СОБІКОМБІ, таблетки

KRKA d.d. Novo Mesto

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА

табл. 5 мг + 5 мг блістер, № 30, № 60, № 90

табл. 10 мг + 5 мг блістер, № 30, № 60, № 90

табл. 5 мг + 10 мг блістер, № 30, № 60, № 90

табл. 10 мг + 10 мг блістер, № 30, № 60, № 90

Затверджено МОЗ Украiни від 2016-03-16 р. № 195. Р.п. № UA/14878/01/01,UA/14879/01/01,UA/14880/01/01,UA/14880/01/02

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

Склад

діючі речовини: бісопролол, амлодипін;

1 таблетка містить:

5 мг бісопрололу фумарату і 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату або

5 мг бісопрололу фумарату і 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату, або

10 мг бісопрололу фумарату і 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату, або

10 мг бісопрололу фумарату і 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг/5 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки зі скошеними краями.

таблетки 5 мг/10 мг: білі, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та гравіюванням СS з одного боку.

таблетки 10 мг/5 мг: білі, овальні, двоопуклі таблетки з насічкою з одного боку.

таблетки 10 мг/10 мг: білі, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та насічкою з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Селективні бета-блокатори та інші гіпотензивні засоби.

Код АТХ С07 FB.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амлодипін — антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), який блокує надходження іонів кальцію крізь мембрани до клітин гладких м'язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений безпосередньою релаксаційною дією на гладку мускулатуру судин. Антиангінальний ефект амлодипіну забезпечується двома механізмами:

  • розширення периферичних артеріол і, як результат, зменшення загального периферичного опору (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зниження навантаження на серце зменшує споживання енергії міокардом та його потребу у кисні;
  • розширення основних коронарних артерій та артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Ця дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 год. Завдяки повільному початку дії амлодипіну різкого зниження артеріального тиску не спостерігається.

У пацієнтів із стенокардією амлодипін подовжує загальний час фізичного навантаження, час до виникнення нападу стенокардії та збільшує час до виникнення значимої депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не викликає небажаних метаболічних ефектів або змін рівня ліпідів у плазмі крові, тому його можуть застосовувати у пацієнти з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Бісопролол — селективний блокатор β1-адренорецепторів, без внутрішньої симпатоміметичної активності та суттєвих мембраностабілізувальних властивостей.

Блокує β1-адренорецептори та зменшує дію на них катехоламінів. Має антигіпертензивну та антиангінальну дію.

Механізм антигіпертензивної дії полягає у зниженні хвилинного об’єму серця, зменшенні симпатичної стимуляції периферичних судин і пригніченні вивільнення реніну нирками.

Антиангінальна дія пов’язана з блокадою β1-адренорецепторів, що знижує потребу міокарда у кисні за рахунок негативної хронотропної та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшує симптоми ішемії.

Максимальний ефект з'являється через 3–4 години після перорального застосування. Зазвичай максимальний антигіпертензивний ефект проявляється через 2 тижні застосування.

Фармакокінетика.

Амлодипін.

Всмоктування, розподіл

Після перорального прийому в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується і досягає максимальної концентрації у крові через 6–12 годин після прийому. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Абсолютна біодоступність становить від 64% до 80%. Об'єм розподілу дорівнює приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що приблизно 93–98% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Амлодипін метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% препарату виводиться з сечею в незміненому стані і 60% — у вигляді метаболітів, 20–25% — з калом.

Виведення

Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35–50 годин, що дозволяє призначати препарат один раз на добу.

Бісопролол

Всмоктування.

Бісопролол майже повністю (до 90%) всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження через печінку виражений незначною мірою (приблизно 10%), абсолютна біодоступність — приблизно 90%. Період напіввиведення з плазми становить 10–12 годин — це забезпечує терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому денної дози.

Розподіл

Об'єм розподілу — 3,5 л/кг. Зв'язування з білками плазми крові — 30%.

Біотрансформація, виведення

Бісопролол виводиться з організму двома шляхами. 50% метаболізується печінкою до неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками. Решта 50% виводяться нирками у незміненому стані. В організмі людини активні метаболіти не утворюються.

Клінічні характеристики

Показання.

Артеріальна гіпертензія — як монотерапія або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

Ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія напруги) — як монотерапія або в комбінації з іншими антиангінальними засобами.

Як замісна терапія для пацієнтів, у яких артеріальний тиск і/або хронічна стабільна стенокардія належно контролюється одночасним застосуванням амлодипіну і бісопрололу у тих самих дозуваннях.

Протипоказання

Щодо амлодипіну: нестабільна стенокардія, виражений стеноз аорти.

Щодо бісопрололу: гостра серцева недостатність, кардіогенний шок, AV-блокада II-III ступенів, синдром слабкості синусного вузла, синоатріальна блокада, брадикардія (частота серцевих скорочень менше 60 на хвилину), артеріальна гіпотензія до початку лікування (систолічний артеріальний тиск < 100 мм рт. ст.), бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легенів, виражені порушення периферичного кровообігу, синдром Рейно, нелікована феохромоцитома, метаболічний ацидоз.

Щодо комбінації амлодипін/бісопролол: підвищена чутливість до амлодипіну, похідних дигідропіридину, бісопрололу і/або до будь-якої допоміжної речовини, період годування груддю, дитячій вік (до 18 років).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, пов'язані з амлодипіном

Одночасне застосування з якими потребує обережності: з тіазидними діуретиками, β-блокаторами, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальним нітрогліцерином, нестероїдними протизапальними засобами, антибіотиками та пероральними цукрознижувальними препаратами.

Одночасне застосування амлодипіну з дигоксином не призводить до зміни концентрації дигоксину у плазмі крові та не впливає на його нирковий кліренс.

Одночасне застосування амлодипіну з циметидином не впливає на фармакокінетику амлодипіну.

Одночасне застосування амлодипіну з варфарином суттєво не впливає на протромбіновий час.

Вживання грейпфрутового соку може призвести до незначного збільшення концентрації амлодипіну у плазмі крові, але це не дає клінічно значущих змін артеріального тиску.

Взаємодії, пов'язані з бісопрололом

Не рекомендується одночасне призначення.

Антагоністи кальцію (верапаміл і, меншою мірою, дилтіазем): негативно впливають на скоротливість міокарда, атріовентрикулярну провідність і артеріальний тиск. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які застосовують β-блокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії і атріовентрикулярної блокади.

Антигіпертензивні препарати центральної дії (клонідин, метилдопа, моксонодин, рилменідин): одночасне застосування цих препаратів може призвести до уповільнення частоти серцевих скорочень, хвилинного об'єму серця і вазодилатації. Раптова відміна препарату підвищує ризик «синдрому відміни у вигляді артеріальної гіпертензії».

Препарати, одночасне застосування з якими потребує обережності:

  • Антагоністи кальцію типу дигідропіридину, такі як ніфедипін: через підвищення ризику артеріальної гіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності.
  • Антиаритмічні препарати класу I (наприклад, дизопірамід, хінідин, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): у зв’язку із зростанням негативного впливу на інотропну функцію міокарда, AV-провідність.
  • Антиаритмічні препарати класу III (наприклад, амідарон): у зв’язку із зростанням впливу на атріовентрикулярну провідність.
  • Парасимпатоміметики: при одночасному застосуванні може зростати час атріовентрикулярної провідності і, як наслідок, підвищується ризик брадикардії.
  • Місцеві засоби, які містять β-блокатори (очні краплі для лікування глаукоми) можуть доповнювати системну дію бісопрололу.
  • Інсулін та пероральні протидіабетичні засоби: посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада β-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії.
  • Серцеві глікозиди: зниження ЧСС, подовження атріовентрикулярної провідності.
  • Нестероїдні протизапальні засоби: зниження антигіпертензивного ефекту.
  • β-симпатоміметики (ізопреналін, добутамін): комбінація з бісопрололом може знизити ефекти обох препаратів.
  • Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, а також інші антигіпертензивні засоби: збільшують ризик артеріальної гіпотензії.

Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводів (хлороформ, циклопропан, галотан, метоксифлуран та ін.) при одночасному застосуванні з β-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензивних реакцій. Дія недеполяризувальних блокаторів нервово-м'язової передачі може посилюватись і подовжуватись під впливом β-адреноблокаторів.

Препарати, одночасне застосування з якими потребує обговорення:

    • Мефлокін: підвищується ризик брадикардії.

  • Інгібітори моноаміноксидази (за винятком інгібіторів МАО-В): посилення гіпотензивного ефекту β-блокаторів, а також підвищення ризику гіпертензивного кризу.

Особливості застосування

Амлодипін

Пацієнти з порушенням функції печінки. Як і при застосуванні інших антагоністів кальцію, період напіввиведення амлодипіну подовжується у пацієнтів з порушенням функції печінки. Отже, таким пацієнтам амлодипін слід призначати з обережністю, ретельно контролюючи рівень печінкових ферментів.

Пацієнтам із серцевою недостатністю призначати амлодипін слід з обережністю.

Для пацієнтів літнього віку рекомендоване таке саме дозування, як і для інших пацієнтів, однак збільшувати дози треба з обережністю.

Бісопролол

Раптове припинення лікування бісопрололом, особливо у пацієнтів, які страждають на ішемічну хворобу серця, якщо немає чітких показань, може призвести до загострення захворювання. Бісопролол слід призначати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією, яка пов'язана з серцевою недостатністю.

Бісопролол слід застосовувати з обережністю при таких станах:

  • цукровий діабет із значним коливанням рівня глюкози крові; симптоми гіпоглікемії можуть маскуватися;
  • суворе голодування або дієта;
  • супутня десенсибілізувальна терапія. Бісопролол може підвищувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактоїдних реакцій;
  • AV-блокада першого ступеня;
  • стенокардія Принцметала;
  • оклюзивне захворювання периферичних судин.

Хворим на псоріаз або за наявності псоріазу в анамнезі, застосовують тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик).

При лікуванні бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть приховуватися.

Пацієнтам із феохромоцитомою бісопролол можна застосовувати тільки після терапії блокаторами α-адренорецепторів.

Перед проведенням загальної анестезії лікар повинен бути поінформований щодо застосування пацієнтом β-блокаторів. У разі необхідності, відмінити застосування бісопрололу перед хірургічним втручанням слід за 48 годин до анестезії.

При бронхіальній астмі та інших хронічних обструктивних захворюваннях дихальних шляхів β-адреноблокатори застосовують у мінімальних дозах у комбінації з бронходилататорами. Іноді у пацієнтів з бронхіальною астмою може підвищитися опір дихальних шляхів, внаслідок цього може потребуватися збільшення дози β2-стимуляторів.

Зазначений препарат містить активну субстанцію, яка дає позитивні результати при антидопінговому контролі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Амлодипін

У зв'язку з відсутністю достатнього клінічного досвіду щодо застосування препарату у період вагітності та годування груддю амлодипін можна призначати тільки за суворими показаннями, коли користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Годування груддю. При відсутності альтернативної терапії рекомендується припинити годування груддю.

Бісопролол

β-адреноблокатори зменшують плацентарну перфузію, що спричиняє затримку росту, завмирання плода, спонтанний аборт, дострокові пологи. У плода і новонародженого можуть спостерігатися гіпоглікемія і брадикардія. Якщо лікування β-блокаторами є вкрай необхідним, слід надавати перевагу селективним β1-адреноблокаторам.

Бісопролол не слід застосовувати у період вагітності, якщо для цього не має чітких показань. Якщо лікування бісопрололом визначене як необхідне, слід проводити моніторинг матковоплацентарного кровообігу і росту плода. У разі негативного впливу на вагітність або плід слід вирішити питання щодо альтернативного лікування. Новонароджені повинні знаходитися під ретельним наглядом. Гіпоглікемія та брадикардія зазвичай можуть очікуватися в перші 3 дні.

Годування груддю.

Невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко і як він впливає на дитину. В зв'язку з цим застосовувати таблетки амлодипіну/бісопрололу у період годування груддю не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами може порушуватися, особливо на початку лікування, при зміні лікування або у випадку супутнього вживання алкоголю.

Спосіб застосування та дози

Рекомендована добова доза становить 1 таблетку з відповідним дозуванням. Препарат бажано приймати вранці (незалежно від прийому їжі), не розжовуючи.

Максимальна добова доза — 1 таблетка Собікомбі 10 мг/10 мг на добу.

Діапазон дозування препарату дозволяє гнучко підбирати співвідношення компонентів залежно від клінічних потреб.

Лікування не слід припиняти раптово, тому що це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо це стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Рекомендується поступове зниження дози.

Порушення функції печінки і нирок.

У разі печінкової недостатності елімінація амлодипіну уповільнюється. Особливих рекомендацій щодо дозування амлодипіну немає, але для пацієнтів з порушенням функції печінки препарат необхідно призначати з обережністю. У разі тяжкої печінкової недостатності добова доза бісопрололу не повинна перевищувати 10 мг.

Для пацієнтів з легкою або середньою нирковою недостатністю немає необхідності змінювати дозування. У разі тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) добова доза бісопрололу не повинна перевищувати 10 мг.

Пацієнтам літнього віку можна призначати звичайні дози препарату.

Діти.

Комбінований препарат амлодипін/бісопролол не рекомендується призначати дітям (до 18 років) через відсутність даних щодо безпеки і ефективності застосування.

Передозування

Амлодипін

У зв'язку з повільним всмоктуванням промивання шлунка є дієвою процедурою. Передозування (прийом великих доз) амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та тривалої артеріальної гіпотензії і, можливо, рефлекторної тахікардії. При клінічно значимій артеріальній гіпотензії необхідно проводити активну серцево-судинну підтримку, моніторинг діяльності серця та дихання, надати пацієнту горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками, слідкувати за об'ємом циркулюючої рідини і діурезом, а також проводити інтенсивну підтримувальну терапію. Рекомендується застосовувати вазоконстриктори для відновлення судинного тонусу та нормалізації артеріального тиску, якщо немає протипоказань щодо їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату сприяє регресу блокади кальцієвих каналів. Амлодипін не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Бісопролол

Найчастішими симптоми передозування є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, гіпоглікемія. При передозуванні показано підтримувальне і симптоматичне лікування. Брадикардію лікують внутрішньовенним введенням атропіну. Якщо цього недостатньо, з обережністю можна призначити ізопреналін або інший препарат з позитивною хронотропною дією. За деяких обставин може потребуватися трансвенозне встановлення водія ритму.

Артеріальна гіпотензія: внутрішньовенні інфузії, вазопресори. Також може бути корисним застосування глюкагону.

AV- блокада (другого або третього ступеня): пацієнти повинні бути під ретельним медичним контролем, необхідно ввести ізопреналін, може також потребуватися встановлення водія ритму серця.

Гостра серцева недостатність: слід застосовувати внутрішньовенні діуретики, засоби з позитивною інотропною дією, вазодилататори.

Бронхоспазм: застосовують бронходилататори, такі як ізопреналін, β2-симпатоміметики і/або амінофілін.

Гіпоглікемія: внутрішньовенні введення розчину глюкози.

Деякі дані свідчать, що бісопролол майже не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції

Побічні реакції можуть бути обумовлені кожним з компонентів препарату. Ці реакції представлені відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки.

При застосуванні амлодипіну частіше виникають такі побічні реакції: головний біль, набряки (особливо в ділянці гомілок), підвищена втомлюваність, сонливість, нудота, біль у животі, припливи, відчуття серцебиття, запаморочення.

Системи

органів

Побічні

реакції

Частота

Амлодипін

Бісопролол

Лабораторні показники

підвищення печінкових ферментів

(аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза)

дуже

рідко

 

З боку серця

прискорене серцебиття

часто

часто

брадикардія

 

часто

порушення AV-провідності,

посилення проявів серцевої недостатності

 

нечасто

З боку системи крові та

лімфатичної системи

лейкопенія, тромбоцитопенія, пурпура

нечасто

З боку нервової системи

головний біль, запаморочення

часто

часто

сонливість

часто

 

розлади сну

 

нечасто

периферична нейропатія,

синкопе, гіпестезія, парестезія, порушення смаку, тремор

нечасто

 

З боку органів зору

порушення зору (в тому числі диплопія)

нечасто

 

зниження секреції слізної рідини, що необхідно брати до уваги пацієнтам,

які користуються контактними лінзами

 

рідко

кон'юнктивіт

 

дуже рідко

З боку органів слуху та

лабіринту

дзвін у вухах

нечасто

 

порушення слуху

 

рідко

З боку респіраторної системи,

органів грудної клітки та середостіння

диспное, кашель, риніт

нечасто

 

бронхоспазм (особливо у хворих на бронхіальну астму та

у хворих з обструктивними захворюваннями бронхів в анамнезі)

 

нечасто

алергічний риніт

 

рідко

З боку шлунково-кишкового тракту

нудота, біль у животі

часто

 

диспепсія, гіперплазія ясен, панкреатит, сухість у

роті, розлади моторики шлунково-кишкового тракту

нечасто

 

гастрит

дуже рідко

 

блювання, діарея, запор

 

часто

З боку нирок і сечовивідних шляхів

часте сечовипускання, порушення сечовипускання,

ніктурія

нечасто

 

З боку шкіри та підшкірної клітковини

підвищена пітливість, алопеція, знебарвлення шкіри

нечасто

 

алергічні реакції, висипання, свербіж, ангіоневротичний

набряк

рідко

рідко

мультиформна ексудативна еритема

рідко

 

кропив'янка

дуже рідко

 

алопеція

нечасто

дуже рідко

псоріатичні висипи

 

дуже рідко

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини

артралгія, міалгія, біль у спині

нечасто

 

судоми у м'язах

нечасто

нечасто

м'язова слабкість

 

нечасто

З боку обміну речовин та харчування

гіперглікемія

нечасто

 

підвищення рівня тригліцеридів

 

рідко

З боку судин

припливи

часто

 

васкуліт

нечасто

 

артеріальна гіпотензія

рідко

нечасто

погіршання периферичного кровообігу (відчуття холоду в

кінцівках)

 

часто

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату

набряк, периферичний набряк

часто

 

підвищена втомлюваність

часто

часто

виснаженість

нечасто

часто

астенія, підвищення або зниження ваги

нечасто

 

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

холестаз, жовтяниця

дуже рідко

 

гепатит

дуже рідко

рідко

підвищення печінкових ферментів (АЛАТ, АСТ)

 

рідко

З боку репродуктивної системи і молочних залоз

еректильна дисфункція

нечасто

 

гінекомастія

нечасто

нечасто

З боку психіки

зміни настрою

нечасто

 

депресія

 

нечасто

нічні жахіття, галюцинації

 

рідко 

При застосуванні антагоністів кальцію спостерігались інфаркт міокарда, аритмія (включно із вентрикулярною тахікардією та фібриляцією передсердь, стенокардією), хоча неможливо визначити, чи пов'язані вони з основним захворюванням.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 або по 6, або по 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

ТАД Фарма ГмбХ, Німеччина/TAD Pharma GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

Хайнц-Лохманн-Штрассе 5, 27472 Куксхавен, Німеччина/Heinz-Lohmann-Strasse 5, 27472 Cuxhaven, Germany.

Дата добавления: 22.05.2017 г.

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой