Все аптеки Украины
Киев (адрес не указан)

Костарокс (Costarox) (343011) - інструкція із застосування ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Аналоги
Костарокс (Costarox)
Відсутній у продажу Підібрати аналоги

Аналоги Костарокс (Costarox)

Аркоксія® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 90 мг, блістер, № 7; Organon Central East Gmbh
Аркоксія® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 120 мг, блістер, № 7; Organon Central East Gmbh
Аркоксія® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 90 мг, блістер, № 28; Organon Central East Gmbh
Аркоксія® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 60 мг, блістер, № 7; Organon Central East Gmbh
Ексіб® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 90 мг, блістер, № 30; Дарниця ФФ
Аркоксія® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 60 мг, блістер, № 28; Organon Central East Gmbh
Ексіб® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 60 мг, блістер, № 30; Дарниця ФФ
Форсанек® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 90 мг, блістер, № 28; Кусум Фарм
Форсанек® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 60 мг, блістер, № 28; Кусум Фарм
Форсанек® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 120 мг, блістер, № 28; Кусум Фарм
Ексіб® таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 120 мг, блістер, № 10; Дарниця ФФ
Етора таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 90 мг, блістер, № 7; Польфарма
Етора таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 120 мг, блістер, № 7; Польфарма
Етора таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 60 мг, блістер, № 7; Польфарма
Еторикоксиб-Віста таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 60 мг, блістер, № 28; Містрал Кепітал Менеджмент
Еторикоксиб-Віста таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 90 мг, блістер, № 28; Містрал Кепітал Менеджмент
Еторикоксиб-Здоров'я таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 90 мг, блістер, № 30; Здоров'я ФК
Еторикоксиб-Здоров'я таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 60 мг, блістер, № 30; Здоров'я ФК
Еторикоксиб-Віста таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 120 мг, блістер, № 7; Містрал Кепітал Менеджмент
Еторикоксиб-Здоров'я таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 120 мг, блістер, № 30; Здоров'я ФК
Еторикоксиб-Віста таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 90 мг, блістер, № 7; Містрал Кепітал Менеджмент
Оротикс таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 90 мг, блістер, № 14; Фарма Інтернешенал
Оротикс таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 120 мг, блістер, № 7; Фарма Інтернешенал
Форма випуску
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Дозування
120 мг
Кількість штук в упаковці
7 шт.
Виробник
Новартіс
Сертифікат
UA/17232/01/04 від 05.02.2019
Міжнародна назва

Костарокс інструкція із застосування

Склад

діюча речовина: еторикоксиб;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 30 мг або 60 мг, або 90 мг, або 120 мг еторикоксибу;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, натрію кроскармелоза (Е 468), суміш для покриття* (гіпромелоза 15 сПз (Е 464), лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), триацетин (Е 1518), індигокармін (Е 132) (11–14) (3–5%)**, заліза оксид жовтий (Е 172)**).

* Суміш для покриття:

30 мгOpadry® II Green 32K510001
60 мгOpadry® II Green 32K510002
90 мгOpadry® II White 32K580000C
120 мгOpadry® II Green 32K510003

** Не міститься у дозуванні 90 мг.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 30 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, синьо-зеленого кольору;

таблетки по 60 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, темно-зеленого кольору;

таблетки по 90 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору;

таблетки по 120 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блідо-зеленого кольору.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Коксиби. Код ATХ M01A H05.

Показання

Симптоматична терапія при остеоартриті, ревматоїдному артриті, анкілозивному спондиліті, а також при болю і ознаках запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом.

Нетривале лікування помірного післяопераційного болю, пов'язаного зі стоматологічними операціями.

Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків у пацієнта.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини.
  • Активна пептична виразка або активна шлунково-кишкова кровотеча.
  • Бронхоспазм, гострий риніт, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти чи НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2 (циклооксигеназа-2).
  • Період вагітності і годування груддю.
  • Тяжкі порушення функції печінки (альбумін сироватки крові < 25 г/л або ≥ 10 балів за шкалою ЧайлдаП'ю).
  • Розрахований нирковий кліренс креатиніну < 30 мл/хв.
  • Вік пацієнта до 16 років.
  • Запальні захворювання кишечника.
  • Застійна серцева недостатність (NYHA IIIV).
  • Артеріальна гіпертензія, при якій показники артеріального тиску постійно перевищують 140/90 мм рт. ст. і недостатньо контролюються.
  • Діагностована ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні взаємодії

Пероральні антикоагулянти

У пацієнтів, стан яких стабілізований постійним застосуванням варфарину, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжується збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому у пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти показники МНВ, особливо в перші дні прийому еторикоксибу або при зміні його дозування.

Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ

Нестероїдні протизапальні засоби можуть послабляти ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з послабленою функцією нирок) одночасне застосування інігібітору АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість таких взаємодій у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Слід провести належну гідратацію та розглянути питання про проведення контролю функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю і надалі.

Ацетилсаліцилова кислота

У дослідженні за участю здорових добровольців в умовах рівноважного стану застосування еторикоксибу у дозі 120 мг 1 раз на добу не впливало на антиагрегантну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для профілактики серцево-судинних захворювань (застосування ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах). Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призводити до збільшення частоти виникнення виразки ШКТ та інших ускладнень, порівняно з монотерапією еторикоксибом. Не рекомендовано одночасне застосування еторикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою, дози якої вищі за встановлені для профілактики, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами.

Циклоспорини та такролімус

Хоча взаємодія еторикоксибу з цими препаратами не вивчалась, одночасне призначення нестероїдних протизапальних засобів з циклоспоринами або такролімусом може посилювати нефротоксичний вплив останніх. Слід контролювати функцію нирок при одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив еторикоксибу на фармакокінетику інших препаратів

Літій

Нестероїдні протизапальні засоби послаблюють виведення літію нирками, тим самим підвищуючи рівні літію у плазмі крові. Якщо необхідно, проводять ретельний контроль рівня літію у крові та коригують дозу літію під час одночасного застосування цих препаратів, а також при припиненні застосування нестероїдних протизапальних засобів.

Метотрексат

У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу при застосуванні у дозах 60, 90 або 120 мг один раз на добу протягом 7 днів пацієнтам, які одержували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг при ревматоїдному артриті. Еторикоксиб в дозі 60 і 90 мг не впливав на концентрацію в плазмі крові або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг не спостерігалось впливу на концентрацію в плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату, тоді як в іншому дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг концентрація метотрексату в плазмі крові підвищувалась на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному призначенні еторикоксибу та метотрексату слід проводити відповідний моніторинг стосовно появи токсичного впливу метотрексату.

Пероральні контрацептиви

Еторикоксиб у дозі 60 мг при одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу та 0,5–1 мг норетиндрону, протягом 21 дня призводив до підвищення AUC024 етинілестрадіолу на 37%. Еторикоксиб у дозі 120 мг при застосуванні з вищевказаними пероральними контрацептивами одночасно або через 12 годин підвищував у рівноважному стані значення AUC024 етинілестрадіолу на 50–60%. Про таке підвищення концентрації етинілестрадіолу слід пам'ятати при виборі перорального контрацептиву з різним вмістом етинілестрадіолу, який застосовуватиметься одночасно з еторикоксибом. Підвищення експозиції етинілестрадиолу може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, тромбоемболія вен у жінок групи ризику).

Гормонозамісна терапія (ГЗТ)

Прийом 120 мг еторикоксибу з гормонозамісними препаратами, що включають кон'юговані естрогени (0,625 мг кон'югованих естрогенів), протягом 28 днів збільшує середній показник AUC024 в рівноважному стані некон'югованого естрону (на 41%), еквіліну (на 76%) і 17-β-естрадіолу (на 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 і 90 мг), не вивчався. Вплив еторикоксибу у дозах 120 мг на експозицію (AUC024) естрогенних компонентів кон'югованих естрогенів був наполовину меншим у порівнянні зі спостережуваним при монотерапії кон'югованими естрогенами і при збільшенні дозування від 0,625 до 1,25 мг. Застосування високих доз кон'югованих естрогенів одночасно з еторикоксибом не вивчали. Слід брати до уваги збільшення концентрації естрогену при виборі гормонального препарату для застосування у період постменопаузи одночасно з еторикоксибом, оскільки зростання експозиції естрогену підвищує ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормонотерапії.

Преднізон/преднізолон

У дослідженнях взаємодії з препаратами еторикоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону.

Дигоксин

При застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів здоровим добровольцям не спостерігалось впливу на показник AUC024 у рівноважному стані або на виведення дигоксину нирками. Спостерігалось збільшення показника Сmax дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком стосовно токсичної дії дигоксину при одночасному призначенні еторикоксибу та дигоксину.

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами

Еторикоксиб є інгібітором активності людської сульфотрансферази, зокрема SULT1E1, а також здатен підвищувати концентрації етинілестрадіолу в сироватці крові. Оскільки на сьогодні даних про вплив численних сульфотрансфераз недостатньо, а клінічні ефекти багатьох препаратів вивчаються, доцільно з обережністю призначати еторикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються головним чином людськими сульфотрансферазами (наприклад, пероральний сальбутамол та міноксидил).

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP

За даними досліджень in vitro, не очікується пригнічення цитохромів Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування еторикоксибу у дозі 120 мг не чинило впливу на активність печінкового CYP3A4, що встановлено за еритроміциновим дихальним тестом.

Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу

Основний шлях обміну еторикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях обміну еторикоксибу, але їх кількісні характеристики не вивчались in vivo.

Кетоконазол

Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4. При застосуванні здоровими добровольцями у дозах 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів кетоконазол не чинив клінічно важливого впливу на фармакокінетику еторикоксибу у разовій дозі 60 мг (збільшення AUC на 43%).

Вориконазол та міконазол

Одночасне застосування перорального вориконазолу або міконазолу у вигляді орального гелю для місцевого застосування (потужні інгібітори CYP3A4) з еторикоксибом викликало невелике підвищення експозиції еторикоксибу, що, однак, не вважалося клінічно значущим згідно з опублікованими даними.

Рифампіцин

Одночасне призначення еторикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора ферментів CYP) призводило до зниження концентрацій еторикоксибу у плазмі крові на 65% і може супроводжуватись рецидивом захворювання. Незважаючи на те, що такі дані можуть вказувати на необхідність збільшення дози еторикоксибу, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують вказані для кожного показання, оскільки одночасне застосування рифампіцину та еторикоксибу у таких дозах не вивчалось.

Антациди

Антациди не чинять клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.

Особливості застосування

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Повідомлялося про ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним наслідком, у пацієнтів, що отримували еторикоксиб.

З обережністю слід призначати нестероїдні протизапальні засоби пацієнтам з підвищеним ризиком ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту: пацієнтам літнього віку, пацієнтам, що застосовують будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб або ацетилсаліцилову кислоту одночасно, пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями, а саме виразками та шлунково-кишковими кровотечами, в анамнезі.

Існує додатковий ризик розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкова виразка або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні еторикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У тривалих клінічних дослідженнях не спостерігалося вираженої відмінності стосовно безпеки для шлунково-кишкового тракту при застосуванні комбінацій селективного інгібітору ЦОГ-2 і ацетилсаліцилової кислоти та нестероїдних протизапальних засобів і ацетилсаліцилової кислоти.

Вплив на серцево-судинну систему

Клінічні дослідження вказують на те, що застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язано з виникненням тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту). Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень зростає при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, препарат слід призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах. Слід періодично переглядати потребу у симптоматичному полегшенні болю та вираженість реакції на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Пацієнтам з вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати еторикоксиб слід лише після ретельної оцінки ризику розвитку ускладнення.

Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють застосування ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиагрегантної дії. Таким чином, не слід відміняти антиагрегантні препарати.

Вплив на нирки

Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль в підтримці перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються погіршенням ниркової перфузії, застосовування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розвитку такої реакції у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок.

Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія

Як і при застосуванні інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та гіпертензія спостерігалися у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Всі нестероїдні протизапальні засоби, включаючи еторикоксиб, можуть призводити до розвитку або рецидиву застійної серцевої недостатності. Інформацію про реакцію залежно від дози див. у розділі «Фармакодинаміка». З обережністю препарат призначають пацієнтам із серцевою недостатністю, порушенням функції лівого шлуночка або гіпертензією в анамнезі, а також пацієнтам з набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану таких пацієнтів слід застосувати відповідні заходи, включаючи відміну еторикоксибу.

Еторикоксиб, особливо у високих дозах, може призводити до частішої та тяжчої гіпертензії порівняно з деякими іншими нестероїдними протизапальними засобами та селективними інгібіторами ЦОГ-2. Тому артеріальну гіпертензію слід контролювати до початку лікування еторикоксибом та особливу увагу слід приділити контролю за артеріальним тиском під час лікування еторикоксибом. Артеріальний тиск слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім періодично. Якщо артеріальний тиск суттєво підвищується, слід розглянути можливість альтернативного лікування.

Вплив на печінку

Підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатаміноторансферази (АСТ) (приблизно в 3 або більше разів порівняно з верхньою межею норми) спостерігалося приблизно в 1% пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях та застосовували еторикоксиб у дозах 30, 60 та 90 мг на добу.

Слід спостерігати за станом всіх пацієнтів із симптомами порушення функції печінки, а також пацієнтів з патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (в 3 рази вище за верхню межу норми) еторикоксиб слід відмінити.

Загальні вказівки

Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід провести відповідні заходи та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Слід забезпечити відповідне медичне спостереження при застосуванні еторикоксибу пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або серця.

З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів з дегідратацією. Рекомендовано провести регідратацію до початку застосування еторикоксибу.

Про розвиток серйозних шкірних реакцій, в деяких випадках з летальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса Джонсона й токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлялось при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 під час постмаркетингового спостереження (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів спостерігається на початку терапії, у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Серйозні реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія і ангіоневротичний набряк) спостерігалися серед пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 підвищують ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого препарату в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипу на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших ознак гіперчутливості.

При застосуванні еторикоксибу можуть маскуватись прояви лихоманки та інші ознаки запального процесу.

З обережністю призначають одночасно еторикоксиб та варфарин або інші пероральні антикоагулянти.

Препарат Костарокс, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. У дослідженнях на тваринах спостерігалась репродуктивна токсичність. Потенційний ризик застосування препарату жінкам у період вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Застосування еторикоксибу протипоказано в період вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає еторикоксиб в грудне молоко. У тварин еторикоксиб виділяється з молоком. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.

Фертильність

Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських засобів, що пригнічують ЦОГ-2, не рекомендується для жінок, які планують вагітність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози

Еторикоксиб застосовується перорально незалежно від прийому їжі. Початок дії лікарського засобу настає швидше при прийомі натщесерце. Це треба враховувати при необхідності швидкого послаблення симптомів.

Оскільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу зростає при підвищенні дози і експозиції, слід проводити найменш тривалі курси лікування, застосовуючи найнижчі ефективні добові дози. Необхідність полегшення симптомів і ефективність симптоматичного лікування у пацієнтів треба періодично аналізувати, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Остеоартрит

Рекомендована доза становить 30 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів з недостатнім рівнем послаблення симптомів збільшення дози до 60 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. У разі відсутності терапевтичної користі слід розглянути інші варіанти терапевтичного лікування.

Ревматоїдний артрит

Рекомендована доза становить 60 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів з недостатнім рівнем послаблення симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. Після того, як стан пацієнта стабілізується з клінічної точки зору, може бути необхідним зменшення дози до 60 мг 1 раз на добу. У разі відсутності терапевтичної користі слід розглянути інші варіанти терапевтичного лікування.

Анкілозивний спондиліт

Рекомендована доза становить 60 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів з недостатнім рівнем послаблення симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. Після того, як стан пацієнта стабілізується з клінічної точки зору, може бути необхідним зменшення дози до 60 мг 1 раз на добу. У разі відсутності терапевтичної користі слід розглянути інші варіанти терапевтичного лікування.

Гострий біль

У разі появи гострого болю еторикоксиб застосовується лише в гострий симптоматичний період.

Гострий подагричний артрит

Рекомендована доза становить 120 мг 1 раз на добу. У клінічних дослідженнях гострого подагричного артриту еторикоксиб застосовувався впродовж 8 днів.

Післяопераційний біль, пов'язаний із стоматологічним оперативним втручанням

Рекомендована доза становить 90 мг 1 раз на добу протягом максимум 3 днів. Деякі пацієнти можуть потребувати додаткового післяопераційного знеболювання, окрім застосування еторикоксибу, впродовж 3 днів лікування.

Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Тому:

  • Дозування при остеоартриті не має перевищувати 60 мг 1 раз на добу.
  • Дозування при ревматоїдному артриті та анкілозивному спондиліті не має перевищувати 90 мг 1 раз на добу.
  • Дозування при гострій подагрі не має перевищувати 120 мг 1 раз на добу впродовж максимального періоду лікування 8 днів.
  • Дозування при гострому болю після стоматологічного оперативного втручання не повинно перевищувати 90 мг 1 раз на добу впродовж максимального 3-денного періоду.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів літнього віку. Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам літнього віку.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Незважаючи на показання, пацієнтам з незначним порушенням функції печінки (56 балів за шкалою ЧайлдаП'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг/добу. Пацієнтам з помірним порушенням функції печінки (79 балів за шкалою ЧайлдаП'ю), незважаючи на показання, не слід перевищувати дозу 30 мг 1 раз на добу.

Досвід застосування препарату обмежений, особливо у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки; препарат слід призначати з обережністю. Клінічний досвід застосування пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (≥ 10 балів за шкалою ЧайлдаП'ю) відсутній, тому застосування препарату цим пацієнтам протипоказано.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥ 30 мл/хв. Застосування еторикоксибу пацієнтам з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв протипоказано.

Діти

Еторикоксиб протипоказаний дітям віком до 16 років.

Передозування

Застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21 дня не викликало істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибом, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, були зіставними з профілем безпеки еторикоксибу (такі як реакції з боку шлунково-кишкового тракту, з боку серця та нирок).

У разі передозування доцільно вжити звичайних підтримувальних заходів, наприклад видалення неабсорбованого препарату зі шлунково-кишкового тракту, ведення клінічного спостереження та у разі необхідності проведення підтримувального лікування.

Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи виводиться препарат при проведенні перитоніального діалізу.

Побічні реакції

Побічні реакції визначаються за частотою: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000 до < 1/1000), рідкісні (< 1/10000).

Інфекції та інвазії

Часті: альвеолярний остит

Нечасті: гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту

З боку крові і лімфатичної системи

Нечасті: анемія (переважно в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія

З боку імунної системи

Нечасті: гіперчутливість‡ ß

Поодинокі: ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок

Розлади метаболізму і харчування

Часті: набряки/затримка рідини

Нечасті: зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла

З боку психіки

Нечасті: тривожність, депресія, погіршення розумової діяльності, галюцинації

Поодинокі: сплутаність свідомості, неспокійний стан

З боку нервової системи

Часті: запаморочення, головний біль

Нечасті: дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість

З боку органів зору

Нечасті: нечіткість зору, кон'юнктивіт

З боку органів слуху і вестибулярного апарату

Нечасті: шум у вухах, запаморочення

З боку серцево-судинної системи

Часті: серцебиття, аритмія, артеріальна гіпертензія

Нечасті: фібриляція передсердь, тахікардія, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія, інфаркт міокарда§, припливи крові, інсульт§, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз, васкуліт

З боку органів дихальної системи, грудної клітки та середостіння

Часті: бронхоспазм

Нечасті: кашель, диспное, носова кровотеча

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часті: біль у животі

Часті: запор, метеоризм, гастрит, печія/кислотний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт у ділянці епігастрія, нудота, блювання, езофагіт, виразки в ротовій порожнині

Нечасті: здуття живота, зміна характеру перистальтики кишечнику, сухість у роті, гастродуоденальні виразки, пептичні виразки, у тому числі перфорація і кровотеча ШКТ, синдром подразненого кишечнику, панкреатит

З боку гепатобіліарної системи

Часті: підвищення рівня АЛТ, підвищення рівняАСТ

Поодинокі: гепатит

Поодинокі: печінкова недостатність, жовтяниця

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Часті: екхімоз

Нечасті: набряк обличчя, свербіж, висип, еритема, кропив'янка

Поодинокі: синдром СтівенсаДжонсона, токсичний епідермальний некроліз, стійка медикаментозна еритема

З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини

Нечасті: спазми/судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість

З боку нирок і сечовидільної системи

Нечасті: протеїнурія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність/дисфункція

Порушення загального стану

Часті: астенія/втома, грипоподібні симптоми

Нечасті: біль у грудній клітці

Лабораторні дослідження

Нечасті: підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти

Поодинокі: зниження рівня натрію в крові

Ця побічна реакція ідентифікована у ході посмаркетингового застосування еторикоксибу. Частота визначалася за максимальною частотою у клінічних дослідженнях (дані зібрані за показаннями та затвердженою дозою).

Категорія частоти виникнення побічних реакцій “Рідкі” визначалася згідно з вимогами до короткої характеристики препарату (SmPC) (2-й перегляд, вересень 2009 року) на підставі розрахованої верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 явищ з урахуванням кількості учасників, які приймали еторикоксиб в аналізі даних III фази, об'єднаних за дозою і показанням (n = 15470).

ß Гіперчутливість включає поняття: алергія, медикаментозна алергія, медикаментозна гіперчутливість, гіперчутливість, гіперчутливість неуточнена, реакція гіперчутливості та неуточнена алергія.

§ За результатами аналізу тривалих, контрольованих за допомогою плацебо і активного препарату порівняння досліджень, селективні інгібітори ЦОГ-2 були пов'язані зі збільшенням ризику виникнення серйозних артеріальних тромботичних подій, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. Малоймовірно, що абсолютний ризик виникнення таких явищ перевищує 1% на рік (нечасті).

При застосуванні НПЗЗ повідомлялося про такі серйозні побічні реакції: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит і нефротичний синдром. Тому не можна виключати їх виникнення при застосуванні еторикоксибу.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Не потрібні будь-які спеціальні умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 30 мг: 7 таблеток у блістері. Картонна коробка, що містить 4 блістери.

Таблетки по 60 мг: 4 або 7, або 10 таблеток у блістері. Картонна коробка, що містить 1 блістер по 4 таблетки або 4 блістери по 7 таблеток, або 10 блістерів по 10 таблеток.

Таблетки по 90 мг: 7 або 10 таблеток у блістері. Картонна коробка, що містить 1 або 4 блістери по 7 таблеток або 10 блістерів по 10 таблеток.

Таблетки по 120 мг: 7 таблеток у блістері. Картонна коробка, що містить 1 або 4 блістери.

Категорія відпуску

За рецептом.