ЛЕВІЦИТАМ (LEVICITAM)

Фарма Старт

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

розчин оральний 100 мг/мл флакон 300 мл, з мірним шприцем, №  1

Леветирацетам 100 мг/мл

№ UA/11396/02/01 від 08.05.2019За рецептомB

ДІАГНОЗИ

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: levetiracetam;

1 мл розчину містить леветирацетаму 100 мг;

допоміжні речовини: гліцерол, пропілпарагідроксибензоат (Е 216), метилпарагідроксибензоат (Е 218), амонію гліциризат, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат дигідрат, калію ацесульфам (Е 950), мальтит (Е 965), ароматизатор грейпфрут, вода очищена.

Лікарська форма.

Розчин оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичні засоби. Леветирацетам.

Код ATХ N03A Х14.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів.

Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. На підставі проведених досліджень in vitro і in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Дослідження іn vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са2+ шляхом часткового пригнічення току через Са2+ канали N-типу та зниження вивільнення Ca2+ з інтранейрональних депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого току, зумовлене дією цинку та β-карболінами. Крім того, у процесі досліджень in vitro леветирацетам звя’зувався зі специфічними ділянками у тканинах мозку гризунів. Місцем зв’язування є білок синаптичних везикул 2А, що бере участь у злитті везикул та вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість леветирацетаму та відповідних аналогів до білка синаптичних везикул 2А корелювала із потужністю їх протисудомної дії у моделях аудіогенної епілепсії у тварин. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та білком синаптичних везикул 2А може частково пояснювати механізм протиепілептичної дії препарату.

Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту.

Основний метаболіт неактивний.

У людини активність препарату підтверджена як щодо фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція), що свідчить про широкий спектр фармакологічного профілю леветирацетаму.

Фармакокінетика.

Леветирацетам характеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від часу та характеризується низькою між- та інтрасуб’єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу статі, раси або циркадного ритму на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців та хворих на епілепсію.

Завдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні препарату у плазмі можна передбачити, виходячи з пероральної дози леветирацетаму, вираженої у міліграмах на кілограм маси тіла. Тому контролювати плазмові рівні леветирацетаму немає потреби.

У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату у слині та плазмі (співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1,7 для таблеток та через 4 години після прийому орального розчину).

Дорослі та підлітки

Всмоктування. Леветирацетам швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютна пероральна біодоступність близька до 100%. Пікові концентрації у плазмі (Cmax) досягаються через 1,3 години після прийому препарату. Рівноважний стан досягається через два дні застосування препарату 2 рази на добу. Cmax зазвичай становить 31 та 43 мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної дози 1000 мг 2 рази на день відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється під дією їжі.

Розподіл. Даних щодо розподілу препарату у тканинах людини немає. Ні леветирацетам, ні його основний метаболіт значним чином не зв’язуються з білками плазми крові (< 10%). Об'єм розподілу леветирацетаму приблизно становить від 0,5 до 0,7 л/кг, що приблизно дорівнює загальному об'єму води в організмі.

Метаболізм. Метаболізм леветирацетаму у людини незначний. Основним шляхом метаболізму (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Ізоформи печінкового цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту — ucb L057. Гідроліз ацетамідної групи спостерігався у великої кількості клітин, включаючи клітини крові. Метаболіт ucb L057 фармакологічно неактивний.

Також були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6% від дози), другий — внаслідок розімкнення піролідонового кільця (0,9% від дози). Інші невизначені компоненти становили лише 0,6% від дози.

Взаємного перетворення енантіомерів леветирацетаму або його основного метаболіту в умовах in vivo не спостерігалося.

У процесі досліджень іn vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ цитохрому Р450 (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) та епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронідацію вальпроєвої кислоти in vitro.

У культурі гепатоцитів людини леветирацетам виявляв слабкий вплив або ж зовсім не впливав на CYP1A1/2, SULT1E1 або UGT1A1. У високих концентраціях (680 мкг/мл) леветирацетам спричиняв слабку індукцію CYP2B6 та CYP3A4, однак у концентраціях, подібних до Cmax після повторного застосування 1500 мг 2 рази на добу, цей вплив не був біологічно значущим. Дані in vitro та in vivo щодо взаємодії з пероральними контрацептивами, дигоксином і варфарином вказують на те, що в умовах in vivo значущої індукції ферментів не очікується. Тому взаємодія леветирацетаму з іншими речовинами малоймовірна.

Виведення. Період напіввиведення препарату з плазми у дорослих становив 7±1 годину і не залежав від дози, шляху введення або повторного застосування. Середній загальний кліренс становив 0,96 мл/хв/кг.

Основна кількість препарату, в середньому 95% дози, виводилася нирками (приблизно 93% дози виводилося протягом 48 годин). З калом виводиться лише 0,3% дози.

Кумулятивне виведення із сечею леветирацетаму та його основного метаболіту становило 66% та 24% від дози відповідно в перші 48 годин. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведення леветирацетаму шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією у канальцях і що основний метаболіт також виводиться шляхом активної канальцевої секреції на додачу до гломерулярної фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну.

Пацієнти літнього віку.

У літніх пацієнтів період напіввиведення зростає приблизно на 40% (10–11 годин). Це пов’язано з погіршенням функції нирок у цієї популяції.

Діти віком 4–12 років.

Після застосування разової дози (20 мг/кг) у дітей, хворих на епілепсію, період напіввиведення леветирацетаму становив 6 годин. Видимий кліренс становив 1,43 мл/хв/кг. Після повторного перорального застосування (20–60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (4–12 років) леветирацетам всмоктувався швидко. Пікові концентрації у плазмі крові досягалися через 0,5–1 годину після прийому дози. Пікові концентрації та площа зони під кривою залежності концентрації від часу зростали лінійно і залежали від дози. Період напіввиведення становив приблизно 5 годин, видимий загальний кліренс — 1,1 мл/хв/кг.

Немовлята та діти (віком до 4 років).

Після разової дози (20 мг/кг) орального розчину 100 мг/мл у хворих на епілепсію дітей леветирацетам всмоктувався швидко, пікові концентрації в плазмі спостерігалися приблизно через 1 годину після прийому дози препарату. Фармакокінетичні показники свідчили, що період напіврозпаду був коротшим (5,3 години), ніж у дорослих (7,2 години), а видимий кліренс швидшим (1,5 мл/хв/кг), ніж у дорослих (0,96 мл/хв/кг).

Результати популяційного аналізу фармакокінетики, проведеного у пацієнтів віком від 1 місяця до 16 років, свідчили про значну кореляцію маси тіла з видимим кліренсом (кліренс зростав при збільшенні маси тіла) та видимим об’ємом розподілу. Вік також впливав на обидва параметри. Цей ефект був більш виражений у немовлят, з віком зменшувався та був незначним у дітей віком приблизно 4 років.

Дані обох популяційних фармакокінетичних аналізів свідчили про зростання видимого кліренсу леветирацетаму приблизно на 20% при супутньому застосуванні фермент-індукуючих протиепілептичних препаратів.

Порушення функції нирок.

Видимий загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює із кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримуючу добову дозу леветирацетаму відповідно до кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

В ануричних пацієнтів із термінальною стадією хвороби нирок період напіввиведення становив приблизно 25 та 3,1 години відповідно у період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводився 51% леветирацетаму.

Порушення функції печінки.

Фармакокінетика леветирацетаму не змінювалася у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлда–П’ю). У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда–П’ю) загальний кліренс був на 50% нижче, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки, але це було обумовлено переважно супутнім зниженням ниркового кліренсу.

Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із тяжкими порушеннями печінкових функцій кліренс креатиніну може не повною мірою відображати тяжкість ниркової недостатності. Тому, якщо кліренс креатиніну становить 2, підтримуючу добову дозу рекомендується зменшити на 50%.

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:

  • парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

Як додаткова терапія при лікуванні:

  • парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей з масою тіла від 7 кг, хворих на епілепсію (у цій лікарській формі);
  • міоклонічних судом у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;
  • первинногенералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до леветирацетаму або до інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протиепілептичні препарати.

Відомо, що у процесі клінічних досліджень, проведених за участі дорослих пацієнтів, вказують на те, що леветирацетам не чинить впливу на інші протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон), а вони, в свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.

Відсутні дані щодо клінічно значущої взаємодії лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, як і у дорослих, які отримували до 60 мг/кг/добу леветирацетаму.

Ретроспективна оцінка фармакокінетичної взаємодії у дітей і підлітків з епілепсією (віком від 4 до 17 років) підтвердила, що допоміжна терапія з пероральним застосуванням леветирацетаму не впливала на рівноважні сироваткові концентрації одночасно застосованих карбамазепіну та вальпроату. Однак дані свідчать, що кліренс леветирацетаму на 20% вищий у дітей, які приймають ферментовмісні протисудомні засоби. Корекція дози не потрібна.

Пробенецид.

Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) — препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. Очікується, що інші препарати, що виводяться за допомогою активної канальцевої секреції, також здатні знижувати нирковий кліренс метаболіту. Вплив леветирацетаму на пробенецид не досліджувався, вплив леветирацетаму на інші препарати, що активно секретуються, наприклад НПЗП, сульфонаміди невідомий.

Метотрексат.

Повідомлялося, що одночасне застосування леветирацетаму і метотрексату знижує кліренс метотрексату, що призводить до збільшення/подовження концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів. Рівні метотрексату і леветирацетаму в крові слід ретельно контролювати у пацієнтів, які отримують лікування двома препаратами одночасно.

Пероральні контрацептиви та фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами.

Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні показники (рівні ЛГ та прогестерону) не змінювалися. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину; значення протромбінового часу залишалися незміненими. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби і варфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму при одночасному застосуванні.

Проносні засоби.

В окремих випадках повідомляли про зниження ефективності леветирацетаму при одночасному застосуванні осмотичного проносного засобу макроголу з пероральним леветирацетамом. Тому не слід приймати макрогол перорально протягом однієї години до та протягом однієї години після прийому леветирацетаму.

Антациди.

Немає даних про вплив антацидних препаратів на всмоктування леветирацетаму.

Їжа та алкоголь.

Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від вживання їжі, але швидкість всмоктування дещо знижена у разі прийому разом з їжею. Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.

Особливості застосування.

Припинення лікування.

Якщо необхідно припинити прийом препарату, відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла 50 кг та більше, зменшуючи дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2–4 тижні; для немовлят віком від 6 місяців, дітей та підлітків з масою тіла від 10 до 50 кг слід знижувати дозу не більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні; для немовлят віком до 6 місяців з масою тіла від 7 кг дозу слід знижувати не більше ніж на 7 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).

Слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку (понад 65 років); при тяжких порушеннях функції печінки або нирковій недостатності.

Ниркова недостатність.

Пацієнти з нирковою недостатністю можуть потребувати корекції дози леветирацетаму. У пацієнтів із тяжкими порушеннями печінкової функції рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як призначати дозу препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гостре ураження нирок.

Застосування леветирацетаму дуже рідко супроводжувалося гострим ураженням нирок, час до виникнення якого коливався від декількох днів до декількох місяців.

Загальний аналіз крові.

Були описані рідкі випадки зниження кількості клітин крові (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія і панцитопенія) у зв’язку із застосуванням леветирацетаму, зазвичай на початку лікування. Рекомендується проводити повний аналіз крові пацієнтам, у яких спостерігається значна слабкість, гарячка, рецидивні інфекції або порушення згортання крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Суїцид.

Випадки суїциду, спроб суїциду та суїцидальних думок відмічалися у пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними препаратами (у т. ч. леветирацетамом). Мета-аналіз результатів рандомізованих, плацебоконтрольованих досліджень показав незначне збільшення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм виникнення такого ризику не вивчений. У зв’язку з наявністю такого ризику, пацієнтів слід контролювати щодо ознак депресії та/або суїцидальних думок та при необхідності проводити коригування лікування. Пацієнтів (або їх опікунів) слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії та/або суїцидальних думок своєму лікарю.

Діти.

Наявні дані щодо пацієнтів дитячого віку не вказують на наявність впливу на ріст, статеве дозрівання. Але віддалені наслідки щодо можливостей навчання, інтелекту, росту, ендокринних функцій, статевого дозрівання, репродуктивного потенціалу у дітей не вивчені.

Немає достатньо даних щодо безпеки застосування препарату дітям з епілепсією у віці до 1 року: лише 35 дітей віком до 1 року з парціальними судомами брали участь у клінічних дослідженнях і тільки 13 з них були у віці до 6 місяців.

Допоміжні речовини.

Препарат містить пропілпарагідроксибензоат (E 216) та метилпарагідроксибензоат (E 218), що можуть спричиняти алергічні реакції (можливо, уповільнені). Препарат також містить мальтит (Е 965), тому пацієнтам, у яких встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Результати дослідів на тваринах свідчать про наявність репродуктивної токсичності.

Аналіз даних близько 1000 жінок із реєстрів вагітних, яким застосовували монотерапію леветирацетамом протягом І триместру вагітності, не підтвердив суттєве збільшення ризику тяжких аномалій розвитку, хоча такий ризик не може бути повністю виключений. Застосування декількох протиепілептичних засобів потенційно збільшує ймовірність виникнення аномалій розвитку плода, порівняно з монотерапією.

Леветирацетам не слід застосовувати у період вагітності окрім випадків абсолютної необхідності, а також жінкам дітородного віку, які не застосовують контрацепцію. Як і у випадку з іншими протиепілептичними препаратами, фізіологічні зміни в період вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. Зниження концентрації леветирацетаму найбільш виражене у ІІІ триместрі вагітності (до 60% від початкової концентрації до вагітності). Слід забезпечити належний клінічний нагляд за вагітними жінками, які отримують леветирацетам. Припинення застосування протиепілептичних засобів може призвести до загострення хвороби, що може зашкодити матері та плоду.

Період годування груддю.

Леветирацетам проникає у грудне молоко. Тому годування груддю не рекомендоване. Якщо леветирацетам необхідно застосовувати в період годування груддю, слід зважити користь та ризики лікування, а також важливість годування груддю.

Вплив на дітородну функцію.

Не виявлено впливу на дітородну функцію у дослідженнях на тваринах. Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Леветирацетам незначно або помірно впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість і інші симптоми, пов’язані із впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або в процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід утримуватися від діяльності, що потребує швидкості психомоторних реакцій, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з механізмами. Пацієнтам рекомендується утримуватися від керування автотранспортними засобами та роботи з іншими механізмами до тих пір, доки не буде встановлено, що їхня здатність займатися такою діяльністю не порушена.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують внутрішньо, незалежно від вживання їжі. Розчин оральний можна приймати безпосередньо або розвівши у стакані води. Добову дозу розподіляють на два однакових прийоми.

Монотерапія

Дорослі та підлітки віком від 16 років.

Монотерапію у дорослих і підлітків віком від 16 років слід починати з дози 500 мг (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні дозу можна збільшити до терапевтичної — 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). В подальшому дозу можна збільшувати на 250 мг 2 рази на добу кожні 2 тижні залежно від клінічної відповіді. Максимальна добова доза становить 3000 мг (1500 мг 2 рази на добу).

Діти та підлітки віком до 16 років.

Безпека та ефективність застосування леветирацетаму як монотерапії дітям і підліткам віком до 16 років не встановлені.

Дані відсутні.

Додаткова терапія

Лікар повинен призначити найбільш відповідну лікарську форму, спосіб застосування та кількість прийомів препарату залежно від маси тіла та дози.

Дорослі та діти (12–17 років) з масою тіла 50 кг або більше

Початкова терапевтична доза становить 1000 мг/добу. З цієї дози можна починати у перший день лікування.

Залежно від клінічної відповіді та переносимості добову дозу можна збільшити до 3000 мг/добу (1500 мг 2 рази на добу). Дозу можна збільшувати чи зменшувати на 1000 мг/добу (500 мг 2 рази на добу) кожні 2–4 тижні.

Немовлята віком 6–23 місяці, діти (2–11 років) та підлітки (12–17 років) з масою тіла менше 50 кг

Початкова терапевтична доза становить 10 мг/кг 2 рази на добу.

Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу можна збільшувати до 30 мг/кг 2 рази на добу. Дозу не можна збільшувати або зменшувати більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу.

Дітям з масою тіла 50 кг та більше застосовувати ті самі дози, що і дорослим.

Рекомендовані дози для дітей з масою тіла > 10 кг та віком понад 6 місяців:

Маса тіла Початкова доза — 10 мг/кг 2 рази на добу Максимальна доза — 30 мг/кг 2 рази на добу
10 кг(1) 100 мг (1 мл) 2 рази на добу 300 мг (3 мл) 2 рази на добу
15 кг(1) 150 мг (1,5 мл) 2 рази на добу 450 мг (4,5 мл) 2 рази на добу
20 кг(1) 200 мг (2 мл) 2 рази на добу 600 мг (6 мл) 2 рази на добу
25 кг 250 мг 2 рази на добу 750 мг 2 рази на добу
Від 50 кг(2) 500 мг 2 рази на добу 1500 мг 2 рази на добу

(1)Дітям з масою тіла 25 кг або менше лікування слід розпочати леветирацетамом,100 мг/мл,розчин оральний.

(2)Дітям з масою тіла 50 кг та більше застосовувати ті самі дози, що і дорослим.

Немовлята віком до 6 місяців та з масою тіла від 7 кг

Початкова терапевтична доза становить 7 мг/кг 2 рази на добу.

Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу можна збільшувати до 21 мг/кг 2 рази на добу. Дозу не можна збільшувати або зменшувати більше ніж на 7 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу.

Дози, рекомендовані для немовлят віком до 6 місяців:

Маса тіла Початкова доза — 7 мг/кг 2 рази на добу Максимальна доза — 21 мг/кг 2 рази на добу
7 кг 49 мг (0,5 мл) 2 рази на добу 147 мг (1,5 мл) 2 рази на добу

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Корекція дози у літніх пацієнтів необхідна тільки у випадку наявних порушень функції нирок (див. розділ «Пацієнти з порушеннями функції нирок»).

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Добову дозу леветирацетаму необхідно підбирати індивідуально.

Дорослим пацієнтам дозу препарату слід коригувати, як показано у таблицях нижче. Для коригування дози за таблицею необхідно визначити кліренс креатиніну (КК) пацієнта у мілілітрах на хвилину.

У дорослих та підлітків з масою тіла 50 кг та більше КК в мл/хв можна розрахувати за рівнем креатиніну у сироватці крові (мг/дл) за такою формулою:

[140 ─ вік (у роках)] × маса тіла (кг)

КК (мл/хв) = ————————————————————— × 0,85 (для жінок).

72 × КК сироватки крові (мг/дл)

Потім КК відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:

КК (мл/хв)

КК (мл/хв/1,73м2) = ————————— ×1,73.

ППТ пацієнта (м2)

Рекомендації щодо корекції дози для дорослих пацієнтів та підлітків з масою тіла 50 кг та більше із порушеннями функції нирок.

Ступінь тяжкості ниркової недостатності Кліренс креатиніну, (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування
Нормальна функція нирок 80 від 500 до 1500 мг 2 рази на добу
Легкий ступінь 50–79 від 500 до 1000 мг 2 рази на добу
Середній ступінь 30–49 від 250 до 750 мг 2 рази на добу
Тяжкий ступінь   від 250 до 500 мг 2 рази на добу
Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі(1))   від 500 до 1000 мг 1 раз на добу(2)

(1)У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму 750 мг.

(2)Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 250–500 мг.

Для дітей з нирковою недостатністю дозу леветирацетаму необхідно коригувати відповідно до ниркової функції, оскільки кліренс леветирацетаму пов’язаний із нирковою функцією. Ця рекомендація ґрунтується на дослідженні за участю дорослих пацієнтів із порушеннями ниркової функції.

Для підлітків, дітей та немовлят КК у мл/хв/1,73 м2 можна розрахувати, виходячи з концентрації креатиніну у сироватці (мг/дл), застосовуючи таку формулу (формула Шварца):

Зріст (см) × ks

КК (мл/хв/1,73 м2) = ——————————— .

КК сироватки крові (мг/дл)

У доношених немовлят віком до 1 року ks = 0,45; у дітей віком до 13 років та підлітків-дівчаток ks = 0,55; у підлітків-хлопців ks = 0,7.

Рекомендації щодо корекції дози для немовлят, дітей та підлітків з масою тіла менше 50 кг із порушеннями функції нирок.

Ступінь тяжкості ниркової недостатності Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) Доза та частота застосування(1)
Немовлята віком від 1 до < 6 місяців Немовлята віком від 6 до 23 місяців, діти та підлітки з масою тіла менше 50 кг
Нормальна функція нирок 80 7–21 мг/кг (0,07–0,21 мл/кг) 2 рази на добу 10–30 мг/кг (0,1–0,3 мл/кг) 2 рази на добу
Легкий ступінь 50–79 7–14 мг/кг (0,07–0,14 мл/кг) 2 рази на добу 10–20 мг/кг (0,1–0,2 мл/кг) 2 рази на добу
Середній ступінь 30–49 3,5–10,5 мг/кг (0,035–0,105 мл/кг) 2 рази на добу 5–15 мг/кг (0,05–0,15 мл/кг) 2 рази на добу
Тяжкий ступінь < 30 3,5–7 мг/кг (0,035- 0,07 мл/кг) 2 рази на добу 5–10 мг/кг (0,05–0,1 мл/кг) 2 рази на добу
Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі) 7–14 мг/кг (0,07- 0,14 мл/кг) 1 раз на добу (2) (4) 10–20 мг/кг (0,1–0,2 мл/кг) 1 раз на добу (3) (5)

(1) Для дозування до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, слід застосовувати леветирацетам, розчин оральний.

(2)У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму 10,5 мг/кг (0,105 мл/кг).

(3)У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму 15 мг/кг (0,15 мл/кг).

(4) Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 3,5–7 мг/кг (0,035–0,07 мл/кг).

(5) Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 5–10 мг/кг (0,05–0,1 мл/кг).

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Корекція дози не потрібна для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому пацієнтам із кліренсом креатиніну 2 добову підтримуючу дозу рекомендовано зменшити на 50%.

Діти

Лікар повинен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозування і форму випуску залежно від віку, маси тіла і дози.

Немовлятам та дітям віком до 6 років бажано застосовувати леветирацетам у формі розчину орального. Крім того, наявні дозування таблеток не підходять для початкового лікування дітей з масою тіла до 25 кг, для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, або для застосування доз до 250 мг. У цих випадках слід застосовувати леветирацетам у формі розчину орального.

Метод застосування розчину орального

Дозування здійснювати за допомогою мірного шприца, що додається в упаковці.

Шприци номінальної ємкості:

  • 10 мл (відповідає 1000 мг леветирацетаму) з поділкою 0,25 мл (відповідає 25 мг) для дітей віком від 4 років, підлітків і дорослих;
  • 3 мл (відповідає 300 мг) з поділкою 0,1 мл (відповідає 10 мг) для немовлят і дітей молодшого віку від 6 місяців до < 4 років;
  • 1 мл (відповідає 100 мг) з поділкою 0,05 мл (відповідає 5 мг) для немовлят віком від 1 до < 6 місяців.

Відміряну дозу розводити у склянці води (200 мл) або в пляшці для годування.

Спосіб застосування розчину орального

Дозування здійснюють за допомогою мірного шприца , що додається в упаковці.

Шприц номінальної ємкості 10 мл (відповідає 1000 мг леветирацетаму) з поділкою 0,25 мл (відповідає 25 мг). Відміряну дозу розводять у стакані води (200 мл) або в пляшечці для годування.

Інструкція з дозування розчину за допомогою мірного шприца:

  • Відкрити флакон, натиснувши на ковпачок і повернувши його проти годинникової стрілки.
  • Вставити перехідник для шприца у шийку флакона. Переконатися в тому, що він надійно закріплений, після чого вставити шприц у перехідник.
  • Перевернути флакон дном догори.
  • Набрати у шприц невелику кількість розчину, потягнувши поршень вниз, потім натиснути на поршень, щоб видалити бульбашки повітря.
  • Наповнити шприц розчином, потягнувши поршень до поділки, що відповідає необхідній кількості розчину, призначений лікарем.
  • Перевернути флакон дном донизу. Вийняти шприц з перехідника.
  • Ввести вміст шприца у склянку з водою або пляшку для годування, натиснувши на поршень до упору.
  • Випити повністю вміст склянки.
  • Промити шприц водою. 
  • Закрити флакон пластиковим ковпачком.

Діти.

У цій лікарській формі препарат призначений для застосування дітям з масою тіла від 7 кг. Лікар проводить підбір оптимальної лікарської форми, сили дії залежно від віку, маси тіла та дози. Вікові обмеження, зумовлені формою захворювання, надані у розділі «Показання».

Необхідно мати на увазі, що не можна застосовувати препарат у формі таблеток для початкового лікування дітей з масою тіла нижче 25 кг у випадках призначення високих доз; у пацієнтів, які не можуть ковтати таблетки; для застосування у дозах, нижче 250 мг; у таких випадках необхідно застосовувати у формі розчину для перорального застосування. Безпека та ефективність застосування препарату як монотерапія для дітей віком до 16 років не вивчалися.

Передозування.

Симптоми. Сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, сплутаність свідомості, кома.

Лікування. У випадку гострого передозування необхідно промити шлунок або викликати блювання. Спеціального антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (виводиться до 60% леветирацетаму та 74% первинного метаболіту).

Побічні реакції.

Загальна інформація з безпеки.

До найчастіших побічних реакцій при застосуванні леветирацетаму належать назофарингіт, сонливість, головний біль, втома та запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму зазвичай схожий за віковими групами (дорослі та діти) щодо встановлених показань епілепсії.

Діти.

Відомо, що найчастішими побічними реакціями, пов’язаними з леветирацетамом, у групі дітей віком до 4 років були дратівливість, судоми, сонливість, психомоторна гіперактивність, порушення сну та агресія.

Повідомлялось, що у дітей віком від 4 до 16 років з первинними парціальними судомними нападами препарат не відрізняється від плацебо щодо зміни рівня уваги й пам’яті на тлі загальної оцінки популяції.

Результати з оцінки поведінкових та емоційних функцій показали деяке посилення у пацієнтів, які застосовували леветирацетам, агресивної поведінки, що визначалось стандартизовано, з використанням відвалідованих засобів (CBCL — Achenbach Контрольний список дитячої поведінки). Однак у пацієнтів, які приймали леветирацетам у довгострокових дослідженнях, не відзначали погіршення в їх поведінкових і емоційних функціях, зокрема показники агресивної поведінки були не гірші, ніж базові.

Побічні реакції , про які повідомлялось при застосуванні леветирацетаму, зазначені нижче за класифікацією органів та систем із зазначенням їх частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 — < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 — < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000).

Інфекції та інвазії: дуже часто — назофарингіт; рідко — інфекції.

З боку системи крові: нечасто тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко — нейтропенія, панцитопенія (у деяких випадках — із пригніченням кісткового мозку), агранулоцитоз.

З боку імунної системи: рідко — реакція на лікарський засіб з еозинофілією та синдромом гіперчутливості до лікарського засобу (DRESS-синдром), гіперчутливість (включаючи ангіоневротичний набряк і анафілаксію).

З боку метаболізму: часто — анорексія (ризик анорексії зростає при супутньому застосуванні з топіраматом; нечасто — збільшення маси тіла, зменшення маси тіла; рідко — гіпонатріємія.

З боку психіки: часто — депресія, ворожість, агресія, тривожність, безсоння, дратівливість, нервозність; нечасто — спроби суїциду та суїцидальні думки, психотичні розлади, aномальна поведінка, галюцинації, гнів, сплутаність свідомості, панічні атаки, емоційна лабільність/зміни настрою, збудження; рідко — суїцид, розлади особистості, аномальні думки.

З боку нервової системи: дуже часто — сонливість, головний біль; часто — судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто — амнезія, порушення пам’яті, атаксія, порушення координації, парестезія, розлади уваги; рідко — гіперкінезія, хореоатетоз, дискінезія.

З боку органів зору: нечасто — диплопія, розмитість зору.

З боку органів слуху та рівноваги: часто — вертиго.

З боку дихальної системи: часто — кашель.

З боку травної системи: часто — біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання; рідко — панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: нечастовідхилення від норми результатів печінкових проб; рідко — гепатит, печінкова недостатність.

З боку нирок і сечовидільної системи: рідко — гостре ураження нирок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — висипання; нечасто — екзема, свербіж, алопеція (в деяких випадках алопеції відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення застосування леветирацетаму); рідко — токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема.

З боку скелетної мускулатури та сполучної тканини: нечасто – міалгія, м’язова слабкість; рідко — рабдоміоліз і підвищення рівня креатинфосфокінази в крові*.

Загальні розлади: астенія, втома.

Травми, отруєння та процедурні ускладнення: травми.

* Поширеність значущо вища у японців порівняно з пацієнтами не японського походження.

Рідко спостерігалися випадки енцефалопатії, яка виникала після застосування леветирацетаму. Ці небажані ефекти, як правило, виникали на початку лікування (від декількох днів до кількох місяців) і були оборотними після припинення лікування.

Опис окремих побічних реакцій.

Ризик анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму з топіраматом.

При проявах алопеції у деяких випадках відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення застосування леветирацетаму.

При проявах панцитопенії у деяких випадках спостерігалося пригнічення кісткового мозку.

Можливі прояви алергічних реакцій на леветирацетам або допоміжні речовини, що містяться у препараті.

Діти.

Відомо, що у процесі післяреєстраційного дослідження безпеки лікування препаратом отримували немовлята віком до 12 місяців. Нових даних з безпеки щодо застосування леветирацетаму немовлятам з епілепсією віком до 12 місяців отримано не було.

Профіль побічних реакцій леветирацетаму загалом схожий у різних вікових групах та при всіх затверджених показаннях епілепсії. Результати щодо безпеки застосування препарату дітям, отримані у процесі плацебо-контрольованих клінічних досліджень, відповідали профілю безпеки леветирацетаму у дорослих, окрім побічних реакцій з боку поведінки та психіки, які у дітей були більш частими, ніж у дорослих. Повідомлялося, що у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з безпеки для дітей, яке проводилося з метою довести не нижчу ефективність препарату порівняно з активним контролем, оцінювали вплив леветирацетаму на когнітивні та нейропсихологічні показники у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. Леветирацетам не відрізнявся (не був менш ефективним) від плацебо щодо зміни від вихідного рівня уваги і пам’яті. Результати, пов’язані з поведінковими та емоційними функціями, вказували на посилення у пацієнтів, яких лікували леветирацетамом, агресивної поведінки, що визначалася стандартизовано і систематично, з використанням валідизованих засобів. Однак у пацієнтів, які отримували леветирацетам у процесі довгострокового відкритого дослідження подальшого спостереження, у середньому не спостерігалося погіршення поведінкових та емоційних функцій; зокрема показники агресивної поведінки не були гіршими за вихідний рівень.

Термін придатності.

3 роки.

Термін придатності після першого відкриття флакона — 7 місяців.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 300 мл у флаконі №1, у комплекті з мірним пластиковим шприцом в картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

1. Блуфарма — Індустріа Фармасьютіка, С.А.

2. ТОВ «Фарма Старт».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

1. С. Мартінью ду Бішпу, Коімбра, 3045–016, Португалія.

2. Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.

Заявник.

ТОВ «Фарма Старт».

Місцезнаходження заявника.

Україна, 03124, м. Київ, бульв. І. Лепсе, 8.

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «Фарма Старт» за адресою: бул. Івана Лепсе, 8, м. Київ, 03124, тел/факс:+38 044 281 2333.

Дата додавання: 03.06.2019 р. Версія для друку

Developed by Maxim Levchenko