БРУФЕН® сироп

Абботт Лабораторіз ГмбХ

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

сироп 100 мг/5 мл фл. 100 мл, з мірн. пристр. у вигл. шприца, № 1

Затверджено МОЗ Украiни від 2013-08-16 р. № 727. Р.п. № UA/13154/01/01

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад лікарського засобу

діюча речовина: ібупрофен;

5 мл сиропу містять ібупрофену 100 мг;

допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е 218); пропілпарагідроксибензоат (Е 216); кислота лимонна, моногідрат; каолін легкий; гліцерин; сорбіту розчин, що не кристалізується (Е 420); сахароза; натрію бензоат (Е 211); оранжево-жовтий (Е 110); ароматизатор апельсиновий (D717 BBA); полісорбати; агар; вода очищена.

Лікарська форма

Сироп.

Сиропоподібна суспензія оранжевого кольору з апельсиновим запахом.

Назва і місцезнаходження виробника

Аббві С.р.л., Італія/AbbVie S.r.l., Italy.

С. Р. 148 Понтіна KМ 52, СНС — Камповерде ді Апріліа (лок. Апріліа) — 04011 Апріліа (ЛТ), Італія/ S.R. 148 Pontina KM 52, SNC — Campoverde di Aprilia (loc. Aprilia) — 04011 Aprilia (LT), Italy.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Код АТС М01А Е01.

Ібупрофен є синтетичним протизапальним аналгетиком, який чинить також жарознижувальну дію. За хімічною будовою це один із первинних похідних фенілпропіонової кислоти.

Ібупрофен — потужний інгібітор синтезу простагландинів, який пригнічує їх синтез на периферичному рівні.

Ібупрофен швидко абсорбується при пероральному застосуванні. Після прийому препарату натще пікові концентрації в плазмі крові досягаються приблизно через 45 хвилин.

Прийом такої ж дози препарату після їди показав, що абсорбція відбувається повільніше з піковими концентраціями в плазмі крові через 1,5–3 години. Період напіввиведення з плазми крові становить 2 години. Ібупрофен метаболізується в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, які разом з незміненим ібупрофеном виводяться нирками в незміненому вигляді або у вигляді кон’югатів.

Виведення швидке, плазмові концентрації не показують жодних ефектів кумуляції. 44% ібупрофену виводиться з сечею у вигляді двох фармакологічно неактивних метаболітів та 20% — у незміненому вигляді.

Показання для застосування

Короткотривале лікування пропасниці та болю у дітей.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату, або до ацетилсаліцилової кислоти, або до інших аналгетичних, жарознижувальних та нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), особливо якщо гіперчутливість асоційована з носовими поліпами, ангіоневротичним набряком та/або бронхіальною астмою.

Тяжка печінкова недостатність.

Тяжка ниркова недостатність (клубочкова фільтрація <30 мл/хв).

Тяжка серцева недостатність.

Тяжкий перебіг виразкової хвороби або виразкова хвороба в активній фазі.

Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація в анамнезі, пов’язана з прийомом НПЗЗ, або у пацієнтів з активною або в анамнезі рецидивуючою виразковою хворобою/кровотечею (2 або більше епізодів підтвердженого утворення виразки або кровотечі).

Підвищена схильність до кровотечі.

Належні заходи безпеки при застосуванні

Слід уникати одночасного застосування Бруфену® та інших НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), через підвищений ризик виразки або кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та описані далі шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики).

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, прийом ібупрофену може маскувати симптоми інфекції.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразки і перфорація

Про розвиток шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорації повідомлялося в різні періоди часу лікування різними НПЗЗ, з або без симптомів-передвісників незалежно від наявності в анамнезі серйозної патології ШКТ.

Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при застосуванні вищих доз НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо вона ускладнилася кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»). Такі пацієнти повинні починати лікування з найнижчої можливої дози. Слід розглянути можливість одночасного призначення таким пацієнтам гастропротекторних препаратів (наприклад мізопростолу або інгібіторів протонної помпи), так як і пацієнтам, які одночасно приймають аспірин в низькій дозі або інші препарати, що збільшують ризик ураження ШКТ (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти із захворюваннями ШКТ в анамнезі повинні повідомляти про будь-які незвичні шлунково-кишкові симптоми (зокрема про шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових етапах лікування.

З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, які проходять супутню терапію препаратами, що можуть збільшувати ризик розвитку виразки або кровотечі, наприклад пероральними кортикостероїдами, антикоагулянтами, такими як варфарин, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантними препаратами, зокрема ацетилсаліциловою кислотою (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнта, що проходить лікування ібупрофеном, препарат слід відмінити.

З обережністю слід застосовувати НПЗЗ пацієнтам зі шлунково-кишковою хворобою (виразковий коліт, хвороба Крона) в анамнезі, оскільки ці симптоми можуть посилитися (див. розділ « Побічні реакції»).

Бруфен® з обережністю слід призначати пацієнтам з порушеннями коагуляції.

Серцево-судинні і цереброваскулярні ефекти

Необхідні відповідний моніторинг та інформування пацієнтів із серцевою недостатністю від помірного до середнього ступенів тяжкості та/або артеріальною гіпертензією в анамнезі щодо належних заходів безпеки при застосуванні, оскільки повідомлялося про затримку рідини та розвиток набряків на тлі застосування НПЗЗ.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) протягом тривалого часу, може бути пов’язано з помірним збільшенням ризику артеріальних тромботичних порушень (таких як інфаркт міокарда або інсульт).

У цілому результати епідеміологічних досліджень не дають змоги передбачити наявність зв’язку між прийомом ібупрофену в низькій дозі (наприклад ≤ 1200 мг на добу) і підвищеним ризиком виникнення інфаркту міокарда.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід лише після ретельної оцінки їх стану.

Також її потрібно провести і перед початком тривалої терапії ібупрофеном пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Дерматологічні ефекти

Дуже рідко при застосуванні НПЗЗ повідомлялося про розвиток тяжких шкірних реакцій, деякі з яких можуть призводити до летальних наслідків, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»).

Найбільший ризик розвитку цих реакцій на початкових стадіях лікування, в більшості випадків розвиток реакції відбувається протягом першого місяця терапії. Лікування препаратом слід припинити при першій появі висипу на шкірі, при пошкодженнях слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості, а також якщо виражені зовнішні прояви або стійкі ознаки порушення функції печінки.

Ефекти з боку нирок

З обережністю слід починати лікування ібупрофеном пацієнтів зі значною дегідратацією.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, тривалий прийом ібупрофену може призвести до ниркового папілярного некрозу та інших патологічних змін y нирках.

Звичне застосування аналгетиків, а особливо комбінацій різних діючих речовин, що мають аналгетичний ефект, може призвести до стійкого ураження нирок з ризиком розвитку ниркової недостатності (аналгетична нефропатія).

Токсичний вплив на нирки також спостерігався у пацієнтів, у яких ниркові простагландини відігравали компенсаторну роль у підтримці перфузії нирок. Призначення НПЗЗ таким пацієнтам може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів і, вторинно, зменшення ниркового кровотоку, що може призвести до вираженої ниркової декомпенсації.

До групи високого ризику розвитку такої реакції належать пацієнти з порушенням функції нирок та печінки, серцевою недостатністю, пацієнти, що приймають діуретики та інгібітори АПФ. Припинення прийому НПЗЗ зазвичай супроводжується відновленням стану, що передував лікуванню.

Функцію нирок слід контролювати у випадку довготривалого застосування, особливо у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак.

Порушення з боку респіраторної системи

З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, що страждають на бронхіальну астму або мають її в анамнезі, або з алергічними реакціями, такими як бронхоспазм. Подібні порушення можливі і у пацієнтів, у яких спостерігався бронхоспазм після прийому аспірину або інших НПЗЗ.

Реакції гіперчутливості

Аналгетики, антипіретики та нестероїдні протизапальні засоби можуть потенційно спричиняти тяжкі реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) навіть у пацієнтів, які раніше не застосовували ці препарати. Ризик виникнення реакцій гіперчутливості після прийому ібупрофену вищий у пацієнтів, у яких ці реакції спостерігалися після прийому інших аналгетиків, антипіретиків та нестероїдних протизапальних препаратів, та у пацієнтів з бронхіальною гіперреактивністю (астмою), носовими поліпами або попередніми випадками набряку Квінке (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Порушення функції серця, нирок та печінки

Особливої уваги потребують пацієнти з порушеннями функції серця, печінки або нирок. Періодично у таких пацієнтів слід перевіряти лабораторні показники, особливо у разі тривалого застосування.

Гематологічні ефекти

Ібупрофен, подібно до інших НПЗЗ, може пригнічувати агрегацію тромбоцитів і подовжувати час кровотечі у здорових добровольців.

Асептичний менінгіт

В окремих випадках у пацієнтів, що отримували ібупрофен, розвивався асептичний менінгіт. Хоча це ймовірніше у хворих на системний червоний вовчак та інші захворювання сполучної тканини, про розвиток даного ускладнення повідомлялося і у пацієнтів без супутніх хронічних захворювань (див. розділ «Побічні реакції»).

Інші застереження

Оскільки повідомлялося про офтальмологічні зміни при дослідженнях на тваринах із застосуванням НПЗЗ, у випадку тривалого лікування необхідно проводити періодичні офтальмологічні тести.

Бруфен® у формі сиропу містить сахарозу, тому не слід застосовувати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, дефіцитом сахарази-ізомальтази або порушенням всмоктування глюкози-галактози. Оскільки препарат містить сорбіт, його не слід застосовувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози. Вміст у препараті таких компонентів, як оранжево-жовтий (Е 110), може призвести до появи алергічних реакцій, парагідроксибензоат — до алергічних реакцій, у т. ч. відкладених у часі.

Особливі застереження

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат призначений для лікування дітей.

Ібупрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат призначений для лікування дітей.

Оскільки після прийому препарату можливе виникнення таких побічних реакцій, як вертиго, сонливість, втома та порушення зору, це слід мати на увазі при занятті видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги.

Діти.

Застосовують дітям з масою тіла від 7 кг.

Спосіб застосування та дози

Для дітей добова доза становить 20 мг/кг на добу, яку слід розділити на 3–4 прийоми відповідно до того, як описано в таблиці нижче (дані в таблиці приведені лише для прикладу розрахунку для дітей з масою тіла від 7 кг до 30 кг, але не обмежуються ними).

Для правильного розрахунку добової дози препарату вважають, що на 1 кг маси тіла дитини припадає 1 мл сиропу, що еквівалентно 20 мг ібупрофену (наприклад, для дитини з масою тіла 9 кг застосовують 9 мл сиропу на добу, що еквівалентно 180 мг ібупрофену). Для розрахунку разової дози добову дозу слід розділити на 3–4 прийоми.

Бруфен®, сироп 20 мг/мл, не рекомендований для застосування дітям з масою тіла менше 7 кг.

Сироп можна застосовувати, використовуючи мірний шприц, що знаходиться в упаковці разом з препаратом.

Маса тіла, кг Частота застосування на добу Відповідність у мілілітрах на дозу
7 3 рази 2,3
9 3–4 рази 3
12 3–4 рази 4
15 3–4 рази 5
18 3–4 рази 6
21 3–4 рази 7
24 3–4 рази 8
27 3–4 рази 9
30 3–4 рази 10

Препарат можна застосовувати натще. Пацієнтам, які страждають на захворювання ШКТ, препарат слід приймати під час їди.

Немає особливих рекомендацій щодо того, чи потрібно запивати препарат.

Без консультації лікаря препарат необхідно застосовувати не більше 3 діб.

Передозування

Токсичність

Симптоми токсичності у дітей зазвичай не спостерігалися при дозах нижче 100 мг/кг. Проте в деяких випадках можуть бути потрібні підтримуючі заходи. У дітей симптоми токсичності спостерігалися після прийому препарату в дозі 400 мг/кг і більше.

Симптоми

У більшості пацієнтів симптоми передозування проявляються протягом 4–6 годин після прийому препарату.

Найбільш часті симптоми передозування включають нудоту, блювання, біль у животі, летаргію і сонливість.

Прояви з боку центральної нервової системи (ЦНС) включають головний біль, дзвін у вухах, запаморочення, судоми і втрату свідомості.

Рідко повідомлялося про ністагм, метаболічний ацидоз, гіпотермію, симптоми з боку нирок, шлунково-кишкову кровотечу, кому, апное, діарею, пригнічення ЦНС та дихальної системи.

Повідомлялося про дезорієнтацію, збудження, втрату свідомості та серцево-судинну токсичність, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, брадикардії і тахікардії. В разі значного передозування можливе ураження нирок та печінки.

Лікування

Немає специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном. У випадку передозування призначають симптоматичну та підтримуючу терапію. Основну увагу приділяють контролю за артеріальним тиском, кислотно-лужним балансом та можливою шлунково-кишковою кровотечею.

Протягом першої години після прийому потенційно токсичної кількості препарату слід прийняти активоване вугілля. Альтернативно протягом першої години після прийому потенційно небезпечної дози препарату проводять промивання шлунка.

Необхідно забезпечити достатній діурез, але при цьому слід контролювати функцію нирок та печінки. Пацієнт повинен знаходитися під наглядом хоча б протягом перших чотирьох годин після прийому потенційно токсичної дози препарату.

При частих та довготривалих судомах необхідно ввести внутрішньовенно діазепам. Інші підтримуючі заходи можуть бути необхідними залежно від клінічного стану пацієнта.

Побічні ефекти

Побічні реакції, про які повідомлялося у зв’язку з прийомом ібупрофену, подібні до тих, що проявляються при прийомі інших аналгетиків, антипіретиків та нестероїдних протизапальних засобів.

З боку шлунково-кишкового тракту

Найчастіше спостерігаються побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Можуть спостерігатися виразкова хвороба, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»). Рідко спостерігалась шлунково-кишкова перфорація після прийому ібупрофену.

Після застосування Бруфену® повідомлялося про нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль в епігастрії, печію, абдомінальний біль, мелену, гематемезис, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»).

Нечасто спостерігався гастрит.

Дуже рідко спостерігався панкреатит.

З боку імунної системи

Під час терапії НПЗЗ повідомлялося про реакції гіперчутливості, які включають неспецифічні алергічні реакції та анафілаксію; реакції, що включають ураження дихальних шляхів, у т. ч. астму, загострення астми, бронхоспазм або диспное, або різноманітні шкірні прояви, включаючи висип різних типів, свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк і рідше — ексфоліативний та бульозний дерматити (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз і мультиформну еритему).

З боку серцево-судинної системи: набряк, втома, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, про які повідомлялось після застосування НПЗЗ. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані говорять про те, що застосування ібупрофену, в основному у високих дозах (2400 мг/добу) та протягом тривалого періоду, може бути пов’язане з помірним підвищеним ризиком артеріальних тромботичних порушень (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»).

Повідомлялося про інші побічні реакції з меншою частотою, для яких невідомий причинно-наслідковий зв’язок:

з боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична та гемолітична анемія;

психічні порушення: безсоння, занепокоєння, депресія, психоз, галюцинації;

з боку нервової системи: головний біль, парестезія, запаморочення, сонливість і ретробульбарний неврит;

інфекції та інвазії: риніт і асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з попередньо існуючими аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак або змішані захворювання сполучної тканини) з симптомами кривошиї, головним болем, нудотою, блюванням, пропасницею або дезорієнтацією (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»);

з боку дихальної системи: бронхоспазм, диспное, апное;

з боку органів зору: зрідка — випадки зорових порушень, що супроводжуються затьмаренням зору та токсичною зоровою нейропатією;

з боку органів слуху і вестибулярного апарату: порушення слуху, дзвін у вухах і запаморочення;

з боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, печінкова недостатність, гепатит та жовтяниця;

з боку шкіри та підшкірної клітковини: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко), та реакції фоточутливості;

з боку сечовидільної системи: порушення функції нирок та токсична нейропатія у різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром та ниркову недостатність;

загальні порушення та порушення в місці введення: погане самопочуття, втома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Експериментальні дані вказують на те, що ібупрофен може пригнічувати ефекти низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при їх одночасному застосуванні. В ході одного дослідження, коли одноразово було прийнято дозу ібупрофену 400 мг за 8 годин до або через 30 хвилин після введення ацетилсаліцилової кислоти (81 мг), спостерігався знижений ефект ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану та агрегацію тромбоцитів. Проте обмеженість таких даних та невизначеність відносно можливості екстраполяції експериментальних даних на клінічну ситуацію не дають змоги зробити ніяких чітких висновків при регулярному застосуванні ібупрофену. Таким чином, немає клінічно значущих ефектів і при нерегулярному прийомі ібупрофену.

Ібупрофен (як і інші НПЗЗ) слід з обережністю застосовувати у комбінації з:

кортикостероїдами: підвищення ризику шлунково-кишкових виразок або кровотеч (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»);

антикоагулянтами: НПЗЗ можуть підсилювати ефекти антикоагулянтів таких як варфарин (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»). Потрібне спостереження за пацієнтами, які отримують терапію кумаринами;

ацетилсаліцилова кислота та інші НПЗЗ: ці препарати можуть підвищити ризик побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»). Експериментальні дані свідчать про те, що ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз аспірину на агрегацію тромбоцитів при одночасному призначенні. Проте, зважаючи на обмеженість цих даних і неясності щодо можливості екстраполяції їх на клінічну ситуацію, не можна зробити чіткого висновку стосовно регулярного призначення ібупрофену. Отже, немає клінічно значущих ефектів при нерегулярному прийомі ібупрофену. Однак не слід комбінувати прийом ібупрофену з аспірином або іншими НПЗЗ;

антитромбоцитарні препарати і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»);

діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ: НПЗЗ можуть зменшувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних препаратів. Діуретики можуть також збільшувати ризик нефротоксичності, асоційованої з прийомом НПЗЗ.

У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад у зневоднених пацієнтів) одночасний прийом інгібіторів АПФ та антагоністів ангіотензину ІІ з інгібіторами системи циклооксигенази може призвести до додаткового погіршення функцій нирок, включаючи можливість гострої ниркової недостатності, яка є, як правило, оборотною. Цю взаємодію слід брати до уваги при призначенні Бруфену® разом з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю.

Пацієнти повинні вживати достатню кількість води, та необхідно брати до уваги контроль функції нирок на початку одночасної терапії, а також періодично після неї;

літій: одночасне застосування літію та НПЗЗ призводить до підвищення рівнів літію в плазмі крові через понижене його виведення з вірогідністю досягнення порогу токсичної дії. Якщо ця комбінація є дійсно необхідною, потрібно контролювати концентрацію літію в крові, щоб мати можливість контролювати дозу літію протягом одночасного його застосування з ібупрофеном;

метотрексат: НПЗЗ можуть пригнічувати тубулярную секрецію метотрексату і знижувати кліренс метотрексату з подальшим підвищенням ризику токсичності;

аміноглікозиди: НПЗЗ можуть зменшувати виведення аміноглікозидів;

серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть спричинити загострення серцевої недостатності, зниження швидкості гломерулярної фільтрації і збільшення рівня серцевих глікозидів в плазмі крові;

холестирамін: одночасне застосування ібупрофену та холестираміну може зменшити абсорбцію ібупрофену в шлунково-кишковому тракті. Однак клінічна значимість цієї взаємодії невідома;

циклоспорини: останні підвищують ризик нефротоксичності при прийомі з НПЗЗ;

інгібітори ЦОГ-2 та інші НПЗЗ: слід уникати одночасного призначення з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через ризик розвитку кумулятивних ефектів (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»);

екстракти трав: гінкго білоба може потенціювати ризик кровотеч, пов’язаних з НПЗЗ;

міфепристон: зменшення ефективності лікарського засобу може теоретично відбуватися через антипростагландинові властивості НПЗЗ. Обмежені дані дають змогу передбачити, що одночасне застосування НПЗЗ у день застосування простагландину не змінює впливу міфепристону або простагландину на дозрівання шийки матки або скоротність матки і не знижує клінічну ефективність виношування вагітності;

хінолонові антибіотики: дані, отримані на тваринах, вказують, що НПЗЗ можуть збільшувати ризик появи судом, пов’язаних з прийомом хінолонових антибіотиків. Пацієнти, які приймають одночасно НПЗЗ і хінолони, мають підвищений ризик розвитку судом;

сульфонілсечовина: НПЗЗ можуть потенціювати ефекти препаратів сульфонілсечовини. Рідко повідомлялося про розвиток гіпоглікемії у пацієнтів, що приймають сульфонілсечовину при призначенні ібупрофену;

такролімус: можливе збільшення ризику нефротоксичності при призначенні НПЗЗ пацієнтам, що приймають такролімус;

зидовудин: НПЗЗ збільшують ризик гематологічної токсичності. Існують докази збільшення ризику розвитку гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів, що страждають на гемофілію, при призначенні ібупрофену на тлі прийому зидовудину;

ритонавір: можливе підвищення концентрації НПЗЗ;

пробенецид: уповільнює виведення НПЗЗ з потенційним збільшенням концентрацій НПЗЗ у плазмі крові;

інгібітори CYP2C9: одночасне призначення ібупрофену з інгібіторами CYP2C9 може збільшувати експозицію ібупрофену (субстрат CYP2C9). В ході одного дослідження було показано, що вориконазол та флуконазол (інгібітори CYP2C9) збільшували експозицію S(+) ібупрофену приблизно на 80–100%. Необхідно передбачити зниження дози ібупрофену при одночасному призначенні з інгібіторами CYP2C9, особливо при призначенні високих доз ібупрофену пацієнтам, які приймають вориконазол або флуконазол.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці. Не потребує особливих умов зберігання.

Упаковка

По 100 мл сиропу у флаконі, по 1 флакону з мірним шприцом в картонній коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Повідомити Абботт про небажане явище при застосуванні препарату або про скаргу на якість препарату Ви можете за телефонами (цілодобово):

в Україні (та країнах СНД) +380 44 498 6080; в Республіці Білорусь +375 17 256 7920, в Республіці Узбекистан + 998 71 129 0550.

Дата додавання: 17.07.2018 р.

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим

Додати свій

Ціни на БРУФЕН® сироп в містах України

Київ 76.95 грн./уп.

БРУФЕН® сироп 100 мг/5 мл фл. 100 мл № 1, Abbott Laboratories GmbH ..... 76.95 грн./уп.
«АПТЕКА 55» Київ, вул. Січових Стрільців, 55, тел.: +380444863627