0
UA | RU

АДЕНІЗ (ADENIZ)

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Валсартан80 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000), гіпромелоза, титану діоксид (Е171), тальк..
№ UA/17796/01/01 від 05.12.2019 до 05.12.2024
За рецептом
РечовинаКількість
Валсартан160 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000), гіпромелоза, титану діоксид (Е171), тальк..
№ UA/17796/01/02 від 05.12.2019 до 05.12.2024
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Валсартан є активним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (АРА II), призначеним для застосування внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, відповідальні за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину ІІ у плазмі крові після блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований АТ2-рецептор, який урівноважує ефект АТ1-рецептора. Валсартан не виявляє будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1-рецептора, але має набагато більшу (приблизно у 20 000 разів) спорідненість з АТ1-рецептором, ніж з АТ2-рецептором.

Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензинперетворювальний фермент), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Застосування препарату у пацієнтів з АГ призводить до зниження АТ без впливу на частоту пульсу.

Початок гіпотензивної дії відзначається у межах 2 год, максимум — у межах 4–6 год після прийому внутрішньо; тривалість дії — понад 24 год. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 4 тиж від початку лікування і зберігається при тривалій терапії. При застосуванні з гідрохлоротіазидом досягається значне додаткове зниження АТ.

Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.

При тривалому застосуванні препарату у пацієнтів з АГ встановлено, що препарат не чинив істотного впливу на рівень загального ХС, сечової кислоти, а також при дослідженнях натще — на концентрацію ТГ і глюкози у сироватці крові.

Застосування препарату призводить до зменшення кількості випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, до уповільнення прогресування серцевої недостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а також зменшення вираженості симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.

VALIANT — дослідження продемонструвало ефективність валсартану, як і каптоприлу, для зниження загальної летальності після інфаркту міокарда. Валсартан був також ефективним для зменшення летальності від серцево-судинної патології та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивуючого інфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник, як період часу після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявів серцево-судинної патології, які призводять до летального наслідку.

Діти. Антигіпертензивний ефект валсартану оцінювали у рандомізованих подвійних сліпих клінічних дослідженнях у дітей віком 6–18 років та віком 1–6 років. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів та ожиріння були найчастішими основними медичними умовами, що спричиняють АГ у дітей, включених у ці дослідження.

Клінічний досвід щодо застосування у дітей віком від 6 років. У ході клінічного дослідження за участю дітей з АГ віком 6–16 років пацієнти з масою тіла <35 кг отримували 10 мг, 40 мг або 80 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози), пацієнти з масою тіла ≥35 кг отримували 20 мг, 80 мг та 160 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози). Наприкінці 2-го тижня валсартан знижував систолічний та діастолічний АТ залежно від дози. У цілому три рівні дози валсартану (низька, середня та висока) достовірно знижували систолічний АТ.

Клінічний досвід щодо застосування у дітей віком до 6 років. Валсартан не рекомендується для застосування у пацієнтів цієї вікової категорії.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після перорального застосування валсартану Cmax у плазмі крові досягається протягом 2–4 год, у формі р-ну — через 1–2 год. Середня абсолютна біодоступність таблеток та р-ну препарату становить 23 і 39% відповідно. Їжа знижує експозицію (як визначено за AUC) валсартану приблизно на 40% і Cmax у плазмі крові — приблизно на 50%, хоча концентрація валсартану у плазмі крові, починаючи приблизно з 8 год після прийому препарату, аналогічна у групах прийому препарату натще і після прийому їжі. Проте зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як під час прийому їжі, так і натще.

Розподіл. Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після в/в застосування становить близько 17 л, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється екстенсивно у тканинах. Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові (94–97%), в основному з альбуміном сироватки крові.

Біотрансформація. Валсартан не метаболізується значною мірою, оскільки лише близько 20% дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт було визначено у плазмі крові у низькій концентрації (менше ніж 10% AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Виведення. Фармакокінетична крива валсартану має мультиекспоненційний характер (Т½α <1 год і T½β близько 9 год). Валсартан виводиться переважно через жовч з калом (близько 83% дози) та нирками із сечею (близько 13% дози), головним чином у незміненому вигляді. Після в/в введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год, а нирковий кліренс — 0,62 л/год (близько 30% загального кліренсу). T½ валсартану становить 6 год.

Пацієнти із серцевою недостатністю (таблетки 80 мг та 160 мг). Середній час досягнення Cmax і T½ валсартану у пацієнтів із серцевою недостатністю і у здорових добровольців аналогічні. Показники AUC та Cmax валсартану є майже пропорційними до підвищення дози вище клінічного діапазону дозування (від 40 мг до 160 мг 2 р/добу). Середній коефіцієнт кумуляції становить близько 1,7. Передбачуваний кліренс валсартану після перорального застосування становить близько 4,5 л/год. Вік не впливає на передбачуваний кліренс у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Пацієнти літнього віку. У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак не відмічено будь-якої клінічної значущості цього.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Не виявлено кореляції між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому пацієнтам із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну >10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. На даний час немає даних щодо безпеки застосування у пацієнтів із кліренсом креатиніну <10 мл/хв та пацієнтів, яким проводять діаліз, тому валсартан у них слід застосовувати з обережністю. Валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми крові, і його виведення при гемодіалізі малоймовірне.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Близько 70% дози препарату, що всмокталася, екскретується з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації, і, як можна очікувати, системний вплив валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому для пацієнтів із печінковою недостатністю небіліарного походження і за відсутності холестазу корекція дози валсартану не потрібна. Було показано, що у пацієнтів із біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно вдвічі.

Діти. Під час дослідження за участю 26 дітей з АГ (віком 1–16 років), які отримували разову дозу суспензії валсартану (середня доза 0,9–2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс (л/год/кг) валсартану був порівнянним в усьому віковому діапазоні, від 1 до 16 років, з аналогічним кліренсом у дорослих, які застосовували такий самий препарат.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Застосування препарату у дітей із кліренсом креатиніну <30 мл/хв та дітей, яким проводять діаліз, не вивчали, тому валсартан не рекомендується таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці крові.

Показання АДЕНІЗ

АГ. Лікування АГ у дорослих та дітей віком 6–18 років.

Постінфарктний стан. Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно (12 год — 10 діб) перенесеного інфаркту міокарда.

Серцева недостатність. Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори АПФ, або як допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати блокатори β-адренорецепторів.

Застосування АДЕНІЗ

спосіб застосування. Аденіз можна застосовувати незалежно від прийому їжі, таблетки слід запивати водою.

Дозування

АГ. Рекомендована початкова доза лікарського засобу Аденіз становить 80 мг 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тиж, а максимальний ефект — протягом 4 тиж. Деяким пацієнтам із неадекватно контрольованим АТ дозу можна підвищити до 160 мг та до максимальної — 320 мг.

Аденіз можна також застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами. Одночасне застосування діуретиків, таких як гідрохлоротіазид, буде ще більше знижувати АТ у таких пацієнтів.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Терапію у клінічно стабільних пацієнтів можна розпочинати вже через 12 год після інфаркту міокарда. Після початкової дози валсартану 20 мг (таблетки не можна ділити, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні) 2 р/добу слід підвищити дозу до 40 мг (таблетки не можна ділити, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні), 80 мг та 160 мг 2 р/добу протягом наступних кількох тижнів.

Цільова максимальна доза становить 160 мг 2 р/добу. Загалом рекомендується, щоб рівень дозування 80 мг 2 р/добу був досягнутий через 2 тиж після початку лікування і максимальна доза 160 мг 2 р/добу була досягнута через 3 міс залежно від переносимості пацієнтом лікування. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії або ниркової дисфункції слід розглянути питання щодо зниження дози.

Валсартан можна застосовувати у пацієнтів, які лікувалися іншими препаратами після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад, тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою, блокаторами β-адренорецепторів, статинами та діуретиками. Комбінація з інгібіторами АПФ не рекомендується.

Пацієнтам після перенесеного інфаркту міокарда завжди необхідно проводити моніторинг функції нирок.

Серцева недостатність. Рекомендована початкова доза валсартану становить 40 мг (таблетки не можна ділити, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні) 2 р/добу. Поступове підвищення дози до 80 мг та 160 мг 2 р/добу слід здійснювати з інтервалами не менше 2 тиж до найвищої дози залежно від переносимості пацієнтом. Слід розглянути питання про зниження дози супутніх діуретиків. Максимальна добова доза, яку застосовували під час клінічних випробувань, становила 320 мг і була розподілена на кілька прийомів.

Валсартан можна застосовувати у комбінації з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітора АПФ, блокатора β-адренорецепторів та валсартану не рекомендується.

Пацієнтам із серцевою недостатністю необхідний моніторинг функції нирок.

Застосування окремим групам пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.

Ниркова недостатність. Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну >10 мл/хв корекція дози не потрібна. Одночасне застосування лікарського засобу Аденіз з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане.

Цукровий діабет. Одночасне застосування лікарського засобу Аденіз з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом протипоказане.

Печінкова недостатність. Аденіз протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та холестазом. Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Діти. Аденіз можна застосовувати для лікування АГ у дітей віком 6–18 років. Безпека та ефективність застосування препарату у дітей віком 1–6 років не встановлені. Лікарський засіб не рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

АГ у дітей

Діти та підлітки віком 6–18 років. Початкова доза становить 40 мг (таблетки не можна ділити, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні) 1 р/добу для дітей з масою тіла <35 кг та 80 мг 1 р/добу для дітей з масою тіла ≥35 кг. Слід коригувати дозу залежно від реакції АТ. Максимальні дози, досліджені під час клінічних випробувань, наведено у таблиці нижче.

Дози, вищі від зазначених, не досліджувалися, тому не рекомендуються.

Маса тіла пацієнта, кг Максимальна доза валсартану, досліджена під час клінічних випробувань, мг
≥18–<35 80
≥35–<80 160
≥80–≤160 320

Діти віком до 6 років. Безпека та ефективність лікарського засобу Аденіз у дітей 1–6 років не встановлені.

Діти віком 6–18 років із нирковою недостатністю. Застосування у дітей із кліренсом креатиніну <30 мл/хв та дітей, яким проводять діаліз, не досліджували, тому валсартан не рекомендується застосовувати у таких пацієнтів. Дітям із кліренсом креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію та рівні калію у сироватці крові.

Діти віком 6–18 років із печінковою недостатністю. Як і дорослим, Аденіз протипоказаний дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та холестазом. Клінічний досвід застосування препарату у дітей із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей. Аденіз не рекомендується для лікування серцевої недостатності або нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Протипоказання

— підвищена чутливість до валсартану або будь-якої допоміжної речовини;

— вагітність або планування вагітності (див. Застосування у період вагітності або годування груддю);

— вроджений ангіоневротичний набряк або такий, що розвинувся під час попереднього лікування інгібітором АПФ або АРА II;

— одночасне застосування АРА II, включаючи Аденіз, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом (I чи II типу) або порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв);

— відсутні дані стосовно пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <10 мл/хв).

Побічна дія

АГ/серцева недостатність/інфаркт міокарда. Під час контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів з АГ частота побічних реакцій при прийомі плацебо відповідала такій при прийомі валсартану. Виявилося, що частота виникнення побічних реакцій не пов’язана з дозою або тривалістю лікування, а також не залежить від статі, віку або раси пацієнта.

Побічні реакції, зареєстровані у ході клінічних, постмаркетингових та лабораторних досліджень, вказані нижче за класами систем органів.

Стосовно побічних реакцій з категорій «дуже рідко», «рідко» та «нечасто», що не підлягали виявленню в рамках клінічних випробувань, був проведений кумулятивний пошук у системі даних з безпеки.

Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення. У кожній групі частоти побічні реакції представлені у порядку зменшення вираженості проявів.

Побічні реакції зареєстровані під час постмаркетингових і лабораторних досліджень, для яких неможливо визначити частоту виникнення, вказані з частотою «частота невідома».

MedDRA

Класи систем органів

Побічні реакції Частота
Інфекції та інвазії Вірусні інфекції Часто
Інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіти, синусити Нечасто
Риніти Дуже рідко
З боку системи крові та лімфатичної системи Нейтропенія Нечасто
Тромбоцитопенія Дуже рідко
З боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу Дуже рідко
Порушення метаболізму та обміну речовин Гіперкаліємія Нечасто
З боку психіки Безсоння, зниження лібідо Нечасто
З боку нервової системи Постуральне запаморочення Часто
Синкопе Нечасто
Запаморочення Рідко
Головний біль Дуже рідко
З боку органа слуху та лабіринту Вертиго Нечасто
З боку серця Серцева недостатність Нечасто
Порушення серцевого ритму Дуже рідко
З боку судинної системи Ортостатична гіпотензія Часто
Гіпотензія Нечасто
Васкуліт Дуже рідко
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння Кашель Нечасто
З боку ШКТ Діарея, біль у животі Нечасто
Нудота, блювання Дуже рідко
З боку гепатобіліарної системи Підвищення показників функції печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові Частота невідома
З боку шкіри та підшкірної тканини Ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, екзантема Дуже рідко
Бульозний дерматит Частота невідома
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини Біль у спині Нечасто
Артралгія, міалгія Дуже рідко
З боку нирок та системи сечовиділення Ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок Дуже рідко
Вагітність та перинатальні стани Ускладнення розвитку плода Дуже рідко
Загальні розлади Втомлюваність, астенія, набряк Нечасто
Дослідження Підвищення рівня креатиніну сироватки крові, підвищення рівня сечовини крові Часто
Підвищення рівня білірубіну у сироватці крові, зменшення рівня гемоглобіну/гематокриту у крові, параметри функції печінки, що виходять за межі норми Дуже рідко

Результати лабораторних досліджень. У поодиноких випадках валсартан спричиняв зниження рівня гемоглобіну і гематокриту. У контрольованих клінічних дослідженнях у 0,8 і 0,4% пацієнтів, які отримували препарат валсартану, відмічали значне зниження (>20%) гематокриту і рівня гемоглобіну відповідно. Порівняно з цим у 0,1% пацієнтів, які отримували плацебо, відзначалося зниження обох параметрів — і гематокриту, і рівня гемоглобіну.

У контрольованих клінічних дослідженнях нейтропенія відмічалася у 1,9% пацієнтів, які лікувалися валсартаном, порівняно з 1,6% пацієнтів, які лікувалися інгібітором АПФ.

У контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з АГ спостерігалося значне підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, калію і загального білірубіну відповідно у 0,8; 4,4 і 6% пацієнтів, які лікувалися валсартаном, порівняно з 1,6; 6,4 і 12,9% пацієнтів, які лікувалися інгібітором АПФ.

Повідомляли про окремі випадки підвищення параметрів функції печінки у пацієнтів, які лікувалися валсартаном.

Будь-якого спеціального моніторингу лабораторних параметрів не потребують пацієнти з АГ, які отримують терапію валсартаном.

У разі серцевої недостатності більше ніж на 50% підвищувався рівень креатиніну в сироватці крові у 3,9% пацієнтів, які приймали валсартан, порівняно з 0,9% пацієнтів, які приймали плацебо, а підвищення рівня калію у сироватці крові більше ніж на 20% — у 10% пацієнтів, які приймали валсартан, порівняно з 5,1% пацієнтів, які приймали плацебо.

У дослідженнях серцевої недостатності виявлено підвищення рівня азоту сечовини в крові у 16,6% пацієнтів, які приймали валсартан, порівняно з 6,3% пацієнтів, які приймали плацебо.

У 4,2% пацієнтів, які отримували валсартан, 4,8% пацієнтів, яких лікували комбінацією валсартану і каптоприлу, і у 3,4% пацієнтів, яких лікували каптоприлом, у постінфарктний період спостерігалося підвищення рівня креатиніну у сироватці крові у 2 рази.

Кількість випадків припинення прийому лікарського засобу через побічні реакції була нижчою в групі, що лікувалася валсартаном, порівняно з групою, що приймала каптоприл (5,8% проти 7,7% відповідно).

Діти

АГ. Антигіпертензивний ефект валсартану було оцінено у ході двох рандомізованих подвійних сліпих клінічних досліджень у 561 дитини віком 6–18 років. За винятком окремих порушень з боку травного тракту (таких як біль у животі, нудота, блювання) та запаморочення, не визначено значущих відмінностей щодо типу, частоти та серйозності небажаних реакцій між профілем безпеки для дітей віком 6–18 років та раніше зареєстрованим профілем безпеки для дорослих пацієнтів.

Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком 6–16 років не виявили клінічно значущого загального негативного наслідку після лікування препаратом валсартану тривалістю до 1 року.

У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні за участю 90 дітей віком 1–6 років, що було продовжено у вигляді відкритого дослідження тривалістю один рік, було зареєстровано 2 летальних випадки та окремі випадки вираженого підвищення печінкових трансаміназ. Ці випадки виявлені у популяції зі значними супутніми захворюваннями. Причинно-наслідкового зв’язку з препаратом валсартану не встановлено. У другому дослідженні, в якому було рандомізовано 75 дітей віком 1–6 років, істотного підвищення печінкових трансаміназ або летальних випадків під час лікування валсартаном не відмічено.

Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком 6–18 років з основними хронічними захворюваннями нирок.

Профіль безпеки, що виявлений у ході контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, відрізняється від загального профілю безпеки, що відмічався у пацієнтів з АГ. Це може стосуватися пацієнтів з основним захворюванням.

Побічні реакції, які виявлені у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, зазначені у таблиці вище.

Особливості застосування

гіперкаліємія. Одночасне застосування добавок калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, що можуть підвищити рівні калію (гепарин), не рекомендується. У разі необхідності слід контролювати рівень калію.

Порушення функції нирок. Дотепер немає даних щодо безпеки застосування препарату у пацієнтів із кліренсом креатиніну <10 мл/хв та пацієнтів, яким проводять діаліз, тому валсартан слід застосовувати у них з обережністю. Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну >10 мл/хв корекція дози не потрібна.

Одночасне застосування АРА II, включаючи лікарський засіб Аденіз, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості без холестазу Аденіз слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів із тяжким ступенем дефіциту натрію та/або ОЦК в організмі, наприклад, у тих, хто отримує високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії лікарським засобом Аденіз може відмічатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії лікарським засобом Аденіз слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або ОЦК, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.

Стеноз ниркової артерії. У пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки безпеку застосування лікарського засобу Аденіз не встановлено. Короткочасне застосування лікарського засобу Аденіз у 12 пацієнтів із вазоренальною гіпертензією, що є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не спричиняє істотних змін гемодинамічних параметрів нирок, креатиніну сироватки або азоту сечовини крові. Оскільки інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть підвищувати рівень сечовини у крові і креатиніну сироватки крові у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії, як захід безпеки рекомендується моніторинг ниркової функції при лікуванні валсартаном.

Трансплантація нирки. На даний час немає даних щодо безпеки застосування лікарського засобу Аденіз у пацієнтів, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом не слід застосовувати Аденіз, оскільки у них не активована РААС.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і інші вазодилататори, з особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана, або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність. АРА II протипоказані у період вагітності. Якщо продовження лікування препаратом вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і у разі необхідності розпочати альтернативну терапію.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Комбінація каптоприлу та валсартану не показала додаткового клінічного ефекту, натомість ризик розвитку небажаних реакцій підвищився порівняно з таким при монотерапії відповідними препаратами. Таким чином, комбінація валсартану з інгібітором АПФ не рекомендується.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам після інфаркту міокарда. Оцінка пацієнтів після інфаркту міокарда завжди повинна включати оцінку функції нирок.

Застосування лікарського засобу Аденіз у пацієнтів після інфаркту міокарда часто призводить до деякого зниження АТ, що зазвичай зумовлює необхідність припинення терапії через триваючу симптоматичну АГ за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

Серцева недостатність. У пацієнтів із серцевою недостатністю потрійна комбінація інгібітора АПФ, блокатора β-адренорецепторів та лікарського засобу Аденіз не викликала будь-яких клінічних ефектів. Ця комбінація, імовірно, підвищує ризик розвитку небажаних ефектів, тому не рекомендується. Потрійна комбінація інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів мінералокортикоїдів та валсартану також не рекомендується.

Такі комбінації можна використовувати лише під наглядом фахівця і за умови ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та АТ.

Дослідження безпеки та ефективності застосування лікарського засобу Аденіз у дітей не проводили.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі. При застосуванні валсартану повідомляли про розвиток у пацієнтів ангіоневротичного набряку, у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набряку виявляли і раніше при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку потребує негайного припинення застосування лікарського засобу Аденіз, і повторно призначати лікарський засіб таким пацієнтам не слід.

Інші умови при стимуляції РААС. У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності РААС (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ було пов’язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і в окремих випадках — з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є АРА II, не можна виключити, що застосування лікарського засобу Аденіз може бути пов’язане з порушенням функції нирок.

Подвійна блокада РААС. Одночасне застосування препаратів групи АРА II, у тому числі лікарського засобу Аденіз, з іншими лікарськими засобами, що діють на РААС, пов’язане з підвищенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується моніторинг АТ, функції нирок та рівня електролітів у пацієнтів, які отримують Аденіз та інші препарати, що впливають на РААС.

Діти

Порушення функції нирок. Застосування у дітей із кліренсом креатиніну <30 мл/хв та дітей, яким проводять діаліз, не вивчали, тому валсартан не рекомендується призначати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові під час лікування валсартаном. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан застосовують за наявності інших умов (висока температура тіла, дегідратація), що, імовірно, порушують функцію нирок.

Одночасне застосування АРА II, включаючи Аденіз, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане.

Порушення функції печінки. Як і у дорослих, Аденіз протипоказаний для застосування у дітей із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки і пацієнтам із холестазом. Існує обмежений клінічний досвід застосування лікарського засобу Аденіз у дітей із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування АРА II протипоказане вагітним або жінкам, які планують завагітніти.

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності непереконливі, проте незначне підвищення ризику не можна виключити. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні АРА II, ризик тератогенного впливу може існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли продовження терапії вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування АРА II слід негайно припинити і у разі необхідності, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування у вагітних.

Відомо, що застосування АРА II протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо з ІІ триместру вагітності застосовували АРА II, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.

Стан новонароджених, матері яких застосовували АРА II, слід ретельно перевіряти щодо розвитку артеріальної гіпотензії.

Через відсутність інформації щодо застосування валсартану в період годування груддю Аденіз не рекомендується застосовувати жінкам, які годують груддю.

Фертильність. Валсартан у дозах до 200 мг/кг/добу не спричиняв небажаного впливу на репродуктивну функцію у щурів. Доза 200 мг/кг/добу у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахуванні на мг/м2 (розрахунки проводили для перорального застосування дози 320 мг/добу пацієнтам з масою тіла 60 кг).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводили. Слід мати на увазі, що під час лікування препаратом можливе виникнення запаморочення або слабкості.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

подвійна блокада РААС препаратами груп АРА II, інгібіторами АПФ або аліскіреном.

Одночасне застосування препаратів групи АРА II, у тому числі лікарського засобу Аденіз, з іншими препаратами, що діють на РААС, пов’язане з підвищенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії, синкопе, гіперкаліємії та зміни функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією. Подвійна блокада РААС у зв’язку з комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом фахівця і за умови дотримання ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та АТ.

Одночасне застосування АРА II, включаючи лікарський засіб Аденіз, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв) протипоказане.

Одночасне застосування АРА II, включаючи лікарський засіб Аденіз, або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом I та II типів.

АРА II, включаючи лікарський засіб Аденіз, та інгібітори АПФ не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Одночасне застосування не рекомендоване

Літій. Про зворотне підвищення концентрації літію у сироватці крові і токсичність повідомляли протягом одночасного застосування інгібіторів АПФ. У зв’язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану і літію така комбінація не рекомендована. Якщо комбінація вважається необхідною, слід проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Калій. Калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, тріамтерен, амілорид), добавки калію, замінники солі, що містять калій, та інші лікарські засоби, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин), можуть призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові, у пацієнтів із серцевою недостатністю — до підвищення рівня креатиніну.

Якщо застосування лікарського засобу, що впливає на рівень калію, вважається необхідним у поєднанні з валсартаном, рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові.

При одночасному застосуванні потрібна обережність

НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту >3 г/добу та неселективні НПЗП. При одночасному застосуванні АРА ІІ з НПЗП можливе послаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування АРА ІІ та НПЗП може призвести до підвищеного ризику погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендовані контроль ниркової функції, а також відповідна гідратація пацієнта.

Транспортери. За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. У разі одночасного застосування інгібіторів транспортера OATP1B1 (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або MRP2 (наприклад ритонавіру) може збільшитися системна експозиція валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку та в кінці поєднаного застосування цих лікарських засобів.

Інші. У ході досліджень взаємодії лікарських засобів з валсартаном не виявлено клінічно значущих взаємодій з валсартаном або з будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Діти. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні у дітей та підлітків з АГ валсартану та інших препаратів, що пригнічують РААС, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Передозування

внаслідок передозування лікарського засобу Аденіз може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку. Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід провести корекцію об’єму крові.

Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

Умови зберігання

при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 16.09.2021 р.
© Компендіум 2021
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko