0
UA | RU

Димексид

(Dimexid)
різних виробників

Склад і форма випуску

Лубнифарм
РечовинаКількість
Диметилсульфоксид50 мл
№ UA/9117/01/01 від 23.10.2018
РечовинаКількість
Диметилсульфоксид100 мл
№ UA/9117/01/01 від 23.10.2018
Димексид-ЖФФ
ООО "ДКП "Фармацевтическая фабрика"
РечовинаКількість
Диметилсульфоксид50 мл
№ UA/5357/01/01 від 18.08.2021
РечовинаКількість
Диметилсульфоксид100 мл
№ UA/5357/01/01 від 18.08.2021
Димексид®
Галичфарм
РечовинаКількість
Диметилсульфоксид100 %
№ UA/4522/01/01 від 26.04.2016
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Димексид (диметилсульфоксид; ДМСО; C2H6OS) — невелика амфіпатична органічна молекула з гідрофільною сульфоксидною групою і двома гідрофобними метильними групами. Диметилсульфоксид (ДМСО) являє собою незвичайну хімічну речовину, є похідним лігніну, синтезованим більше 150 років тому. Це високополярна, стабільна, гігроскопічна органічна рідина з винятковими властивостями розчинника. Змішування з водою, ліпоїдами й органічними розчинниками може призвести до утворення надзвичайно різноманітних неорганічних і органічних хімічних речовин. Його промислове застосування численне і різноманітне: (1) як розчинник для смол, фунгіцидів, барвників, пігментів і т.д.; (2) у якості реагенту для хімічного синтезу; (3) у якості екстрагента; і (4) у якості реакційного середовища для прискорення швидкості хімічної реакції.

Диметилсульфоксид — прозора рідина, практично без запаху. Температура спалаху в закритій чашці становить 192 °F. Пари важчі за повітря. Деякі описують його як «устричний» смак, інші стверджують, що він на смак, як часник. Потрапляння на шкіру може викликати печіння і виникнення запаху часнику при диханні. Є відмінним розчинником, який може транспортувати розчини через шкіру. Висока концентрація пари цієї сполуки може викликати головний біль, запаморочення і седативний ефект.

Його медичне застосування вперше було просунуто Стенлі Джейкобом, який у 1964 р. повідомив, що ДМСО легко проникає в шкіру і переносить невеликі молекули через біологічні мембрани.

Отже, на сьогодні Димексид (диметилсульфоксид — ДМСО) — високополярна речовина з винятковими властивостями розчинника як для органічних, так і для неорганічних хімічних речовин, широко використовується в якості промислового розчинника. Повідомлялося, що ДМСО має широкий спектр фармакологічної активності, включаючи проникнення через мембрани, протизапальні ефекти, місцеву анальгезію, слабкий бактеріостаз, діурез, розширення судин, розчинення колагену і виведення вільних радикалів. Основне застосування диметилсульфоксиду в якості носія для препаратів, таких як ідоксуридин; сприяє проникненню лікарського засобу в шкіру і, отже, може посилювати його дію. Клінічна користь у хірургії була продемонстрована при лікуванні гострої травми, післяопераційного болю в ділянці післяопераційних рубців, деяких урологічних розладів, таких як хвороба Пейроні, рання контрактура Дюпюїтрена, келоїди й підшкірний фіброз, пов’язаний з опроміненням кобальтом. ДМСО ефективно переносить місцеві анестетики в більш глибокі шари шкіри та барабанну перетинку, дозволяючи зробити розріз без болю (The American Journal of Surgery). Він також використовується в якості 50% водного розчину для інстиляції сечового міхура, для полегшення симптомів інтерстиціального циститу; закопують 50 мл і залишають на 15 хв. Лікування повторюється кожні 2 тиж. ДМСО вводили перорально, внутрішньовенно або місцево з широкого кола показань, включаючи шкірні та скелетно-м’язові порушення, але кількість доказів корисних ефектів обмежена. Диметилсульфоксид використовується в якості кріопротектора для різних тканин людини. Істотною фармакологічною дією ДМСО є його здатність поглинати вільні від кисню радикали, пов’язані з ушкодженнями тканин, викликаними ксенобіотиками, коли вони вводяться до, протягом або через кілька годин після пошкодження тканини.

Димексид легко абсорбується усіма шляхами. Метаболізується шляхом окиснення до диметилсульфону і відновлення до диметилсульфіду. ДМСО і сульфітний метаболіт виводяться із сечею та калом. Диметилсульфід виділяється через легені й шкіру і відповідає за характерний запах у пацієнтів. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 4–6 год і залишається на цьому рівні 1,5–3 доби.

При використанні в якості проникаючої основи для інших лікарських засобів, що застосовуються місцево, ДМСО може посилювати їх токсичну дію. Печінкова і ниркова функції також повинні оцінюватися з інтервалом у 6 міс. Інстиляція сечового міхура може бути шкідливою для пацієнтів із злоякісними захворюваннями сечовивідних шляхів через розширення судин.

