РОМЕНЕМ пор. д/р-ну д/ін.

Актавіс груп

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

пор. д/п р-ну д/ін. та инф. 500 мг фл., № 1

пор. д/п р-ну д/ін. та инф. 1000 мг фл., № 1

Затверджено МОЗ Украiни від 2017-03-29 р. № 341. Р.п. № UA/12078/01/01, UA/12078/01/02

І Н С Т Р У К Ц І Я для медичного застосування препарату 

Склад

діюча речовина: меропенем;

1 флакон містить меропенему тригідрат 570 мг або 1140 мг еквівалентно 500 мг або 1000 мг відповідно меропенему;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма

Порошок для приготування розчину для ін'єкцій або інфузій.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. β–лактамні антибіотики. Карбапенеми. Код АТС J01D H02.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до Роменему бактеріями:

  • пневмонії, включаючи госпітальну;
  • інфекції сечовивідних шляхів;
  • інтраабдомінальні інфекції;
  • гінекологічні інфекції, такі як ендометрит;
  • інфекції шкіри та м'яких тканин;
  • менінгіт;
  • септицемія;
  • емпірична терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих хворих із фебрильною нейтропенією, як монотерапія або в комбінації з антивірусними або протигрибковими препаратами.

Доведена ефективність Роменему як при самостійному застосуванні, так і в комбінації з іншими протимікробними засобами для лікування полімікробних інфекцій.

Внутрішньовенне введення Роменему ефективне при застосуванні пацієнтам з кістозним фіброзом та хронічними інфекціями нижніх дихальних шляхів як монотерапія або у комбінації з іншими протимікробними засобами.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату.

Порушення функції печінки та нирок у дітей.

Спосіб застосування та дози

Дорослі

Дозування та тривалість терапії встановлюють залежно від типу, тяжкості інфекції та стану пацієнта.

Рекомендована добова доза становить:

  • при лікуванні пневмонії, інфекцій сечовивідних шляхів, гінекологічних інфекцій, таких як ендометрит, інфекцій шкіри та м'яких тканин — 500 мг Роменему кожні 8 годин;
  • при лікуванні госпітальних пневмоній, перитоніту, підозрюваних інфекцій у пацієнтів з нейтропенією, септицемією — 1000 мг Роменему кожні 8 годин;
  • при кістозному фіброзі рекомендована доза становить 2 г кожні 8 годин;
  • при менінгіті рекомендована доза становить 2 г кожні 8 годин.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, слід бути особливо обережними при застосуванні Роменему як монотерапії тяжкохворим пацієнтам з відомою або підозрюваною інфекцією Pseudomonas aeruginosa нижніх дихальних шляхів.

При лікуванні інфекції Pseudomonas aeruginosa слід регулярно проводити тест на чутливість.

Схема дозування для дорослих пацієнтів з недостатністю ниркової функції.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 51 мл/хв дозу слід знизити за зазначеною нижче схемою.

Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза (на основі одиниць доз

500 мг, 1 г, 2 г)

Частота
26 — 50 одна одиниця дози кожні 12 годин
10 — 25 половина одиниці дози кожні 12 годин
< 10 половина одиниці дози кожні 24 години

Роменем виводиться за допомогою гемодіалізу; якщо необхідне тривале лікування Роменемом, рекомендовано вводити одиницю дози (залежно від типу та тяжкості інфекції) наприкінці процедури гемодіалізу, щоб відновити терапевтично ефективні плазмові концентрації.

Немає досвіду застосування Роменему пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі.

Дозування для пацієнтів з печінковою недостатністю

Для пацієнтів з печінковою недостатністю коригування дози не потрібне.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або показниками кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти

Для дітей віком від 3 місяців до 12 років рекомендована доза становить 10–20 мг/кг кожні 8 годин залежно від типу та тяжкості інфекції, чутливості патогену та стану пацієнта. Дітям з масою тіла більше 50 кг слід застосовувати дозу для дорослих.

Для дітей віком від 4 років до 18 років з кістозним фіброзом, а також для лікування загострення хронічних інфекцій нижніх дихальних шляхів застосовують дози в межах 25–40 мг/кг кожні 8 годин. При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг кожні 8 годин.

Спосіб застосування

Струшувати приготований розчин перед застосуванням.

Роменем можна вводити внутрішньовенно болюсно протягом приблизно 5 хв або внутрішньовенно інфузійно протягом приблизно 15–30 хв.

Роменем для застосування внутрішньовенно болюсно слід розчинити у стерильній воді для ін'єкцій (5 мл на 250 мг Роменему), внаслідок чого отримують концентрацію 50 мг/мл. Приготовлений розчин прозорий та безбарвний або блідо-жовтого кольору.

Роменем для внутрішньовенної інфузії можна приготувати за допомогою сумісних рідин для інфузій (50–200 мл).

Роменем сумісний з такими рідинами для інфузій:

0,9% розчин натрію хлориду;

5% або 10% розчин глюкози;

5% розчин глюкози з 0,02% натрію бікарбонатом;

5% розчин глюкози з 0,9% натрію хлоридом;

5% розчин глюкози з 0,225% розчином натрію хлориду;

5% розчин глюкози з 0,15% розчином калію хлориду;

2,5% або 10% розчин манітолу.

Побічні реакції

Роменем, як правило, добре переноситься. Побічні реакції рідко потребують припинення лікування. Для оцінки частоти виникнення небажаних явищ застосовували такі критерії: часто (≥ 1%,< 10%), рідко (≥ 0,1%, < 1%), дуже рідко (≥ 0,01% ,< 0,1%) та частота не встановлена (не може бути оцінена за доступними даними).

З боку кровоносної та лімфатичної систем: часто — тромбоцитемія; рідко — еозинофілія, тромбоцитопенія; частота не встановлена — лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: часто — головний біль, дуже рідко — судоми; частота не встановлена — парестезія.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота, блювання, діарея, біль у черевній порожнині; частота не встановлена — псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення концентрацій трансаміназ, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази в сироватці; рідко — підвищення концентрації білірубіну.

З боку шкіри: часто — висипання, свербіж; частота не встановлена — кропив'янка, синдром Стівенса — Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

З боку імунної системи: частота не встановлена — ангіоневротичний набряк, прояви анафілаксії.

Загальні порушення та стан у місці введення: часто — запалення, біль; частота не встановлена — тромбофлебіт, оральний та вагінальний кандидоз.

Передозування.

Побічні ефекти після передозування відповідають характеристикам побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції». Лікування симптоматичне; гемодіаліз.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Роменем не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю, за винятком випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти.

У кожному випадку препарат слід застосовувати під безпосереднім наглядом лікаря.

Роменем визначається в грудному молоці тварин у низьких концентраціях. У разі необхідності застосування рекомендовано припинити годування груддю.

Діти.

Препарат не застосовують дітям віком до 3 місяців та дітям з порушеннями функції печінки і нирок.

Досвіду застосування Роменему дітям з нейтропенією або первинним чи вторинним імунодефіцитом немає.

Особливості застосування

Існує перехресна алергенність між іншими карбапенемами та бета-лактамними антибіотиками, пеніцилінами та цефалоспоринами. Перед початком терапії Роменемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій гіперчутливості на бета-лактамні антибіотики та застосовувати препарат з обережністю пацієнтам з такими випадками в анамнезі. При виникненні алергічної реакції на Роменем застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

При застосуванні Роменему пацієнтам із захворюванням печінки слід ретельно стежити за рівнями трансаміназ та білірубіну.

Як і у випадку з іншими протимікробними препаратами, можливий надлишковий ріст нечутливих до антибіотика мікроорганізмів, тому кожний пацієнт має перебувати під наглядом тривалий час.

Застосування для лікування інфекцій, спричинених стафілококами, резистентними до метициліну, не рекомендується.

Як і у випадку з практично всіма антибіотиками, при лікуванні Роменемом рідко повідомлялося про псевдомембранозний коліт, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому антибіотики слід призначати з обережністю особам зі шлунково-кишковими скаргами в анамнезі, особливо колітом.

Важливо зважати на можливість діагнозу псевдомембранозний коліт у пацієнтів, у яких виникла діарея при застосуванні Роменему. Хоча дослідження вказують на те, що токсин, який виробляється Costridium difficile, є однією з основних причин коліту, що пов'язаний з антибіотиками; інші причини слід також брати до уваги.

Слід бути обережними при застосуванні Роменему разом з потенційно нефротоксичними препаратами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Даних немає, проте не очікується впливу Роменему на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Необхідно бути обережними при призначенні Роменему одночасно з потенційно токсичними для нирок ліками.

Пробенецид конкурує з Роменемом щодо активної канальцевої секреції, пригнічуючи таким чином ниркову екскрецію меропенемом, збільшуючи період напіввиведення й підвищуючи його концентрацію в плазмі крові.

Потенційний вплив Роменему на зв'язування білків іншими препаратами або їх метаболізм не вивчався.

Роменем може зменшити сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти. У деяких пацієнтів ці рівні можуть досягти субтерапевтичних.

Роменем призначався одночасно з іншими лікарськими засобами без жодної небажаної фармакологічної взаємодії.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Меропенем є карбапенемовим антибіотиком для парентерального застосування, відносно стабільним до впливу людської дигідропептидази-1 (DHP-1), тому не потребує додавання інгібітору DHP-1.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом втручання у життєво важливий синтез стінок бактеріальної клітини. Легкість, з якою він проникає у стінки бактеріальної клітини, високий рівень стабільності до всіх серинових бета-лактамаз та виражена спорідненість з білками, що зв'язують пеніцилін (PBP), пояснюють сильну бактерицидну дію меропенему проти широкого спектра аеробних та анаеробних бактерій. Мінімальні бактерицидні концентрації (МВС) зазвичай є такими ж, як і мінімальні інгібуючі концентрації (МІС). Для 76% бактерій співвідношення МВС: МІС становило 2 або менше.

Меропенем є стабільним у тестах на чутливість, а ці тести можна проводити за допомогою звичайних методів. Тести in vitro показують, що меропенем діє синергічно з різними антибіотиками. Як було продемонстровано in vitro та in vivo, меропенем має постантибіотичний ефект.

Спираючись на фармакокінетику та співвідношення клінічних та мікробіологічних результатів щодо діаметра зони та мінімальних інгібуючих концентрацій (МІС) для мікроорганізмів, рекомендується єдиний комплекс критеріїв чутливості до меропенему.

Категоризація Метод оцінки
Діаметр зони (мм) Критичні точки МІС (мг/мл)
Чутливість ≥ 14 ≤ 4
Проміжний рівень 12 — 13 8
Резистентність ≤ 11 ≥ 16

Антибактеріальний спектр меропенему in vitro включає більшість клінічно значущих грам-позитивних та грамнегативних, аеробних та анаеробних штамів бактерій, як зазначено нижче.

Грампозитивні аероби:

Bacillus spp., Corynebacterium diphteriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus liquifaciens, Enterococcus avium, Listeria monocytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroids, Staphylococcus aureus (позитивні та негативні до пеніцилінази), Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus warneri, Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdunensis, Streptococcus pneumoniae (чутливі та резистентні до пеніциліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis, Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum, Streptococcus Group G, Streptococcus Group F, Rhodococcus equi.

Грамнегативні аероби:

Achromobacter xylosoxidans, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoffii, Acinetobacter baumannii, Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria, Aeromonas caviae, Alcaligenes faecalis, Bordetella bronchiseptica, Brucella melitensis, Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Enterobacter aerogenes, Enterobacter (Pantoea) aglomeran, Enterobcter cloacae, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Escherichia hermannii, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (включаючи позитивні до бета-лактамази та резистентні до ампіциліну штами), Heamophilus parainfluenzae, Heamophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseria meningitides, Neisseria gonorrhoeae (включаючи позитивні до бета-лактамаз, резистентні до пеніциліну та резистентні до спектиноміцину штами), Hafnia alvei, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia alcalifaciens, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes, Burkholderia (Pseudomonas) cepacia, Pseudomonas flourescens, Pseudomonas stutzeri, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp., включаючи Salmonella enteritidis/typhi, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, Serratia rubidaea, Shigella sonnei, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica.

Анаеробні бактерії:

Actinomyces odontolyticus, Actinomyces meyeri, Bacteroides-Prevotella-Porphynomonas spp., Bacteroides fragilis, Bacteroides vulgatus, Bacteroides variabilis, Bacteroides pneumosintes, Bacteroides coagulans, Bacteroides uniformis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides eggerthii, Bcteroides capsillosis, Prevotella buccalis, Prevotella corporis, Bacteroides gracilis, Prevotella melaninogenica, Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotella oralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Bacteroides ureolyticus, Prevotella oris, Prevotella buccae, Prevotella denticola, Bacteroides levii, Porphyromonas asaccharolytica, Bifidobacterium spp., Bilophila wadsworthia, Clostridium perfringens, Clostridium bifermentalis, Clostridium ramosum, Clostridium sporogenes, Clostridium cadaveris, Clostridium sordellii, Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium, innocuum, Clostridium subterminale, Clostridium tertium, Eubacterium lentum, Eubacterium aerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Mobiluncus curtisii, Mobiluncus mulieris, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus saccharolyticus, Peptococcus saccharolyticus, Peptostreptococcus asaccharolyticus, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus prevotii, Propionibacterium acnes, Propionibacterium aidum, Propionibacterium granulosum.

Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium та стафілококи, резистентні до метициліну, як було виявлено, є резистентними до меропенему.

Фармакокінетика.

Внутрішньовенна інфузія протягом 30 хв одноразової дози меропенему призводить до пікових плазмових концентрацій, що становлять приблизно 11 мкг/мл для дози 250 мг, 23 мкг/мл — для дози 500 мг та 49 мкг/мл — для дози 1 г.

Проте немає абсолютної фармакокінетичної пропорційності між введеною дозою та показниками максимальної концентрації в плазмі (Cmax) і площею під кривою «концентрація-час» (AUC). Крім того, спостерігалося зниження плазмового кліренсу з 287 до 205 мл/мм для доз у межах 250 мг — 2 г.

Внутрішньовенна болюсна ін'єкція меропенему протягом 5 хв у здорових добровольців призводить до пікових плазмових концентрацій, що становлять приблизно 52 мкг/мл для дози 500 мг та 112 мкг/мл — для дози 1 г.

Внутрішньовенні інфузії по 1 г протягом 2, 3 та 5 хв призводили до пікових плазмових концентрацій, що становили 110, 91 та 94 мкг/мл відповідно.

Після внутрішньовенного введення дози 500 мг рівні меропенему в плазмі через 6 годин після введення знижуються до величин 1 мкг/мл або менше.

При багаторазовому застосуванні з інтервалом 8 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не відбувається.

У суб'єктів з нормальною функцією нирок період напіввиведення меропенему становить приблизно 1 годину.

Зв'язування меропенему з протеїнами плазми дорівнює приблизно 2%.

Приблизно 70% введеної дози виводиться з сечею у вигляді незміненого меропенему за 12 годин, після чого спостерігається незначне подальше виведення з сечею. Концентрації меропенему в сечі, що перевищують 10 мкг/мл, зберігаються аж до 5 годин після введення дози 500 мг. Накопичення меропенему в плазмі або сечі з нормальною функцією нирок при режимі введення дози 500 мг кожні 8 годин або 1 г кожні 6 годин не спостерігалося.

Єдиний метаболіт меропенему є мікробіологічно неактивним.

Меропенем добре проникає у більшість тканин та рідин організму, включаючи цереброспінальну рідину у пацієнтів з бактеріальним менінгітом, досягаючи концентрацій, що перевищують рівень, потрібний для інгібування більшості бактерій.

Фармакокінетика меропенему у дітей є такою ж, як у дорослих. Період напіввиведення меропенему у дітей віком до 2 років дорівнював 1,5–2,3 години, а фармакокінетика була лінійною в межах доз 10–40 мг/кг.

Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з нирковою недостатністю показали, що плазмовий кліренс меропенему співвідноситься з кліренсом креатиніну. Пацієнтам з нирковою недостатністю потрібно коригувати дозу.

Фармакокінетичні дослідження в осіб літнього віку показали зниження плазмового кліренсу меропенему, що співвідноситься з віковим зниженням кліренсу креатиніну.

Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів із захворюванням печінки не показали впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до світло-жовтого кольору, вільний від видимих ​​агломератів.

Несумісність.

Роменем не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Застосовувати тільки свіжоприготовлені розчини Роменему для в/в ін'єкцій та інфузій.

Усі флакони призначені лише для одноразового застосування.

Упаковка

Скляні флакони, закриті резиновою пробкою та обжаті алюмінієвими ковпачками. По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Анфарм Хеллас С.А., Греція

або

Демо С.А., Греція.

Відповідальний за випуск серій:

Фарматен С.А., Греція.

Місцезнаходження

Виробник

Демо С.А., Греція

21-й км національної дороги Афіни-Ламія, Кріонері Аттікі, 14568, Греція

або

Анфарм Хеллас С.А., Греція

Шіматарі Віотія 320 09, Греція.

Відповідальний за випуск серій:

Фарматен С.А., Греція

Дервенакіон 6, Палліні Аттікі, 15351, Греція.

Дата додавання: 18.01.2018 р.

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим

Додати свій