РЕФОРТАН® Н ГЕК 10% р-н для інфузій

Менаріні Груп

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

р-н інф. фл. п/е 250 мл, № 1, № 10

Гідроксиетилкрохмаль (200/0,5) 10 %

Допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

р-н інф. фл. п/е 500 мл, № 1, № 10

Гідроксиетилкрохмаль (200/0,5) 10 %

Допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

№  UA/8741/01/01 від 30.11.2018За рецептомB

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: гідроксіетилкрохмаль, натрію хлорид;

1 мл розчину для інфузій містить 100 мг гідроксіетилкрохмалю (ГЕК) із середньою молекулярною масою 200000 і ступенем молярного заміщення 0,5 та натрію хлориду 9 мг (що відповідає 154 ммоль/л Na+; 154 ммоль/л Cl);

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина, що практично не містить механічних включень.

Cередня молекулярна маса 200000 Дальтон; ступінь молярного заміщення 0,5; рН 5,0–7,0; теоретична осмолярність 309 мосмоль/л; натрію хлорид (що відповідає 154 ммоль/л Na+ та 154 ммоль/л Cl).

Фармакотерапевтична група.

Кровозамінники та перфузійні розчини. Препарати гідроксіетильованого крохмалю. Код АТХ B05A A07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рефортан Н ГЕК 10% — це колоїдний плазмозамінник, що містить 10% гідроксіетилкрохмаль (ГЕК) в ізотонічному (0,9%) розчині натрію хлориду. Середня молекулярна маса (MМ) колоїду становить 200000 Дальтон, а ступінь молярного заміщення (МЗ) становить 0,5.

Рефортан Н ГЕК 10% є гіперонкотичним розчином, тобто збільшення об’єму плазми відповідає приблизно 130% введеного об’єму препарату.

Тривалість ефекту збільшення об’єму плазми залежить у першу чергу від показника МЗ і, меншою мірою, від MМ. Унаслідок внутрішньовенного гідролізу полімерів ГЕК постійно утворюються дрібніші молекули, які, у свою чергу, проявляють онкотичну активність, перш ніж виводяться нирками.

Під час інфузії препарату Рефортан Н ГЕК 10% знижується показник гематокриту та в’язкість плазми крові.

При вливанні препарату Рефортан Н ГЕК 10% у пацієнтів з гіповолемією нормалізується об’єм циркулюючої крові, а також покращується гемодинаміка та функція серця. Об’єм крові підтримується щонайменше протягом 6 годин.

Фармакокінетика.

При парентеральному введенні біодоступність компонентів лікарського засобу РефортанÒ Н ГЕК 10% становить 100%. Характеристика гідроксіетилкрохмалю не така, як у звичайної молекулярно однорідної речовини, а, ймовірно, як у суміші декількох різних речовин, які відрізняються за ступенем заміщення та молекулярною масою. Отже, загальноприйняті правила фармакокінетики застосовуються до гідроксіетилкрохмалю лише з великими обмеженнями, оскільки характеристика ГЕК постійно змінюється залежно від часу.

Для пацієнтів, які застосовують цей препарат, найважливішим в оцінці заміщення об’єму циркулюючої крові є період часу, протягом якого підтримуються ефекти заміщення об’єму циркулюючої крові, що досягаються за допомогою гідроксіетилкрохмалю. Тому для порівняння препаратів можна використовувати показник тривалості знаходження плазмозамінника в організмі, який математично може виражатися як «початковий» час напіввиведення t½, якщо умови, в яких проводяться випробування, а саме циркуляція та дози інфузії, а також інтервали вимірювання не відрізняються.

Залежно від швидкості введення та виду інфузії початковий час напіввиведення із сироватки крові становить приблизно 5–7 годин.

Молекули ГЕК, розмір яких менший, ніж поріг виведення, швидко виводяться нирками за рахунок клубочкової фільтрації. Після однократної дози, яка становить 500 мл, приблизно 50% введеного препарату виявляється в сечі протягом 24 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування гіповолемії, спричиненої гострою втратою крові, у випадках, коли застосування тільки кристалоїдів вважається недостатнім.

Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату;
  • сепсис;
  • опіки;
  • ниркова недостатність або ниркова замісна терапія;
  • критичний стан пацієнтів;
  • гіперволемія;
  • тяжка коагулопатія;
  • внутрішньочерепна або церебральна кровотеча;
  • гіпокаліємія, тяжка гіперхлоремія, тяжка гіпернатріємія;
  • застійна серцева недостатність;
  • тяжкі порушення функції печінки;
  • стан після трансплантації органів;
  • гіпергідратація;
  • набряк легень;
  • дегідратація;
  • дитячій вік;
  • І триместр вагітності. При подальшому перебігу вагітності препарат слід застосовувати тільки за життєвих показань.

Особливі заходи безпеки.

Лікарський засіб можна використовувати тільки у разі, коли флакон не пошкоджений. Застосовувати тільки прозорі, безбарвні або злегка жовтуватого кольору розчини. Лікарський засіб треба негайно використати після відкриття флакона. Ні за яких умов відкритий флакон з препаратом не можна зберігати з метою проведення подальшої інфузії. Невикористані залишки розчину препарату та інші медичні вироби необхідно утилізувати відповідно до законодавства.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При змішуванні з розчинами для інфузій, концентратами для приготування розчинів для інфузій, розчинами для ін’єкцій та порошками або сухими речовинами для приготування розчинів для ін’єкцій треба кожного разу ретельно, хоча б візуально, перевіряти сумісність/змішуваність препаратів, але, однак, можлива хімічна або терапевтична несумісність, невидима оком.

При одночасному застосуванні з антибіотиками аміноглікозидної групи гідроксіетилкрохмаль може посилювати їх нефротоксичність.

Особливості застосування.

Через ризик алергічних (анафілактичних) реакцій необхідний суворий контроль стану пацієнта, а інфузію слід проводити з низькою швидкістю.

Хірургічна операція та травма

На сьогодні відсутні достовірні дані щодо безпеки довгострокового застосування ГЕК пацієнтам після хірургічних втручань і пацієнтам з травмами. Перед призначенням ГЕК таким хворим необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування.

Необхідно ретельно розглянути показання для заміщення об’єму при застосуванні ГЕК, а для контролю об’єму та дозування необхідний гемодинамічний моніторинг.

Слід завжди уникати перевантаження об’єму внаслідок передозування чи надто швидкої інфузії. Необхідно ретельно коригувати дозу пацієнтам із захворюваннями легень та порушеннями серцевого кровообігу. Слід проводити ретельний моніторинг електролітів сироватки крові, балансу рідини та ниркової функції. Необхідно забезпечувати адекватне надходження рідини.

Пацієнти із нирковою недостатністю або ті, хто отримує ниркову замісну терапію.

Препарати ГЕК протипоказані пацієнтам із нирковою недостатністю або тим, хто отримує ниркову замісну терапію. При появі перших ознак ураження нирок застосування ГЕК необхідно негайно припинити. Про випадки необхідності проведення замісної ниркової терапії повідомлялося до 90 днів після інфузії ГЕК. Тому після застосування ГЕК у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок хоча б протягом 90 днів.

Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції печінки та пацієнтів із порушеннями коагуляції крові. При лікуванні пацієнтів із гіповолемією необхідно також уникати сильного розведення крові, що може виникати при високих дозах розчинів ГЕК.

Застосування ГЕК слід негайно припинити при перших ознаках коагулопатії. У разі повторного застосування слід ретельно контролювати показники згортання крові.

Для пацієнтів, яким проводять операції на відкритому серці у поєднанні зі штучним екстракорпоральним кровообігом, призначати препарати ГЕК не рекомендується через ризик надмірної кровотечі.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку, у яких більша вірогідність серцевої недостатності та ниркових порушень, протягом лікування необхідний суворий моніторинг, а дозування слід ретельно регулювати, щоб уникнути ускладнень з боку серцевого кровообігу та нирок через гіперволемію.

Вплив на показники лабораторних аналізів

Після введення розчинів ГЕК може виникати тимчасове підвищення рівнів альфа-амілази. Це не слід інтерпретувати як ознаку ураження підшлункової залози. Препарат може впливати на результати таких клінічних та біохімічних аналізів як рівень глюкози у крові; рівень білка у крові; ШОЕ; біуретова проба; рівень жирних кислот, холестерину та сорбіт-дегідрогенази у крові; питома вага сечі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпеку застосування гідроксіетилкрохмалю у період вагітності не вивчали.

Розчин для інфузій не слід застосовувати вагітним жінкам, особливо на ранніх термінах вагітності, окрім випадків, коли лікар вважає, що потенційна користь переважає можливі ризики. Оскільки відомостей про те, чи проникає ГЕК у грудне молоко, немає, слід проявляти обережність при призначенні цього препарату жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат призначений для застосування в умовах стаціонару.

Спосіб застосування та дози.

Дозування.

Застосування ГЕК слід обмежувати початковою фазою відновлення об’єму, в максимально протягом 24 години.

Перші 10–20 мл потрібно вводити повільно і при суворому контролі стану пацієнта (через можливі анафілактичні реакції).

ГЕК потрібно призначати у найнижчих ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу. Лікування слід супроводжувати безперервним моніторингом гемодинаміки і припинити одразу після досягнення відповідних показників гемодинаміки. Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу.

Дорослі

Максимальна добова доза

Максимальна добова доза становить 18 мл/кг, що еквівалентно 1,8 г гідроксіетиленкрохмалю (ГЕК)/кг маси тіла.

Максимальна швидкість інфузії

Залежно від стану серцевого кровообігу — до 18 мл/кг за годину.

Лікарський засіб застосовувати для внутрішньовенного введення.

Діти.

Дані щодо застосування дітям обмежені, тому не рекомендується застосовувати препарати ГЕК у цій групі пацієнтів.

Передозування.

Гостре передозування може призвести до гіперволемії. У таких випадках треба негайно припинити інфузію і, якщо, на думку лікаря, це потрібно, застосувати діуретичний засіб. У разі передозування не виключається підвищена тенденція до кровотечі.

Побічні реакції.

Частота побічних реакцій встановлюється таким чином:

дуже часто: ≥ 1/10;

часто: від ≥ 1/100 до < 1/10;

іноді: від ≥ 1/1000 до < 1/100;

рідко: від ≥ 1/10000 до < 1/1000;

дуже рідко: < 1/10000;

невідомо: за наявними даними оцінка неможлива.

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже часто: зниження гематокриту та плазматичної концентрації білка через розрідження крові.

Часто (залежать від введеної дози): відносно високі дози гідроксіетилкрохмалю призводять до розрідження концентрації факторів згортання і, таким чином, можуть вплинути на згортання крові. Може збільшитися час кровотечі. Однак на функцію тромбоцитів впливу не виявлено, а клінічно значуща кровотеча відсутня. У разі швидкого введення або введення великої дози препарату може спостерігатися швидке підвищення об’єму циркулюючої крові.

З боку гепатобіліарної системи.

Частота невідома: ураження печінки.

З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини.

Іноді: тривале застосування гідроксіетилкрохмалю може спричинити свербіж, який може виникнути після закінчення лікування, тривати протягом декількох місяців та призводити до дуже неприємних відчуттів.

Додаткові методи дослідження.

Дуже часто: Після інфузії препарату Рефортан® Н ГЕК 10% значно підвищується рівень амілази у крові. Це не слід розглядати як ознаку порушення підшлункової залози. Гіперамілаземія зумовлена утворенням комплексу гідроксіетилкрохмаль–амілаза, що досить повільно виводиться нирками.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Рідко: Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення болю у ділянці нирок. У таких випадках необхідно припинити інфузію, забезпечити достатнє надходження рідини в організм та ретельно контролювати показники креатиніну в сироватці крові. Частота невідома: ураження нирок.

З боку імунної системи.

Дуже рідко: анафілактичні реакції різної тяжкості. Докладну інформацію наведено нижче.

Анафілактичні реакції. Були повідомлення про окремі випадки анафілактичних реакцій на гідроксіетилкрохмаль. У більшості випадків такі реакції проявляються у вигляді блювання, незначного підвищення температури, відчуття холоду, свербежу та кропив’янки. Спостерігається збільшення підщелепних та навколовушних слинних залоз, легкі грипоподібні симптоми (головний біль, біль у м’язах), набряки нижніх кінцівок. Тяжкі реакції непереносимості, що супроводжуються шоком та життєво небезпечними симптомами (зупинка серцевої діяльності та дихання), винятково рідкісні. При виникненні реакції непереносимості інфузію слід негайно припинити та одночасно почати проведення загальноприйнятих заходів невідкладної допомоги.

Симптоми анафілаксії. Симптоми анафілаксії можуть проявлятися протягом кількох хвилин. Симптомами, що можуть спричинити тривожність, є сильний свербіж і почервоніння шкіри (раптовий приплив). Іноді хворий відчуває ядуху і у нього виникає відчуття клубка у горлі. Для наступної стадії характерні нудота та спазми у животі, тахікардія та різке зниження артеріального тиску, що може призвести до втрати свідомості, зупинки серцевої діяльності та дихання.

Терапія анафілактичного шоку. При появі перших ознак (шкірні реакції, нудота) рекомендується припинити інфузію, але канюлю залишити у вені або забезпечити відповідний доступ до вени, перевести хворого у горизонтальне положення з опущеним узголів’ям та звільнити дихальні шляхи. Негайно внутрішньовенно ввести адреналін (1 мл розчину адреналіну 1:1000 розвести до 10 мл). Спочатку ввести 1 мл отриманого розчину, що становить 0,1 мг адреналіну, контролюючи пульс та артеріальний тиск. Для збільшення об’єму рекомендується введення внутрішньовенно 5% людського альбуміну. Також рекомендується введення внутрішньовенне 250–1000 мг преднізолону або еквівалентної кількості іншого глюкокортикоїдного засобу. Введення преднізолону можна проводити кілька разів. Для дітей дози адреналіну та преднізолону слід зменшувати відповідно до віку і маси тіла. Рекомендуються інші заходи, такі як штучна вентиляція легень, застосування кисню, призначення антигістамінних засобів. Лікування таких хворих слід проводити в умовах відділення інтенсивної терапії.

Термін придатності.

3 роки. Лікарський засіб не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання.

Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Не застосовувати препарат повторно з флакона, який вже був у використанні. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Скляні або поліетиленові флакони по 250 мл або 500 мл; 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

Дата додавання: 13.12.2018 р.

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим

Додати свій