Ипигрикс^® розчин для ін'єкцій (Ipigrix solution for injections) (264470) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Ипигрикс чинить безпосередній стимулювальний вплив на проведення імпульсу по нервових волокнах, міжнейрональних та нервово-м’язових синапсах периферичної нервової системи та ЦНС. Фармакологічна дія препарату Ипигрикс заснована на комбінації двох механізмів дії:
– блокада калієвих каналів мембрани нейронів та м’язових клітин;
– оборотне інгібування холінестерази в синапсах.
Ипигрикс посилює дію на гладкі м’язи не лише ацетилхоліну, але й адреналіну, серотоніну, гістаміну та окситоцину.
Ипигрикс поліпшує та стимулює проведення імпульсу в нервовій системі та нервово-м’язову передачу.
Ипигрикс посилює скоротливість гладком’язових органів під впливом усіх антагоністів ацетилхолінових, адреналінових, серотонінових, гістамінових і окситоцинових рецепторів, за винятком калію хлориду.
Ипигрикс поліпшує пам’ять, гальмує проградієнтний розвиток деменції.
Препарат відновлює проведення імпульсу в периферичній нервовій системі, порушене внаслідок різних чинників, таких як травма, запалення, дія місцевих анестетиків, деяких антибіотиків, калію хлориду, токсинів.
Помірно стимулює ЦНС з окремими проявами седативного ефекту; виявляє аналгезивний та антиаритмічний ефект.
Препарат не чинить тератогенної, ембріотоксичної, мутагенної та канцерогенної, а також алергізуючої та імунотоксичної дії, а також не впливає на ендокринну систему.
Фармакокінетика. Іпідакрин швидко всмоктується після п/ш або в/м введення. C_max у крові досягається через 25–30 хв; швидко надходить до тканин; Т_½ у фазі розподілу становить 40 хв. Приблизно 40–55% активної речовини зв’язується з білками плазми крові. Виведення препарату здійснюється нирками, а також екстраренально (через ШКТ). Метаболізується в печінці.
Т_½ при парентеральному введенні препарату становить 2–3 год. Екскреція відбувається в основному за рахунок канальцевої секреції, і лише ¹/₃ дози виводиться шляхом клубочкової фільтрації. При парентеральному введенні 34,8% іпідакрину виділяється із сечею в незміненому вигляді.

– захворювання периферичної нервової системи: моно- і полінейропатія, полірадикулопатія, міастенія та міастенічний синдром різної етіології;
– захворювання ЦНС: бульбарні паралічі та парези; відновний період після органічних уражень ЦНС, які супроводжуються руховими порушеннями.

дози та тривалість лікування визначають індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання. Р-ни іпідакрину, що містять 5 мг/мл та 15 мг/мл, вводять в/м або п/ш.
Захворювання периферичної нервової системи
Моно- і полінейропатії різного ґенезу: п/ш або в/м вводять 5–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування — 10–15 днів (у тяжких випадках — до 30 днів); далі лікування продовжують таблетованою формою препарату.
Міастенія та міастенічний синдром: п/ш або в/м вводять 5–30 мг 1–3 рази на добу з подальшим переходом на таблетовану форму. Загальний курс лікування становить 1–2 міс. За необхідності лікування можна повторити кілька разів з перервою між курсами в 1–2 міс.
Захворювання ЦНС
Бульбарні паралічі і парези: п/ш та в/м вводять 5–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування — 10–15 днів, за можливості переходять на таблетовану форму.
Відновний період при органічних ураженнях ЦНС.
В/м — 10–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування — до 15 днів, далі за можливості — 1–2 рази на добу.
Діти. У зв’язку з відсутністю даних щодо безпеки застосування препарату Ипигрикс, р-н для ін’єкцій, у дітей, препарат не призначають пацієнтам даної вікової категорії.

– підвищена чутливість до іпідакрину або до інших компонентів препарату;
– епілепсія;
– екстрапірамідні порушення з гіперкінезами;
– стенокардія, виражена брадикардія;
– БА;
– вестибулярні розлади;
– виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
– механічна непрохідність кишечнику і сечовивідних шляхів.

іпідакрин добре переноситься, побічні ефекти виникають рідко (у 6,5% випадків), виражені слабко і зазвичай проявляються не в усіх пацієнтів.
Порушення серцевої діяльності: посилене серцебиття, знижена ЧСС.
З боку нервової системи: при застосуванні високих доз — запаморочення, головний біль, сонливість, загальна слабкість, судоми.
З боку дихальної системи: посилене виділення секрету бронхів, бронхоспазм.
З боку травної системи: посилене слиновиділення, нудота; при застосуванні високих доз — блювання, діарея, жовтяниця, біль за грудниною.
З боку шкіри та підшкірних тканин: посилене потовиділення; при застосуванні у високих дозах — шкірні алергічні реакції (свербіж, висипання), кропив’янка, ангіоневротичний набряк.
З боку репродуктивної системи: підвищення тонусу матки.
У разі розвитку небажаних побічних реакцій знижують дозу або короткочасно (на 1–2 дні) переривають застосування препарату. Слиновиділення та зниження ЧСС можна зменшити застосуванням М-холіноблокаторів (атропін тощо).

може загостритися перебіг БА, епілепсії, тиреотоксикозу, пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Також слід бути обережними у разі захворювань серцево-судинної системи.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Ипигрикс підвищує тонус матки та може спричинити передчасні пологи, тому під час вагітності застосування препарату протипоказане.
Застосування препарату у період годування грудьми протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. У період лікування необхідно утримуватися від керування автомобілем, а також від занять потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Ипигрикс посилює седативний ефект у комбінації із засобами, які пригнічують ЦНС. Дія та побічні ефекти посилюються при спільному застосуванні з іншими інгібіторами холінестерази та М-холіноміметичними засобами. У хворих на міастенію підвищується ризик розвитку холінергічного кризу, якщо препарат Ипигрикс застосовують одночасно з холінергічними засобами. Зростає ризик розвитку брадикардії, якщо блокатори β-адренорецепторів застосовувалися до початку лікування препаратом.
Ипигрикс можна застосовувати в комбінації з ноотропними препаратами.
Алкоголь посилює побічні ефекти препарату.

симптоми: бронхоспазм, посилене потовиділення, звуження зіниць, ністагм, посилення перистальтики ШКТ, спонтанна дефекація та сечовипускання, блювання, жовтяниця, брадикардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, аритмія, артеріальна гіпотензія, занепокоєння, тривога, збудження, відчуття страху, атаксія, судоми, кома, порушення мовлення, сонливість, загальна слабкість.
Лікування: застосовують симптоматичну терапію, використовують М-холіноблокатори: атропін, циклодол, метацин.

в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.