Все аптеки Украины
Киев (адрес не указан)

Сумамед® Форте зі смаком банана, полуниці, малини (Sumamed® Forte with the taste of banana, strawberry, raspberry) (355092) - інструкція із застосування ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Сумамед<sup>&reg;</sup> Форте зі смаком банана, полуниці, малини (Sumamed<sup>&reg;</sup> Forte with the taste of banana, strawberry, raspberry)

Сумамед Форте зі смаком банана, полуниці, малини інструкція із застосування

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Азитроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється в результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів.
Механізм резистентності. Повна перехресна резистентність існує у Streptococcus pneumoniae, β-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.
Поширеність набутої резистентності для виділених видів може бути різною залежно від місцевості й часу, тому потрібна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність препарату для лікування принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.
Таблиця 1. Спектр антимікробної дії азитроміцину

Зазвичай чутливі види
Аеробні грампозитивні бактерії
Staphylococcus aureus метицилінчутливий
Streptococcus pneumoniae пеніцилінчутливий
Streptococcus pyogenes
Аеробні грамнегативні бактерії
Haemophilus influenzae
Haemophilus parainfluenzae
Legionella pneumophila
Moraxella catarrhalis
Pasteurella multocida
Анаеробні бактерії
Clostridium perfringens
Fusobacterium spp.
Prevotella spp.
Porphyriomonas spp.
Інші мікроорганізми
Chlamydia trachomatis
Chlamydia pneumoniae
Mycoplasma pneumoniae
Види, для яких набута резистентність може бути проблемою
Аеробні грампозитивні бактерії
Streptococcus pneumoniae з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилінрезистентний
Вроджено резистентні організми
Аеробні грампозитивні бактерії
Enterococcus faecalis
Стафілококи MRSA, MRSE*
Анаеробні бактерії
Група бактероїдів Bacteroides fragilis


*Метицилінрезистентний золотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до макролідів і був зазначений тут через рідкісну чутливість до азитроміцину.
Фармакокінетика. Біодоступність після перорального прийому становить близько 37%. Сmax у сироватці крові досягається через 2–3 год після прийому препарату.
При внутрішньому прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організму. У фармакокінетичних дослідженнях було показано, що концентрація азитроміцину у тканинах значно вища (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв’язування препарату з тканинами.
Зв’язування з білками сироватки крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 12% при 0,5 мкг/мл до 52% при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний об’єм розподілу в рівноважному стані (VVss) становив 31,1 л/кг.
Кінцевий T½ повністю відображає T½ із тканин протягом 2–4 днів.
Близько 12% в/в дози азитроміцину виводиться в незміненому вигляді із сечею протягом наступних 3 днів. Особливо високі концентрації незміненого азитроміцину були виявлені в жовчі людини. Також у жовчі були виявлені 10 метаболітів, які утворювалися в результаті N- та O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну й аглікону та розщеплення кладинози кон’югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними.

Показання Сумамед Форте зі смаком банана, полуниці, малини

інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
· інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);
· інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);
· інфекції шкіри та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.

Застосування Сумамед Форте зі смаком банана, полуниці, малини

Сумамед форте, порошок для оральної суспензії, застосовують 1 раз на добу принаймні за 1 год до або через 2 год після їди.
У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу належить прийняти якомога раніше, а наступні ― з інтервалами у 24 год.
Відмірювання дози. Упаковка має шприц і двобічну ложечку для дозування або однобічну мірну ложечку для дозування:
- однобічна ложечка має мітку 2,5 та 3,75 мл, заповнена доверху ложечка містить 5 мл;
- двобічна ложечка: заповнена доверху більша ложечка містить 5 мл, менша ― 2,5 мл;
- шприц містить 5 мл.
Застосовувати ложечку або шприц за порадою лікаря.
Діти
При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) добова доза азитроміцину становить 10 мг/кг маси тіла, що відповідає 0,25 мл/кг маси тіла готової суспензії. Тривалість лікування становить 3 доби.
Залежно від маси тіла дитини рекомендована така схема дозування суспензії Сумамед® форте:
Таблиця 2.

Маса тіла, кгДобова доза
суспензії, мл
Кратність
прийому, разів на добу
Вміст азитроміцину в добовій дозі суспензії, мг
15–245

1
200
25–347,5300
35–4410400
≥4512,5500


Приготування і застосування суспензії
У флакон, який містить порошок, необхідно додати дистильовану або прокип’ячену та охолоджену воду.
1. Кришку флакона натиснути донизу і повернути проти руху годинникової стрілки.
2. З чистого посуду за допомогою шприца для дозування відміряти відповідну кількість води (9,5 або 16,5, або 20,0 мл) та додати у флакон з порошком.
Флакон з порошком для оральної суспензії 200 мг/5 мл по 15 мл: до вмісту флакона додати 9,5 мл води. Вміст флакона ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Об’єм отриманої суспензії становить близько 20 мл*.
Флакон з порошком для оральної суспензії 200 мг/5 мл по 30 мл: до вмісту флакона додати 16,5 мл води. Вміст флакона ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Об’єм отриманої суспензії становить близько 35 мл*.
Флакон з порошком для оральної суспензії 200 мг/5 мл по 37,5 мл: до вмісту флакона додати 20 мл води. Вміст флакона ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Об’єм отриманої суспензії становить близько 42,5 мл*.
*Після розчинення порошку флакон буде містити додаткові 5 мл суспензії (для компенсації можливих втрат суспензії при застосуванні).
Таблиця 3.

Об’єм флакона, мл (див. на етикетці)**Кількість води, що необхідно додати у флакон для отримання суспензії, мл
15 9,5
3016,5
37,520


**Інформація щодо об’єму флакона розміщена на коробці та етикетці флакона.
3. Занурити шприц у суспензію і, витягаючи поршень вгору, відміряти необхідну кількість суспензії.
4. Якщо у шприці є пухирці повітря, слід повернути препарат у флакон і повторити процедуру 3.
5. Розташувати дитину як для годування.
6. Кінчик шприца покласти в рот дитині й поволі витискати вміст.
7. Дати дитині можливість поступово проковтнути всю кількість.
8. Після прийому препарату дати дитині випити трохи чаю або соку, щоб змити і проковтнути залишки суспензії в ротовій порожнині.
9. Використаний шприц розібрати, промити проточною водою, висушити і зберігати в сухому і чистому місці разом із препаратом.
10. Після того, як дитина прийняла останню дозу препарату, шприц і флакон слід утилізувати.
При мігруючій еритемі тривалість лікування становить 5 днів. У 1-й день слід прийняти 20 мг/кг маси тіла азитроміцину, що відповідає 0,5 мл/кг готової суспензії. З 2-го по 5-й день приймати по 10 мг/кг маси тіла, що відповідає 0,25 мл/кг готової суспензії.
Загальна курсова доза становить 60 мг/кг.
Таблиця 4.

Дні лікування1-й2-й3-й4-й5-й
Добова доза, мл/кг0,50,250,250,250,25


Було показано, що азитроміцин ефективний при лікуванні стрептококового фарингіту у дітей у вигляді одноразової дози 10 або 20 мг/кг маси тіла протягом 3 діб. При порівнянні цих двох доз у клінічних дослідженнях була виявлена подібна клінічна ефективність, хоча бактеріальна ерадикація була більш значною при добовій дозі 20 мг/кг. Однак зазвичай препаратом вибору для профілактики фарингіту, спричиненого Streptococcus pyogenes, та ревматичного поліартриту, який виникає як вторинне захворювання, є пеніцилін.
Дорослі. При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) загальна доза азитроміцину становить 1500 мг: по 500 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить 3 доби.
При мігруючій еритемі загальна доза азитроміцину становить 3 г: у 1-й день слід прийняти 1 г, потім по 500 мг 1 раз на добу з 2-го по 5-й день. Тривалість лікування становить 5 діб.
Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку немає необхідності змінювати дозування.
Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп ризику щодо порушень провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.
Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів з незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10–80 мл/хв) можна застосовувати ту ж саму дозу, що й у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв).
Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Досліджень, пов’язаних з лікуванням таких пацієнтів із застосуванням азитроміцину, не проводилося.
Діти. Дітям з масою тіла <15 кг рекомендується призначати Сумамед (100 мг/5 мл). Сумамед форте застосовують у дітей з масою тіла >15 кг.

Протипоказання

підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, будь-якого макролідного або кетолідного антибіотика, а також будь-якого іншого компонента препарату.

Побічна дія

у табл. 5 відповідно до класу систем та органів та частоти виникнення вказано побічні реакції, визначені в клінічних дослідженнях і в період постмаркетингового спостереження, які виявлені при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину. Побічні реакції, зареєстровані в період постмаркетингового спостереження, виділені курсивом. Групи за частотою проявів визначалися за такою шкалою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100–<1/10); нечасто (≥1/1000–<1/100); рідко (≥1/10 000–<1/1000), дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо визначити за наявними даними). У межах кожної групи за частотністю небажані явища наведені в порядку зменшення їхньої тяжкості.
Таблиця 5. Побічні реакції, можливо або ймовірно пов’язані з азитроміцином, на основі даних, отриманих у ході клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження

Клас систем та органів Побічна реакціяЧастота
Інфекції та інвазіїКандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт, оральний кандидозНечасто
Псевдомембранозний коліт Невідомо
З боку системи крові й лімфатичної системиЛейкопенія, нейтропенія, еозинофіліяНечасто
Тромбоцитопенія, гемолітична анеміяНевідомо
З боку імунної системиАнгіоневротичний набряк, реакції гіперчутливостіНечасто
Анафілактична реакція Невідомо
З боку обміну речовин АнорексіяНечасто
З боку психікиНервозність, безсонняНечасто
АжитаціяРідко
Агресивність, тривога, делірій, галюцинаціїНевідомо
З боку нервової системиГоловний більЧасто
Запаморочення, сонливість, дисгевзія, парестезія Нечасто
Непритомність, судоми, гіпестезія, психомоторна підвищена активність, аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравісНевідомо
З боку органа зоруПорушення зоруНечасто
З боку органа слухуРозлади з боку органа слуху, вертиго Нечасто
Порушення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухахНевідомо
З боку серцяПальпітаціяНечасто
Тріпотіння/фібриляція шлуночків (torsade de pointes), аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, подовження Q–T-інтервалу на ЕКГНевідомо
З боку судинПрипливи Нечасто
Артеріальна гіпотензіяНевідомо
З боку респіраторної системиДиспное, носова кровотечаНечасто
З боку травного трактуДіарея Дуже часто
Блювання, біль у животі, нудотаЧасто
Запор, метеоризм, диспепсія, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість у роті, відрижка, виразки в ротовій порожнині, гіперсекреція слиниНечасто
Панкреатит, зміна кольору язикаНевідомо
З боку гепатобіліарної системи Порушення функції печінки, холестатична жовтяницяРідко
Печінкова недостатність (яка рідко призводила до летального наслідку), фульмінантний гепатит, некроз печінкиНевідомо
З боку шкіри та підшкірної клітковиниВисип, свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідрозНечасто
Фоточутливість, гострий генералізований екзантематозний пустульозРідко
Синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомамиНевідомо
З боку скелетно-м’язової системиОстеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиїНечасто
АртралгіяНевідомо
З боку сечовидільної системиДизурія, біль у ниркахНечасто
Гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефритНевідомо
З боку репродуктивної системи та молочних залозМаткова кровотеча, тестикулярні порушенняНечасто
Загальні порушення та місцеві реакціїНабряк, астенія, нездужання, втома, набряк обличчя, біль у грудях, гіпертермія, біль, периферичний набрякНечасто
Лабораторні показникиЗнижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, моноцитів, нейтрофілів Часто
Підвищений рівень АсАТ, АлАТ, білірубіну, сечовини в крові, креатиніну в крові; зміни показників калію в крові, підвищення рівня ЛФ, хлориду, глюкози, тромбоцитів; зниження рівня гематокриту; підвищення рівня бікарбонату, відхилення від норми рівня натріюНечасто
Ураження та отруєнняУскладнення після процедуриНечасто


Інформація про небажані реакції, можливо пов’язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex, базується на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або частотою від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії.
Таблиця 6. Побічні реакції, можливо, пов’язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex

Клас систем та органівПобічна реакціяЧастота
З боку обміну речовин АнорексіяЧасто
З боку нервової системиЗапаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія Часто
ГіпестезіяНечасто
З боку органа зоруПорушення зоруЧасто
З боку органа слухуГлухотаЧасто
Порушення слуху, дзвін у вухахНечасто
З боку серцяПальпітаціяНечасто
З боку травного трактуДіарея, біль у животі, нудота, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожненняДуже часто
З боку гепатобіліарної системи ГепатитНечасто
З боку шкіри та підшкірної клітковиниВисип, свербіжЧасто
Синдром Стівенса — Джонсона, фоточутливістьНечасто
З боку скелетно-м’язової системиАртралгіяЧасто
Загальні порушення та місцеві реакціїПідвищена втомлюваністьЧасто
Астенія, нездужання Нечасто


Особливості застосування

як і у випадку з еритроміцином та іншими макролідними антибіотиками, повідомлялося про поодинокі серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках з летальним наслідком), дерматологічні реакції, у тому числі гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Деякі з цих реакцій, спричинених азитроміцином, викликали рецидивні симптоми і потребували більш тривалого спостереження і лікування.
Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечну для життя печінкову недостатність при прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.
Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки в разі розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією. У разі виявлення порушення функції печінки застосування азитроміцину слід припинити.
У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розвитку ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між похідними ріжків та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.
Як і в разі застосування інших антибіотиків, рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими організмами, включаючи гриби.
При прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про діарею, асоційовану з Clostridium difficile (CDAD), серйозність якої варіювала від слабо вираженої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору у товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile.
C. difficile продукує токсини А і В, які призводять до розвитку CDAD. Штами C. difficile, що гіперпродукують токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності й летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії й потребувати проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Слід ретельно вести історію хвороби, оскільки, як повідомлялося, CDAD може виникати протягом 2 міс після прийому антибактеріальних препаратів.
У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв) виявлено 33% збільшення системної експозиції азитроміцину.
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу Q–T, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/фібриляції шлуночків (torsade de pointes), відмічали при лікуванні іншими макролідними антибіотиками, у тому числі азитроміцином. Оскільки стани, які супроводжуються підвищеним ризиком шлуночкових аритмій (включаючи torsade de pointes), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід призначати з обережністю пацієнтам з існуючими проаритмічними станами (особливо жінкам і пацієнтам літнього віку), зокрема пацієнтам:
- з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу Q–T;
- які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал Q–T, наприклад антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;
- з порушенням електролітного обміну, особливо в разі гіпокаліємії та гіпомагніємії;
- з клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.
При лікуванні фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes, препаратом вибору, як правило, є пеніцилін, його також застосовують для профілактики при гострій ревматичній лихоманці. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції в ротоглотці, стосовно профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину.
Безпека та ефективність в/в застосування азитроміцину для лікування інфекцій у дітей не встановлені.
Безпека та ефективність для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.
Азитроміцин у формі порошку для оральної суспензії містить цукрозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами, пов’язаними з непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або недостатністю цукрази-ізомальтази, не слід застосовувати цей лікарський засіб.
Азитроміцин у формі порошку для оральної суспензії містить 83,7 мг/дозу натрію фосфату. Слід дотримуватися обережності при застосуванні у пацієнтів, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Немає адекватних даних про застосування азитроміцину у вагітних. У дослідженнях репродуктивної токсичності у тварин тератогенного шкідливого впливу азитроміцину на плід не відзначено, однак препарат проникав крізь плаценту. Безпеку застосування азитроміцину під час вагітності не підтверджено. Тому азитроміцин призначають під час вагітності, тільки якщо користь перевищує ризик.
Годування грудьми.
Повідомлялося, що азитроміцин проникає у грудне молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцину у грудне молоко людини, не проводилося.
Фертильність. Дослідження фертильності проводили на щурах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність цих даних стосовно людини невідома.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Докази того, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами, відсутні, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як делірій, галюцинації, запаморочення, сонливість, непритомність, судоми, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

