0
UA | RU

Натрію тетраборату розчин 20% у гліцерині (Solutio natrii tetraboratis 20% in glycerino)

ДЕЗМП

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Натрію тетраборат20 %
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Натрію тетраборату розчин 20% в гліцерині (бура) згідно з АТС-класифікацією належить до антисептичних і дезінфікуючих засобів. До складу препарату входять бура і гліцерол (гліцерин).

Характеристика діючої речовини

Бура — натрієва сіль борної кислоти — кристалічний порошок, безбарвний або білого кольору. Утворює кілька кристалогідратів. Добре розчинна в гарячій воді, гліцерині; нерозчинна в спирті.

Назва «бура» походить від перського слова борак, що означає білий. Люди використовували її століттями. Бура, ймовірно, була вперше імпортована в Європу Марко Поло. Однак її не використовували широко до тих пір, поки в 1860-ті роки в Каліфорнії були виявлені її родовища (Boron James E. House, Kathleen A. House, in Descriptive Inorganic Chemistry (Second Edition), 2010).

Характеристика бору, що входить до складу бури. Чистий бор залежно від алотропної модифікації — майже безбарвний (у вигляді кристалів) або червонуватого кольору й аж до темного кольору порошок (аморфний бор). Кристалічний бор настільки твердий, що поступається в цьому тільки алмазу, є напівпровідником, плавиться при температурі 2075 °С (Хусаинова Т., 2013).

Бор у вигляді боратів і боросилікату міститься в більш ніж 100 мінералах і рудах. Найбільш відомий — це бура, Na2B4O7 · 10 Н2О. Речовина існує у вигляді кристалогідрату в такому співвідношенні: 16% натрію, 37% борної кислоти і 47% води (Кравець М., 2017).

Людство знає про буру давно. Борна кислота була отримана ще в XVIII ст., а сам бор було виявлено французькими вченими Луї Тенаром і Жозефом Гей-Люссаком в 1808 р. Минуло кілька місяців, це ж відкриття зробив інший учений Гемфрі Деві, який отримав бор за допомогою електролізу з борного ангідриду, а французькі вчені отримали бор інакше — з кислоти. Бору властива кристалічна або аморфна модифікація. Вона залежить від температурного режиму, за якого його було отримано (Васюковіч А., Васюковіч Е., 2016).

Особливості хімічної взаємодії бору. Бор за своїми властивостями схожий на кремній. При звичайній температурі і тиску це малоактивна сполука, здатна вступати в реакцію тільки із фтором. А при нагріванні він реагує з багатьма речовинами, зокрема з хлором і бромом, а також із фосфором. Триосновну борну кислоту отримують у результаті розчинення бору в суміші азотної і соляної кислот, так званій царській горілці.

Бор бере участь у регуляції діяльності ЦНС, покращує мозкову діяльність, бере участь у регуляції функцій залоз, впливає на гормони естроген і тестостерон. Бор необхідний для підтримки нормального рівня цих гормонів в організмі (Кравець М., 2017). А також він сприяє зменшенню вираженості запальних процесів в організмі і розвитку пухлини; нормалізує метаболізм жирів; покращує структуру тканин кісток. Впливає на метаболізм і на деякі необхідні нашому організму елементи — магній, цинк і фосфор. Також бор впливає на паратгормон, що виробляється паращитовидною залозою. Цей гормон підтримує потрібний рівень кальцію і фосфору в організмі. Бор також впливає на засвоєння вітаміну D, при його дефіциті відбувається і дефіцит вітаміну D. Бор має властивість зменшувати кількість солей, а саме оксалатів, що надходять в організм з їжею. При надлишку оксалатів утворюються камені в нирках.

Необхідну кількість бору на добу для людини точно не встановлено. У середньому необхідно 0,3–2 мг, причому для чоловіків — 0,6–1,5 мг; для жінок — 1–2 мг. Максимальна безпечна доза — 13 мг (Коновалова Є., 2005–2019). При дефіциті бору у людини розкришуються зуби і січеться волосся. А також розшаровуються нігті, болять кістки, суглоби. Може розвинутися остеопороз і відбуватися гальмування кісткової резорбції. Крім того, можливі зниження імунітету, затримка росту, дисбаланс гормонів, цукровий діабет, а також порушення обміну речовин.

Бор міститься в плодах бобових культур, листових овочах і фруктах. Найбільш багатий на бор абрикос. Із сухофруктів — родзинки (Коновалова Є., 2005–2019).

Токсичність бури

Токсичні ефекти з’являються при прийомі близько 100 мг речовини. ВООЗ заборонила використання бору (у формі борної кислоти) в якості харчової добавки і консерванта. Токсичні ефекти включають червоний висип, блювання, діарею, що характеризується синьо-зеленим кольором, порушення мозкового кровообігу, судоми і кому. Летальна доза для дорослих становить 15–20 г, а для дітей — 3–6 г. Ландауер встановив, що при терапії рибофлавіном відбувається блокування тератогенних ефектів бору, які запускаються його надлишком в організмі (Blaurock-Busch E., 1993). Ступінь отруєння бором буде залежати від стану нирок в організмі. Якщо функція нирок не порушена, то відновитися після отруєння буде набагато легше (Прозоровський В., 1983).

Інтоксикація бором буває як гострою, так і хронічною. При першій спостерігаються нудота, висип, лущення шкіри, запор. При хронічній інтоксикації до цих симптомів додаються порушення функції нирок, печінки, втрата апетиту, порушення психічного стану.

Надлишок бору в організмі може виникати з кількох причин. Найчастіше при прийомі ліків. Причиною надлишку бору в організмі можуть бути техногенні катастрофи, внаслідок яких може виділятися вільний бор. При вдиханні такого повітря відразу ж відбувається подразнення всіх слизових оболонок. Якщо ж повітря насичене бором у великій кількості, то після вдихання такого повітря у людини відмічають ураження тканин легень. Однією з причин є вміст бору у воді. Причому вплив бору, що міститься у воді, потенційно небезпечний, тому що сполуки, у яких він знаходиться в рідині, є токсичними. При вживанні такої води подразнюється шлунок, а при тривалому вживанні можливі сильне отруєння і борний ентерит. Але при потраплянні бору на шкіру практично жодних наслідків не виявлено. Однак при потраплянні на шкіру бору у високій концентрації можливе подразнення шкіри, яке відразу ж зникає при припиненні контакту з цією речовиною. Бор — не канцероген (Васюковіч Е., Васюковіч А., 2016).

Гліцерол (гліцерин) у нерозведеному вигляді виявляє подразнювальний ефект. Але при розведенні водою, ланоліном або вазеліном втрачає цю властивість. Застосовується зовнішньо, чинить дерматопротекторну дію на шкіру, пом’якшує і відновлює її. Гліцерин має також властивості антисептика, і за рахунок цього застосовується в медицині. Завдяки своїм фізико-хімічним властивостям він використовується з метою підвищення в’язкості розчинів і для розчинення інших речовин. Його додають у різні косметичні та лікарські мазі, а також креми і пасти. Крім того, як допоміжний компонент його додають у таблетки. Існує думка, що ця речовина при використанні в косметології не тільки не викликає позитивного ефекту, а навпаки, — діє негативно. Але це відповідає дійсності лише частково. Виявляється, справа у вологості повітря. Гліцерин завдяки своїм гігроскопічним властивостям поглинає вологу з того середовища, що його оточує, і потім утримує її в місці застосування. Внаслідок цього на шкірі утворюється тоненька плівка, за допомогою якої і проявляється ефект зволоження. Тому косметичні засоби, до складу яких входить гліцерин, рекомендується використовувати при відносній вологості повітря 44% (Красней Е., 2014). Однак необхідно пам’ятати, що гліцерол при застосуванні його у великій кількості здатний викликати зневоднення шкіри. Крім того, гліцерол у розчині може викликати алергічні реакції, які виявляються у вигляді подразнення шкіри і слизових оболонок, можливо, печіння (Степанюк М., 2015).

Натрію тетраборату розчин 20% в гліцерині

Бура має виражений антисептичний ефект. Гліцерин зменшує вираженість місцевоподразнювальної дії натрію тетраборату, а також сприяє більш швидкому проникненню препарату через шкіру і слизові оболонки. Препарат чинить бактерицидну дію відносно окремих видів коків і бактерій, трихомонад, а також фунгіцидну дію відносно дріжджових грибів роду Candida.

Всмоктування препарату відбувається через пошкоджені покриви шкіри. Депо лікарського засобу створюється в тканинах кісток і печінки. Виділення здійснюється без зміни нирками і через кишечник протягом 7 днів.

Препарат досить ефективний у боротьбі з кандидозом. Засіб здатний також попереджати рецидиви цього захворювання. Найбільш висока ефективність відзначається в терапії захворювань, викликаних грибами роду Candida. Причому результат лікування клінічно підтверджується. Натрію тетраборат порушує процес прикріплення міцелію гриба до слизової оболонки, завдяки цьому і не відбувається його подальше розмноження (Степанюк М., 2015).

Особливості застосування бури

Натрію тетраборату розчин 20% в гліцерині застосовується при кандидозі слизової оболонки порожнини рота, верхніх дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, статевих органів, пролежнях, попрілості.

При вульвовагінальному кандидозі необхідно пам’ятати, що:

— лікувальні процедури проводить тільки медперсонал;

— уражені ділянки слід обробляти багаторазово, оскільки при недотриманні цього правила клітини міцелію можуть залишатися в складках піхви, і через це може виникнути рецидив захворювання. Застосовувати ліки тільки у дорослих.

При пролежнях препарат застосовують тільки зовнішньо, змащуючи уражені ділянки 2–3 р/добу. До нанесення препарату пошкоджену поверхню необхідно підсушити камфорним спиртом. Далі нанести препарат.

Терапію кольпітів проводять методом спринцювання. До самого процесу зрошення піхви необхідно провести його санітарно-гігієнічну обробку. Спринцювання проводять 1–2 р/добу, у період лікування слід використовувати нейтральне або слаболужне мило.

Не приймати разом з протигрибковими препаратами для місцевого застосування, такими як гризеофульвін, клотримазол; препаратами, до складу яких входять фенол, борна кислота, а також гормональними лікарськими засобами. При одночасному використанні з препаратами для зовнішнього застосування можуть виникати алергічні реакції.

Препарат Натрію тетраборату розчин 20% в гліцерині не призначають у наступних випадках:

— у період до пологів;

— при будь-яких мікротравмах слизової оболонки піхви, викликаних механічними діями, у тому числі при розривах і тріщинах;

— у період вагітності;

— при порушенні функції нирок;

— при індивідуальній гіперчутливості до компонентів лікарського засобу.

Отруєння, передозування бурою

У крові токсична концентрація — 40 мг/л; вміст бури в крові при летальному результаті — 50 мг/л.

Лікування симптоматичне. Промити шлунок, потім провести форсований діурез.

При тяжкому отруєнні — додатково гемодіаліз і корекція водного балансу і електролітів. Ацидоз.

Натрію тетраборату розчин 20% в гліцерині є досить активним препаратом при терапії хвороб, викликаних грибом роду Candida. Може застосовуватися в якості монотерапії.

Інструкція МОЗ

Склад

діюча речовина: бура;

100 г препарату містять бури 20 г;

допоміжна речовина: гліцерин (85%).

Лікарська форма

Рідина для зовнішнього застосування 20%.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна сиропоподібна рідина.

Фармакотерапевтична група

Антисептичні та дезінфекційні засоби. Код АТХ D08A X.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Натрію тетраборат має виражений антисептичний ефект. Гліцерин зменшує місцевоподразнювальну дію натрію тетраборату, а також сприяє прискореній дії препарату через шкірні покриви та слизові оболонки. Препарат проявляє бактерицидну дію щодо окремих видів коків та бактерій, трихомонад, а також проявляє фунгіцидну дію щодо дріжджових грибків роду Candida.

Фармакокінетика.

Всмоктується через ушкоджені шкірні покриви. Депонується у кістках та печінці. Виводиться у незміненому вигляді нирками та через кишечник.

Клінічні характеристики

Показання

Кандидоз слизової оболонки порожнини рота, верхніх дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, статевих органів, пролежні, попрілості.

Протипоказання

Індивідуальна чутливість до компонентів препарату. Порушення функцій нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід уникати одночасного застосування протигрибкових антибіотиків для місцевого застосування, таких як гризеофульвін, клотримазол; препаратів, до складу яких входить фенол, борна кислота; а також гормональних препаратів. При одночасному застосуванні з препаратами для зовнішнього застосування можуть виникати алергічні реакції.

Особливості застосування

Не наносити препарат на великі ділянки тіла. Не допускати потрапляння препарату в очі. У разі потрапляння препарату в очі необхідно швидко видалити його за допомогою стерильної серветки і добре промити очі водою.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовувати.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовувати лише як зовнішній засіб (для змазування та аплікацій при пролежнях, попрілостях, для спринцювань). Препарат застосовувати 2–3 рази на добу. Спосіб та тривалість застосування препарату визначає лікар індивідуально з урахуванням локалізації та характеру патологічного процесу.

Новонародженим дітям при стоматитах протирати слизову оболонку ротової порожнини стерильним ватним тампоном, змоченим препаратом, 3 рази на добу. Курс лікування — 5–6 днів (під контролем лікаря).

У разі застосування препарату для аплікацій необхідно підготувати уражену поверхню:

при пролежнях: підсушити поверхню шляхом протирання камфорним спиртом, після чого проводити аплікацію препаратом. Для чого стерильну марлеву серветку змочити препаратом та накласти на уражену поверхню. Аплікації проводити до 3 разів на добу, тривалість кожної — до 30 хвилин;

при вагінальних кандидозах: протирати стерильним ватним тампоном або марлевою серветкою, змоченими розчином препарату, піхву, після гігієнічної обробки, 1 раз на добу — на ніч;

при лікуванні кольпітів у вигляді спринцювання: перед проведенням процедури провести санітарно-гігієнічну обробку піхви, після чого провести спринцювання препаратом за допомогою спринцівки. Спринцювання проводити 1–2 рази на добу. Після проведення процедури слід уникати промивання піхви. Крім того, у період лікування потрібно використовувати нейтральне або слабколужне мило, щоденно міняти нижню білизну, рушник та губку.

Діти.

Дітям препарат застосовувати тільки за рекомендацією та під контролем лікаря.

Передозування

При випадковому проковтуванні: летальна доза для дорослих — 10–20 г, токсична концентрація у крові — 40 мг/л, летальна концентрація у крові — 50 мг/л.

Симптоми: шкірні висипання, головний біль, біль у животі, блювання, анорексія, діарея, дегідратація, загальна слабкість, сплутаність свідомості, дерматит, порушення менструального циклу, анемія, генералізовані посмикування м’язів кінцівок та обличчя, алопеція, порушення функцій серця, печінки та нирок, у поодиноких випадках — шок.

Лікування: промивання шлунка, форсований діурез; при тяжкому отруєнні — гемодіаліз, введення рибофлавіну мононуклеотиду дорослим у дозі 10 мг/добу, корекція водноелектролітного балансу, усунення ацидозу. Моніторинг та підтримання функції серцевосудинної системи.

Побічні реакції

При підвищеній індивідуальній чутливості до препарату та тривалому його застосуванні можливий розвиток місцевих алергічних реакцій у вигляді шкірних висипань, набряку у місці застосування, свербежу, подразнення шкіри та слизових оболонок.

При виникненні будь-яких небажаних реакцій слід припинити застосування препарату та обов’язково звернутися до лікаря.

Термін придатності

2 роки.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 30 г у флаконах.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Державне підприємство «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 15а.

Дата додавання: 19.10.2021 р.
© Компендіум 2019
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko