пацієнти, які досягли принаймні характерного рівня середнього IELT в кінці дослідження*

IELT, хв Плацебо, % Дапоксетин у дозі 30 мг% Дапоксетин у дозі 60 мг%
≥1,0 51,6 68,8 77,6
≥2,0 23,2 44,4 47,9
≥3,0 14,3 26,0 37,4
≥4,0 10,4 18,4 27,6
≥5,0 7,6 14,3 19,6
≥6,0 5,0 11,7 14,4
≥7,0 3,9 9,1 9,8
≥8,0 2,9 6,5 8,3

*Вихідне значення, перенесене на пацієнтів з відсутністю вихідних даних.

Величина подовження IELT була пов’язана з вихідним IELT і була непостійною в окремих пацієнтів: клінічна значимість ефективності лікування дапоксетином була продемонстрована у наведених показниках ефективності та аналізі даних пацієнтів з терапевтичним ефектом.

Пацієнт з терапевтичним ефектом визначався як той, що мав принаймні 2-гу категорію збільшення в контролі еякуляції плюс принаймні 1-шу категорію зменшення розладів еякуляції. Статистично більшість пацієнтів мали терапевтичний ефект у кожній з груп із застосуванням дапоксетину порівняно з плацебо-групою в кінці дослідження: тиждень 12-й або 24-й. Виявлена більша частка пацієнтів з терапевтичним ефектом у групі прийому дапоксетину в дозі 30 мг (11,1%, 95% ДІ 7,24; 14,87) і дапоксетину в дозі 60 мг (16,4%, 95% ДІ 13,01; 19,75) порівняно з групою плацебо на 12-му тижні (узагальнений аналіз).

Клінічне значення ефекту від лікування дапоксетином представлено на прикладі групи для вимірювання результату загального клінічного враження пацієнта, у якій пацієнтів попросили порівняти їх ПЕ з самого початку дослідження, з градацією відповідей: від «набагато краще» до «набагато гірше». У кінці дослідження (тиждень 24-й) 28,4% пацієнтів групи прийому дапоксетину 30 мг і 35,5% пацієнтів групи прийому дапоксетину 60 мг повідомили, що їхній стан став кращим чи набагато кращим порівняно з 14% в групі плацебо. 53,4 і 65,6% пацієнтів, які приймали дапоксетин у дозі 30 мг і 60 мг відповідно, повідомили, що їх стан був принаймні дещо кращим порівняно з 28,8% в групі плацебо.

Фармакокінетика

Абсорбція. Дапоксетин швидко всмоктується і досягає Cmax в плазмі крові приблизно через 1–2 год після прийому таблетки. Абсолютна біодоступність становить 42% (діапазон 15–76%), а в діапазоні 30–60 мг Cmax і AUC підвищувалися пропорційно дозі. Після багаторазового прийому значення AUC дапоксетину й активного метаболіту десметилдапоксетину збільшилися приблизно на 50% порівняно зі значеннями AUC після прийому дапоксетину в одноразовій дозі. Прийом жирної їжі незначно знижував Cmax (на 10%) і незначно підвищував AUC дапоксетину (на 12%), а також злегка подовжував Tmax дапоксетину. Ці зміни не були клінічно значущими. Дапоксетин можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Більше 99% дапоксетину in vitro зв’язується з білками плазми крові. Активний метаболіт десметилдапоксетин зв’язується з білками на 98,5%. Середній Vd дапоксетину в рівноважному стані становить 162 л.

Метаболізм. За даними досліджень in vitro, дапоксетин метаболізується численними ферментними системами в печінці та нирках, у першу чергу CYP 2D6, CYP 3A4 та флавінзалежною монооксигеназою (FMO1). Після перорального введення 14C-дапоксетину останній активно метаболізувався із залученням насамперед таких шляхів біотрансформації: N-окиснення, N-деметилювання, гідроксилювання нафтилу, глюкуронізація і сульфатування. Є свідчення про наявність пресистемного ефекту першого проходження після перорального застосування.

Основними компонентами, які циркулюють у плазмі крові, були інтактний дапоксетин та дапоксетин-N-оксид. Дані досліджень зв’язування та транспорту, проведені in vitro, показали, що N-оксид дапоксетину є неактивним. Додаткові метаболіти, включаючи десметилдапоксетин і дидесметилдапоксетин, становили менше 3% від загальної кількості речовин у плазмі крові. Дані досліджень зв’язування, проведені in vitro, показали, що десметилдапоксетин і дапоксетин мають однакову ефективність, а активність дидесметилдапоксетину становить близько 50% активності дапоксетину. Концентрація вільного десметилдапоксетину (AUC і Cmax) становить 50 і 23% концентрації вільного дапоксетину відповідно.

Виведення. Метаболіти дапоксетину виводяться перш за все із сечею як кон’югати. Активну речовину в незміненому стані в сечі не виявляли. Після перорального застосування початковий Т½ дапоксетину становив близько 1,5 год, рівень у плазмі крові — менше 5% Cmax через 24 год після прийому, а кінцевий Т½ становив близько 19 год, як і кінцевий Т½ десметилдапоксетину.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів. Метаболіт десметилдапоксетину сприяє фармакологічному ефекту дапоксетину, зокрема коли вплив десметилдапоксетину збільшується. Нижче представлено підвищення показників активної фракції в деяких групах пацієнтів. Це підсумок вільного впливу дапоксетину і десметилдапоксетину. Десметилдапоксетин має таку ж силу дії, як і дапоксетин. Попередній розрахунок передбачає рівномірний розподіл десметилдапоксетину в ЦНС.

Пацієнти різних рас. Аналіз клінічної фармакології однократної дози 60 мг дапоксетину не показав статистично значущих відмінностей у пацієнтів різних рас.

Аналіз дослідження клінічної фармакології після однократного прийому дапоксетину в дозі 60 мг статистично значущої різниці між представниками латиноамериканського походження, а також європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявив. Клінічні дослідження, які були проведенні для порівняння фармакокінетики дапоксетину в осіб японського походження та європеоїдної раси, виявили, що у пацієнтів японського походження має місце більш високий рівень дапоксетину у плазмі крові (на 10–20 %) (AUC та Cmax) завдяки більш низькій масі тіла. Значущого клінічного ефекту, якщо концентрація трохи вища, не очікується.

Пацієнти літнього віку (старше 65 років). Аналіз фармакології досліджень однократної дози 60 мг дапоксетину не показав істотних відмінностей у фармакокінетичних параметрах (Cmax, AUCinf, Tmax) здорових чоловіків літнього віку і здорових молодих чоловіків. Ефективність та безпека не були встановлені для пацієнтів цієї групи.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Клінічне фармакологічне дослідження застосування однократної дози 60 мг дапоксетину було проведено за участю пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв), середнім (кліренс креатиніну 30–<50 мл/хв) і тяжким ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) та пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну >80 мл/хв). Не виявлено тенденції до збільшення AUC дапоксетину зі зниженням ниркової функції. AUC у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності була приблизно в 2 рази більшою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, хоча дані щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю обмежені. Фармакокінетика дапоксетину не була оцінена у пацієнтів, які потребують гемодіалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з помірним ступенем порушення функції печінки вільне значення Cmax дапоксетину зменшується на 28%, а вільне значення AUC є незмінним. Вільне значення Cmax і AUC активної фракції (сума вільного впливу дапоксетину та десметилдапоксетину) було знижено на 30 і 5% відповідно. У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки вільне значення Cmax дапоксетину практично не змінюється (зниження на 3%) і вільне AUC збільшується на 66%. Вільний Cmax і AUC активної фракції дапоксетину та десметилдапоксетину були практично незмінними і в 2 рази збільшені відповідно.

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю вільне значення Cmax дапоксетину було знижено на 42%, але вільне значення AUC було збільшено приблизно на 223%. Cmax і AUC активної фракції мали подібні зміни.

Поліморфізм CYP 2D6. Клінічне фармакологічне дослідження застосування однократної дози 60 мг дапоксетину показало, що концентрація в плазмі крові в повільних метаболізаторів CYP 2D6 була вищою, ніж у швидких метаболізаторів CYP 2D6 (приблизно на 31% вище для Cmax, на 36% вище для AUCinf дапоксетину, на 98% вище для Cmax та на 161% вище для AUCinf десметилдапокситину). Активна фракція дапоксетину може бути збільшена приблизно на 46% щодо Cmax і приблизно на 90% щодо AUC. Це збільшення може призвести до більш високої захворюваності та серйозних дозозалежних побічних ефектів, таких як залежність від дози. Безпека застосування дапоксетину у повільних метаболізаторів CYP 2D6 викликає особливу занепокоєність при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які можуть пригнічувати метаболізм дапоксетину, такими як помірні та сильні інгібітори CYP 3A4.

Показання ДАПОРИН

для лікування ПЕ у дорослих чоловіків віком 18–64 років, які відповідають таким критеріям:

– латентний час інтравагінальної еякуляції (IELT) становить менше ніж 2 хв;

– персистувальна або повторна еякуляція після мінімальної сексуальної стимуляції перед, під час або незабаром після статевого проникнення, яка настає раніше бажаного для пацієнта моменту;

– виражений стрес або труднощі, що виникали у міжособистісних взаєминах як наслідок ПЕ;

– недостатній контроль за настанням еякуляції;

– ПЕ в більшості спроб здійснення статевого акту за останні 6 міс.

Препарат слід застосовувати у разі потреби тільки як лікування перед передбачуваним статевим актом. Препарат не можна застосовувати для затримки еякуляції чоловікам, яким не був встановлений діагноз ПЕ.