антациди. При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не виявлено змін у біодоступності, хоча плазмова Cmax азитроміцину знижувалася приблизно на 25%. Не слід приймати одночасно азитроміцин і антациди.
Цетиризин. У здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину протягом 5 днів з цетиризином 20 мг у рівноважному стані не відмічено фармакокінетичної взаємодії чи суттєвих змін інтервалу Q–T.
Диданозин. При одночасному застосуванні добових доз 1200 мг азитроміцину з 400 мг диданозину на добу у 6 ВІЛ-позитивних добровольців не виявлено впливу на фармакокінетику диданозину в рівноважному стані порівняно з плацебо.
Дигоксин і колхіцин. Повідомлялося, що одночасне застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин і колхіцин, призводить до підвищення рівня субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Отже, при одночасному застосуванні азитроміцину та субстрату Р-глікопротеїну, такого як дигоксин, необхідно враховувати можливість підвищення концентрації субстрату в сироватці крові.
Зидовудин. Одноразові дози 1000 мг та багаторазові дози 1200 або 600 мг азитроміцину чинили незначний вплив на плазмову фармакокінетику або виведення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, у мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.
Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не спричиняє індукції або інактивації печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний комплекс.
Ріжки. З огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.
Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і нижчезазначених препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається за участю цитохрому Р450.
Аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг/добу) та азитроміцину (500 мг/добу) не спричиняло зміни концентрації аторвастатину у плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМГ-КоА-редуктази). Проте в постмаркетинговий період зареєстровано випадки рабдоміолізу у пацієнтів, що застосовували азитроміцин зі статинами.
Карбамазепін. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не чинив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активні метаболіти.
Циметидин. У фармакокінетичному дослідженні впливу однократної дози циметидину, прийнятої за 2 год до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину, жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не виявлено.
Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії, азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину і пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.
Циклоспорин. У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які отримували пероральну дозу азитроміцину 500 мг/добу упродовж 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу циклоспорину 10 мг/кг маси тіла, було продемонстровано значне підвищення Сmax та AUC0-5 циклоспорину. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів. Якщо одночасне застосування цих препаратів є необхідним, слід контролювати рівні циклоспорину і відповідним чином коригувати дозу.
Ефавіренц. Одночасне застосування однократної дози 600 мг азитроміцину і 400 мг ефавіренцу щоденно протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії.
Флуконазол. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і Т½ азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте відмічено клінічно незначне зниження Cmах (18%) азитроміцину.
Індинавір. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.
Метилпреднізолон. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону.
Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг/добу протягом 3 діб не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу, який застосовувався як одноразова доза 15 мг.
Нелфінавір. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих побічних явищ не виявлено, відповідно, немає потреби в корекції дози.
Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на концентрацію цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія виявлена у пацієнтів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не встановлений.
Силденафіл. У здорових добровольців чоловічої статі не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Терфенадин. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої взаємодії повністю; однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії.
Теофілін. Відсутні дані щодо клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні азитроміцину і теофіліну у здорових добровольців.
Тріазолам. Одночасне застосування у здорових добровольців азитроміцину 500 мг у 1-й день і 250 мг на 2-й день з 0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно із застосуванням тріазоламу і плацебо.
Триметоприм/сульфаметоксазол. Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу подвійної концентрації (160 мг/800 мг) протягом 7 діб з азитроміцином 1200 мг на 7-му добу не чинило суттєвого впливу на Cmax, загальну експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрації азитроміцину в сироватці крові відповідали таким, які відмічали в інших дослідженнях.

Передозування

досвід клінічного застосування азитроміцину свідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що виявлені при застосуванні звичайних терапевтичних доз. Вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, зворотну втрату слуху. У разі передозування при необхідності рекомендується прийом активованого вугілля та проведення загальних симптоматичних і підтримувальних лікувальних заходів.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С. Зберігати готову суспензію при температурі не вище 25 °С.