Гайнекс^® (Gynex^®) (338403) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Гайнекс ― комбінований протимікробний препарат, дія якого зумовлена метронідазолом та міконазолом, що входять до його складу.
Міконазолу нітрат ― місцевий протигрибковий та антибактеріальний засіб широкого спектра дії групи імідазолу. Міконазол інгібує біосинтез ергостеролу і змінює ліпідний склад мембрани, спричиняючи загибель клітини гриба. Чинить фунгіцидну дію на дерматофіти (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis), дріжджові і дріжджоподібні гриби (Candida albicans, Candida glabrata та інші види Cаndida), а також на інші патогенні гриби (Malassezia furtur, Aspergilus niger, Penicillium crustaceum). Міконазолу нітрат чинить антибактеріальну дію, більш виражену щодо грампозитивних бактерій.
Метронідазол, похідний 5-нітроімідазолу, є антибактеріальним та антипротозойним засобом. Він ефективний щодо інфекцій, спричинених анаеробними бактеріями та найпростішими, включаючи Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis та анаеробні стрептококи.
Міконазолу нітрат і метронідазол не виявляють синергічних та антагоністичних ефектів.
Частота клінічного виліковування, яку було досягнуто у відкритому багатоцентровому неконтрольованому клінічному дослідженні ефективності та безпеки застосування супозиторіїв з метронідазолом та міконазолом, при семиденному лікуванні 104 пацієнтів із клінічним/мікробіологічним діагнозом вагініту становила 96,6% при кандидозному вульвовагініті, 98,1% при бактеріальному вагінозі, 97,3% при трихомонадному вагініті та 98,5% при змішаних вагінальних інфекціях. Частота мікробіологічного виліковування становила 89,8%, 96,2%, 100%, 91,7% для кожного виду інфекції відповідно.
У рандомізованому відкритому порівняльному дослідженні ефективності, безпеки та переносимості супозиторіїв з метронідазолом та міконазолом частота клінічного та мікробіологічного виліковування становила 84% та 76% відповідно.
Фармакокінетика
Абсорбція
Міконазолу нітрат. Абсорбція міконазолу нітрату через стінки піхви є незначною (близько 1,4% дози). Міконазолу нітрат не визначається у плазмі крові при інтравагінальному введенні.
Метронідазол. Біодоступність метронідазолу при інтравагінальному введенні становить 20% порівняно з його біодоступністю при пероральному застосуванні. Рівноважна концентрація метронідазолу у плазмі крові становить 1,6–7,2 мкг/мл після інтравагінального застосування добової дози препарату.
Розподіл
Міконазолу нітрат. Зв’язування з білками плазми крові становить 90–93%. Його проникнення в СМР є низьким, але він широко розподіляється в інших тканинах. Об’єм розподілу становить 1400 л.
Метронідазол. Широко розподіляється в тканинах та рідинах тіла, включаючи жовч, кісткову тканину, молочні залози, молоко, абсцеси головного мозку, СМР, печінку та абсцеси печінки, слину, сім’яну рідину і вагінальний секрет, та сягає концентрацій, подібних до тих, що є в плазмі крові. Метронідазол проникає через плацентарний бар’єр та швидко потрапляє в кровотік плода. З білками плазми крові зв’язується не більше 20%. Об’єм розподілу становить 0,25–0,85 л/кг.
Біотрансформація
Міконазолу нітрат. Метаболізується в печінці. Визначаються два неактивні метаболіти (2,4-дихлорфеніл-1 H-імідазол-етанол та 2,4-дихлормигдалева кислота).
Метронідазол. Метаболізується у печінці шляхом окиснення, гідроксиметаболіт є активним. Основні метаболіти метронідазолу — гідроксипохідні та похідні оцтової кислоти — виводяться з сечею. Гідроксиметаболіт виявляє 30% біологічної активності метронідазолу.
Виведення
Міконазолу нітрат. Т_½ становить 24 год. Менше 1% виводиться з сечею. Близько 50%, переважно у незміненому вигляді, виводиться з калом.
Метронідазол. Т_½ — 6–11 год. Близько 6–15% дози метронідазолу виводиться з калом. Близько 60–80% метронідазолу виводиться із сечею у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Близько 20% метронідазолу виводиться з сечею у незміненому вигляді.
Дані доклінічних досліджень. Результати стандартних доклінічних досліджень токсичності при багаторазовому застосуванні, генотоксичності, канцерогенності та репродуктивної токсичності не вказують на існування специфічного ризику для людського організму.
У мікробіологічному дослідженні in vitro не виявлено синергічної або антагоністичної взаємодії між діючими речовинами, що входять до складу препарату, при дії проти Candida albicans, Streptococcus (грам-B за Lancefield), Gardnerella vaginalis та Trichomonas vaginalis.
Доклінічні дослідження комбінації 750 мг метронідазолу та 200 мг міконазолу нітрату показали, що немає посилення або синергізму летальних або токсичних ефектів обох складових у самиць щурів.
У дослідженні подразнення слизової оболонки піхви у самиць собак породи бігль тією ж самою комбінацією препаратів було визначено, що вона не спричиняє подразнення слизової оболонки піхви і не призводить до клінічних, біохімічних та гематологічних порушень. У тому ж дослідженні місцевих і системних токсичних ефектів виявлено не було.

для лікування кандидозних вульвовагінітів, спричинених Candida albicans, бактеріальних вагінозів, спричинених анаеробними бактеріями, та Gardnerella vaginalis, трихомонадних вагінітів, спричинених Trichomonas vaginalis, та змішаних вагінальних інфекцій.

дорослим застосовувати інтравагінально ввечері перед сном по 1 супозиторію на ніч та по 1 вранці протягом 7 днів.
При рецидивах захворювання або вагінітах, резистентних до іншого лікування, препарат слід застосовувати ввечері перед сном по 1 супозиторію на ніч та по 1 вранці протягом 14 днів.
Не рекомендується застосовувати Гайнекс у період менструації через зниження ефективності препарату і можливість деяких ускладнень при введенні.
Вагінальні супозиторії слід вводити в положенні лежачи глибоко в піхву. Якщо можливо, не приймати вертикальне положення протягом щонайменше півгодини після введення супозиторія. Не застосовувати подвійних доз для компенсування пропущеної дози.
Діти. Препарат не рекомендується застосовувати у дітей.

– гіперчутливість до будь-якої з діючих речовин препарату або їх похідних.
– Вживання алкогольних напоїв під час лікування або протягом 3 днів після завершення лікування.
– Прийом дисульфіраму під час лікування або протягом 2 тиж після завершення лікування.
– І триместр вагітності.
– Порфірія.
– Епілепсія.
– Тяжкі порушення функції печінки.

частота перелічених нижче побічних явищ визначається таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), невідомо (не можна оцінити з наявних даних).
Частота виникнення системних побічних ефектів є незначною через дуже низький рівень метронідазолу у плазмі крові при вагінальному застосуванні препарату (2–12% від рівня, що досягається при пероральному застосуванні метронідазолу). Інша діюча речовина препарату, міконазолу нітрат, може спричиняти подразнення піхви (печіння, свербіж), як і всі інші протигрибкові засоби з вмістом похідних імідазолу, що вводяться інтравагінально (2–6%). При вагінітах застосування препарату може спричинити запалення слизової піхви. Тому печіння і свербіж у піхві можуть спостерігатися від початку до третього дня терапії. Вказані симптоми значно знижуються впродовж лікування. У разі виникнення тяжкого подразнення або інших алергічних реакцій (висип, ангіоневротичний набряк у ділянці обличчя, губ, язика, гортані та бронхоспазм) необхідно припинити лікування.
Побічні реакції внаслідок місцевої дії діючих речовин препарату Гайнекс.
Метронідазол: реакції гіперчутливості (у тому числі висипання на шкірі), біль у черевній порожнині, головний біль, свербіж, печіння і подразнення піхви.
Міконазолу нітрат: подразнення піхви (печіння, свербіж).
Побічні реакції внаслідок системної дії діючих речовин препарату Гайнекс.
З боку крові та лімфатичної системи
Дуже рідко: агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.
Невідомо: лейкопенія.
З боку імунної системи
Рідко: анафілактичний шок.
Невідомо: реакції гіперчутливості, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, гарячка.
З боку психіки
Дуже рідко: розлади свідомості, галюцинації.
Невідомо: депресія.
З боку нервової системи
Часто: запаморочення, головний біль.
Дуже рідко: енцефалопатія* (наприклад сплутаність свідомості, підвищення температури тіла, підвищена чутливість до світла, кривошия, галюцинації, параліч, розлади зору та руху) та підгострий мозочковий синдром* (наприклад атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор).
Невідомо: підвищена втомлюваність або слабкість, судоми, периферична нейропатія внаслідок інтенсивної та/або тривалої терапії метронідазолом, асептичний менінгіт.
З боку органів зору
Дуже рідко: тимчасові порушення зору, таке як диплопія, міопія, нечіткість зору, зниження гостроти зору, зміни у сприйняті кольорів.
Невідомо: оптична нейропатія/неврит.
Гепатобіліарні розлади
Дуже рідко: підвищення рівнів печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ, лужна фосфатаза), холестатичний або змішаний гепатит та ураження клітин печінки (гепатоцитів), іноді з жовтяницею; повідомляли про випадки печінкової недостатності, що потребувала трансплантації печінки у пацієнтів, які лікувалися метронідазолом та іншими антибіотиками.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Дуже рідко: висипання, включаючи такі, що можуть супроводжуватися пропасницею, припливи, гіперемія, свербіж.
Невідомо: поліморфна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, контактний дерматит.
З боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини
Дуже рідко: міалгія, артралгія.
З боку нирок та органів сечовипускання
Дуже рідко: потемніння сечі (за рахунок метаболізму метронідазолу).
З боку ШКТ
Невідомо: анорексія, порушення смаку, запалення слизової оболонки порожнини рота, металічний присмак у роті, обкладений язик, стоматит, глосит, нудота, блювання, запор, біль в епігастральній ділянці, діарея, сухість у роті, зниження апетиту, біль у животі та спазми.
Загальні порушення та реакції у місці введення
Дуже часто: вагінальні виділення.
Часто: вагініт, вульвовагінальне подразнення, дискомфорт у ділянці малого таза.
Нечасто: відчуття спраги.
Рідко: відчуття печіння у піхві, свербіж, подразнення.
Невідомо: місцеве подразнення та гіперчутливість, припливи, підвищення температури тіла.
Вказані побічні реакції спостерігаються рідко, оскільки концентрація метронідазолу в крові при інтравагінальному введенні є невисокою.
*Можуть минати після припинення прийому препарату.
Випадки тяжкої необоротної гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності, включаючи випадки з летальними наслідками з дуже швидким перебігом після початку системного застосування метронідазолу, повідомлялося у пацієнтів із синдромом Коккейна (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

алкоголь. Слід попередити пацієнтку про те, що не можна вживати алкоголь протягом терапії та упродовж 3 діб після завершення курсу лікування, оскільки можливе виникнення реакцій з боку ЦНС, аналогічних дії дисульфіраму (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Тривале застосування. Високі дози препарату та тривалий термін застосування можуть спричиняти периферичну нейропатію та судоми.
Одночасне лікування статевих партнерів. Статеві партнери пацієнток, хворих на трихомонадний вагініт, також мають пройти курс лікування. Статеві партнери, у яких виявлено Trichomonas vaginalis, повинні одночасно з пацієнткою пройти курс лікування.
Ниркова та печінкова недостатність. При нирковій недостатності дозу метронідазолу необхідно знизити.
При тяжкій печінковій недостатності може бути змінений кліренс метронідазолу. Метронідазол може посилювати симптоми енцефалопатії у зв’язку з його підвищеним рівнем у плазмі крові. Таким чином, метронідазол необхідно застосовувати з обережністю у пацієнток з печінковою енцефалопатією. Добову дозу для таких пацієнток слід зменшити до ¹/₃.
Застосування у пацієнток різних вікових груп. Для пацієнток літнього віку (від 65 років) такі ж рекомендації, як і для решти хворих.
Препарат не рекомендовано застосовувати у незайманих дівчат та молодих пацієнток, які не досягли статевої зрілості.
Одночасне застосування із пероральними антикоагулянтами. Метронідазол може підвищувати рівні бісульфану у плазмі крові, що може призвести до значного токсичного впливу бісульфану. Необхідно частіше контролювати рівні протромбіну та МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) при одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів під час застосування метронідазолу та протягом 8 днів після відміни.
Інші особливості застосування. Не слід ковтати супозиторії або застосовувати препарат будь-яким іншим шляхом введення.
Основа супозиторія може небажаним чином взаємодіяти з гумою або латексом, з яких виготовляються контрацептивні діафрагми та презервативи, тому їх одночасне використання з супозиторіями не рекомендується.
Інші засоби для інтравагінального застосування (наприклад тампони, спринцювання або сперміциди) не слід застосовувати одночасно з лікуванням.
У разі виникнення тяжкого подразнення піхви (печіння, свербіж) необхідно припинити лікування препаратом Гайнекс (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Гепатотоксичність у пацієнтів із синдромом Коккейна
У пацієнтів із синдромом Коккейна спостерігалися випадки швидкого розвитку гострої печінкової недостатності, в тому числі з летальним наслідком, при прийомі препаратів, що містять метронідазол, призначених для системного застосування. Пацієнтам цієї групи метронідазол не слід застосовувати за винятком випадків, коли вважається, що користь переважає ризик та лише за умови відсутності будь-якого альтернативного лікування.
Аналізи функції печінки необхідно проводити безпосередньо до початку застосування препарату, протягом його застосування та після завершення лікування препаратом до моменту повернення показників функції печінки до норми або до початкового стану. Якщо під час застосування препарату аналізи функції печінки демонструють помітно підвищені показники, то застосування препарату слід припинити.
Пацієнтам із синдромом Коккейна слід порекомендувати у випадку появи будь-яких симптомів можливого порушення функції печінки негайно повідомити про це своєму лікарю та припинити прийом метронідазолу (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Вагітність ― категорія C. Оскільки недостатньо даних щодо відсутності негативного впливу на плід та розвиток новонароджених при інтравагінальному застосуванні супозиторіїв, що містять метронідазол та міконазолу нітрат, жінкам дітородного віку слід уникати вагітності протягом застосування препарату Гайнекс.
Застосування препарату Гайнекс у І триместр вагітності протипоказане.
У ІІ та ІІІ триместр вагітності препарат застосовувати лише за призначенням лікаря у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Годування грудьми. Під час застосування препарату слід припинити годування грудьми, оскільки метронідазол проникає у грудне молоко. Годування грудьми можна відновити через 1–2 доби після закінчення лікування.
Фертильність. Немає доказів шкідливого впливу на фертильність при застосуванні окремо метронідазолу або міконазолу нітрату.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Системне застосування метронідазолу може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Порівняно із системним застосуванням, при вагінальному введенні абсорбція метронідазолу значно нижча. Існує імовірність виникнення запаморочення, атаксії, психоемоційних розладів. За наявності таких симптомів не рекомендовано керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

пов’язані з метронідазолом (внаслідок його абсорбції).
Алкоголь: взаємодія метронідазолу з алкоголем може спричинити реакцію, аналогічну взаємодії з дисульфірамом. Не можна вживати алкоголь протягом терапії та впродовж 3 днів після завершення курсу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Аміодарон: підвищення ризику кардіотоксичності (пролонгація інтервалу Q–T, тріпотіння/фібриляція шлуночків, зупинка серця).
Астемізол та терфенадин: метронідазол пригнічує метаболізм цих ліків та підвищує їхню концентрацію у плазмі крові.
Карбамазепін: підвищується концентрація карбамазепіну в крові.
Циметидин: підвищується рівень метронідазолу в крові та ризик виникнення неврологічних побічних ефектів.
Циклоспорин: підвищується ризик токсичності циклоспорину.
Дисульфірам: ефекти з боку ЦНС (наприклад психотичні реакції).
Літій: підвищення токсичності літію.
Фенітоїн: підвищується рівень фенітоїну в крові, знижується рівень метронідазолу в крові.
Фенобарбітал: знижується рівень метронідазолу в крові.
Фторурацил: підвищуються рівень у крові та токсичність флуороурацилу.
Пероральні антикоагулянти: посилюється дія антикоагулянтів, підвищується ризик кровотеч (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Під час лікування метронідазолом виявлено його вплив на рівень у крові ферментів печінки, глюкози (гексокіназний метод), теофіліну та прокаїнаміду.
Пов’язані із міконазолу нітратом (внаслідок особливостей його абсорбції)
Аценокумарол, анісиндіон, дикумарол, фенідіон, фенпрокумон, варфарин: підвищення ризику виникнення кровотечі.
Астемізол, цизаприд та терфенадин: міконазол пригнічує метаболізм цих препаратів та підвищує їхню концентрацію у плазмі крові.
Карбамазепін: знижується метаболізм карбамазепіну.
Циклоспорин: підвищується ризик токсичності циклоспорину (дисфункція нирок, холестаз, парестезії).
Фентаніл: збільшується вираженість або пролонгується дія опіоїдів (пригнічення ЦНС, депресія, пригнічення функції дихання).
Фенітоїн та фосфенітоїн: підвищується ризик токсичності фенітоїну (атаксія, гіперлексія, ністагм, тремор).
Глімепірид: збільшується вираженість гіпоглікемічної дії.
Оксибутинін: підвищується концентрація у плазмі крові або дія оксибутиніну (сухість у роті, запори, головний біль).
Оксикодон: підвищується концентрація оксикодону в плазмі крові та зменшується його виведення.
Пімозид: підвищується ризик кардіотоксичності (пролонгація інтервалу Q–T, тріпотіння/фібриляція шлуночків, зупинка серця).
Толтеродин: підвищується біодоступність толтеродину в осіб з недостатністю дії цитохрому P450 2D6.
Триметрексат: підвищення токсичності триметрексату (пригнічення кісткового мозку, порушення функції нирок і печінки та утворення виразок у шлунку та кишечнику).

препарат призначений винятково для вагінального застосування. Немає даних щодо передозування метронідазолу при вагінальному введенні. При введенні у піхву метронідазол може всмоктуватися у кількості, достатній для того, щоб спричинити системні ефекти. При застосуванні надмірної кількості супозиторіїв можуть виникати системні ефекти, пов’язані з метронідазолом, проте при інтравагінальному введенні метронідазол не викликатиме загрозливих для життя симптомів.
Якщо випадково у травну систему потрапить велика кількість препарату, у разі необхідності слід застосувати відповідний метод промивання шлунка. Лікування треба проводити у випадках, коли у травну систему потрапило 12 г метронідазолу.
Специфічного антидоту не існує, рекомендується симптоматичне лікування. При передозуванні метронідазолу відмічають такі симптоми: нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, свербіж, металевий присмак у роті, атаксія, вертиго, парестезія, судоми, лейкопенія, потемніння сечі. При передозуванні міконазолу нітрату виявляють такі симптоми: нудота, блювання, запалення горла та ротової порожнини, анорексія, головний біль, діарея.
Метронідазол і його метаболіти добре елімінуються за допомогою гемодіалізу.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.