0
UA | RU

ДИАЗЕПЕКС® (DIAZEPEKS)

Kalceks

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Діазепам5 мг
За рецептом
РечовинаКількість
Діазепам5 мг/мл
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

ДИАЗЕПЕКС® таблетки 5 мг, Kalceks (Латвія)

Склад

діюча речовина: diazepam;

1 таблетка містить 5 мг діазепаму;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат, гідроксипропілкрохмаль, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид, тальк, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого кольору з плоскими поверхнями, з фаскою та рискою з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну.

Код АТХ

N05B A01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Діазепам — психотропний препарат класу бензодіазепіну з вираженою заспокійливою, протитривожною, протисудомною та міорелаксуючою дією; йому притаманний також гіпнотичний ефект.

У центральній нервовій системі (ЦНС) діазепам діє на специфічні рецептори бензодіазепіну, які функціонально тісно пов’язані з рецепторами гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) головного гальмівного медіатора ЦНС, тому в результаті дії діазепаму посилюється гальмівна дія ГАМК на ЦНС.

Діазепам діє на рецептори лімбічної системи та кори головного мозку, проявляючи седативний та анксіолітичний ефекти. Міорелаксуюча та протисудомна дії діазепаму пов’язані з його властивістю зменшувати активність епілептогенних середовищ усіх частин мозку, а також з його гальмівною дією на рефлекси спинного мозку. Діазепам практично не діє на рецептори периферичної вегетативної нервової системи та не викликає екстрапірамідних порушень.

Фармакокінетика.

Діазепам швидко абсорбується з травного тракту, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові протягом приблизно 30–90 хвилин. Ступінь його абсорбції висока (75%).

Діазепам зв’язується з білками плазми крові (98–99%), добре розчиняється у ліпідах, легко проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри.

Препарат також проникає у грудне молоко. Уявний об’єм розподілення — 1–2 л/кг.

Препарат метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів — N-дезметилдіазепаму, темазепаму та оксазепаму.

Період напіввиведення діазепаму — до 24 годин. Період напіввиведення основного метаболіту діазепаму — N-дезметилдіазепаму — може досягти 100 годин, у зв’язку з чим терапевтична дія препарату подовжується. Діазепам та його метаболіти виводяться головним чином із сечею, в основному, у вигляді кон’югатів.

Кліренс діазепаму становить 20–30 мл/хв.

При повторному прийомі діазепам накопичується в організмі. Період напіввиведення збільшується у новонароджених, хворих літнього віку та пацієнтів із захворюваннями печінки; при нирковій недостатності зміни невеликі.

Клінічні характеристики

Показання

Для короткочасного лікування тривоги, занепокоєння та безсоння.

Для припинення м’язових спазмів та болів, пов’язаних з локальним патологічним процесом або цереброспінальними захворюваннями.

Для запобігання спазматичного стану та рецидиву нападів судом.

У разі синдрому алкогольної абстиненції.

Для премедикації хірургічних операцій.

Анксіолітичні засоби не застосовуються для повсякденного лікування стресу, спричиненого занепокоєнням.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до бензодіазепінів або , до інших похідних бензодіазепіну або до будь-якого компонента препарату.
  • Гостра закритокутова глаукома.
  • Гостра дихальна недостатність.
  • Пригнічення дихання.
  • Синдром нічного апное.
  • Тяжка печінкова та ниркова недостатність.
  • Фобія або обсесивні розлади, хронічний психоз.
  • Міастенія gravis.
  • Залежність від алкоголю, наркотичних засобів (за винятком гострих випадків припинення застосування алкоголю) або інших засобів, що пригнічують ЦНС.
  • Отруєння психотропними речовинами або лікарськими засобами.
  • Не можна застосовувати у вигляді монотерапії для лікування депресії або тривоги, пов’язаної з депресією, оскільки це може призвести до суїциду. Не назначають для первинного лікування психічних захворювань.
  • І триместр вагітності.
  • Період годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Застосування діазепаму одночасно з іншими препаратами, які пригнічують ЦНС (транквілізатори, снодійні засоби, антидепресанти, антипсихотичні засоби, протисудомні засоби, наркотичні анальгетики, засоби для наркозу, седативні антигістамінні препарати), або з алкоголем може посилювати їх пригнічувальну дію на ЦНС. Крім того, наркотичні анальгетики можуть викликати ейфорію та у зв’язку з цим — розвиток психічної залежності. При одночасному застосуванні діазепаму з протиепілептичним препаратом фенітаїном можливий також антагонізм; при одночасному застосуванні бензодіазепінів із леводопою спостерігається антагонізм випадкового характеру.

При одночасному застосуванні діазепаму з опіатами може посилюватися пригнічувальний вплив на дихання. При застосуванні з іншими міорелаксантами наслідки непередбачувані, існує ризик зупинки дихання.

Діазепам не рекомендують застосовувати протягом 2 тижнів після припинення застосування неселективного інгібітора МАО лінезоліду, оскільки можуть посилитися побічні ефекти та токсичність.

Препарат потенціює дію гіпотензивних засобів.

При одночасному застосуванні діазепаму з альфа-блокаторами та моксонідином посилюється седативний ефект.

Седативний ефект діазепаму може посилити також альфа-агоніст лофексидин, міорелаксант баклофен або тизанідин, набілон і цизаприд.

Одночасне застосування з іоніазидом уповільнює метаболізм діазепаму. Метаболізм бензодіазепінів інгібує також дисульфірам, посилюючи седативний ефект, можливе збільшення токсичності.

Дії діазепаму можуть посилити противірусні препарати (ампренавір, ритонавір), збільшуючи ризик пригнічення дихання.

Концентрацію бензодіазепінів у плазмі збільшують протигрибкові препарати (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол).

Інгібітори ферментів печінки (циметидин, омепразол, флувоксамін та флуоксетин) знижують кліренс бензодіазепінів. У свою чергу, індуктори ферментів печінки (рифампіцин) діють протилежно, підвищуючи кліренс.

Одночасне застосування з антацидами може уповільнити всмоктування діазепаму.

Пероральні контрацептиви можуть посилити дію діазепаму.

Особливості застосування

Діазепам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції нирок та печінки, порфірією, м’язовою слабкістю, у разі коми, органічних уражень мозку (особливо атеросклерозу).

Пацієнтам із хронічною дихальною недостатністю слід застосовувати менші дози.

Пацієнтам із порушеннями дихання та зниженою увагою слід ретельно оцінити необхідність застосування діазепаму через загрозу пригнічення дихання.

Пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам дозу слід зменшити у зв’язку із їх більшою чутливістю до бензодіазепінів.

Бензодіазепіни призначають дітям тільки після ретельної оцінки необхідності їх застосування; тривалість лікування повинна бути мінімальною. За винятком абсолютних показань (наприклад, епілепсія), дітям віком до 6 місяців застосування таблеток не рекомендують у зв’язку із оцінкою безпеки застосування, обумовленої віковими відмінностями розподілення та метаболізму.

Гіпоальбумінемія може потенціювати ефект діазепаму.

При тривалому лікуванні діазепамом необхідно періодично визначати число кров’яних клітин та перевіряти показники функції печінки.

Похідні бензодіазепіну можуть викликати амнезію, зазвичай протягом декількох годин після застосування. Ризик зростає при застосуванні великих доз. Для зменшення ризику антероградної амнезії необхідно забезпечити 7–8 годинний безперервний сон.

Гіпнотичний ефект може минути після декількох тижнів повторного застосування бензодіазепінів.

Препарат не слід застосовувати довше 4 тижнів.

Якщо транквілізатори групи бензодіазепіну застосовують тривало або в дуже великих дозах, іноді може розвинутися фізична або психічна залежність від препарату. Найчастіше вона проявляється у пацієнтів, в анамнезі яких є алкоголізм або медикаментозна залежність, а також у хворих з тяжкими змінами особистості. При швидкому зменшенні дози або раптовому припиненні застосування діазепаму можуть проявитися симптоми відміни: головний біль, м’язовий біль, страх, напруження, занепокоєння, сплутаність свідомості, підвищена збудливість; в тяжких випадках — дереалізація, деперсоналізація, гіперакузія, оніміння та поколювання у кінцівках, підвищена чутливість до світла, запаху та фізичного дотику, можливі галюцинації та напади судом. Для запобігання розвитку симптомів відміни застосування препарату слід припиняти, поступово зменшуючи дози.

Для забезпечення ефективного та безпечного застосування препарату необхідно попередити пацієнтів про те, що не можна самому збільшувати дозу, а також без дозволу лікаря раптово припиняти застосування лікарського засобу.

Пацієнтів, які приймають діазепам, необхідно попередити про можливу синергічну взаємодію між діазепамом та алкоголем. Алкоголь можна вживати не раніше ніж через 36 годин після прийому діазепаму.

При застосуванні діазепаму з іншими психотропними препаратами необхідно дотримуватися обережності. Бензодіазепіни не призначені для первинного лікування психічних захворювань.

Необхідно враховувати, що похідні бензодіазепіну можуть спричиняти парадоксальні реакції, наприклад занепокоєння, збудження, агресивність, нічні жахи, галюцинації. В таких випадках застосування препарату необхідно припинити. Ризик таких реакцій більший у пацієнтів літнього віку та дітей.

При тривалому застосуванні похідних бензодіазепіну можливе звикання. При раптовому припиненні застосування препарату можливий феномен «відскоку». Він може поєднуватися з будь-яким раніше згаданим симптомом відміни. Тому необхідно уникати раптової відміни препарату.

Таблетки Диазепекс® містять лактозу. Цей препарат не можна приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом Lapp-лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Деякі дослідження свідчать про збільшений ризик вроджених аномалій, пов’язаних із застосуванням бензодіазепінів у І-му триместрі вагітності, тому їх застосування протипоказано. Діазепам бажано не призначати в останньому триместрі вагітності. Його призначають тільки у невідкладних випадках, якщо очікуваний терапевтичний ефект перевищує ризик.

Пацієнткам необхідно знати про необхідність негайної консультації з лікарем щодо припинення застосування препарату при настанні вагітності або підозрі на вагітність.

Застосування великих доз або тривале застосування низьких доз бензодіазепінів у період вагітності, особливо в останньому триместрі, може спричинити у новонародженого порушення ритму серця, гіпотензію, гіпотермію, послабити смоктальний рефлекс, а також помірно пригнічувати дихання. Крім того, у дітей, матері яких у кінці вагітності тривало застосовували похідні бензодіазепіну, може проявитися фізична залежність та симптоми відміни.

Діазепам проникає у грудне молоко, тому при необхідності лікування цим препаратом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнта слід попередити про те, що під час застосування діазепаму необхідно відмовитися від пов’язаної з ризиком роботи, для виконання якої необхідна швидка реакція (робота з технічними пристроями, керування транспортом тощо), оскільки препарат може викликати сонливість, послабити пам’ять та здатність концентруватися. Алкоголь потенціює зазначені ефекти.

Спосіб застосування та дози

Дози і тривалість лікування визначають індивідуально залежно від віку та тяжкості захворювання пацієнта.

Тривога та занепокоєння. Дорослим зазвичай призначають по 2,5 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза — 30 мг.

При безсонні застосовують 5–15 мг перед сном.

Дітям віком від 12 до 18 років препарат призначають по 1–5 мг перед сном для попередження нічних жахів.

Для припинення м’язових спазмів застосовують по 2,5–15 мг на добу, розділяючи на багатократні разові дози. При церебральних спазмах дорослим призначають по 2,5–60 мг на добу.

Добова доза дітям віком від 5 до 12 років — 5 мг; дітям віком від 12 до 18 років — 10 мг (максимально 40 мг на добу). Добову дозу розділяють на 2 прийоми. При необхідності таблетку можна подрібнити та додати до соку або до будь-якого іншого напою або напіврідкої їжі, наприклад, до яблуневої м’якоті, каші.

Синдром алкогольної абстиненції. По 10 мг 3–4 рази у першій половині дня, у другій — по 5 мг 3–4 рази на добу. Препарат можна призначати також по 5–20 мг 1 раз при необхідності повторюючи кожні 2–4 години.

Епілепсія (в комплексному лікуванні). По 2,5–60 мг на добу, розділяючи на декілька разових доз.

Для премедикації. По 5–20 мг; дітям (віком до 18 років) застосовують 200–300 мкг/кг маси тіла. Максимальна доза дітям віком до 12 років становить 10 мг, дітям віком до 18 років — 20 мг.

Хворим літнього віку та ослабленим пацієнтам призначають не більше ½ рекомендованої дози.

Пацієнтам із нирковою та печінковою недостатністю дози зменшують.

Діти.

Застосовують дітям віком від 5 років.

Передозування

Симптоми. При передозуванні спостерігається пригнічення ЦНС та сонливість, аж до коми. При помірному передозуванні можлива сонливість, сплутаність свідомості та летаргія, у більш тяжких випадках — атаксія, гіпотонія, гіпотензія, пригнічення дихання, кома (рідко).

При одночасному застосуванні діазепаму з іншими препаратами, які впливають на ЦНС, або з алкоголем симптоми передозування набагато більш виражені та можуть бути летальними, якщо пацієнт не отримає відповідного лікування.

Лікування. Негайно (протягом 1 години) необхідно викликати блювання, якщо пацієнт у свідомості, або промити шлунок. Можна ввести активоване вугілля. Необхідно контролювати дихання та діяльність серця. Застосування діалізу обмежене. Для зменшення пригнічення ЦНС можна застосовувати специфічний антагоніст бензодіазепінових рецепторів — флумазеніл.

Для пригнічення збудження не застосовувати барбітурати!

Побічні реакції

Найчастіше виникають сонливість, стомлюваність, м’язова слабкість та синдром залежності. Ці ефекти з’являються головним чином на початку лікування та при подовженні лікування зазвичай зникають. Тяжкість цих побічних дій залежить від величини дози.

Нижчезазначені побічні реакції представлено відповідно до класифікації систем органів та частоти виникнення (MedDRA): дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), з невідомою частотою (неможливо визначити за наявними даними).

З боку нервової системи: часто — сонливість; рідко — атаксія, головний біль, вертиго, запаморочення, тремор, дизартрія, дезорієнтація, втрата свідомості, гнів.

З боку психіки: рідко — сплутаність свідомості, погіршення настрою, депресія, зміни лібідо; парадоксальні реакції (зростання збудженості та занепокоєння, ворожість, прояви агресивності, галюцинації, безсоння та підвищення м’язового тонусу) — найчастіше у дітей та пацієнтів літнього віку. В цих випадках застосування препарату слід припинити. Антероградна амнезія.

З боку кістково-м’язової системи: часто — м’язова слабкість, напади судом.

З боку травного тракту: рідко — запор, порушення травлення, нудота, сухість у роті, посилене слиновиділення, блювання, коліки.

З боку органів зору: рідко — нечіткість зору, диплопія.

З боку серцево-судинної системи: рідко — артеріальна гіпотензія; брадикардія; біль у грудній клітці; серцева недостатність, включаючи зупинку серця.

З боку сечовидільної системі: рідко — нетримання, затримка сечі.

З боку шкіри: рідко — висипи.

З боку дихальної системи: рідко — у пацієнтів із захворюваннями дихальних шляхів (хронічний бронхіт) можуть посилитися порушення дихання (утруднене дихання), дихальна недостатність.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — жовтяниця, порушення функції печінки.

З боку системи крові: дуже рідко — лейкопенія, гранулоцитопенія.

Загальні порушення: часто — втомлюваність.

Лабораторні показники: дуже рідко — підвищення активності трансаміназ та лужної фосфатази.

У пацієнтів літнього віку, особливо з органічними ураженнями мозку, а також у пацієнтів з порушенням функції печінки, більш виражений гальмівний вплив діазепама на ЦНС, а також інші побічні ефекти; підвищений ризик падінь і переломів.

Може проявитися фізична та психічна залежність, можливі антероградна амнезія, парадоксальні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2, або 3 блістери в картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

АТ «Гріндекс».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Заявник

АТ «Калцекс».

Місцезнаходження заявника

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

ДИАЗЕПЕКС® розчин для ін'єкцій 5 мг/мл, Kalceks (Латвія)

Склад

діюча речовина: diazepam;

2 мл розчину (1 ампула) містить10 мг діазепаму;

допоміжні речовини: кислота бензойна (Е 210), натрію бензоат (Е 211), пропіленгліколь, спирт бензиловий, спирт етиловий 96%, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина, колір від прозорого до світло-жовтого із зеленим відтінком.

Фармакотерапевтична група

Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну.

Код АТХ

N05B A01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Діазепам — психотропний препарат класу бензодіазепіну з вираженою заспокійливою, протитривожною, протисудомною та міорелаксуючою дією; йому притаманний також гіпнотичний ефект.

У центральній нервовій системі (ЦНС) діазепам діє на специфічні рецептори бензодіазепіну, які функціонально тісно пов’язані з рецепторами гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) — головного гальмівного медіатора ЦНС, тому в результаті дії діазепаму посилюється гальмівна дія ГАМК на ЦНС.

Діазепам діє на рецептори лімбічної системи та кори головного мозку, проявляючи седативний та анксіолітичний ефекти. Міорелаксуюча та протисудомна дії діазепаму пов’язані з його властивістю зменшувати активність епілептогенних середовищ усіх частин мозку, а також із його гальмівною дією на рефлекси спинного мозку. Діазепам практично не діє на рецептори периферичної вегетативної нервової системи та не викликає екстрапірамідних порушень.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсорбція діазепаму залежить від шляху його введення. При внутрішньом’язовому введенні препарат абсорбується повністю, проте не завжди діазепам абсорбується швидше, ніж при пероральному застосуванні.

Розподіл

Рівень зв’язування діазепаму та його метаболітів із білками плазми крові високий (діазепам — 98%). Відомо, що діазепам добре розчиняється у ліпідах. Діазепам та його метаболіти проникають через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, а також проникають у грудне молоко (приблизно 1/10 концентрації в плазмі крові матері).

Метаболізм

Діазепам метаболізується, головним чином, у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів — N-дезметилдіазепаму, темазепаму, оксазепаму.

Виведення

Виведення діазепаму складається з двох фаз. Перша фаза свідчить про його швидке розподілення в організмі, друга фаза — про тривале виведення, яке триває 1–2 дні.

Період напіввиведення препарату може тривати 2–5 днів, оскільки в організмі циркулює його активний метаболіт — дезметилдіазепам (нордіазепам).

При повторному прийомі діазепаму відмічається накопичення діазепаму та дезметилдіазепаму. До досягнення рівноважного стану може пройти 2 тижні, і концентрація метаболіту може навіть перевищувати рівень діазепаму.

Діазепам і його метаболіти виводяться з організму із сечею, в основному у вигляді кон’югатів.

Кліренс діазепаму становить 20–30 мл/хв.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Період напіввиведення діазепаму та його метаболітів збільшується у новонароджених, людей літнього віку та пацієнтів із захворюваннями печінки. При нирковій недостатності період напіввиведення практично не змінюється.

Внутрішньом’язові ін’єкції можуть спричиняти збільшення активності плазмової креатинфосфокінази при досягненні максимального рівня після 12–24 годин після введення. Це необхідно брати до уваги при диференційній діагностиці інфаркту міокарда.

Абсорбція при внутрішньом’язовому введенні змінна (особливо з сідничних м’язів). Цей метод введення слід застосовувати, якщо пероральне або внутрішньовенне введення неможливе або не рекомендується.

Зв’язок між концентрацією діазепаму та його метаболітів у плазмі крові та терапевтичним ефектом відстуній.

Клінічні характеристики

Показання

Стани тривоги та страху або їх симптоми.

Синдром алкогольної абстиненції.

Судоми різної етіології, епілептичний статус, фебрильні судоми.

Препарат застосовують також при премедикації перед хірургічними операціями.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до бензодіазепінів в анамнезі.
  • Гострий напад закритокутової глаукоми або відкритокутова глаукома, якщо пацієнт не отримує належної терапії.
  • Міастенія gravis.
  • Пригнічення дихання, гостра дихальна недостатність.
  • Нічне апное.
  • Тяжка печінкова недостатність.
  • Інтоксикація лікарськими засобами або психотропними речовинами.
  • Інтоксикація алкоголем, гостра інтоксикація речовинами, які пригнічують ЦНС.
  • Перші 30 днів життя новонароджених через недостатність функції печінки.
  • І та ІІІ триместри вагітності.
  • Період годування груддю.

Не призначений для лікування фобій, одержимості та хронічних психозів.

Не можна застосовувати у вигляді монотерапії для лікування депресій або депресії, яка супроводжується тривогою, страхом, оскільки у таких пацієнтів можуть виникнути суїцидальні нахили.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування діазепаму та антигістамінних препаратів центральної дії, антипсихотичних препаратів, міорелаксантів (баклофен, тизанідин), набілону, лофексидину, фенотіазину або похідних барбітурової кислоти, наркотичних засобів, антидепресантів (інгібіторів МАО та ін.), а також циметидину, дисульфіраму та алкогольних напоїв може збільшити седативну дію на ЦНС. Збільшується ризик апное, можлива гіпотензія та слабкість м’язів.

При одночасному застосуванні діазепаму з опіатами може посилюватися пригнічувальний вплив на дихання. При застосуванні з іншими міорелаксантами наслідки непередбачувані, існує ризик зупинки дихання.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами їх гіпотензивна дія посилюється; α-адреноблокатори можуть посилити седативний ефект діазепаму. Пацієнти літнього віку потребують особливого нагляду.

Ізоніазид, ритонавір, ампренавір підвищують концентрацію бензодіазепінів в плазмі крові.

Якщо діазепам внутрішньовенно вводять одночасно з будь-яким наркотичним знеболюючим засобом (наприклад, в стоматології), препарат рекомендується вводити після введення знеболюючого засобу, дозу слід ретельно відкоригувати відповідно до потреб пацієнта.

У фармакокінетичних дослідженнях отримано суперечливі дані про взаємодію діазепаму з протиепілептичними засобами.

Інгібітори ферментів печінки (наприклад, циметидин, флувоксамін, флуоксетин, омепразол) мають здатність знижувати кліренс бензодіазепінів, таким чином посилюючи їх дію. У свою чергу, індуктори ферментів печінки (наприклад, рифампіцин) можуть підвищити кліренс бензодіазепінів.

Є повідомлення про те, що бензодіазепіни впливають на елімінацію фенітоїну.

При одночасному застосуванні з леводопою дія леводопи зменшується.

При одночасному застосуванні з дигоксином діазепам може зменшити його ниркову екскрецію, таким чином підвищуючи токсичність дигоксину.

Ізоніазид, дисульфірам, антигістамінові засоби та контрацептивні засоби, які містять естрогени, посилюють, у той час як рифампіцин послаблює зв’язок діазепаму та десметилдіазепаму з протеїнами плазми крові, таким чином збільшуючи концентрацію фракції незв’язаного діазепаму в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з алкоголем можливі патологічні реакції. Патологічний ефект взаємодії діазепаму та алкоголю не залежить від кількості та виду випитого алкоголю.

Алкоголь можна приймати не раніше ніж через 36 годин після застосування діазепаму.

Протигрибкові препарати (кетоконазол) також підвищують концентрацію бензодіазепінів в плазмі крові.

Особливості застосування

Парентерально діазепам не слід застосовувати пацієнтам з органічними змінами мозку (особливо атеросклерозом) або з хронічною легеневою недостатністю. Проте у виняткових випадках або при лікуванні пацієнта в стаціонарі, діазепам можна вводити парентерально у менших дозах. Внутрішньовенно препарат вводять повільно, не перевищуючи швидкість 1 мл (5 мг)/хв. Необхідно уникати потрапляння розчину препарату в артерії або навколосудинний простір. При внутрішньом’язовому введенні препарат слід вводити глибоко у м’яз. До препарату, що знаходиться в шприці або в інфузійній системі, не можна додавати інші розчини або медикаменти! Після внутрішньовенного введення препарат діє швидко, але короткочасно, його не рекомендується застосовувати для підтримувальної терапії.

Слід ретельно зважити доцільність застосування діазепаму пацієнтам з порушеннями дихання і зниженою увагою через небезпеку пригнічення дихання.

Для пацієнтів з хронічною легеневою недостатністю або хронічними захворюваннями печінки може бути необхідне зменшення дози; слід застосовувати з обережністю також при нирковій недостатності, хоча напівперіод елімінації діазепаму не змінюється.

При застосуванні діазепаму можлива амнезія. Зазвичай цей стан з’являється через кілька годин після застосування препарату, тому, щоб зменшити ризик, пацієнтам слід забезпечити 7–8 годинний безперервний сон.

При застосуванні бензодіазепінів можуть виникнути парадоксальні реакції, такі як занепокоєння, збудливість, нервозність, агресивність, параноя, гнів, нічні жахи, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші негативні поведінкові прояви. При появі цих симптомів застосування препарату слід припинити. Ці симптоми найбільш часто проявляються у дітей і літніх пацієнтів.

При застосуванні бензодіазепінів можливий розвиток залежності. Ризик підвищений у пацієнтів, які тривало застосовують препарат або ж застосовують його у великих дозах, у пацієнтів зі схильністю до надмірного вживання алкоголю і ліків в анамнезі. Якщо виникла фізична залежність від бензодіазепінів, при припиненні терапії виникнуть симптоми відміни. Вони включають головний біль, м’язовий біль, підвищене занепокоєння, напругу, сплутаність свідомості, нервозність. У тяжких випадках можуть з’явитися такі симптоми: втрата почуття реальності, деперсоналізація, оніміння кінцівок, підвищена чутливість до світла, шуму і фізичних контактів, галюцинації або напади епілепсії. У разі припинення тривалої внутрішньовенної терапії необхідне поступове зниження дози.

Слід дотримуватися особливої обережності, застосовуючи ін’єкційну форму діазепаму пацієнтам літнього віку, дуже ослабленим пацієнтам та пацієнтам з кардіореспіраторною недостатністю, оскільки є ризик апное та/або зупинки серця. Одночасне застосування барбітуратів, алкоголю та інших депресантів ЦНС збільшує пригнічувальну дію кардіореспіраторні функції, збільшує ризик апное.

Бензиловий спирт, що міститься в розчині, може завдати непоправної шкоди новонародженим, особливо недоношеним. У таких випадках розчин для ін’єкцій застосовують тільки тоді, коли відсутня терапевтична альтернатива.

При тривалій терапії бажано регулярно перевіряти показники крові та функції печінки.

Бензодіазепіни призначають дітям тільки після ретельної оцінки необхідності їх застосування; тривалість лікування повинна бути мінімальною.

У педіатричній практиці застосовують мінімальні дози, щоб уникнути небезпечних побічних ефектів (апное або тривала сонливість).

Слід з обережністю застосовувати при порфірії.

Не застосовувати діазепам в акушерстві.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає даних про безпеку застосування препарату під час вагітності. Деякі дослідження свідчать про збільшений вроджений ризик аномалій, який пов’язаний із застосуванням бензодіазепінів в першому триместрі вагітності, тому їх застосування протипоказано. Препарат не можна застосовувати в останньому триместрі вагітності.

Якщо діазепам призначають жінці, вона повинна знати про необхідність консультації з лікарем про припинення застосування препарату у разі планування вагітності або при підозрі на вагітність.

Діазепам виділяється у грудне молоко, тому в період лактації заборонено його застосування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтів слід проінформувати, що діазепам, так як і інші препарати цієї групи, може погіршити здатність пацієнта виконувати завдання, які вимагають особливої вправності. Седативна дія препарату, амнезія, порушена здатність концентруватися та порушені м’язові функції несприятливо впливають на здатність керувати транспортними засобами і обслуговувати механізми. Во время застосування діазепаму слід уникати роботи, пов’язаної з ризиком (робота з технічними пристроями, управління транспортними засобами). У разі недостатнього сну увага ще більше слабшає. Пацієнтів слід проінформувати, що алкоголь може посилити небажані ефекти, тому під час терапії від нього слід відмовитися.

Спосіб застосування та дози

Дозу встановлюють індивідуально залежно від показання до застосування та ступеня тяжкості захворювання.

При внутрішньом’язовому введенні препарат всмоктується повільно. Рекомендована швидкість внутрішньовенного введення становить 0,5–1 мл/хв або 2,5–5 мг/хв.

У разі сильного страху діазепам вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно в дозі до 10 мг, при необхідності повторюючи введення кожні 4 години.

Для забезпечення седативного ефекту перед невеликими хірургічними або медичними процедурами препарат вводять у великі вени по 10–20 мг протягом 2–4 хвилин; для премедикації — внутрішньовенно 100–200 мкг/кг маси тіла.

Для запобігання судомам у дорослих діазепам вводять внутрішньовенно по 10–20 мг зі швидкістю 5 мг/хв. При необхідності ін’єкцію можна повторити через 30–60 хвилин. Інша схема застосування передбачає більш часте введення менших доз або внутрішньом’язове введення.

Дози для дітей при внутрішньовенному або внутрішньом’язовому введенні препарату становлять 200–300 мкг/кг маси тіла або 1 мг на кожний рік життя. Максимальна добова доза для дітей не повинна перевищувати 3 мг/кг.

При м’язових спазмах діазепам вводять внутрішньом’язово або повільно внутрішньовенно по 10 мг кожні 4 години.

Більші дози необхідні для усунення тетанії. У цьому випадку дорослим і дітям препарат призначають внутрішньовенно по 100–300 мкг/кг маси тіла кожні 1–4 години.

При тяжкому синдромі алкогольної абстиненції вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно 10 мг діазепаму, в окремих випадках дозу можна збільшити.

Діти.

Застосовують дітям з 30 дня життя.

Передозування

Передозування бензодіазепінів зазвичай виражається в пригніченні ЦНС, від сонливості аж до коми. У легких випадках симптоми включають сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення рефлексів і апатію. У більш тяжких випадках симптоми можуть включати гіпотонію, артеріальну гіпотензію, пригнічення респіраторної функції, кому (рідко) і смерть (дуже рідко).

Якщо передозування відбулося пероральним шляхом, невідкладно проводять промивання шлунка, стимулювання дихання, введення інфузійних розчинів.

Можливості застосування діалізу обмежені. Лікування симптоматичне, слід контролювати дихання, зміни пульсу та ного тиску. Артеріальну гіпотензію усувають метарамінолом або норепінефрином. Для зменшення пригнічення ЦНС можна застосовувати специфічний антагоніст бензодіазепінових рецепторів — флумазенил. За пацієнтами, яким необхідне таке втручання, слід ретельно спостерігати в умовах лікарні. Слід дотримуватися обережності при застосуванні флумазенілу пацієнтам з епілепсією, яких лікують бензодіазепінами.

Побічні реакції

Найчастіше виникають сонливість, стомлюваність, синдром залежності, а також тромбоз та тромбофлебіт у місці введення. Ці ефекти часто з’являються на початку лікування і впродовж лікування зазвичай зникають.

Нижче побічні реакції приводяться у відповідності до класифікації систем органів, а також за частотою виникнення (MedDRA): дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), з невідомою частотою (неможна визначити за наявними даними).

З боку нервової системи: часто — сонливість; рідко — порушення координації, головний біль, запаморочення, тремор, непритомність, вертиго, амнезія, дизартрія, неможливість рухатися.

З боку психіки: рідко — сплутаність свідомості, депресія, нервозність, параноя, пригнічений або збільшений статевий потяг, синдром залежності; парадоксальні реакції (наприклад, гострий стан занепокоєння, жахи, галюцинації, підвищений м’язовий тонус, безсоння або порушення сну, нічні жахи, агресивність, неадекватна поведінка).

З боку травного тракту: рідко — запор, зміна діяльності слинних залоз, посилене слиновиділення.

З боку органів зору: рідко — нечіткість зору, диплопія, ністагм.

З боку серцево-судинної системи: рідко — артеріальна гіпотензія, брадикардія, кардіоваскулярний колапс; дуже рідко — зупинка серця.

З боку сечовидільної системі: рідко — нетримання, затримка сечі.

З боку шкіри: рідко — кропив’янка, висипи.

З боку дихальної системи: рідко — утруднене дихання, апное.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — жовтяниця.

З боку системи крові: дуже рідко — нейтропенія.

Лабораторні показники: дуже рідко — підвищення активності трансаміназ та лужної фосфатази.

Загальні порушення та реакції в місці введення: часто — підвищена втомлюваність; частота невідома — тромбоз та тромбофлебіт в місці ін’єкції; місцеві болі, еритема, чутливість у місці введення (у випадку внутрішньом’язового введення), гикавка.

Для зменшення ризику виникнення тромбофлебіту і тромбозу вен, для ін’єкції не слід вибирати малі вени. Особливо слід уникати ін’єкції в артерії або навколосудинний простір.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з ураженнями функції печінки більш чутливі до вищезазначених несприятливих ефектів. Рекомендується регулярно переглядати терапію та при необхідності переривати застосування якомога швидше.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 2 мл в ампулі із безбарвного скла І гідролітичного класу з двома маркувальними кільцями синього кольору та з лінією або крапкою розлому.

По 5 ампул в чарунковій упаковці (піддоні) з полівінілхлоридної плівки без покриття.

По 2 або 66 чарункових упаковок (піддонів) у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Виробник, який відповідає за випуск серії, включаючи контроль серії/випробовування:

АТ «Гріндекс».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Заявник

АТ «Калцекс».

Місцезнаходження заявника

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Дата додавання: 27.09.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують ДИАЗЕПЕКС

Абстинентний синдром після відміни алкоголю МКХ F10.3
Абстинентний стан після відміни алкоголю з делірієм МКХ F10.4
Гіперплазія передміхурової залози МКХ N40
Гнійний гайморит МКХ J01.0
Ендометрія МКХ C54.1
Епілептичний статус неуточнений МКХ G41.9
Зміщена носова перегородка МКХ J34.2
Інші органічні розлади особистості і поведінки, обумовлені хворобою, травмою та дисфункцією головного мозку МКХ F07.8
Множинні переломи стегнової кістки МКХ S72.7
Перелом верхнього кінця плечової кістки МКХ S42.2
Перелом шийки бедра МКХ S72.0
Синдром алкогольної залежності МКХ F10.2
Судоми новонародженого МКХ P90

Рекомендовані аналоги ДИАЗЕПЕКС:

анксіолітики
анксіолітики
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko