0
UA | RU

Строндекс (Strondex)

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Силденафіл12,5 мг/доза
Допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96%, макрогол 400, ментол, кислота хлористоводнева концентрована, олія лимонна, вода очищена, сахаралоза..
№ UA/15759/01/01 від 02.03.2017 до 02.03.2022
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Силденафіл — препарат для перорального застосування, призначений для лікування пацієнтів із еректильною дисфункцією. При сексуальному збудженні препарат відновлює знижену еректильну функцію шляхом посилення притоку венозної крові до кавернозних тіл.

Фізіологічний механізм, що зумовлює ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах під час сексуального збудження. Вивільнений NO активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що, у свою чергу, викликає розслаблення гладких м’язів кавернозних тіл, сприяючи притоку крові.

Силденафіл є потужним селективним інгібітором цГМФ-специфічної ФДЕ-5 у кавернозних тілах, де ФДЕ-5 відповідає за розпад цГМФ. Вплив силденафілу на ерекцію має периферичний характер. Силденафіл не зумовлює безпосередньої релаксуючої дії на ізольовані кавернозні тіла людини, але потужно посилює розслаблювальну дію NO на цю тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при сексуальній стимуляції, інгібування силденафілом ФДЕ-5 приводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозних тілах. Таким чином, для того щоб силденафіл викликав потрібний фармакологічний ефект, необхідне сексуальне збудження.

Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним до ФДЕ-5, що бере активну участь у процесі ерекції. Ефект силденафілу на ФДЕ-5 потужніший, ніж на інші відомі ФДЕ. Цей ефект у 10 разів потужніший, ніж ефект на ФДЕ-6, що бере участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективність силденафілу до ФДЕ-5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ-1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ-2, ФДЕ-3, ФДЕ-4, ФДЕ-7, ФДЕ-8, ФДЕ-9, ФДЕ-10 та ФДЕ-11. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ-5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ-3 — цАМФ-специфічної ізоформи ФДЕ, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

Фармакокінетика. Абсорбція. Швидкість абсорбції силденафілу у формі спрею дещо більша при порівнянні з твердими дозованими формами для перорального застосування, оскільки діюча речовина, яка має низьку водну розчинність, приймається вже в розчиненому стані. Cmax препарату досягаються в середньому протягом 60 хв після застосування натще. Середня абсолютна біодоступність силденафілу після перорального застосування становить 41% (з діапазоном значень від 25 до 63%). При застосуванні силденафілу під час прийому їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням Tmax до 60 хв і середнім зниженням Cmax на 29%.

Розподіл. Середній рівноважний Vd становить 105 л, що свідчить про розподіл препарату в тканинах організму. Після однократного застосування спрею Строндекс в дозі 50 мг середня максимальна загальна концентрація силденафілу у плазмі крові становить приблизно 200 нг/мл (коефіцієнт варіації — 40%). Ступінь зв’язування силденафілу та його головного N-десметил-метаболіту з білками плазми крові досягає 96% і не залежить від загальних концентрацій силденафілу.

Біотрансформація. Метаболізм силденафілу здійснюється головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP 3A4 (головний шлях) та CYP 2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу. Селективність метаболіту відносно ФДЕ-5 порівнянна із селективністю силденафілу, а активність метаболіту відносно ФДЕ-5 становить приблизно 50% активності вихідної речовини. Концентрації цього метаболіту у плазмі крові становлять приблизно 40% концентрації силденафілу у плазмі крові. N-деметильований метаболіт зазнає подальшого метаболізму, а його T½ становить приблизно 4 год.

Елімінація. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, зумовлюючи тривалість T½ 3–5 год. Як після перорального, так і після в/в застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється головним чином із калом (приблизно 80% введеної перорально дози) та меншою мірою — з сечею (приблизно 13% введеної перорально дози).

Фармакокінетика у пацієнтів особливих груп

Пацієнти літнього віку. У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що зумовлювало підвищення концентрацій у плазмі крові силденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту приблизно на 90% порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (18–45 років). У зв’язку із віковими відмінностями у зв’язуванні з білками плазми крові відповідне підвищення концентрації вільного силденафілу у плазмі крові становило приблизно 40%.

Ниркова недостатність. У добровольців із порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незміненою після його однократного перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC та Cmax N-деметильованого метаболіту підвищувалися на 126 та 73% відповідно порівняно з цими показниками у добровольців такого ж віку без порушень функції нирок. Однак внаслідок високої індивідуальної варіабельності ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середніх підвищень AUC та Cmax на 100 та 88% відповідно порівняно із добровольцями такого ж віку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax N-деметильованого метаболіту значуще підвищувалися на 79 та 200% відповідно.

Печінкова недостатність. У добровольців із цирозом печінки легкого та помірного ступеня (класів А та В за класифікацією Чайлда — П’ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84%) та Cmax (47%) порівняно з добровольцями такого ж віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів із порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалася.

Показання Строндекс

препарат Строндекс рекомендується застосовувати чоловікам з еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

Для ефективної дії препарату Строндекс потрібне сексуальне збудження.

Застосування Строндекс

препарат Строндекс розпилюють у ротову порожнину, не вдихаючи спрей. Для підвищення дії спрею рекомендується потримати його деякий час у роті. В одній дозі препарату міститься 12,5 мг силденафілу. Дози препарату визначаються з урахуванням стану пацієнта та його чутливості до препарату в діапазоні 12,5–75 мг. Рекомендована разова доза становить 25–37,5 мг (2 або 3 послідовних натискання). Препарат застосовують за 20–30 хв до статевого акту. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна підвищити до 75 мг. Максимальна рекомендована доза становить 75 мг.

Максимальна рекомендована частота застосування препарату становить 1 раз на добу.

Пацієнти літнього віку. Необхідність у корекції дози для пацієнтів літнього віку відсутня.

Пацієнти з нирковою недостатністю. З огляду на те що у пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 12,5–25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна поступово підвищити до 75 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 12,5–25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна поступово підвищити до 75 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби. Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP3A4 (за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно із силденафілом не рекомендується, див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг).

З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії стан пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, має бути стабілізований до початку застосування силденафілу. Рекомендована початкова доза препарату для цих пацієнтів становить 12,5–25 мг.

Інструкція для застосування. Перед першим застосуванням препарату слід декілька разів різко натиснути на розпилювач, направляючи бризки в повітря, доки не сформується рівномірна хмаринка спрею. Тепер препарат готовий до застосування.

Якщо після останнього застосування препарату минуло більше доби, перше розприскування слід зробити в повітря для запобігання застосуванню неповної дози.

При застосуванні флакон необхідно тримати вертикально, розпилювачем догори.

Флакон піднести впритул до рота і, натиснувши коротким різким рухом на розпилювач, впорснути р-н до рота таким чином:

  • зробити глибокий вдих;
  • затримати дихання;
  • різко натискаючи на розпилювач, упорснути р-н до рота;
  • закрити рот і протягом наступних 30 с дихати лише через ніс.

Р-н не слід вдихати. Для гарантії бездоганної дії необхідно натиснути на розпилювач до кінця, не перериваючи натискання. Час від часу слід перевіряти роботу розпилювача, особливо при тривалому невикористанні.

Протипоказання

  • підвищена чутливість до активної речовини чи будь-якої з допоміжних речовин препарату.
  • Одночасне застосування із донорами NO (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі, оскільки відомо, що силденафіл впливає на шляхи метаболізму NO/цГМФ та потенціює гіпотензивний ефект нітратів.
  • Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ-5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичної гіпотензії (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
  • Стани, при яких не рекомендована сексуальна активність (наприклад тяжкі серцево-судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія чи серцева недостатність тяжкого ступеня).
  • Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва незалежно від того, пов’язана ця патологія з попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 чи ні.
  • Наявність таких захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (АТ <90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість цих пацієнтів мають генетичні розлади ФДЕ сітківки), оскільки безпека силденафілу не досліджувалася у цих пацієнтів.

Побічна дія

профіль безпеки силденафіла базується на даних, отриманих від 9570 пацієнтів у ході 74 подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, припливи крові, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсія та затьмарення зору. Інформація щодо побічних реакцій у рамках постмаркетингового спостереження була зібрана протягом періоду тривалістю більше ніж 10 років.

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче згідно зі словником стандартизованої медичної термінології MedDRA за системами організму з наступною частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1000, <1/100) та рідко (≥1/10 000, <1/1000). У межах кожної частотної групи побічні реакції наведено у порядку зменшення їх серйозності.

Інфекції та інвазії: нечасто — риніт.

З боку імунної системи: нечасто — реакції гіперчутливості.

З боку нервової системи: дуже часто — головний біль; часто — запаморочення; нечасто — сонливість, гіпестезія; рідко — інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми, рецидиви судом, синкопе.

З боку органа зору: часто — порушення сприйняття кольору, розлади зору, затьмарення зору; нечасто — розлади сльозовиділення, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон’юнктивіт; рідко — неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва, оклюзія судин сітківки, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння склистого тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кіл навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органа слуху та вестибулярного апарату: нечасто — запаморочення, дзвін у вухах; рідко — глухота.

З боку серця: нечасто — тахікардія, посилене серцебиття; рідко — раптова серцева смерть, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин: часто — припливи крові до обличчя, припливи жару; нечасто — АГ, артеріальна гіпотензія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — закладеність носа; нечасто — носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа; рідко — відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку ШКТ: часто — нудота, диспепсія; нечасто — гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній ділянці живота, сухість у роті; рідко — гіпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто — висипання; рідко — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: нечасто — міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи: нечасто — гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко — кровотеча зі статевого члена, пріапізм, гематоспермія, подовжена ерекція.

Загальні порушення та реакції у місці введення: нечасто — біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару; рідко — подразнення.

Обстеження: нечасто — підвищена ЧСС.

Нижчезазначені явища спостерігалися у <2% пацієнтів у ході контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв’язок не визначений. Повідомлення включали явища, що мали вірогідний зв’язок із застосуванням препарату. Явища, які не були зазначені, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні порушення: набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення результатів на ЕКГ, кардіоміопатія.

Розлади з боку ШКТ: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Порушення метаболізму та обміну речовин: спрага, набряк, подагра, нестабільний цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: БА, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри та підшкірної тканини: кропив’янка, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження чи втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

З боку нирок та системи сечовиділення: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок

Після виходу препарату на ринок були ідентифіковані нижчезазначені побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від популяції невідомої чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв’язок із експозицією лікарського засобу. Ці явища були зазначені як через їх серйозність, частоту повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв’язку, так і через комбінацію цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища: повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, що були пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів, але не у всіх, були наявні фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато з цих явищ виникли під час або відразу після сексуальної активності та декілька явищ виникли відразу після застосування силденафілу без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин чи днів після застосування силденафілу та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи ці явища пов’язані із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, із наявними факторами ризику чи із комбінацією цих факторів, чи з іншими факторами.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: вазооклюзивний криз. У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування препарату РЕВАЦИО (силденафіл) для пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізації повідомлялося частіше, ніж при застосовуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують силденафіл з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

З боку нервової системи: тривога, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження чи втрати слуху, пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням силденафілу, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами, неможливо.

З боку органів зору: тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки чи кровотеча, відшарування склистого тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були пов’язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5, включаючи силденафіл. У багатьох пацієнтів, але не у всіх, були наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але необов’язково обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметру екскавації та диску зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік понад 50 років, АГ, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 чи з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, чи з комбінацією цих всіх факторів, чи з іншими факторами.

Особливості застосування

до початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта і провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування пацієнтів із еректильною дисфункцією лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл чинить судинорозширювальну дію, що проявляється легким та короткочасним зниженням АТ (див. Фармакодинаміка). До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо в комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать особи із обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аорти, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією) або з рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції АТ з боку вегетативної нервової системи.

Препарат Строндекс потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

У постмаркетинговий період повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, АГ та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів (але не у всіх) були наявні фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і лише кілька трапилося невдовзі після застосування силденафілу без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов’язаний розвиток цих побічних реакцій безпосередньо з факторами ризику, чи він зумовлений іншими чинниками.

Пріапізм. Засоби для лікування при еректильній дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або особам зі станами, що спричиняють розвиток пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома чи лейкемія).

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція триває >4 год, пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. За відсутності негайного лікування пріапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ-5 або іншими препаратами для лікування при еректильній дисфункції. Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ-5 або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, які містять силденафіл, чи з іншими препаратами для лікування при еректильній дисфункції не вивчалися. Тому застосування цих комбінацій не рекомендоване.

Вплив на зір. Спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору надходили асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ-5 (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомлялося у наглядовому дослідженні асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ-5 (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосування препарату Строндекс необхідно припинити й негайно звернутися до лікаря (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Одночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Одночасне застосування з блокаторами α-адренорецепторів. Пацієнтам, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, приймати силденафіл слід з обережністю, оскільки ця комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього осіб. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 год після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомогою блокаторів α-адренорецепторів до початку застосування силденафілу. Також необхідно розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтами із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію чи рухомість сперматозоїдів (див. Фармакодинаміка).

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ-5, включаючи препарат Строндекс, та негайно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження чи втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5, включаючи препарат Строндекс. Визначити, чи пов’язані безпосередньо ці явища із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 чи з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування із антигіпертензивними препаратами. Строндекс зумовлює системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижувати АТ у пацієнтів, які застосовують антигіпертензивні лікарські засоби. В окремому дослідженні лікарської взаємодії у разі одночасного застосування амлодипіну (5 або 10 мг) та силденафілу (100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного АТ на 8 мм рт. ст. та діастолічного АТ — на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування препарату Строндекс не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід проінструктувати пацієнтів стосовно необхідних запобіжних засобів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Препарат Строндекс не призначений для застосування жінками.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Препарат може мати незначний вплив на керування транспортними засобами або іншими механізмами. Оскільки у клінічних дослідженнях застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органа зору, перед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з іншими механізмами пацієнтам, необхідно з’ясувати, яка їхня індивідуальна реакція на застосування препарату Строндекс.

Діти. Препарат Строндекс не показаний для застосування особами віком до 18 років

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

вплив інших лікарських засобів на силденафіл

Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу відбувається переважно за участю ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть підвищувати кліренс силденафілу.

Дослідження in vivo. Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP 3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP 3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, слід розглянути можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг.

Одночасне застосування інгібітора ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітора Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 1 раз на добу) та силденафілу (разова доза — 100 мг) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 300% (у 4 рази) та підвищення плазмової AUC силденафілу на 1000% (у 11 разів). Через 24 год рівні силденафілу у плазмі крові все ще становили приблизно 200 нг/мл порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що пояснюється значним впливом ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огляду на ці фармакокінетичні дані одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); в будь-якому разі максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 год.

Одночасне застосування інгібітора ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітора CYP 3A4, у дозі, що забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг тричі на добу), та силденафілу (100 мг разово) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 140% та збільшення системної експозиції (AUC) силденафілу на 210%. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Вважають, що потужніші інгібітори CYP 3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.

При застосуванні силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, помірного інгібітора CYP 3A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення системної експозиції силденафілу на 182% (АUC). У здорових добровольців чоловічої статі не відзначали впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, Сmax, Tmax, константу швидкості елімінації та подальший T½ силденафілу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP 3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні із силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення концентрацій силденафілу у плазмі крові на 56%.

Грейпфрутовий сік — слабкий інгібітор CYP 3A4 у стінці кишечнику — може викликати помірне підвищення рівнів силденафілу у плазмі крові.

Однократне застосування антацидів (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливало на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP 2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групи інгібіторів CYP 2D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів АПФ, антагоністів кальцію, антагоністів β-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP 450 (таких як рифампіцин, барбітурати).

У ході дослідження за участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентану (помірний індуктор CYP 3A4, CYP 2C9 та, можливо, CYP 2C19) у рівноважному стані (125 мг двічі на добу) та силденафілу в рівноважному стані (80 мг тричі на добу) призводило до зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 та 55,4% відповідно. Тому одночасне застосування таких потужних індукторів CYP 3A4, як рифампін, може призводити до більш вираженого зниження концентрації силденафілу в плазмі крові.

Нікорандил — гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість його серйозної взаємодії з силденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби

Дослідження in vitro. Силденафіл — слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 цитохрому Р450 (ІК50 >150 мкмоль). Оскільки Cmax силденафілу у плазмі крові становлять приблизно 1 мкмоль, вплив препарату Строндекс на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодії силденафілу і таких неспецифічних інгібіторів ФДЕ, як теофілін та дипіридамол.

Дослідження in vivo. Оскільки відомо, що силденафіл впливає на метаболізм NO/цГМФ, встановлено, що силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами NO або з нітратами в будь-якій формі протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАНЯ).

Ріоцигуат. Доклінічні дослідження продемонстрували адитивний системний ефект зниження FN при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ-5 з ріоцигуатом. Клінічні дослідження продемонстрували, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ-5. У пацієнтів, які брали участь у дослідженні, не спостерігалось позитивного клінічного ефекту при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ-5 з ріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ-5 (у тому числі силденафілом) (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Одночасне застосування силденафілу та блокаторів α-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Така реакція найчастіше виникала протягом 4 год після застосування силденафілу (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). У ході трьох досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор α-адренорецепторів доксазозин (4 та 8 мг) та силденафіл (25; 50 та 100 мг) застосовували одночасно у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізації стану яких досягнуто при застосуванні доксазозину. У цих популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження АТ у положенні пацієнта лежачи на 7/7; 9/5 та 8/4 мм рт. ст. та середнє зниження АТ у положенні пацієнта стоячи на 6/6; 11/4 та 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу і доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та пресинкопальний стан, але без синкопе.

Не спостерігалося жодних значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP 2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середніх максимальних рівнях етанолу крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори β-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори α-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну у пацієнтів із АГ спостерігалося додаткове зниження систолічного АТ в положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного АТ становило 7 мм рт. ст. За величиною ці додаткові зниження АТ були порівнянними з тими, що спостерігалися у здорових добровольців при застосуванні лише силденафілу (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

Силденафіл у дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP 3A4.

У здорових добровольців чоловічої статі застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг тричі на добу) призводило до підвищення AUC та Cmax босентану (125 мг двічі на добу) на 49,8 та 42% відповідно.

Передозування

у ході клінічних досліджень за участю добровольців під час застосування разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу у нижчих дозах, але виникали частіше та були тяжчими. Застосування силденафілу у дозі 200 мг не призводило до підвищення ефективності, але спричиняло зростання кількості побічних реакцій (головного болю, припливів, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органа зору).

У разі передозування при необхідності вдаються до звичайних підтримувальних заходів. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня зв’язування препарату з білками плазми крові та відсутності елімінації силденафілу із сечею.

Умови зберігання

при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 20.10.2021 р.
© Компендіум 2021
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko