Кальдіум^® (Kaldyum) (271790) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Калій — один з найважливіших внутрішньоклітинних катіонів, що бере участь у багатьох фізіологічних процесах; він забезпечує нормальне скорочення м’язів, передачу нервових імпульсів та метаболізм вуглеводів. Катіон калію є життєво важливим для нормального функціонування організму.
Фармакокінетика. Калію хлорид швидко абсорбується після застосування внутрішньо: приблизно 90% калію, що надходить з їжею, адсорбується. Калій головним чином виводиться нирками, він секретується дистальними канальцями, де заміщується іонами натрію або водню. Виведення натрію нирками не може бути обмежене навіть у випадку, коли концентрація його іонів в організмі знижується. Незначна кількість калію виводиться з калом та потом.
Калію хлорид у капсулах пролонгованої дії міститься у гранулах, що забезпечує уповільнене вивільнення. Після руйнування капсули гранули диспергуються і поступово виділяють діючу речовину при проходженні через травний тракт. Ці два фактори перешкоджають створенню занадто високої тимчасової концентрації калію хлориду й у такий спосіб знижують імовірність побічної дії на травний тракт.

профілактика та лікування гіпокаліємії.

дозу та тривалість курсу лікування для кожного пацієнта слід підбирати індивідуально.
Зазвичай добова доза для дорослих становить 2–3 капсули (16–24 ммоль K⁺) для профілактики і 5–12 капсул (40–96 ммоль K⁺) для лікування гіпокаліємії при регулярному контролі рівня калію у сироватці крові.
Якщо добова доза перевищує 2 капсули, її слід розділити на кілька прийомів.
Капсули слід ковтати цілими під час або після їди.
Пацієнти літнього віку.
Змінювати дозування для пацієнтів літнього віку не обов’язково.
Необхідна обережність у разі застосування у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю. Дослідження у пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилося.
Діти. Застосовувати препарат у дітей не рекомендується.

— гіперчутливість до діючої речовини або будь-яких компонентів препарату;
— гіперкаліємія, яка викликана певними захворюваннями і лікарськими засобами, наприклад, у випадку прийому калійзберігаючих діуретиків або інгібіторів АПФ, у випадку адренокортикальної недостатності, ниркової недостатності, ацидозу, діабетичного кетоацидозу, після травми тканин (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
— олігоанурична та уремічна стадії гострої ниркової недостатності;
— ретенційна уремічна стадія гострої ниркової недостатності;
— недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона);
— загальмування функції ШКТ органічного або функціонального походження;
— структурні або функціональні порушення, що впливають на проходження препарату через травний тракт.

немає сучасної клінічної документації, яка дозволила б згрупувати побічні ефекти цього препарату за частотою їх виникнення.
Метаболізм та розлади травлення: невідомо — гіперкаліємія (з ризиком раптового летального наслідку). Гіперкаліємії слід запобігати шляхом постійного контролю рівня калію в сироватці крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку серцево-судинної системи: рідко — може виникнути тахікардія.
З боку травного тракту: нудота, блювання, метеоризм, біль у животі, відчуття дискомфорту, діарея, відчуття печіння у шлунку та стравоході, запор, незначні ерозійні зміни в тонкому кишечнику. У деяких випадках можуть виникнути шлунково-кишкова кровотеча, гастродуоденальні виразки (для твердих пероральних форм калію хлориду), перфорація та непрохідність, головним чином, за наявності факторів ризику (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Ризик появи гастродуоденальних виразок підвищується при застосуванні високих доз калію хлориду.
У разі підозри на наявність таких факторів прийом препарату має бути негайно припинено, а причини симптомів повинні бути досліджені.
Вираженість цих симптомів як наслідок подразнення кишечнику може бути зменшена в основному за рахунок одночасного прийому їжі та препарату.
З боку шкіри та її похідних: невідомо — реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання.
З боку скелетної мускулатури та сполучної тканини: рідко може виникати м’язова слабкість.

препарат застосовувати з обережністю, оскільки рівень дефіциту калію визначається не завжди правильно і надмірне застосування препаратів калію може спричиняти інтоксикацію калієм. Тому протягом лікування рекомендується регулярно визначати рівень калію у сироватці крові та проводити ЕКГ, особливо у пацієнтів із серцево-судинними та нирковими захворюваннями.
Використання препарату Кальдіум під час вагітності вимагає ретельної оцінки співвідношення ризик/користь.
Наявна виразка ШКТ або дані про її наявність в анамнезі потребують особливої обережності, оскільки у деяких випадках після прийому препаратів хлориду калію повільного вивільнення можуть виникнути кровотеча в травному тракті, виразки, перфорація кишечнику та стеноз.
Пацієнтам похилого віку або пацієнтам з порушенням функції нирок препарат слід призначати з обережністю: може знадобитися зниження дози; регулярний контроль калію в крові особливо важливий.
Раптова відміна препарату Кальдіум при проведенні комбінованої терапії з глікозидами наперстянки вимагає особливої обережності, оскільки гіпокаліємія, що розвивається, підвищує токсичність глікозидів наперстянки.
У деяких поодиноких випадках, коли гіпокаліємія поєднується з метаболічним ацидозом, інші (підлужувальні) солі калію рекомендуються для поповнення рівня калію (наприклад цитрат, глюконат, бікарбонат).
У деяких пацієнтів дефіцит магнію, спричинений застосуванням діуретиків, перешкоджає вирівнюванню внутрішньоклітинного дефіциту калію, тому гіпомагніємію слід коригувати одночасно з гіпокаліємією.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність. Період вагітності не є абсолютним протипоказанням для застосування препарату. Препарат застосовують у період вагітності лише у випадках, коли, на думку лікаря, очікувана перевага для матері перевищує можливий ризик для плода.
Контрольовані клінічні випробування під час вагітності не проводилися, але виходячи з досвіду, у разі ретельної оцінки співвідношення ризик/користь, препарат можна приймати у період вагітності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Через загальмування функції ШКТ під час вагітності тверді лікарські форми калію для перорального застосування слід призначати вагітним з великою обережністю і тільки в ретельно відібраних випадках. Кальдіум, тверда лікарська форма препарату калію для перорального застосування, швидко вивільняє велику кількість мікропелет з первинної лікарської форми, які потім поступово поширюються у вмісті кишечнику. Це обмежує ризик, пов’язаний з прийомом твердих лікарських форм, які зберігають свої порівняно великі розміри при проходженні через ШКТ (тобто матричних таблеток) і можуть викликати побічні реакції з боку ШКТ, спричинені місцевим вивільненням великої кількості діючої речовини та/або механічним впливом незміненої лікарської форми.
Годування груддю. Препарат застосовують у період годування груддю лише у випадках, коли, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.
Концентрація іонів калію у грудному молоці становить близько 13 ммоль/л. Доки рівень калію в організмі не занадто високий, добавка калію не впливає або мало впливає на вміст калію в грудному молоці. Немає ніяких даних про те, що пероральний прийом калію може викликати будь-які побічні ефекти у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

при сумісному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що вступають у взаємодію з препаратом, слід періодично перевіряти рівень калію у сироватці крові.
Підвищення концентрації калію у сироватці крові може виникати у випадку одночасного застосування Кальдіуму із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ (наприклад каптоприл, еналаприл), інгібіторами рецепторів ангіотензину ІІ, інгібіторами протонної помпи, індометацином, глюкокортикоїдами, гепарином, серцевими глікозидами, блокаторами β-адренорецепторів, іншими препаратами, що містять калій, нефротоксичними лікарськими засобами (цисплатин, аміноглікозиди).
Калійзберігаючі діуретики. Сумісне застосування калію хлориду з калійзберігаючими діуретиками, такими як амілорид, канренон, спіронолактон, тріамтерен (самостійно або в комбінації), протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). У хворих з нирковою недостатністю потенційно підвищується ризик гіперкаліємії з летальним наслідком.
Інгібітори АПФ. Не рекомендується сумісне застосування калію хлориду з інгібіторами АПФ, за винятком випадків гіпокаліємії. Поєднане застосування таких препаратів підвищує ризик летальної гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, поповнення рівня калію слід здійснювати тільки під ретельним контролем.
Серцеві глікозиди. З особливою обережністю слід застосовувати калію хлорид із серцевими глікозидами, оскільки гіперкаліємія знижує інтропічну активність серцевих глікозидів (дигоксину) та може спричиняти порушення атриовентрикулярної провідності. Глікозид наперстянки, P-блокатори, гепарин, циклоспорин потребують регулярного контролю рівня калію в крові.
НПЗП. З обережністю слід застосовувати калію хлорид разом з НПЗП, антихолінергічними препаратами, оскільки побічні реакції з боку ШКТ можуть бути виражені сильніше. При їх сумісному застосуванні слід контролювати рівень калію у сироватці крові.
Кальцій. При сумісному застосуванні калію хлориду з парентеральними препаратами кальцію можлива поява аритмій.
Натрію хлорид. Дієта, багата на натрію хлорид, збільшує виведення калію.
Одночасне застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II, прямого інгібітора реніну аліскірену може спричинити підвищення рівня калію в крові.
Одночасне вживання продуктів і рослин, багатих на калій (наприклад листя і корінь кульбаби, банан, помідор, апельсиновий сік) може підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії.

симптоми. У випадку передозування можуть виникнути симптоми гіперкаліємії. До симптомів передозування калію хлориду можуть належати: слабкість м’язів, сенсорні порушення, парестезії кінцівок, апатичність, сплутаність свідомості, утруднення дихання, атонічний параліч, зниження АТ, шок, порушення ритму серця та серцеві блокади (наприклад атріовентрикулярна блокада). При тяжкому передозуванні (понад 6,0 ммоль/л) можлива зупинка серця. Підвищений рівень калію дає характерну форму ЕКГ (високий гострий зубець T, депресія сегмента ST, зникнення зубця P, подовження сегмента Q–T, розширення комплексу QRS).
Лікування. Для лікування передозування можна застосовувати промивання шлунка, введення фізіологічного розчину, глюкози, інсуліну або може знадобитися проведення форсованого діурезу, перитонеального діалізу або гемодіалізу.

при температурі не вище 30 °C.