0
UA | RU

ВАРФАРИН-ФС (WARFARIN-PS)

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Варфарин натрію2,5 мг
№ UA/5747/01/01 від 22.12.2016
За рецептом
РечовинаКількість
Варфарин натрію3 мг
№ UA/5747/01/02 від 22.12.2016
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Варфарин блокує синтез вікасолзалежних факторів згортання крові у печінці, а саме: фактора II, VII, IX та X. Концентрація цих компонентів у крові знижується, і процес згортання уповільнюється. Початок протизгортальної дії спостерігається через 32–72 год після початку прийому препарату із розвитком максимального ефекту на 5–7-му добу від початку застосування препарату. Після припинення застосування препарату відновлення активності вікасолзалежних факторів згортання крові відбувається протягом 4–5 днів.

Фармакокінетика. Всмоктування. Препарат швидко всмоктується у ШКТ. Це залежить від індивідуальних особливостей пацієнта.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові становить 97–99%.

Метаболізм. В організмі людини варфарин міститься у вигляді рацемічної сполуки, при цьому лівообертальна форма має вищу активність, ніж правообертальна. R- та S-ізомери метаболізуються у печінці різними шляхами. Кожен з ізомерів перетворюється на 2 основних метаболіти. Основним каталізатором метаболізму для S-енантіомера варфарину є фермент CYP 2C9, а для R-енантіомера варфарину — CYP 1A2 та CYP 3A4. Лівообертальний ізомер варфарину (S-енантіомер) має у 2–5 разів вищу антикоагулянтну активність, ніж правообертальний ізомер (R-енантіомер), але Т½ останнього більший. Пацієнти з поліморфізмом ферменту CYP 2C9, включаючи алелі CYP 2C9*2 та CYP 2C9*3, можуть мати підвищену чутливість до варфарину і підвищений ризик розвитку кровотеч.

Виведення. Метаболіти варфарину виводяться з жовчю, реабсорбуються у травному тракті та виділяються з сечею. Т½ становить 20–60 год. Для R-енантіомера Т½ становить 37–89 год, а для S-енантіомера — 21–43 год.

Показання ВАРФАРИН-ФС

профілактика та лікування тромбозів глибоких вен та емболії легеневої артерії. Вторинна профілактика інфаркту міокарда і профілактика тромбоемболічних ускладнень (інсульт або системна емболія) після інфаркту міокарда. Профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з фібриляцією передсердя, ураженнями серцевих клапанів або з протезованими клапанами серця.

Профілактика ішемічних атак, що швидко минають, та інсульту.

Застосування ВАРФАРИН-ФС

оптимальна доза препарату встановлюється індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням стану системи згортання крові. Для стандартизації результатів визначення протромбінового часу рекомендується використовувати міжнародний нормалізований індекс (МНІ), що враховує вплив використовуваного тромбопластину на величину протромбінового часу.

Цільовий рівень МНІ для пероральної антикоагулянтної терапії.

Профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з протезованими клапанами серця: МНІ 2,5–3,5.

Інші показання: МНІ 2,0–3,0.

Дорослі: пацієнтам з нормальною масою тіла і спонтанним МНІ нижче 1,2 призначати 10 мг варфарину протягом 3 наступних днів. Потім дозу розрахувати за наведеною нижче таблицею відповідно до вимірювань МНІ на 4-й день.

У пацієнтів зі спадковою недостатністю протеїну С або S рекомендована початкова доза становить 5 мг варфарину протягом 3 наступних днів. Потім дозу розраховувати за наведеною нижче таблицею відповідно до вимірювань МНІ на 4-й день. У пацієнтів зі спадковою недостатністю антитромботичного протеїну С на початку терапії варфарином існує ризик розвитку некрозу шкіри. У таких пацієнтів застосування препарату необхідно розпочинати без навантажувальної дози варфарину, навіть якщо пацієнту вводять гепарин.¶

У випадку розвитку некрозу шкіри слід припинити застосування варфарину.

Для пацієнтів літнього віку, пацієнтів з невеликою масою тіла, зі спонтанним МНІ вище 1,2 або тих, які мають супутні захворювання або одержують будь-які лікарські препарати, що впливають на ефективність антикоагулянтної терапії, рекомендована початкова доза становить 5 мг варфарину протягом 2 наступних днів. Потім доза розраховується за наведеною нижче таблицею відповідно до вимірювань МНІ на 3-й день.

День МНІ Доза Варфарину-ФС (мг/добу)
1-й 10 (5,0)
2-й 10 (5,0)
3-й <2,0 10 (5,0)
2,0–2,4 5,0
2,5–2,9 3,0
3,0–3,4 2,5
3,5–4,0 1,5
>4,0 Пропустити 1 день прийому
4–6-й <1,4 10,0
1,4–1,9 7,5
2,0–2,4 5,0
2,5–2,9 4,5
3,0–3,9 3,0
4,0–4,5 Пропустити 1 день прийому, потім 1,5
>4,5 Пропустити 2 дні прийому, потім 1,5
7-й Тижнева доза Варфарину-ФС:
1,1–1,4 Підвищується на 20%
1,5–1,9 Підвищується на 10%
2,0–3,0 Доза зберігається
3,1–4,5 Знижується на 10%
>4,5 Пропустити прийом, поки МНІ не стане <4,5, потім продовжувати лікування дозою, зниженою на 20%

Вимірювання МНІ проводити щодня, поки не буде досягнуто стабільного цільового рівня, який зазвичай встановлюється на 5–6-й день лікування. Потім вимірювання МНІ проводити щотижня, досягаючи 4-тижневого інтервалу. У разі значних відхилень у рівні МНІ або у пацієнтів із захворюваннями печінки або захворюваннями, що впливають на всмоктування вітаміну K, інтервали вимірювань можуть бути менше 4 тиж. Призначення нових або відміна лікарських препаратів, що раніше приймалися, вимагає проведення додаткових вимірювань МНІ. При тривалій терапії коригування проводиться до тижневої дози варфарину відповідно до наведеної вище таблиці. Якщо доза вимагає корекції, то наступне вимірювання МНІ слід проводити через 1 або 2 тиж після корекції. Після цього вимірювання тривають до досягнення 4-тижневих інтервалів.

Діти: терапія антикоагулянтами у дітей проводиться під наглядом педіатра. Дози підбираються відповідно до наведеної нижче таблиці.

День 1-й Якщо базове значення МНІ 1,0–1,3, то початкова доза становить 0,2 мг/кг маси тіла;

0,1 мг/кг маси тіла при порушенні функції печінки

Дні з 2-го по 4-й, якщо значення МНІ: Підтримувальна доза:
1,1–1,3 Повторити початкову дозу
1,4–1,9 50% від початкової дози
2,0–3,0 50% від початкової дози
3,1–3,5 25% від початкової дози
>3,5 Припинити прийом препарату до досягнення МНІ <3,5, потім відновити лікування дозою, що становить 50% від попередньої дози
Підтримувальна терапія, якщо значення МНІ: Заходи (тижнева доза)
1,1–1,4 Підвищити дозу на 20%
1,5–1,9 Підвищити дозу на 10%
2,0–3,0 Без змін
3,1–3,5 Знизити дозу на 10%
>3,5 Припинити прийом препарату до досягнення МНІ <3,5, потім відновити лікування дозою, на 20% нижчою від попередньої

Планові операції: перед-, при- та післяопераційну антикоагулянтну терапію проводити так, як зазначено нижче.

Визначити МНІ за тиждень до призначеної операції.

Припинити прийом варфарину за 1–5 днів до операції. У разі високого ризику тромбозу пацієнтові для профілактики п/ш вводити низькомолекулярний гепарин. Тривалість паузи у прийомі варфарину залежить від МНІ. Прийом варфарину припинити:

за 5 днів до операції, якщо МНІ >4,0;

за 3 дні до операції, якщо МНІ 3,0–4,0;

за 2 дні до операції, якщо МНІ 2,0–3,0.

Визначити МНІ увечері перед операцією і ввести 0,5–1,0 мг вітаміну K перорально або в/в, якщо МНІ >1,8.

Взяти до уваги необхідність інфузії нефракціонованого гепарину або профілактичного введення низькомолекулярного гепарину у день операції.

Продовжити п/ш введення низькомолекулярного гепарину протягом 5–7 днів після операції з супутнім відновленням прийому варфарину.

Продовжити прийом варфарину зі звичайної підтримувальної дози того ж дня увечері після невеликих операцій і вдень, коли пацієнт починає отримувати ентеральне харчування після великих операцій.

Діти. Рішення про призначення препарату дітям приймає педіатр, під наглядом якого і проводиться лікування.

Протипоказання

підвищена чутливість до варфарину або до будь-яких компонентів препарату; клінічно встановлена кровотеча; схильність до кровотеч (гемофілія, хвороба Віллебранда, тромбоцитопенія та порушення функції тромбоцитів); для уникнення ризику розвитку тяжких кровотеч протягом 72 год після обширних оперативних втручань, протягом 48 год у післяпологовий період; тяжка ниркова і печінкова недостатність та цироз печінки; нелікована або неконтрольована АГ; нещодавній геморагічний інсульт; стан здоров’я, що зумовлює внутрішньочерепний крововилив, наприклад аневризма мозкових артерій, аневризма аорти; тенденція до падіння; люмбальна пункція; операції ЦНС або на очах; шлунково-кишкові або ниркові кровотечі та їх ускладнення; дивертикульоз; злоякісні пухлини; варикозне розширення вен стравоходу; ендокардит або перикардит (у тому числі ексудативний).

Стан, за якого терапію не можна проводити достатньо безпечно (наприклад психози, деменція, алкоголізм).

Побічна дія

найчастішими проявами побічних реакцій варфарину є крововиливи та кровотечі, зокрема: кровотеча з носа, кровохаркання, гематурія, кровотеча ясен, поява синців, вагінальні кровотечі, крововилив у кон’юнктиву ока, шлунково-кишкові кровотечі, тривалі та рясні кровотечі після оперативних втручань та після травм. Найчастіший фактор ризику для виникнення внутрішньочерепного крововиливу — це нелікована або неконтрольована АГ. Вірогідність кровотечі підвищується, якщо МНІ є значно вищим за цільовий рівень. Якщо кровотеча почалася при МНІ, що знаходиться у межах цільового рівня, це означає існування інших супутніх умов, які необхідно дослідити. Навіть у випадку незначної кровоточивості необхідно про це поінформувати лікаря.

Кровотечі можуть мати серйозний характер та призвести до летального випадку, госпіталізації, переливання крові пацієнтам, які знаходились на тривалому антикоагулянтному лікуванні.

На ризик розвитку кровотеч при лікуванні варфарином впливають наступні фактори: похилий вік, висока інтенсивність супутньої антикоагулянтної терапії, наявність в анамнезі інсультів та шлунково-кишкових кровотеч, коморбідні розлади, миготлива аритмія, а також пацієнти з поліморфізмом гена CYP 2C9.

Рівень гемоглобіну та МНІ необхідно ретельно контролювати.

Інші побічні реакції, які можуть виникати при лікуванні варфарином.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 і <1/10), нечасто (>1/1000 і <1/100), рідко (>1/1000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10 000).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто — кровотечі; часто: підвищена чутливість до варфарину після тривалого лікування; нечасто — анемія; рідко — еозинофілія.

З боку травного тракту: нечасто — блювання, абдомінальний біль, нудота, діарея.

З боку гепатобіліарної системи: рідко — підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірних тканин: рідко — екзема, васкуліт, некроз шкіри, алопеція, висип, кропив’янка, свербіж.

З боку нирок та сечостатевої системи: рідко — нефрит, уролітіаз, тубулярний некроз.

У постмаркетинговий період внаслідок застосування варфарину спостерігались наступні побічні реакції: зниження гематокриту; гарячка; кальцифікація трахеї; холестатичний гепатит, панкреатит; пріапізм; алергічні реакції; пурпура; черепно-мозкова кровотеча, субдуральна гематома; гемоторакс, кровотеча з прямої кишки, блювання кров’ю, мелена.

Еритематозний набряк шкіри, що призводить до екхімозу, інфаркту та некрозу шкіри.

Кумариновий некроз. Некроз зазвичай починається з припухлості шкіри нижніх кінцівок або сідниць, що потемніли, але може з’являтися і в інших місцях. Пізніше такі ураження стають некротичними. 90% таких пацієнтів — жінки.

Ураження спостерігаються з 3-го по 10-й день прийому, етіологія припускає недостатність антитромботичного протеїну С або S. Вроджена недостатність цих протеїнів може бути причиною ускладнень. З цієї причини прийом варфарину слід розпочинати одночасно з введенням гепарину у низьких початкових дозах. Якщо виникає ускладнення, то прийом варфарину слід припиняти і продовжувати введення гепарину до загоєння або рубцювання уражень.

Синдром пурпурових пальців — рідкісне ускладнення при прийомі варфарину.

Це характерно для пацієнтів-чоловіків з атеросклеротичними захворюваннями. Припускають, що варфарин спричиняє геморагії атероматозних бляшок, які призводять до мікроемболії.

Можуть виникати також симетричні пурпурні ураження шкіри пальців і підошов стоп, і такі ураження супроводжуються пекучим болем. Прийом варфарину слід припинити, ураження шкіри зазвичай поступово зникають.

Особливості застосування

обов’язковою умовою терапії Варфарином-ФС є суворе дотримання прийому призначеної дози препарату. Пацієнти з алкоголізмом, а також хворі на деменцію можуть бути не здатними дотримуватися необхідного режиму прийому варфарину.

На початку лікування варфарином, після закінчення лікування або при зміні курсу терапії при застосуванні інших лікарських засобів необхідно проводити інтенсивний контроль стану пацієнта, оскільки інші лікарські засоби можуть змінити ефект від прийому варфарину.

Різні фактори можуть впливати на антикоагулянтні властивості варфарину. До них відносять гострі захворювання, гіпер-/гіпотиреоз, блювання, діарею, серцеву недостатність, алкоголізм із супутнім ураженням печінки, одночасне застосування інших лікарських засобів. Суттєві зміни у дієті (наприклад перехід на вегетаріанську їжу) можуть вплинути на засвоєння вітаміну К і, таким чином, на дію варфарину на організм. При таких змінах необхідно проводити більш ретельний контроль стану пацієнта.

Ризик кровотеч, особливо з боку травного тракту, підвищується при одночасному застосуванні варфарину з ацетилсаліциловою кислотою та НПЗП.

Необхідна особлива обережність та ретельний моніторинг рівня МНІ при призначенні у пацієнтів, у яких існує ризик виникнення серйозних кровотеч. Найімовірнішими факторами ризику виникнення кровотеч є високий рівень антикоагуляції (МНІ >4,0); вік від 65 років; нестабільний МНІ; нещодавно перенесені шлунково-кишкова кровотеча, ішемічний інсульт, бактеріальний ендокардит; пептична виразка шлунка; цереброваскулярні захворювання; серйозні хвороби серця; анемія; травма; ниркова недостатність; супутній прийом інших лікарських засобів (наприклад НПЗП). Усім пацієнтам, які приймають варфарин, слід регулярно вимірювати МНІ, що є надзвичайно важливим. Пацієнти з підвищеним ризиком виникнення кровотеч потребують частішого вимірювання МНІ, ретельнішого підбору дози для досягнення бажаного МНІ і коротшої тривалості терапії. Якщо МНІ високий, слід знижувати дозу або припинити терапію варфарином. Іноді необхідна реверсна терапія антикоагулянтами. МНІ необхідно вимірювати протягом 2–3 днів, щоб упевнитися у його зниженні. Інші антитромбоцитарні лікарські засоби слід застосовувати з особливою обережністю через підвищений ризик виникнення кровотечі.

Пацієнтів необхідно попереджати про заходи щодо мінімізації ризику виникнення кровотечі, а також негайно повідомляти лікаря про появу і симптоми кровотечі. Виникнення кровотечі може свідчити про передозування варфарину. Неочікувану кровотечу при прийомі терапевтичних доз необхідно дослідити і МНІ слід контролювати.

Антикоагулянтна терапія після щойно перенесеного ішемічного інсульту підвищує ризик вторинного крововиливу у мозок. Виправданою є перерва в лікуванні після ішемічного інсульту та у пацієнтів з довготривалою терапією варфарином з фібриляцією передсердь, враховуючи низький ризик ранньої рецидивної емболії. Лікування варфарином слід розпочати заново через 2–14 днів після ішемічного інсульту, залежно від розміру інфаркту та АТ. У пацієнтів з емболічними інсультами лікування варфарином слід припинити на 14 днів.

Необхідні обов’язкова консультація лікаря та спостереження при плануванні хірургічних втручань. Хірургічні операції можливі у випадках з МНІ <2,5, якщо немає ризику виникнення серйозної кровотечі. Перед хірургічними операціями, якщо існує ризик серйозної кровотечі, прийом варфарину необхідно припинити за 3 дні до операції. У разі необхідності продовження антикоагулянтної терапії, наприклад при тромбоемболії, що загрожує життю, МНІ необхідно зменшити до <2,5 і розпочати терапію гепарином. Якщо операція необхідна і прийом варфарину неможливо припинити за 3 дні до хірургічного втручання, відміну антикоагулянтної терапії слід проводити за допомогою низьких доз вітаміну K.

Відновлення терапії варфарином залежить від ризику виникнення післяопераційної кровотечі. Прийом варфарину не слід припиняти перед рутинними стоматологічними операціями, такими як видалення зуба.

У пацієнтів зі спадковою недостатністю антитромботичного протеїну С на початку терапії варфарином існує ризик розвитку некрозу шкіри.

У таких пацієнтів терапію необхідно розпочинати без навантажувальної дози варфарину, навіть якщо пацієнту вводять гепарин. Пацієнтам зі спадковою недостатністю антитромботичного протеїну S також рекомендується розпочинати терапію варфарином повільно.

У період лікування необхідно утримуватися від вживання етанолу (ризик розвитку гіпопротромбінемії і кровотеч).

Лікування пацієнтів літнього віку необхідно проводити з особливою обережністю у зв’язку зі зниженим метаболізмом у печінці та зниженим синтезом факторів згортання крові. Унаслідок цього може легко виникнути надмірний ефект варфарину.

Необхідно також упевнитися у здатності пацієнта дотримуватися суворих правил при прийомі препарату.

Гіпертиреоз, гарячка і декомпенсована серцева недостатність можуть посилювати ефект варфарину. При гіпотиреозі ефект варфарину може бути знижений. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю ефект варфарину посилюється. У разі ниркової недостатності або нефротичного синдрому підвищується рівень вільної фракції варфарину у плазмі крові, яка залежно від супутніх захворювань може призводити до посилення або до зниження ефекту варфарину. У всіх цих випадках слід здійснювати моніторинг клінічного стану пацієнта і рівня МНІ.

При лікуванні необхідно враховувати і генний поліморфізм VKORC1 і CYP 2C9, що може впливати на індивідуальну чутливість пацієнтів до варфарину. Пацієнти з мутацією гена, який кодує фермент CYP 2C9, мають триваліший Т½ варфарину. Такі пацієнти потребують нижчих доз препарату, оскільки при прийомі звичайних терапевтичних доз підвищується ризик кровотеч.

Резистентність до варфарину відзначають дуже рідко. Якщо прийом варфарину недостатньо ефективний, необхідно встановити інші причини цього (наприклад взаємодія з іншими лікарськими засобами, продуктами харчування, лабораторні помилки).

Такі фактори, як втрата маси тіла, гостре захворювання, припинення паління, можуть посилювати ефект варфарину і потребувати зміни дози препарату у бік зниження. Призвести до зниження ефекту варфарину та потребувати підвищення дози можуть: збільшення маси тіла, діарея, блювання.

Під час терапії варфарином рівень споживання вітаміну K з їжею має залишатися незмінним.

Необхідно взяти до уваги супутній прийом медикаментів для уникнення небажаних взаємодій. Багато лікарських засобів і продуктів харчування взаємодіють з варфарином і впливають на протромбіновий час. Прийом будь-яких лікарських засобів, включаючи безрецептурні препарати, є підставою для посилення контролю за рівнем МНІ. Слід попередити пацієнтів про необхідність інформувати лікаря перед початком прийому будь-яких лікарських засобів, у тому числі рослинних лікарських засобів і вітамінних препаратів.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції застосування Варфарину-ФС протипоказано.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Варфарин проникає через плаценту. Терапія варфарином у вагітних може спричинити варфаринову ембріопатію (назальна гіпоплазія і хондродисплазія), якщо варфарин приймати у період органогенезу (з 6-го до 12-го тижня), і навіть після цього він може бути причиною порушень у розвитку ЦНС. Варфарин може спричинити геморагії плода, особливо наприкінці вагітності і під час пологів.

Варфаринову ембріопатію, як описується, відмічають у 4–6% випадків, якщо варфарин застосовувати у період вагітності, і вірогідність її виникнення підвищується при прийомі добової дози понад 5 мг. Таким чином, варфарин протипоказаний у період вагітності. Небезпеку прийому варфарину для плода слід ретельно оцінювати щодо ризику для матері у разі незастосування варфарину.

Антитромботичну терапію у період вагітності слід проводити індивідуально під ретельним спостереженням відповідних фахівців.

Варфарин не проникає у грудне молоко, тому годування грудьми можна продовжувати під час терапії варфарином.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом або роботу з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

варфарин має невеликий терапевтичний індекс, інші лікарські засоби можуть впливати на дію варфарину. Перед початком лікування, при зміні дозування або при закінченні курсу лікування необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем. Вплив інших лікарських засобів зумовлюється фармакодинамічними та/або фармакокінетичними властивостями.

Не рекомендується починати або припиняти прийом інших лікарських засобів, а також змінювати дози препаратів, які застосовуються, без консультації з лікарем.

Значна кількість лікарських засобів вступає в дію з пероральними антикоагулянтами.

Найважливіші з них: антибіотики широкого спектра дії, саліцилати, НПЗП, клофібрат, барбітурати, фенітоїн, пероральні протидіабетичні препарати.

Варфарин у поєднанні з НПЗП значною мірою підвищує небезпеку кровотечі. Це також стосується інших інгібіторів агрегації тромбоцитів, таких як дипіридамол та вальпроєва кислота. Подібних комбінацій треба уникати.

Це також може стосуватися сполук з вираженою інгібуючою дією на систему цитохрому Р450, наприклад циметидину та хлорамфеніколу, при застосуванні яких протягом декількох днів підвищується небезпека кровотечі. У подібних випадках циметидин можна замінити, наприклад ранітидином або фамотидином. За необхідності лікування хлорамфеніколом антикоагулянтну терапію треба тимчасово призупинити. Застосування діуретиків у випадку вираженої гіповолемічної дії може привести до підвищення концентрації факторів згортання крові, що зменшує дію антикоагулянтів.

У випадку лікування у поєднанні з іншими препаратами, які вказані в переліку нижче, необхідно проводити контроль МНІ на початку та в кінці лікування, через 2–3 тиж від початку терапії. Це стосується лікарських препаратів, які спричиняють індукцію ферментів печінки (барбітурати, фенітоїн, карбамазепін) і тим самим знижують антикоагулянтну дію варфарину. У випадку призначення препаратів, які можуть збільшувати кровотечу як за рахунок зниження нормального процесу коагуляції, так і за рахунок інгібування факторів згортання крові або за рахунок неповного інгібування ферментів печінки, наприклад проносних засобів, стратегія антикоагулянтної терапії буде залежати від можливості проведення лабораторного контролю. За можливості необхідно часто проводити лабораторний контроль терапії, що дає змогу на початку додаткового лікування коригувати дозу варфарину, наприклад, знизити або підвищити її на 5–10%. При обмежених можливостях проведення лабораторного контролю терапії необхідно уникати призначення вказаних препаратів. Необхідно підкреслити, що наведений нижче перелік препаратів, взаємодію з якими необхідно враховувати, є далеко не повним.

Послаблення дії варфарину буває при комбінованому застосуванні його з барбітуратами, вітаміном К, глютетимідом, гризеофульвіном, диклоксациліном, карбамазепіном, міансерином, ретиноїдами, рифампіцином, сукральфатом, феназоном, холестаміном, бозентаном, апрепітантом, ритонавіром, азатіоприном, невірапіном, аміноглютетимідом, фенобарбіталом.

Посилення дії варфарину відзначається при його сумісному застосуванні з алопуринолом, аміодароном, анаболічними стероїдами (тестостероном та іншими алкільованими у положенні С-17 стероїдами), ацетилсаліциловою кислотою, парацетамолом, НПЗП, гепарином, глюкагоном, даназолом, діазоксидом, дизапірамідом, дисульфірамом, ізоніазидом, кетоконазолом, клофібратом, левамізолом, метронідазолом, міконазолом, налідиксовою кислотою, флутамідом, омепразолом, інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (флуоксетином, флувоксаміном, пароксетином, сертраліном), прогуанілом, сульфонілсечовиною (глібенкламідом), сульфаніламідом, тамоксифеном, тироксином, хініном, хінідином, протигрибковими препаратами (флуконазолом, ітраконазолом, кетоконазолом), фторурацилом, капецитабіном, іматинібом, іфосфамідом, хінолами, хлоралгідратом, хлорамфеніколом, цефалоспоринами, циметидином, еритроміцином, етакриновою кислотою, антибіотиками групи пеніциліну (клоксациліном, амоксициліном), макролідами (кларитроміцином, азитроміцином), сульфаметоксазолом, клопідогрелом, ептифібатидом, тирофібаном, абциксимабом, ліпідомодифікуючими засобами (симвастатином, розувастатином, флувастатином, гемфіброзилом), пропафеноном, хінолонами (ципрофлоксацином, норфлоксацином), лефлуномідом, фенілбутазоном, трамадолом, антиепілептичними препаратами (фосфенітоїном, фенітоїном) та дисульфірамом. Етанол може посилювати дію варфарину.

У пацієнтів, які приймали глюкозамін та антагоніст вітаміну К перорально, було зареєстровано підвищення МНІ. Тому пацієнти, які отримують антагоніст вітаміну К перорально, повинні бути під ретельним наглядом на початку терапії глюкозаміном або після її припинення.

Препарати з деяких лікарських рослин також можуть як підсилювати ефект варфарину, наприклад гінкго білоба, часник, дягель лікарський, папайя, шавлія, так і знижувати, наприклад женьшень, звіробій.

Посилювати дію варфарину може також хінін, який міститься у тонізуючих напоях.

Слід уникати одночасного застосування з соком із журавлини та іншими продуктами, що містять журавлину, оскільки вони значно посилюють ефект варфарину.

Їжа, яка містить велику кількість вітаміну К (наприклад зелені овочі), послаблює дію варфарину.

При одночасному застосуванні варфарину з препаратами ацетилсаліцилової кислоти показник МНІ має перебувати у межах 2,0–2,5.

При одночасному застосуванні з антитромботичними або гемостатичними засобами можуть посилюватися фармакологічні ефекти варфарину, що підвищує ризик виникнення кровотеч. Стрептокіназа та алтеплаза протипоказані пацієнтам, які приймають варфарин. При застосуванні варфарину слід уникати прийому інгібіторів тромбіну, нефракціонованих гепаринів та їх похідних, гепаринів з низькою молекулярною масою, фондапарину, ривароксабану, антагоністів рецепторів глікопротеїну ІІЬ/ІІІа, простацикліну, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, ерлотинібу, метилфенідату, пероральних контрацептивів. За неможливості ці лікарські засоби слід призначати з обережністю під посиленим клінічним і лабораторним контролем. Раптове вживання алкоголю у великій кількості може сповільнити метаболізм варфарину та підвищити МНІ.

Хронічне вживання алкоголю може прискорити метаболізм варфарину.

Лактулоза може потенціювати ефект варфарину при довготривалому застосуванні.

У разі потреби тимчасового знеболення пацієнтам, які отримують варфарин, рекомендується призначати парацетамол або опіати.

Передозування

підвищений рівень МНІ є показником передозування варфарину, внаслідок цього підвищується ризик виникнення кровотеч. Зменшення вдвічі рівня фактора згортання крові ІV вказує на підвищення МНІ. Підвищений рівень МНІ проявляється протягом 24 год і досягає максимального значення протягом 36–72 год після прийому препарату.

Клінічні прояви починають з’являтися через декілька днів або тижнів після прийому препарату і характеризуються носовими кровотечами, кровоточивістю ясен, блідістю, гематомами, наявністю крові у сечі та калі. Іншими симптомами можуть бути біль у спині, кровоточивість губ, кровоточивість слизових оболонок, біль у животі, блювання і петехія.

У подальшому можуть виникати центральний параліч внаслідок кровотеч, рясні кровотечі і летальний наслідок.

Лікування. Симптоматична та підтримувальна терапія при передозуванні. У випадках поступового передозування при незначних кровотечах необхідно знизити дозу препарату або припинити лікування на короткий термін до досягнення цільового рівня МНІ. При гострому передозуванні не рекомендується спорожнення шлунка через небезпеку кровотечі, для запобігання всмоктуванню доцільно призначити активоване вугілля.

У разі тяжкої кровотечі призначати вітамін K до відновлення коагулянтної активності (в/в у дозі 5–10 мг). При кровотечах, що загрожують життю, – переливання концентрату факторів протромбінового комплексу або свіжозамороженої плазми, або цільної крові. Оскільки Т½ варфарину становить 20–60 год, необхідно спостерігати за пацієнтом протягом тривалого часу.

Для терапії при передозуванні вживати таких заходів:

За відсутності клінічно значущої кровотечі
Рівень МНІ Рекомендації
<5,0 Пропустити наступну дозу варфарину і відновити терапію нижчою дозою при досягненні цільового рівня МНІ
5,0–9,0 Пропустити 1–2 дози варфарину і відновити терапію нижчою дозою при досягненні цільового рівня МНІ або пропустити 1 дозу варфарину і призначити вітамін K 2,5 мг перорально
>9,0 Припинити прийом варфарину, призначити вітамін K 3–5 мг перорально
Показана швидка відміна (наприклад перед операцією)
Рівень МНІ Рекомендації
5,0–9,0 і операція планова Припинити прийом варфарину і призначити вітамін K 2–4 мг перорально. Приблизно за 24 год перед операцією можна дати додаткову дозу 1–2 мг
Показана дуже швидка відміна
Рівень Рекомендації
Сильна кровотеча або сильне передозування (наприклад МНІ >20,0) Призначити вітамін K у дозі 10 мг шляхом повільної в/в інфузії. Також залежно від терміновості ситуації показані свіжозаморожена плазма або концентрат протромбінового комплексу. За необхідності можна повторити введення вітаміну K кожні 12 год

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 09.10.2021 р.
© Компендіум 2020

Діагнози, при яких застосовують ВАРФАРИН-ФС

Аневризма серця МКХ I25.3
Аортальний (клапанний) стеноз МКХ I35.0
Атеросклероз артерій кінцівок МКХ I70.2
Атеросклеротична хвороба серця МКХ I25.1
Внутрішньосерцевий тромбоз МКХ I51.3
Дилатаційна кардіоміопатія МКХ I42.0
Інші форми хронічної ішемічної хвороби серця МКХ I25.8
Ішемічна кардіоміопатія МКХ I25.5
Ішемічна хвороба серця (ІХС) постінфарктна (перенесений в минулому інфаркт міокарда) МКХ I25.2
Ішемічна хвороба серця зі стенокардією МКХ I25.0
Легенева емболія з гострим легеневим серцем МКХ I26.0
Наявність протеза серцевого клапана МКХ Z95.2
Одночасне ураження мітрального і аортального клапанів МКХ I08.0
Пароксизмальна фібриляція передсердь МКХ I48.0
Перелом тіла [діафіза] стегнової кістки МКХ S72.3
Перелом тільки малогомілкової кістки МКХ S82.4
Персистуюча фібриляція передсердь МКХ I48.1
Ревматичний мітральний стеноз з недостатністю МКХ I05.2
Флебіт і тромбофлебіт нижніх кінцівок, неуточнений МКХ I80.3
Хронічна фібриляція передсердь МКХ I48.2
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko