ЛОЗАРТАН (LOSARTANUM) Діюча речовина
антигіпертензивна дія; не пригнічує кіназу II - фермент, що руйнує брадикінін; лозартан та його фармакологічно активний метаболіт карбоксильна кислота (Е-3174) - блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу; зменшує післянавантаження, знижує системний АТ і тиск у малому колі кровообігу; у хворих на АГ не лише знижує АТ і зменшує гіпертрофію міокарда, а й чинить інші важливі сприятливі ефекти; дає змогу зменшити загальну кількість летальних випадків із СС причин, інсульту та ІМ у хворих на АГ з гіпертрофією лівого шлуночка, забезпечує захист нирок у хворих на ЦД II типу з протеїнурією.
лікування есенціальної гіпертензії у дорослих, а також у дітей віком від 6 років; захворювання нирок у дорослих пацієнтів з АГ та ЦД ІІ типу з протеїнурією ≥0,5 г/добу - як частина антигіпертензивної терапії; хр. СН (у пацієнтів віком від 60 років), коли застосування інгібіторів АПФ вважається неможливим з причини несумісності, особливо при кашлі, або протипоказане; пацієнтів із СН, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітору АПФ, не слід переводити на лікування лозартаном; у пацієнта фракція викиду лівого шлуночка повинна становити ≤40 %, стан має бути клінічно стабільним, також пацієнтові слід дотримуватися встановленого режиму лікування щодо хр. СН; зниження ризику розвитку інсульту у дорослих пацієнтів з АГ і гіпертрофією лівого шлуночка, що документально підтверджено за допомогою ЕКГ.
внутрішньо, незалежно від прийому їжі, 1 р/добу; при АГ початкова і підтримуюча доза 50 мг; максимальний гіпотензивний ефект досягається через 3-6 тижнів після початку лікування; при необхідності добова доза може бути збільшена до 100 мг (вранці); початкова доза при СН 12,5 мг 1 р/добу; дозу збільшують в половину кожні 7 днів (тобто 12,5 мг/добу; 25 мг/добу; 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг/добу; зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з АГ і гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою на ЕКГ: початкова доза 50 мг 1 р/добу, залежно від змін рівня АТ до лікування додати гідрохлоротіазид у низькій дозі та/або збільшити дозу до 100 мг 1 р/добу; пацієнти з гіпертензією та ЦД ІІ типу (протеїнурія ≥ 0,5 г/добу) - початкова доза 50 мг 1 р/добу, дозу можна збільшити до 100 мг 1 р/добу залежно від того, якими є показники АТ через 1 міс після початку лікування; для дітей, які можуть ковтати табл., і в яких маса тіла більше 20 кг та менше 50 кг, рекомендована доза 25 мг 1 р/добу; у виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної - 50 мг 1 р/добу; дозу коригувати залежно від впливу на рівень АТ; у пацієнтів з масою тіла понад 50 кг разова доза 50 мг 1 р/добу; у виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної - 100 мг 1 р/добу; враховувати можливість призначення у початковій дозі 25 мг для пацієнтів віком старше 75 років.
підвищена чутливість до лозартану або до будь-якого іншого компонента препарату; вагітні або жінки, які планують завагітніти; тяжкі порушення функції печінки; одночасне застосування з аліскіреном пацієнтам з ЦД або порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2).
запаморочення, вертиго; сонливість, головний біль, безсоння, м`язові судоми; пальпітація, стенокардія, тахікардія; симптоматична гіпотензія, дозозалежний ортостатичний ефект, висип; абдомінальний біль, диспепсія, запор; кашель, нежить, синусит, фарингіт, інфекція ВДШ; астенія, слабкість, набряки; гіперкаліємія (рівень калію у сироватці крові > 5,5 ммоль/л), підвищення рівня АлАТ; парестезія; синкопе, фібриляція передсердь, інсульт; діарея, нудота, блювання; кропив’янка, свербіж; підвищення рівня сечовини крові, креатиніну у сироватці крові; гіпоглікемія; анемія; біль у спині; тромбоцитопенія; дзвін у вухах; реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряки обличчя, губ, глотки і/або язика); васкуліт, включаючи пурпуру Шенляйн-Геноха; мігрень, дисгевзія; панкреатит, блювання; недомагання; гепатит, порушення функції печінки; фоточутливість, еритродермія; міалгія, артралгія, рабдоміоліз; еректильна дисфункція/імпотенція; ниркова недостатність; депресія; гіпонатріємія.