Застосування ДАПОРИН

призначений для перорального застосування. Щоб уникнути гіркого смаку, таблетки слід ковтати не розламуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Дорослі. Препарат не призначений для постійного щоденного застосування. Його слід застосовувати тільки у разі передбачуваного статевого акту. Препарат не слід приймати частіше, ніж через 24 год.

Рекомендована початкова доза для всіх пацієнтів становить 30 мг, яку слід приймати за 1–3 год до передбачуваного статевого акту. Лікування не можна починати з дози 60 мг.

Якщо індивідуальна реакція на дапоксетин у дозі 30 мг недостатня і в пацієнта не виявлено побічних реакцій середнього або тяжкого ступеня, а також продромальних симптомів, що дають змогу припустити можливий розвиток непритомності, дозу можна підвищити до максимальної рекомендованої дози 60 мг, яку слід приймати у разі потреби приблизно за 1–3 год до статевого акту. Частота і тяжкість побічних реакцій при прийомі дапоксетину в дозі 60 мг підвищується. Якщо у пацієнта виникли ортостатичні реакції після прийому дапоксетину в початковій дозі, не рекомендовано підвищувати дозу до 60 мг.

Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу дапоксетину.

Лікар повинен проводити ретельний аналіз співвідношення «ризик/користь» після перших 4 тиж застосування препарату (або принаймні після 6 доз лікування), щоб визначити, чи доцільно продовжувати лікування. Дані, що стосуються ефективності та безпеки прийому дапоксетину протягом більше 24 тиж, обмежені. Лікар повинен переглядати клінічну необхідність продовження лікування та співвідношення «ризик/користь» лікарського засобу принаймні кожні 6 міс.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. Препарат застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок лікарський засіб застосовувати не рекомендується.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Дапоксетин протипоказаний пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього або тяжкого ступеня.

Пацієнти, які лікуються сильнодіючими інгібіторами CYP 2D6 або є повільними метаболізаторами CYP 2D6. Таким пацієнтам підвищення дози дапоксетину до 60 мг слід здійснювати з обережністю.

Пацієнти, які приймають інгібітори CYP 3A4 середньої сили або сильнодіючі інгібітори CYP 3A4. Застосування дапоксетину у пацієнтів, що приймають одночасно сильнодіючі інгібітори CYP 3A4, протипоказане. Препарат застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори CYP 3А4 середньої сили, та не перевищувати дозу дапоксетину 30 мг.

Пацієнти літнього віку (старше 65 років). Ефективність та безпека застосування дапоксетину не була встановлена для пацієнтів віком від 65 років.

Діти. Застосування дапоксетину протипоказане дітям.

Протипоказання

  • підвищена чутливість до діючої речовини та/або інших компонентів препарату.
  • Серцева недостатність (II–IV класи за NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)).
  • Порушення провідності серця, такі як AV-блокада або синдром слабкості синусного вузла.
  • Виражена ІХС.
  • Виражена вада клапанів серця.
  • Порушення функції печінки середнього або тяжкого ступеня.
  • Наявність в анамнезі непритомності.
  • Наявність в анамнезі манії або тяжкої депресії.
  • Одночасний прийом інгібіторів МАО та протягом 14 діб після їх відміни. Застосування препарату слід припинити щонайменше за 7 діб до початку терапії інгібіторами МАО.
  • Одночасний прийом тіоридазину та протягом 14 діб після його відміни. Застосування препарату слід припинити щонайменше за 7 діб до початку лікування тіоридазином.
  • Одночасний прийом інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічних антидепресантів) або інших лікарських засобів/препаратів рослинного походження з серотонінергічною дією, таких як L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, літій, звіробій звичайний (Hypericum perforatum), та протягом 14 діб після їх відміни. Застосування препарату слід припинити щонайменше за 7 діб до початку лікування вказаними лікарськими засобами/препаратами рослинного походження з серотонінергічною дією.
  • Одночасний прийом сильнодіючих інгібіторів CYP 3А4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, саквінавір, телітроміцин, нефазодон, нелфінавір, атазанавір тощо (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Побічна дія

при проведенні клінічних випробувань повідомлялося про виникнення непритомності й ортостатичної гіпотензії.

Найбільш часто у клінічних випробуваннях повідомлялося про такі побічні реакції, залежні від дози: нудота (11,0 і 22,2% у групах, які отримували дапоксетин у разі потреби в дозі 30 і 60 мг відповідно), запаморочення (5,8 і 10,9%), головний біль (5,6 і 8,8%), діарея (3,5 і 6,9%), безсоння (2,1 і 3,9%) і стомлюваність (2,0 і 4,1%).

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (частоту неможливо визначити за наявними даними).

З боку психіки: часто — тривога, збудження, неспокій, безсоння, незвичні сновидіння, зниження лібідо; нечасто — депресія, пригнічений настрій, ейфорійний настрій, мінливий настрій, підвищена збудливість, байдужість, апатія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, порушення мислення, надмірна настороженість, порушення сну, порушення засинання, інтрасомнічні розлади, нічні жахи, бруксизм, втрата лібідо, аноргазмія.

З боку нервової системи: дуже часто — головний біль, запаморочення; часто — сонливість, порушення уваги, тремор, парестезія; нечасто — непритомність, вазовагальна непритомність, постуральне запаморочення, акатазія, дисгевзія, гіперсомнія, млявість, седативний ефект, зниження рівня свідомості; рідко — запаморочення при фізичному навантаженні, раптове засинання.

З боку органа зору: часто — розмитість зору; нечасто — мідріаз, біль в очах, порушення зору.

З боку органа слуху та рівноваги: часто — дзвін у вухах; нечасто — вертиго.

З боку серця: нечасто — блокада синоатріального вузла, синусова брадикардія, тахікардія.

З боку судин: часто — припливи; нечасто — гіпотензія, систолічна АГ.

З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння: часто — набряк придаткових пазух носа, позіхання.

З боку ШКТ: дуже часто — нудота; часто — діарея, блювання, запор, біль у животі, біль в епігастрії, диспептичні явища, метеоризм, відчуття дискомфорту в шлунку, здуття живота, сухість у роті; нечасто — відчуття дискомфорту в епігастрії, відчуття дискомфорту в животі; рідко — імперативні позиви до дефекації.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — надмірне потовиділення; нечасто — свербіж, холодний піт.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто — еректильна дисфункція; нечасто — недостатність еякуляції, порушення чоловічого оргазму, чоловіча генітальна парестезія.

Загальні порушення: часто — стомлюваність, дратівливість; нечасто — слабкість, відчуття жару, відчуття тривоги, незвичні відчуття, відчуття сп’яніння.

Дослідження: часто — підвищення АТ; нечасто — підвищення ЧСС, підвищення діастолічного АТ, підвищення ортостатичного АТ.

Опис окремих побічних реакцій. При проведенні клінічних досліджень дапоксетину повідомлялося про виникнення непритомності та ортостатичної гіпотензії.

У клінічних дослідженнях спостерігалася непритомність при брадикардії або внаслідок припинення активності синусного вузла, які пов’язані із застосуванням дапоксетину, у пацієнтів, що проходили холтерівський моніторинг. Більшість випадків відмічали протягом перших 3 год після прийому дапоксетину, після прийому першої дози або процедур проведення досліджень у клінічних умовах (таких як взяття крові для аналізу та ортостатичні процедури, вимірювання АТ). Продромальним симптомам часто передувала непритомність.

Виникнення непритомності і, можливо, продромальних симптомів залежить від дози, частіші випадки відмічали у пацієнтів, які отримували вищі, ніж рекомендовані, дози.

Інші особливі популяції. Дапоксетин слід з обережністю застосовувати у підвищеній дозі 60 мг у пацієнтів, які приймають сильнодіючі інгібітори CYP 2D6 або у яких встановлений генотип повільних метаболізаторів CYP 2D6.

Синдром відміни. Раптове припинення постійного прийому СІЗЗС для лікування хронічних депресивних розладів призводить до таких симптомів: дисфоричний розлад, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад парестезія, така як чутливість до удару електричним струмом), тривога, сплутаність свідомості, головний біль, млявість, емоційна лабільність, безсоння і гіпоманія.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні препарату. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Особливості застосування

загальні рекомендації. Дапоксетин слід застосовувати лише чоловікам з ПЕ (див. ПОКАЗАННЯ). Препарат не призначений для застосування у чоловіків, яким не був встановлений діагноз ПЕ. Не встановлена безпека застосування і немає даних про вплив на затримку еякуляції у чоловіків, які не мають ПЕ.

Застосування при інших формах сексуальних розладів. До початку лікування пацієнти з іншими формами сексуальних розладів, включаючи еректильну дисфункцію, повинні бути ретельно обстежені лікарями. Дапоксетин не слід застосовувати чоловікам з еректильною дисфункцією, які приймають інгібітори фосфодіестерази 5 (ФДЕ-5).

Ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (гіпотонії). У клінічних випробуваннях повідомляється про ортостатичну гіпотензію. Перед початком застосування препарату необхідний ретельний медичний огляд, у тому числі вивчення анамнезу щодо ортостатичних реакцій. Слід провести ортостатичний тест до початку лікування (АТ і частота пульсу — у положенні лежачи, на спині і стоячи). У разі наявності ортостатичних реакцій в анамнезі або у разі підозрюваної ортостатичної реакції слід уникати застосування препарату.

Необхідно поінформувати пацієнта заздалегідь, що за наявності продромальних симптомів, таких як запаморочення невдовзі після того, як пацієнт піднявся, слід негайно лягти так, щоб голова знаходилася нижче, ніж інші частини тіла, або сісти так, щоб голова була між колінами, поки симптоми не минуть. Пацієнту не слід швидко підніматися після тривалого лежання або сидіння.

Ризик самогубств/суїцидальних думок. Антидепресанти, включаючи СІЗЗС, порівняно з плацебо підвищують ризик виникнення суїцидальних думок і суїцидальної поведінки у короткострокових дослідженнях у дітей та підлітків з великими депресивними та іншими психічними розладами. Короткострокові дослідження не свідчать про підвищення ризику схильності до самогубства у разі застосування антидепресантів порівняно з плацебо у дорослих віком від 24 років. У клінічних випробуваннях застосування дапоксетину для лікування ПЕ не було чітких свідчень про виникнення схильності до самогубства під час лікування в оцінці можливих побічних реакцій, оцінених відповідно до Колумбійської класифікації оцінки самогубства (С-CASA), шкали Монтгомері — Асберга оцінки депресії або шкали оцінки депресії Бека II.

Ризик розвитку непритомності (синкопе). Пацієнтів слід попередити, щоб вони уникали ситуацій, які можуть призвести до виникнення травм, у тому числі керування транспортними засобами або експлуатації небезпечних механізмів, оскільки можуть виникнути непритомність або продромальні симптоми, такі як запаморочення або переднепритомний стан.

Повідомлялося про можливе виникнення продромальних симптомів, таких як нудота, запаморочення/переднепритомний стан і підвищене потовиділення, які частіше спостерігаються у пацієнтів, які приймали дапоксетин, порівняно з плацебо.

За даними клінічних досліджень дапоксетину випадки непритомності характеризуються втратою свідомості при брадикардії або припиненні активності синусного вузла. Такі випадки відмічають у пацієнтів, які пройшли холтерівський моніторинг ЕКГ, та вважаються вазовагальними в етіології, але більшість випадків зафіксовані протягом перших 3 год після прийому першої дози дапоксетину або пов’язані з процедурами дослідження в умовах клініки (наприклад взяття крові на аналіз та ортостатичні процедури, вимірювання АТ). Можливі продромальні симптоми, такі як нудота, запаморочення, переднепритомний стан, відчуття серцебиття, слабкість, сплутаність свідомості та підвищене потовиділення, які зазвичай з’являлися протягом перших 3 год після введення дози, часто їм передувала непритомність.

Пацієнтів слід поінформувати про ймовірність непритомності в будь-який час з або без продромальних симптомів під час лікування препаратом. Також пацієнтам слід повідомити про важливість підтримки адекватної гідратації і про те, як розпізнати продромальні ознаки та симптоми, щоб знизити ймовірність отримання серйозних травм, пов’язаних із падінням у зв’язку з втратою свідомості.

Якщо пацієнт відчуває продромальні симптоми, то він повинен негайно лягти так, щоб голова знаходилася нижче, ніж інші частини його тіла, або сісти так, щоб голова знаходилася між колінами, поки симптоми не минуть.

Застосування у пацієнтів із серцево-судинними факторами ризику. При застосуванні дапоксетину ризик несприятливих серцево-судинних наслідків від непритомності (серцева непритомність і непритомність з інших причин) підвищується у пацієнтів з основними структурними серцево-судинними захворюваннями (такими як утруднення відтоку, клапанні вади серця, каротидний стеноз та ІХС). Недостатньо даних для визначення, чи поширюється це підвищення ризику вазовагальної непритомності на пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Одночасне застосування з рекреаційними засобами. Одночасне застосування дапоксетину з рекреаційними засобами, що виявляють серотонінергічну активність, такими як кетамін, метилендіоксиметамфетамін і діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД), може призвести до потенційно серйозних реакцій. Ці реакції включають аритмію, гіпертермію і серотоніновий синдром. Одночасне застосування з рекреаційними засобами, що мають седативні властивості, такими як наркотики та бензодіазепіни, може збільшити вираженість сонливості і запаморочення. Одночасне застосування дапоксетину з цими засобами не рекомендується.

Одночасне застосування з алкоголем. Одночасний прийом дапоксетину з алкоголем може посилити пов’язані з вживанням алкоголю нейрокогнітивні ефекти, а також може призвести до посилення такої нейрокардіогенної побічної реакції, як непритомність, підвищуючи таким чином ризик отримання випадкової травми. Пацієнтам не рекомендується вживати алкоголь під час застосування препарату.

Одночасне застосування із засобами, що мають вазодилатаційні властивості. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби з вазодилатаційними властивостями (наприклад антагоністи альфа-адренергічних рецепторів і нітрати), у зв’язку з можливою зниженою ортостатичною толерантністю.

Застосування у пацієнтів з маніакальним синдромом. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з маніакальним синдромом/гіпоманією або біполярним афективним розладом в анамнезі. Слід припинити його застосування, якщо проявляються симптоми цих розладів.

Ризик розвитку епілептичного нападу. У зв’язку з властивостями СІЗЗС знижувати судомний поріг застосування препарату слід припинити у разі розвитку епілептичного нападу. Пацієнтам із нестабільною епілепсією слід уникати застосування дапоксетину. Під час лікування слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів із контрольованою епілепсією.

Ризик розвитку депресії та/або психічних розладів. За наявності у пацієнта ознак і симптомів депресії слід провести обстеження до початку застосування дапоксетину для виключення наявності недіагностованого депресивного розладу.

Одночасне застосування дапоксетину з антидепресантами, у тому числі СІЗЗС та СІЗЗСН, протипоказано. Не рекомендується припинення лікування постійної депресії або тривоги з метою ініціювання прийому препарату для лікування ПЕ. Дапоксетин не рекомендований для лікування психічних розладів, його не слід застосовувати у чоловіків з такими розладами, як шизофренія, або особам з іпохондрією, оскільки збільшення вираженості симптомів, пов’язаних з депресією, не може бути виключене. Це може бути результатом основного психічного розладу або наслідком терапії препаратом. Слід заохочувати пацієнтів повідомляти про будь-які тривожні думки чи відчуття у будь-який період лікування. Якщо ознаки і симптоми депресії виникають під час лікування, застосування препарату слід припинити.

Ризик розвитку кровотеч. При застосуванні СІЗЗС зафіксовано порушення гемостазу. Дапоксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів (такі як атипові нейролептики та фенотіазини, ацетилсаліцилова кислота, НПЗП, антитромбоцитарні засоби), або антикоагулянти (наприклад варфарин), а також у разі наявності в анамнезі кровотечі або розладів коагуляції.

Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Дапоксетин не рекомендується для застосування у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок.

Ризик розвитку синдрому відміни. Раптове припинення постійного прийому СІЗЗС для лікування хронічних депресивних розладів призводить до таких симптомів: дисфоричний розлад, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад, парестезія, така як чутливість до удару електричним струмом), тривога, сплутаність свідомості, головний біль, млявість, емоційна лабільність, безсоння і гіпоманія.

Результати дослідження безпеки показали більш високу частоту симптомів відміни у вигляді безсоння і запаморочення від легкого до помірного ступеня після відміни дапоксетину після 62 днів застосування або його застосування у дозі 60 мг.

Застосування у пацієнтів із захворюваннями органа зору. Застосування дапоксетину було пов’язане з побічними реакціями з боку органа зору, такими як мідріаз та біль в очах. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском або з ризиком виникнення закритокутової глаукоми.

Застосування у пацієнтів з непереносимістю лактози. Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати у пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Препарат не призначений для застосування у жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дапоксетин чинить незначний або помірний вплив на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Повідомлялося про виникнення запаморочення, порушення уваги, непритомності, розмитості зору і сонливості. Пацієнтів слід попередити про необхідність уникнення травмонебезпечних ситуацій, включаючи керування транспортним засобом або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

фармакодинамічна взаємодія

Інгібітори МАО: при одночасному застосуванні СІЗЗС з інгібіторами МАО повідомлялося про виникнення серйозних реакцій, іноді з летальним наслідком, які включали гіпертермію, ригідність, міоклонію, розлади вегетативної нервової системи з виникненням швидких змін життєво важливих функцій, а також змін психічного статусу, включаючи виражене збудження, що переходить у делірій і кому. Такі реакції також відмічали у пацієнтів, які недавно закінчили прийом СІЗЗС і почали прийом інгібіторів МАО. Були окремі випадки із симптоматикою, що нагадує злоякісний нейролептичний синдром. Дані щодо комбінованого застосування СІЗЗС та інгібіторів МАО, отримані в дослідженнях на тваринах, дають змогу припустити, що ці лікарські засоби можуть діяти синергічно, підвищуючи АТ і викликаючи збудження. Дапоксетин не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 14 діб після їх відміни. Інгібітори МАО не слід приймати протягом 7 діб після закінчення прийому дапоксетину.

Тіоридазин: застосування тіоридазину спричинює подовження інтервалу Q–Tк, що пов’язано з виникненням виражених шлуночкових аритмій. Дапоксетин інгібує ізофермент CYP 2D6 та, імовірно, інгібує метаболізм тіоридазину. Очікується, що підвищений рівень тіоридазину, який виникає у результаті цього, призведе до більш вираженого подовження інтервалу Q–Tк. Дапоксетин не слід застосовувати одночасно з тіоридазином або протягом 14 діб після його відміни. Тіоридазин не слід приймати протягом 7 діб після закінчення прийому дапоксетину.

Лікарські засоби/препарати рослинного походження із серотонінергічним впливом: як і у випадку із СІЗЗС, одночасне застосування з лікарськими засобами/препаратами рослинного походження із серотонінергічним механізмом дії, включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, СІЗЗС, СІЗЗСН, літій та препарати на основі звіробою (Hypericum perforatum), може призвести до підвищення частоти серотонінових ефектів. Дапоксетин не слід застосовувати у поєднанні з іншими СІЗЗС, інгібіторами МАО або іншими лікарськими засобами/препаратами рослинного походження із серотонінергічним механізмом дії або протягом 14 діб після їх відміни. Подібним чином ці лікарські засоби/препарати рослинного походження із серотонінергічним впливом не слід приймати протягом 7 діб після закінчення прийому дапоксетину.

Лікарські засоби, що діють на ЦНС (такі як протиепілептичні засоби, антидепресанти, антипсихотичні засоби, анксіолітики, снодійні препарати з седативною дією): застосування дапоксетину одночасно із засобами, що діють на ЦНС, у пацієнтів з ПЕ не вивчалося. Одночасне застосування дапоксетину з такими засобами потребує обережності.

Фармакокінетична взаємодія. Дослідження in vitro тканин печінки і нирок людини, а також мікросом кишечнику встановили, що дапоксетин метаболізується в першу чергу CYP 2D6, CYP 3A4 і флавінмонооксигеназою 1 (FMO1). Отже, інгібітори даних ферментів можуть знизити кліренс дапоксетину.

Лікарські засоби, відомі як сильнодіючі інгібітори CYP 3A4: прийом кетоконазолу (у дозі 200 мг 2 рази на добу протягом 7 діб) підвищує Cmax і AUCinf дапоксетину (одноразова доза 60 мг) на 35 і 99% відповідно. Що стосується розподілу як вільного дапоксетину, так і десметилдапоксетину, Cmax активної фракції може збільшитися приблизно на 25%, а AUC активної фракції може збільшитися вдвічі при прийомі сильнодіючих інгібіторів CYP 3A4.

Підвищення Cmax і AUC активної фракції може значно збільшуватися у пацієнтів з недостатністю функціонального ферменту CYP 2D6, зокрема у слабких метаболізаторів CYP 2D6 або при одночасному застосуванні із сильнодіючими інгібіторами CYP 2D6.

Одночасне застосування дапоксетину та сильнодіючих інгібіторів CYP 3А4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, саквінавір, телітроміцин, нефазодон, нелфінавір і атазанавір, протипоказано.

Лікарські засоби, відомі як інгібітори CYP 3A4 середньої дії: одночасне застосування дапоксетину та інгібіторів CYP 3А4 середньої дії (таких як еритроміцин, кларитроміцин, флуконазол, ампренавір, фосампренавір, апрепітант, верапаміл, дилтіазем) також може призвести до вираженого збільшення експозиції дапоксетину і десметилдапоксетину, особливо у слабких метаболізаторів CYP 2D6. У разі одночасного застосування з такими засобами максимальна доза дапоксетину не повинна перевищувати 30 мг. Це стосується всіх пацієнтів, крім тих, які за результатами гено- або фенотипування були віднесені до групи активних метаболізаторов CYP 2D6. Пацієнтам, які належать до групи активних метаболізаторів CYP 2D6, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні дапоксетину в дозі 60 мг та інгібіторів CYP 3A4 середньої дії.

Лікарські засоби, відомі як сильнодіючі інгібітори CYP 2D6: Cmax і AUCinf дапоксетину (одноразова доза 60 мг) зростають відповідно на 50 і 88% при одночасному прийомі з флуоксетином (у дозі 60 мг/добу протягом 7 діб). Що стосується розподілу як вільного дапоксетину, так і десметилдапоксетину, Cmax активної фракції може підвищитися приблизно на 50%, а AUC активної фракції може підвищитися вдвічі при поєднаному прийомі сильнодіючих інгібіторів CYP 2D6. Таке підвищення Cmax і AUC активної фракції аналогічне очікуваному у слабких метаболізаторів CYP 2D6 і може спричинити підвищення частоти і тяжкості побічних реакцій, що залежать від дози.

Інгібітори ФДЕ-5: при одночасному застосуванні з дапоксетином можливий розвиток ортостатичної гіпотензії. Ефективність та безпека для пацієнтів з ПЕ і еректильною дисфункцією, які одночасно приймають дапоксетин та інгібітори ФДЕ-5, не встановлені. Одночасне застосування цих засобів не рекомендується. Також була проведена оцінка фармакокінетики дапоксетину (60 мг) у комбінації з тадалафілом (20 мг) і силденафілом (100 мг) у перехресному дослідженні. Тадалафіл не впливав на фармакокінетику дапоксетину. Силденафіл спричиняв легкі зміни фармакокінетики дапоксетину (підвищення AUCinf на 22% і підвищення Cmax на 4%), які, імовірно, не є клінічно значущими.

Тамсулозин: одночасне застосування дапоксетину в одноразовій дозі або в багаторазових дозах 30 або 60 мг у пацієнтів, які приймали тамсулозин у добовій дозі (0,4 мг), не викликає змін фармакокінетики останнього. Одночасний прийом дапоксетину і тамсулозину не викликає змін ортостатичного профілю та змін ортостатичних ефектів порівняно з прийомом тамсулозину у комбінації з дапоксетином у дозі 30 або 60 мг і прийомом тільки тамсулозину. Проте одночасне застосування дапоксетину з антагоністами альфа-адренергічних рецепторів потребує обережності у зв’язку з можливим зниженням ортостатичної толерантності.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP 2D6: застосування дапоксетину в багаторазових дозах (60 мг/добу протягом 6 діб) з подальшим одноразовим прийомом 50 мг дезипраміну призвело до підвищення середньої Cmax і AUCinf дезипраміну відповідно на 11 і 19% порівняно з прийомом одного лише дезипраміну. Дапоксетин може викликати подібне підвищення концентрації в плазмі крові інших засобів, що метаболізуються CYP 2D6. Ймовірно, це не має клінічного значення.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP 3A4: багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг/добу протягом 6 діб) призвів до зменшення AUCinf мідазоламу (одноразова доза 8 мг) приблизно на 20% (діапазон від –60 до +18%). Імовірно, для більшості пацієнтів цей ефект щодо мідазоламу не має клінічного значення. Підвищення активності CYP 3A може мати клінічне значення у деяких пацієнтів, які одночасно приймають лікарський засіб, що метаболізується переважно CYP 3A і має вузький діапазон терапевтичної дії.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP 2С19: застосування дапоксетину в багаторазових дозах (60 мг/добу протягом 6 діб) не призвело до інгібування метаболізму при одноразовому прийомі 40 мг омепразолу. Ймовірно, дапоксетин не впливає на фармакокінетику інших субстратів CYP 2C19.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP 2С9: застосування дапоксетину в багаторазових дозах (60 мг/добу протягом 6 діб) не впливало на фармакокінетику або фармакодинаміку глібуриду (одноразова доза 5 мг). Ймовірно, дапоксетин не впливає на фармакокінетику інших субстратів CYP 2C9.

Варфарин та інші засоби, що впливають на згортання крові та/або функцію тромбоцитів: даних щодо оцінки ефекту регулярного прийому варфарину та дапоксетину немає. При дослідженні фармакокінетики дапоксетин (у дозі 60 мг/добу протягом 6 діб) не впливав на фармакокінетику або фармакодинаміку варфарину (протромбіновий час або міжнародне нормалізоване відношення) (одноразова доза 25 мг). Проте повідомлялося про кровотечі у зв’язку з прийомом СІЗЗС. У разі одночасного постійного застосування цих засобів рекомендується дотримуватися обережності.

Етанол: одночасний прийом етанолу (одноразова доза 0,5 г/кг) не впливав на фармакокінетику дапоксетину (одноразова доза 60 мг). Однак одночасне застосування дапоксетину з етанолом підсилює сонливість і значно послаблює пильність. Фармакодинамічні вимірювання порушень когнітивної функції (тест на швидкість цифрової уваги, тест заміни цифрових символів) виявили також наявність адитивного ефекту. Одночасний прийом алкоголю і дапоксетину підвищує ймовірність розвитку або тяжкість побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, уповільнення швидкості рефлексів або порушення здатності правильно оцінювати ситуацію, а також може підвищити ймовірність розвитку такої нейрокардіогенної побічної реакції, як непритомність, підвищуючи таким чином ризик отримання випадкової травми. Під час застосування препарату не рекомендується вживати алкоголь.

Передозування

симптоми. Про випадки передозування не повідомлялося.

При проведенні дослідження клінічної фармакології дапоксетину непередбачуваних побічних реакцій при його застосуванні у добовій дозі до 240 мг не виявлено (дві дози по 120 мг, прийняті з різницею у 3 год). У цілому симптоми передозування СІЗЗС включають серотонін-опосередковані побічні реакції, такі як сонливість, порушення з боку травного тракту, нудота і блювання, тахікардія, тремор, збудження і запаморочення.

Лікування. У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримувальну терапію. У зв’язку з високим ступенем зв’язування з білками і великим об’ємом розподілу дапоксетину малоймовірно, що форсований діурез, діаліз, гемоперфузія і обмінне переливання крові принесуть користь. Специфічного антидоту немає.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

Дата додавання: 10.11.2020 р.
© Компендиум 2020

Інструкція

geoapteka.ua
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko