Монтелукаст-Тева (Montelukast-Teva) (263418) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, в тому числі гладкими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), наявними в дихальних шляхах людини, і викликають такі реакції, як бронхоспазм, виділення мокротиння, підвищення проникності судинної стінки і збільшення кількості еозинофілів.
Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю та хімічною спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з БА, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 год після перорального прийому; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами.
У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст порівняно з плацебо зменшує кількість еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль БА.
Під час досліджень за участю дорослих монтелукаст у дозі 10 мг 1 раз на добу порівняно з плацебо продемонстрував значне поліпшення показника ранкового об’єма форсованого видиху за 1-шу секунду, ранкової пікової швидкості видиху і достовірне зменшення загального застосування β-агоністів. Поліпшення повідомлених пацієнтом показників денних і нічних симптомів БА було достовірно кращим ніж для плацебо.
Дослідження за участю дорослих продемонстрували здатність монтелукасту доповнювати клінічний ефект інгаляційних кортикостероїдів. Порівняно з інгаляційним беклометазоном (200 мкг 2 рази на добу, спейсерний пристрій) монтелукаст продемонстрував швидшу початкову відповідь, хоча упродовж 12-тижневого дослідження беклометазон приводив до більш вираженого середнього терапевтичного ефекту. Проте порівняно з беклометазоном у більшості пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнута подібна клінічна відповідь.
Монтелукаст і флутиказон також покращували контроль БА відносно вторинних змінних, що оцінювалися упродовж 12-місячного періоду лікування.
Достовірне зменшення вираженості бронхоспазму, пов’язаного з фізичним навантаженням, було продемонстровано під час 12-тижневого дослідження у дорослих. Цей ефект спостерігався впродовж 12-тижневого періоду дослідження. Зниження бронхоспазму, пов’язаного з фізичним навантаженням, також продемонстровано під час короткого дослідження за участю дітей віком від 6 до 14 років. Ефект в обох дослідженнях виявлений у кінці лікування при прийомі один раз на добу.
Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст порівняно з плацебо зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. В окремому дослідженні при прийомі монтелукасту значно зменшувалася кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння) та в периферичній крові, що покращувало клінічний контроль БА.
Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується.
Після прийому натще препарату у формі таблеток по 10 мг C_max у плазмі крові досягається через 3 год (Т_max). Середня біодоступність становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливає на C_max у плазмі крові та біодоступність. Безпека й ефективність продемонстровані в ході клінічних досліджень у групах, де таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг приймалися незалежно від вживання їжі.
Розподіл. Понад 99% монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. V_d монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 л. При дослідженні на тваринах проходження монтелукасту, позначеного радіоізотопом, через ГЕБ було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 год після прийому також виявилися мінімальними.
Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях із застосуванням у терапевтичних дозах концентрації метаболітів монтелукасту в стаціонарному стані плазми крові у дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.
Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А4, 2А6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту. Результати подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.
Виведення. Кліренс монтелукасту із плазми крові здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому міченого ізотопом монтелукасту 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше ніж 0,2% — із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт свідчить, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.
Фармакокінетика в різних групах пацієнтів. Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого й середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів із нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд — П’ю) немає.
При прийомі монтелукасту у високих дозах (що у 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не виникає при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на добу.

таблетки Монтелукаст-Тева 10 мг. Додаткове лікування в разі персистуючої астми від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються за необхідності.
Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.
Полегшення симптомів сезонного та алергічного риніту у хворих на БА.
Для профілактики астматичного нападу, спричиненого фізичним навантаженням.
Жувальні таблетки Монтелукаст-Тева 4 мг рекомендовані для дітей віком від 2 до 5 років;
жувальні таблетки Монтелукаст-Тева 5 мг рекомендовані для дітей віком від 6 до 14 років:
– як додаткове лікування в разі БА у пацієнтів з персистуючою БА від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі БА за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються за необхідності;
– як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою БА легкого ступеня, в яких не було нещодавно серйозних нападів БА, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;
– профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

таблетки 10 мг
Рекомендована доза для пацієнтів віком від 15 років становить 10 мг (1 таблетка) на добу ввечері. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.
Загальні рекомендації. Терапевтичний вплив препарату Монтелукаст-Тева на показники контролю БА спостерігається впродовж 1 доби. Монтелукаст-Тева можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам рекомендується продовжувати приймати Монтелукаст-Тева, навіть якщо їх БА під контролем, так само, як під час її загострення.
Не рекомендується застосовувати Монтелукаст-Тева одночасно з іншими препаратами, які містять ту саму активну речовину — монтелукаст.
Особливі групи пацієнтів. Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів літнього віку або осіб з нирковою недостатністю, або легким чи середнім ступенем порушення функції печінки. Немає даних про застосування препарату пацієнтам із тяжким ступенем порушення функції печінки.
Дозування однакове для чоловіків та жінок.
Монтелукаст-Тева та інші препарати для лікування в разі БА. Терапію препаратом Монтелукаст-Тева можна додати до існуючого курсу лікування БА у пацієнта.
Інгаляційні кортикостероїди. Монтелукаст-Тева можна використовувати як додаткове лікування пацієнтам, у яких інгаляційні кортикостероїди разом з β-агоністами короткострокової дії, що застосовуються за необхідності, не забезпечують задовільного клінічного контролю захворювання.
Монтелукаст-Тева не можна різко заміняти на інгаляційні кортикостероїди (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Таблетки жувальні 4 та 5 мг
Препарат слід застосовувати у дітей під наглядом дорослих.
Дітям віком від 2 до 5 років рекомендована доза становить 1 жувальну таблетку по 4 мг/добу, ввечері. Монтелукаст-Тева приймати за 1 год до або через 2 год після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.
Дітям віком від 6 до 14 років рекомендована доза становить 1 жувальну таблетку по 5 мг/добу, ввечері. Монтелукаст-Тева приймати за 1 год до або через 2 год після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.
Пацієнтам віком від 15 років рекомендується застосовувати Монтелукаст-Тева, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг.
Загальні рекомендації. Терапевтичний вплив Монтелукаст-Тева на показники контролю БА відбувається впродовж 1 доби. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Монтелукаст-Тева, навіть якщо прояви їх БА під контролем, так само як і під час її загострення.
Регулювання дози не потрібно для пацієнтів з нирковою недостатністю або легким чи середнім ступенем порушення функції печінки. Немає даних відносно пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Дозування препарату для хлопчиків і дівчаток однакове.
Альтернативна терапія інгаляційними кортикостероїдами в низьких дозах у пацієнтів із персистуючою БА легкого ступеня. Монтелукаст-Тева не рекомендується як монотерапія пацієнтам з персистуючою БА середнього ступеня. Застосування монтелукасту як альтернативного лікування інгаляційними кортикостероїдами в низьких дозах у дітей з персистуючою БА легкого ступеня рекомендується тільки пацієнтам, у яких не було нещодавно серйозних нападів БА, що потребували перорального прийому кортикостероїдів, та в яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів. Персистуюча БА легкого ступеня — це БА із симптомами частіше 1 разу на тиждень, але менше ніж 1 раз на добу, нічні напади більше 2 нападів на місяць, але менше 1 разу на тиждень, нормальне функціонування легень залишається між нападами.
Якщо задовільний контроль БА не досягнутий після лікування (зазвичай упродовж 1 міс), слід розглянути необхідність додаткової чи іншої протизапальної терапії, що базується на поетапній системі лікування БА. Контроль БА у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.
Профілактичне запобігання БА, спричиненої фізичним навантаженням. У дітей бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженням, може бути домінантним показником персистуючої БА, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами. Стан пацієнтів необхідно оцінювати після 2–4 тиж лікування препаратом Монтелукаст-Тева. Якщо задовільної клінічної відповіді на терапію не досягнуто, слід розглянути можливість додаткової терапії.
Лікування з Монтелукаст-Тева залежно від іншого лікування БА. Коли лікування з монтелукастом використовується як допоміжна терапія до інгаляційних кортикостероїдів, Монтелукаст-Тева не можна різко замінювати на інгаляційні кортикостероїди.

гіперчутливість до монтелукасту або до будь-якого компонента препарату.
Дитячий вік до 15 років (для дози 10 мг).

з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, млявість, сонливість, парестезія/гіпестезія, судоми, гіперкінезія.
З боку ШКТ: абдомінальний біль, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.
Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку кровотворної системи: підвищена схильність до кровотечі, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: гіперчутливість, включаючи анафілаксію, еозинофільна інфільтрація печінки.
Психічні розлади: порушення сну, включаючи нічні кошмари, галюцинації, дезорієнтація, безсоння, сомнамбулізм, психомоторна гіперактивність, дратівливість, неспокій, тривожність, збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість, тремор, депресія, суїцидальні думки та поведінка, порушення уваги, погіршення пам’яті.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.
З боку дихальної системи: епістаксис, синдром Чарга — Страуса, легенева еозинофілія.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові (АлАТ, АсАТ), гепатити (включаючи холестатичний, гепатоцелюлярний, змішане ураження печінки).
З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив’янка, свербіж, висипання, вузлова еритема, мультиформна еритема, екзематозний дерматит.
З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м’язові судоми.
Загальні: астенія/втома, гарячка, нездужання, набряк, спрага.

пацієнтів потрібно попередити, що Монтелукаст-Тева для перорального застосування не слід застосовувати для усунення гострих нападів БА, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними лікарськими засобами для усунення нападів. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнтам необхідно якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій β-агоністів короткої дії.
Не слід різко замінювати терапію монтелукастом на лікування інгаляційними або пероральними кортикостероїдами.
Немає даних, які б доводили, що прийом пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.
Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають Монтелукаст-Тева (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи пов’язані ці явища із застосуванням препарату Монтелукаст-Тева. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або доглядальникам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли своєму лікарю про виникнення таких змін.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може виникати системна еозинофілія, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарга — Страуса (гранулематозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться за допомогою системних кортикостероїдів. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’язані зі зменшенням або відміною терапії кортикостероїдними препаратами. Ймовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрому Чарга ‒ Страуса, неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарі повинні попередити пацієнтів про можливість виникнення еозинофілії, васкулітного висипання, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серцевої системи та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвивалися вищезазначені симптоми, необхідно пройти повторне обстеження, а схему їхнього лікування слід повторно переглянути.
Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспіринзалежною БА застосовувати ацетилсаліцилову кислоту чи інші НПЗП.
Не можна застосовувати препарат пацієнтам із рідкісними спадковими станами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи порушення всмоктування глюкози та галактози.
Монтелукаст-Тева містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Хворим на фенілкетонурію необхідно враховувати, що кожна жувальна таблетка Монтелукаст-Тева 4 або 5 мг містить 0,5 мг аспартаму
Застосування у період вагітності чи годування грудьми
Вагітність. Дослідження на тваринах не показало небажаного впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.
Обмежені дані світового маркетингового досвіду не демонструють у дітей, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності, причинного зв’язку між рідкісними випадками вроджених дефектів кінцівок та прийомом монтелукасту.
Монтелукаст-Тева можна приймати у період вагітності лише тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик для плода.
Годування грудьми. Досліди на тваринах показали, що монтелукаст проникає у грудне молоко.
Невідомо, чи виводиться монтелукаст у грудне молоко у людини. Тому Монтелукаст-Тева можна приймати у період годування грудьми тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик для дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами.
Не очікується впливу монтелукасту на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з іншими механізмами. Проте в дуже рідкісних випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість.
Діти. Дози 10 мг застосовують у дітей віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у формі жувальних таблеток. Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 2 років.

Монтелукаст-Тева можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування БА. При дослідженні взаємодії з лікарськими засобами рекомендована доза монтелукасту не мала значного клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.
У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, AUC для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізується СYР 3А4, 2С8 та 2С9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, 2С8 та 2С9, наприклад з фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.
У дослідженнях in vitro показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, які метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).
Під час досліджень in vitro встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. Повідомлялося, що гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.
За результатами досліджень in vitro не очікується клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад із триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукастом немає.
У дослідженнях хронічної БА монтелукаст застосовували в дозах до 200 мг/добу у дорослих пацієнтів протягом 22 тиж, а при короткочасних дослідженнях — до 900 мг/добу протягом приблизно 1 тиж, клінічно значущі побічні реакції були відсутні.
При постмаркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування монтелукастом. Ці дані включали прийом препарату дорослими та дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг маси тіла, дитина віком 42 міс). Отримані клінічні й лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей.
У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялося. Найчастіше відзначали побічні ефекти, що відповідали профілю безпеки препарату та включали біль у животі, сонливість, відчуття спраги, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.
Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Монтелукаст-Тева 4 та 5 мг зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла, у недоступному для дітей місці.
Монтелукаст-Тева 10 мг не потребує особливих умов зберігання. Зберігати блістер у картонній коробці з метою захисту від світла.