Високі концентрації ДМСО, що наносяться на шкіру, можуть викликати пекучий дискомфорт, свербіж, еритему, везикуляцію і кропив’янку. Продовження використання може призвести до масштабування проблеми. Системні ефекти, включаючи шлунково-кишкові розлади, сонливість, головний біль і реакції гіперчутливості, можуть виникати після використання будь-яким шляхом. Подібний до часника запах дихання і шкіри пояснюється застосуванням ДМСО (Drugster.org, рublished October 26, 2018).

ДМСО був вперше отриманий окисненням диметилсульфіду в 1866 р. О. Зайцевим (учень О. Бутлерова). Потім було розпочато ряд експериментів в Університеті Орегону (для отримання доказів того, що ДМСО був активною проникаючою речовиною і відмінним переносником інших речовин через шкіру або тканинні мембрани). Як розчинник ДМСО перевершує навіть воду і його іноді називають «надрозчинником». Хімічні характеристики — ДМСО хімічно класифікується як диполярний апротонний гігроскопічний розчинник. Протонні розчинники, такі як вода, метанол і формамід, є донорами водню. Диполярні апротонні розчинники, хоча і володіють атомами водню, нездатні пожертвувати лабільні атоми водню й утворювати міцні водневі зв’язки з деякими іншими речовинами.

Хоча в клінічних дослідженнях медичного застосування ДМСО повідомлялося про токсичність у 1960-ті роки, пізніше Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (FDA) класифікувало ДМСО в категорії найбезпечніших розчинників. ДМСО стали широко використовувати в багатьох біомедичних сферах, і біологічні ефекти були втрачені, їх не враховували. Тим часом біомедична наука еволюціонувала в бік чутливих високопродуктивних методів і нових сфер досліджень, включаючи епігеноміку і мікроРНК. З огляду на його широке використання, особливо для кріоконсервації й аналізів in vitro, ми оцінили біологічний ефект ДМСО з використанням цих технологічних інновацій.

Несприятливі реакції на ДМСО поширені, але зазвичай незначні й пов’язані з концентрацією ДМСО в розчині ліків. Отже, найбільш частих побічних ефектів, таких як шкірний висип і свербіж після нанесення на шкіру, внутрішньосудинний гемоліз після внутрішньовенної інфузії й шлунково-кишковий дискомфорт після перорального введення, значною мірою можна уникнути, використовуючи більш розбавлені розчини (Swanson B.N.).

Незважаючи на те що ДМСО зазвичай використовується у відносно низьких концентраціях, він, як і раніше, має корисні з медичної точки зору властивості, такі як індукція запального процесу, нервова блокада (анальгезія), діуретики, вазодилатація і розслаблення м’язів. Крім того, у клітинній біології ДМСО також використовується в якості індуктора диференціювання клітин, поглинача вільних радикалів і радіозахисного засобу, але частіше за все для кріоконсервації. Культури клітин для досліджень часто зберігаються в рідкому азоті з використанням методології повільного охолодження. Диметилсульфоксид (ДМСО), реагент для культивування клітин, ідеально підходить для кріоконсервації. У кріобіології ДМСО використовувався в якості кріопротектора і досі є важливою складовою сумішей для заскління кріопротектора, використовуваних для збереження органів, тканин і клітинних суспензій. Це особливо важливо при заморожуванні й тривалому зберіганні ембріональних і гемопоетичних стовбурових клітин, які часто заморожуються в суміші 10% ДМСО та 90% ембріональної сироватки теляти (запобігає утворенню кристалів льоду і таким чином знижує загибель клітин). Як частина аутологічної трансплантації кісткового мозку ДМСО повторно вводять разом з власними гемопоетичними стовбуровими клітинами пацієнта.

Димексид є полярним апротонним органічним розчинником, який широко застосовується в хімічних і біологічних дослідженнях. ДМСО може унікальним чином забезпечити розчинність деяких дуже полярних малих молекул, таких як прості біомолекули з декількома протонними функціональними групами. Він також може бути використаний в якості окисного реагенту при певних перетвореннях. Вихід процесів полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) посилюється за допомогою ДМСО як співрозчинника, що допомагає пригнічувати утворення вторинних структур із фрагментів ДНК.

Кожне застосування Димексида, мабуть, забезпечує швидке тимчасове полегшення болю у пацієнтів з артритом і ушкодженнями сполучної тканини. Однак протизапальний ефект або прискорення загоєння на даний час невиправдані. Немає доказів того, що ДМСО може змінювати прогресування дегенеративного захворювання суглобів, і з цієї причини ДМСО може розглядатися тільки для паліативного лікування (полегшення симптомів хвороби), а не для виключення стандартних протизапальних агентів.

Димексид на даний час широко використовується в дослідженнях при запальних станах, таких як ревматоїдний артрит, проводяться клінічні дослідження з його вивчення, хоча важко зробити якісь висновки з них, оскільки часниковий запах, що генерується метаболітом ДМСО, — DMS, негативно впливає на достовірність подвійного сліпого дослідження.

На сьогодні дослідження ефективності ДМСО на тваринних моделях ревматоїдного артриту дали суперечливі результати.

Оскільки відомо, що ДМСО порушує проникність клітин і викликає їх загибель при високих концентраціях, було проведено дослідження, у якому вивчали зв’язок протизапальних властивостей з його впливом на життєздатність клітин. Результати показують, що ДМСО до кінцевої концентрації 1% індукує невелику цитотоксичність для моноцитів, але спостерігається значне зниження моноцитів на 2%, слабкий гемоліз на 5% і різке зниження РВМС (від англ. рeripheral blood mononuclear cells) на 10%. Таким чином, ДМСО має тільки вузьке терапевтичне вікно і, можливо, зниження цитокінів/хемокінів при 2% ДМСО пов’язано з більш низькою життєздатністю моноцитів. Однак ефекти ДМСО в концентраціях 0,5% і нижче, ймовірно, не залежать від цитотоксичності.

ДМСО є протизапальним засобом, який демонструє ефективність у цільній крові людини. Це пов’язано зі зниженням продукції медіаторів запалення. У результаті дослідження дійшли висновку, що використання ДМСО як протизапального засобу при таких станах, як ревматоїдний артрит, може мати деякі переваги (Інгрід Елізія та ін., 2016).

Дані про знеболювальні ефекти Димексида самі по собі неоднозначні. Проте коли ДМСО використовується в якості носія для інших анальгетиків, він підвищує ефективність цих засобів (в одному дослідженні — лідокаїн, в іншому — диклофенак) і зменшує вираженість симптомів захворювання.

Про полегшення болю при негайному застосуванні повідомляється майже відразу і триває цей ефект до 6 год. Це зробило ДМСО ідеальним для купірування гострого болю у спортсменів, стан яких потребує негайного полегшення. Для зменшення вираженості хронічного болю пацієнтам може знадобитися застосувати ДМСО протягом майже 6 тиж, перш ніж буде помітний хоч якийсь терапевтичний ефект.

ДМСО підсилює дифузію інших хімічних речовин через шкіру, і з цієї причини суміш ідоксуридину і ДМСО використовується для місцевого лікування оперізувального герпесу у Великобританії.

Диметилсульфоксид (ДМСО) на даний час використовується в якості альтернативного лікування при різних запальних станах, а також при раку.

Димексид вперше застосовували для лікування гострих захворювань м’яких тканин, таких як бурсит і тендиніт. Однак незважаючи на великі захоплені свідчення ефективності, два контрольованих дослідження дали суперечливі результати (Trice J.M., Pinals R.S., 1985). Проте на даний час Димексид незамінний для біотехнологічного застосування. У цих випадках слід враховувати ефекти, які може мати ДМСО, і підтримувати концентрацію на якомога нижчому рівні, оскільки навіть при низьких концентраціях ДМСО не є інертним (Verheijen M., Schrooders Y. et al., 2019). Слід враховувати, що, крім полегшення всмоктування інших ліків, ДМСО може також посилювати їх дію. Тому лікарські взаємодії слід завжди оцінювати до застосування, особливо з урахуванням того факту, що в деяких випадках рівень лікарських засобів може досягати токсичної межі й підвищувати ризик для життя пацієнтів. Відомі такі реакції, як нудота, блювання, діарея, висип, почервоніння шкіри, в окремих випадках бронхоспазм (Zenhausern et al., 2000; Crivellenti et al., 2013).

Однак навіть зараз Димексид продовжує залишатися предметом суперечок, протиріч і повідомлень різного спрямування в ЗМІ. Здебільшого клінічні дослідження з ДМСО не відповідають самим стандартним вимогам для проведення контрольованих досліджень при ревматичних захворюваннях. Основна проблема полягала в труднощах приховування наявності ДМСО через його характерний запах і в розробці відповідного плацебо. Багато цікавої інформації про ДМСО накопичилося за останні роки, включаючи докази його відносної безпеки, але його терапевтична роль і її легітимність в медичній практиці залишаються в підвішеному стані, очікуючи подальшого обґрунтування ефективності в клінічних дослідженнях з добре розробленим дизайном.

Інструкція МОЗ

Димексид рідина для зовнішнього застосування 50 мл, ДЕЗМП ДП (Україна, Київ)

Склад

діюча речовина: 1 флакон містить диметилсульфоксиду 50 мл.

Лікарська форма

Рідина для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина або безбарвні кристали без запаху або зі слабким специфічним запахом. Гігроскопічна рідина.

Фармакотерапевтична група

Засоби для місцевого застосування при суглобовому та м’язовому болю.

Код АТХ М02А Х03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Диметилсульфоксид має особливість проникати крізь біологічні мембрани, включаючи бар’єри шкіри, реалізуючи таким чином свої специфічні ефекти, до яких належать протизапальний, антипіретичний, аналгетичний, антисептичний, помірний фібринолітичний. Препарат підсилює проникнення крізь непошкоджену шкіру і слизові оболонки лікарських засобів (здатність до транспортування).

Фармакокінетика.

При аплікації розчину (90%) димексиду на шкіру він виявляється у крові через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 4–6 годин зі збереженням майже незмінного рівня протягом 1,5–3 діб. Диметилсульфоксид виділяється з сечею і калом як у незмінному вигляді, так і у вигляді диметилсульфону.

Клінічні характеристики

Показання

У складі комплексної терапії при запальних захворюваннях опорно–рухового апарату (ревматоїдний артрит, хвороба Бєхтєрєва, деформуючий остеоартроз (при наявності ураження періартикулярних тканин), артропатії, розтягненні сухожиль при забитті, травматичних інфільтратах, гострих та хронічних остеомієлітах, стрептодермії, гнійних ранах, абсцесах.

У шкірно-пластичній хірургії — для приживлення пересаджених шкірних ауто- і гомотрансплантатів, а також для консервування шкірних гомотрансплантатів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату. Серцево-судинна недостатність, виражений атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда, порушення функції нирок або печінки, інсульт, коматозні стани, глаукома, катаракта.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Диметилсульфоксид посилює дію етанолу (алкоголь гальмує виведення препарату) та інсуліну, кислоти ацетилсаліцилової, бутадіону; препаратів дигіталісу, хінідину, нітрогліцерину, антибіотиків (стрептоміцину, мономіцину), хлорамфеніколу, рифампіцину, гризеофульвіну, сенсибілізує організм до засобів для наркозу. Слід враховувати посилення препаратом як специфічної активності, так і токсичності лікарських засобів.

Можна застосовувати разом із нестероїдними протизапальними засобами у комплексній терапії деформуючого остеоартрозу і ревматоїдного артриту; в комбінації з антимікробними засобами місцевої дії (лінімент синтоміцину) — для лікування стрептодермії.

Особливості застосування

Не наносити на ушкоджену шкіру та шкіру з проявами алергії. Не наносити на шкіру обличчя.

Перед застосуванням препарату необхідно провести пробу на чутливість. Для цього нанести препарат на шкіру з допомогою ватного тампона. Різке почервоніння і свербіж шкіри після нанесення Димексиду свідчать про індивідуальну підвищену чутливість до препарату.

Пацієнти літнього віку можуть застосовувати препарат після попередньої консультації з лікарем.

Не допускати потрапляння препарату на слизові оболонки та в очі. При випадковому потраплянні препарату в очі їх слід негайно промити проточною водою.

При температурі 18 °С можлива кристалізація диметилсульфоксиду, що не впливає на якість препарату. Щоб розплавити кристали, слід обережно розігрівати флакон із препаратом на водяній бані (температура води майже 60 °С).

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний до застосування у період вагітності. Під час лікування диметилсульфоксидом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід застосовувати з обережністю з урахуванням впливу на центральну нервову систему, зокрема імовірності виникнення запаморочення.

Спосіб застосування та дози

Застосовувати переважно у вигляді водних розчинів (30–50% концентрації) для компресів, тампонів.

Марлеві серветки, змочені розчином димексиду, накладати на ушкоджені ділянки, захоплюючи прилеглі здорові ділянки шкіри, 1 раз на день протягом 20–30 хвилин. Поверх серветки накладати поліетиленову плівку та бавовняну або лляну тканину.

При дифузних стрептодерміях рекомендуються компреси з 40–90% розчином препарату Димексид.

При гнійничкових захворюваннях шкіри застосовувати 40% розчин.

У шкірно-пластичній хірургії застосовувати пов’язки з 10–20% розчином препарату на пересаджені шкірні ауто- і гомотрансплантати безпосередньо після операцій і в наступні дні післяопераційного періоду до стійкого приживлення трансплантата.

Як консервуючий засіб для зберігання шкірних гомотрансплантатів застосовувати 5% розчин препарату в розчині Рінгера.

Рекомендації щодо приготування водних розчинів препарату вказаних концентрацій:

Концентрація розчину,% Кількість препарату,

в об’ємних частинах

Кількість води,

в об’ємних частинах

10

20

30

40

50

90

1

1

3

2

1

9

9

4

7

3

1

1

Діти.

Не застосовувати препарат дітям віком до 12 років.

Передозування

Передозування препарату може спричинити виникнення алергічних реакцій (кропив’янка, набряк) та посилення проявів побічної дії, що потребує припинення застосування препарату та проведення симптоматичної терапії.

Побічні реакції

Диметилсульфоксид зазвичай добре переноситься, але у деяких хворих можливі печіння, гіперемія шкіри, еритема, сухість шкіри, запаморочення, головний біль, безсоння, адинамія, нудота, блювання, діарея, реакції гіперчутливості, включаючи дерматити, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, свербіж, бронхоспазм.

Термін придатності

3 роки.

Препарат не слід застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 50 мл у флаконах.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Державне підприємство «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної та нафтохімії Національної академії наук України».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 15 а.

Димексид рідина для зовнішнього застосування 50 мл,рідина для зовнішнього застосування 100 мл, Лубнифарм АТ (Україна, Лубни)

Склад

діюча речовина: димексид;

1 флакон містить димексиду (диметилсульфоксиду) 50 мл або 100 мл.

Лікарська форма

Рідина для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна рідина або безбарвні кристали. Гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група

Засоби для місцевого застосування при суглобовому та м’язовому болю.

Код АТХ М02А Х03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Диметилсульфоксид має особливість проникати крізь біологічні мембрани, включаючи бар’єри шкіри, реалізуючи таким чином свої специфічні ефекти, до яких належать протизапальний, антипіретичний, аналгетичний, антисептичний, помірний фібринолітичний. Препарат підсилює проникнення крізь непошкоджену шкіру і слизові оболонки лікарських засобів (здатність до транспортування).

Фармакокінетика.

Після аплікації розчину (90%) димексиду на шкіру він виявляється у крові через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 4–6 годин зі збереженням майже незмінного рівня протягом 1,5–3 діб. Диметилсульфоксид виділяється з сечею і калом як у незміненому вигляді, так і у вигляді диметилсульфону.

Клінічні характеристики

Показання

У складі комплексної терапії запальних захворювань опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерєва, деформуючий остеоартроз (при наявності ураження періартикулярних тканин); при артропатії, розтягненні сухожиль при ударі, при травматичних інфільтратах, гострих та хронічних остеомієлітах, стрептодермії, гнійних ранах, абсцесах.

Застосовується також у шкірно-пластичній хірургії — для приживлення пересаджених шкірних ауто- і гомотрансплантатів, а також для консервування шкірних гомотрансплантатів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до лікарського засобу. Серцево-судинна недостатність, виражений атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда, порушення функції нирок або печінки, інсульт, коматозні стани, глаукома, катаракта.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Диметилсульфоксид посилює дію етанолу (алкоголь гальмує виведення препарату) та інсуліну, кислоти ацетилсаліцилової, бутадіону; препаратів дигіталісу, хінідину, нітрогліцерину, антибіотиків (стрептоміцину, мономіцину тощо), хлорамфеніколу, рифампіцину, гризеофульвіну, посилює чутливість організму до засобів для наркозу. Слід врахувати посилення препаратом як специфічної активності, так і токсичності лікарських засобів. Можна застосовувати разом з нестероїдними протизапальними засобами у комплексній терапії деформуючого остеоартрозу і ревматоїдного артриту; в комбінації з антимікробними засобами місцевої дії (лінімент синтоміцину) — для лікування стрептодермії.

Особливості застосування

Не наносити на ушкоджену шкіру та шкіру з проявами алергії. Не наносити на шкіру обличчя.

Перед застосуванням лікарського засобу необхідно провести пробу на чутливість. Для цього на шкіру наносять невелику кількість розчину за допомогою ватного тампона. Різке почервоніння і свербіж шкіри після нанесення Димексиду свідчать про індивідуальну підвищену чутливість до препарату.

Пацієнти літнього віку можуть застосовувати препарат після попередньої консультації з лікарем.

Не допускати потрапляння препарату на слизові оболонки та в очі. При випадковому потраплянні препарату в очі їх слід негайно промити проточною водою.

При температурі нижче 18 °С можлива кристалізація диметилсульфоксиду, що не впливає на якість препарату. Щоб розплавити кристали, слід обережно розігрівати флакон із препаратом на водяній бані (температура води майже 60 °С).

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат протипоказаний до застосування у період вагітності. Під час лікування диметилсульфоксидом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Слід застосовувати з обережністю, враховуючи вплив на центральну нервову систему, зокрема ймовірність виникнення запаморочення.

Спосіб застосування та дози

Застосовують у вигляді водних розчинів (30–50% концентрації) для компресів, тампонів.

Марлеві серветки, змочені розчином димексиду, накладають на ушкоджені ділянки, захоплюючи прилеглі здорові ділянки шкіри, 1 раз на день протягом 20–30 хв. Поверх серветки накладають поліетиленову плівку та бавовняну або лляну тканину.

При дифузних стрептодерміях рекомендуються компреси з 40–90% розчином препарату Димексид.

При гнійничкових захворюваннях шкіри застосовують 40% розчин.

У шкірно-пластичній хірургії застосовують пов’язки з 10–20% розчином препарату на пересаджені шкірні ауто- і гомотрансплантати безпосередньо після операцій і у наступні дні післяопераційного періоду до стійкого приживлення трансплантата.

Як консервуючий засіб для зберігання шкірних гомотрансплантатів застосовують 5% розчин препарату у розчині Рінгера.

Рекомендації щодо приготування водних розчинів препарату вказаних концентрацій

Концентрація розчину,% Кількість препарату в об’ємних частинах Кількість води в об’ємних частинах
10

20

30

40

50

90

1

1

3

2

1

9

9

4

7

3

1

1

Діти

Не застосовувати препарат дітям віком до 12 років.

Передозування

Передозування препарату може спричинити виникнення алергічних реакцій (кропив’янка, набряк) та посилення проявів побічної дії, що потребує припинення застосування лікарського засобу та проведення симптоматичної терапії.

Побічні реакції

Диметилсульфоксид зазвичай добре переноситься, але у деяких хворих можливі печіння, гіперемія шкіри, еритема, сухість шкіри, запаморочення, головний біль, безсоння, адинамія, нудота, блювання, діарея, реакції гіперчутливості, включаючи дерматити, шкірні висипи, ангіоневротичний набряк, свербіж, бронхоспазм.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 15 ºС до 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 50 мл або по 100 мл у флаконі; по 1 флакону в пачці з картону.

По 50 мл або по 100 мл у флаконі.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

АТ «Лубнифарм».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.

Димексид-ЖФФ рідина для зовнішнього застосування 50 мл, Житомирська ФФ ТОВ (Україна, Станишівка)

Склад

діюча речовина: диметилсульфоксид;

1 флакон містить диметилсульфоксиду 50 мл або 100 мл.

Лікарська форма

Рідина для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна рідина або безбарвні кристали. Гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група

Засоби для місцевого застосування при суглобовому та м’язовому болю. Код АТХ М02А Х03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Диметилсульфоксид проникає крізь біологічні мембрани, у т.ч. бар’єри шкіри, виявляючи таким чином свої специфічні ефекти, до яких належать протизапальний, антипіретичний, аналгетичний, антисептичний, помірний фібринолітичний. Препарат посилює проникнення крізь непошкоджену шкіру і слизові оболонки лікарських засобів (здатність до транспортування).

Фармакокінетика.

При аплікації розчину (90%) димексиду на шкіру він виявляється у крові через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 4–6 годин зі збереженням майже незмінного рівня протягом 1,5–3 діб. Диметилсульфоксид виділяється з сечею і калом як у незмінному вигляді, так і у вигляді диметилсульфону.

Клінічні характеристики

Показання

У складі комплексної терапії запальних захворювань опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, хвороба Бехтєрєва, деформуючий остеоартроз (при наявності ураження периартикулярних тканин); при артропатії, розтягненні сухожиль при забитті, травматичних інфільтратах, гострих та хронічних остеомієлітах, стрептодермії, гнійних ранах, абсцесах.

Застосовується також у шкірно-пластичній хірургії — для приживлення пересаджених шкірних ауто- і гомотрансплантатів, а також для консервування шкірних гомотрансплантатів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату. Серцево-судинна недостатність, виражений атеросклероз, стенокардія, порушення функції нирок або печінки, інсульт, інфаркт міокарда, коматозні стани, глаукома, катаракта.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Диметилсульфоксид посилює дію етанолу (алкоголь гальмує виведення препарату) та інсуліну, кислоти ацетилсаліцилової, бутадіону; препаратів дигіталісу, хінідину, нітрогліцерину, антибіотиків (стрептоміцину, мономіцину), хлорамфеніколу, рифампіцину, гризеофульвіну, сенсибілізує організм до засобів для наркозу. Слід враховувати посилення препаратом як специфічної активності, так і токсичності лікарських засобів.

Можна застосовувати разом з нестероїдними протизапальними засобами у комплексній терапії деформуючого остеоартрозу і ревматоїдного артриту; в комбінації з антимікробними засобами місцевої дії (лінімент синтоміцину) — для лікування стрептодермії.

У разі прийому будь-яких інших лікарських засобів, слід обов’язково проконсультуватися з лікарем щодо можливості застосування препарату.

Особливості застосування

Не наносити на ушкоджену шкіру та шкіру з проявами алергії. Не наносити на шкіру обличчя.

Перед застосуванням препарату необхідно провести пробу на чутливість. Для цього препарат нанести на шкіру за допомогою ватного тампона, змоченого Димексидом-ЖФФ. Різке почервоніння і свербіж шкіри свідчать про індивідуальну підвищену чутливість до препарату.

Пацієнти літнього віку можуть застосовувати препарат після попередньої консультації з лікарем.

Не допускати потрапляння препарату на слизові оболонки та в очі. При випадковому потраплянні препарату в очі їх слід негайно промити проточною водою.

При температурі нижче 18 °С можлива кристалізація диметилсульфоксиду, що не впливає на якість препарату. Щоб розплавити кристали, слід обережно розігрівати флакон із препаратом на водяній бані (температура води майже 60 °С). Не кип’ятити!

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності. Під час лікування диметилсульфоксидом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Слід застосовувати з обережністю з урахуванням впливу на центральну нервову систему, зокрема імовірності виникнення запаморочення.

Спосіб застосування та дози

Застосовувати у вигляді водних розчинів (30–50% концентрації) для компресів, тампонів. Марлеві серветки, змочені розчином димексиду, накладати на ушкоджені ділянки, захоплюючи прилеглі здорові ділянки шкіри, 1 раз на добу протягом 20–30 хвилин. Поверх серветки накладати поліетиленову плівку та бавовняну або лляну тканину.

При дифузних стрептодерміях рекомендуються компреси з 40–90% розчином Димексиду-ЖФФ.

При гнійничкових захворюваннях шкіри застосовувати 40% розчин.

У шкірнопластичній хірургії використовувати пов’язки з 10–20% розчином препарату на ауто- і гомотрансплантанти безпосередньо після операції і в наступні дні стійкого приживлення трансплантата.

Як консервуючий засіб для зберігання шкірних гомотрансплантатів застосовувати 5% розчин препарату у розчині Рінгера.

Рекомендації щодо приготування водних розчинів препарату вказаних концентрацій:

Концентрація розчину,% Кількість препарату,

в об’ємних частинах

Кількість води,

в об’ємних частинах

20

25

30

40

50

90

2

2,5

3

4

1

9

8

7,5

7

6

1

1

Діти

Не застосовувати препарат дітям віком до 12 років.

Передозування

Передозування препарату може спричинити виникнення алергічних реакцій (кропив’янка, набряк) та посилення проявів побічної дії, що потребує припинення застосування та проведення симптоматичної терапії.

Побічні реакції

Диметилсульфоксид зазвичай добре переноситься, але у деяких хворих можливі:

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи дерматити, шкірний висип, ангіоневротичний набряк, свербіж, печіння, гіперемію шкіри, еритему, сухість шкіри.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея.

З боку центральної і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, адинамія.

З боку органів дихання: бронхоспазм.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі 15–25 ºС у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 50 мл або по 100 мл у флаконах.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ТОВ «ДКП «Фармацевтична фабрика».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 12430, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Станишівка, вул. Корольова, б. 4.

Димексид® розчин нашкірний, Галичфарм АТВТ (Україна, Львів)

Склад

діюча речовина: диметилсульфоксид;

1 флакон містить диметилсульфоксиду 50 мл.

Лікарська форма

Розчин нашкірний.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна рідина або безбарвні кристали. Гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група

Засоби для місцевого застосування при суглобовому та м’язовому болю.

Код АТХ М02А Х03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Диметилсульфоксид має особливість проникати крізь біологічні мембрани, включаючи бар’єри шкіри, реалізуючи таким чином свої специфічні ефекти, до яких належать протизапальний, антипіретичний, аналгетичний, антисептичний, помірний фібринолітичний. Препарат посилює проникнення крізь непошкоджену шкіру і слизові оболонки лікарських засобів (здатність до транспортування).

Фармакокінетика.

При аплікації розчину (90%) Димексиду® на шкіру він виявляється у крові через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 4–6 годин зі збереженням майже незмінного рівня протягом 1,5–3 діб. Диметилсульфоксид виділяється з сечею і калом як у незмінному вигляді, так і у вигляді диметилсульфону.

Клінічні характеристики

Показання

У складі комплексної терапії запальних захворювань опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, хвороба Бехтєрєва, деформуючий остеоартроз (при наявності ураження периартикулярних тканин); при артропатії, розтягненні сухожиль при забитті, травматичних інфільтратах, гострих та хронічних остеомієлітах, стрептодермії, гнійних ранах, абсцесах.

Застосовується також у шкірно-пластичній хірургії — для приживлення пересаджених шкірних ауто- і гомотрансплантатів, а також для консервування шкірних гомотрансплантатів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату. Серцево-судинна недостатність, виражений атеросклероз, стенокардія, порушення функції нирок або печінки, інсульт, інфаркт міокарда, коматозні стани, глаукома, катаракта.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Диметилсульфоксид посилює дію етанолу (алкоголь гальмує виведення препарату) та інсуліну, кислоти ацетилсаліцилової, бутадіону; препаратів дигіталісу, хінідину, нітрогліцерину, антибіотиків (стрептоміцину, мономіцину), хлорамфеніколу, рифампіцину, гризеофульвіну, сенсибілізує організм до засобів для наркозу. Слід врахувати посилення препаратом як специфічної активності, так і токсичності лікарських засобів. Можна застосовувати разом з нестероїдними протизапальними засобами у комплексній терапії деформуючого остеоартрозу і ревматоїдного артриту; в комбінації з антимікробними засобами місцевої дії (лінімент синтоміцину) — для лікування стрептодермії.

Особливості застосування.

Не наносити на ушкоджену шкіру та шкіру з проявами алергії. Не наносити на шкіру обличчя.

Перед застосуванням препарату необхідно провести пробу на чутливість. Для цього Димексид® наносити на шкіру з допомогою ватного тампона, змоченого Димексидом®. Різке почервоніння і свербіж шкіри після нанесення Димексиду® свідчать про індивідуальну підвищену чутливість до препарату.

Пацієнти літнього віку можуть застосовувати препарат після попередньої консультації з лікарем.

Не допускати потрапляння препарату на слизові оболонки та в очі. При випадковому потраплянні препарату в очі їх слід негайно промити проточною водою.

При температурі 18 °С можлива кристалізація диметилсульфоксиду, що не впливає на якість препарату. Щоб розплавити кристали, слід обережно розігрівати флакон з препаратом на водяній бані (температура води майже 60 °С).

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний до застосування у період вагітності. Під час лікування диметилсульфоксидом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід застосовувати з обережністю з урахуванням впливу на центральну нервову систему, зокрема імовірності виникнення запаморочення.

Спосіб застосування та дози

Застосовувати у вигляді водних розчинів (30–50% концентрації) для компресів, тампонів.

Марлеві серветки, змочені розчином Димексиду®, накладати на ушкоджені ділянки, захоплюючи прилеглі здорові ділянки шкіри, 1 раз на добу протягом 20–30 хвилин. Поверх серветки накладати поліетиленову плівку та бавовняну або лляну тканину.

При дифузних стрептодерміях рекомендуються компреси з 40–90% розчином препарату Димексид®.

При гнійничкових захворюваннях шкіри застосовувати 40% розчин.

У шкірнопластичній хірургії застосовувати пов’язки з 10–20% розчином препарату на пересаджені шкірні ауто- і гомотрансплантати безпосередньо після операцій і в наступні дні післяопераційного періоду до стійкого приживлення трансплантата.

Як консервуючий засіб для зберігання шкірних гомотрансплантатів застосовувати 5% розчин препарату у розчині Рінгера.

Рекомендації щодо приготування водних розчинів препарату вказаних концентрацій:

Концентрація розчину,% Кількість препарату, в об’ємних частинах Кількість води, в об’ємних частинах
10

20

30

40

50

90

1

1

3

2

1

9

9

4

7

3

1

1

Діти.

Не застосовувати препарат дітям віком до 12 років.

Передозування

Передозування препарату може спричинити виникнення алергічних реакцій (кропив’янка, набряк) та посилення проявів побічних реакцій.

Лікування. Припинення застосування препарату, симптоматична терапія.

Побічні реакції

Диметилсульфоксид зазвичай добре переноситься, але у деяких хворих можливі:

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи дерматити, шкірний висип, ангіоневротичний набряк, свербіж, печіння, гіперемію шкіри, еритему, сухість шкіри.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея.

З боку центральної і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, адинамія.

З боку органів дихання: бронхоспазм.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 50 мл у флаконі; по 1 флакону в пачці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ПАТ «Галичфарм».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.

Дата додавання: 10.01.2022 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують Димексид

Абсцес бартолінової залози МКХ N75.1
Абсцес вульви МКХ N76.4
Абсцес зовнішнього вуха МКХ H60.0
Абсцес оболонки сухожилля МКХ M65.0
Абсцес шкіри, фурункул і карбункул інших локалізацій МКХ L02.8
Абсцес шкіри, фурункул і карбункул кінцівки МКХ L02.4
Абсцес шкіри, фурункул і карбункул тулуба МКХ L02.2
Бурсит ліктьового відростка МКХ M70.2
Гідраденіт гнійний МКХ L73.2
Гострий лімфаденіт обличчя, голови і шиї МКХ L04.0
Інша кіста синовіальної сумки МКХ M71.3
Інший остеомієліт МКХ M86.8
Інший первинний гонартроз МКХ M17.1
Інші доброякісні дисплазії молочної залози МКХ N60.8
Інші неспецифічні лімфаденіти МКХ I88.8
Негнійний мастит, пов'язаний з дітонародженням МКХ O91.2
Остеохондропатії МКХ M93.8
Посттравматичний артроз інших суглобів МКХ M19.1
Флебіт і тромбофлебіт поверхневих судин нижніх кінцівок МКХ I80.0
Фурункул слухового проходу МКХ L02.0
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko