0
UA | RU

АСКОРІЛ (ASCORIL)

Glenmark

Склад і форма випуску

таблетки № 20
таблетки № 50
РечовинаКількість
Сальбутамол2 мг
Бромгексину гідрохлорид8 мг
Гвайфенезин100 мг
№ UA/11237/01/01 від 22.12.2020
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби

Актуальна інформація

Кашель — це рефлекторна реакція (захисний рефлекс) на подразнення рецепторів дихальних шляхів, розташованих уздовж усього дихального шляху; відбувається очищення дихального шляху від надлишкового секрету або стороннього тіла. Кашель у першу чергу пов’язаний з інфекцією верхніх дихальних шляхів, хоча існують й інші стани, які можуть його викликати. Вірусні та бактеріальні інфекції, застуда, астма і дим є найбільш поширеними причинами кашлю. Кашель вважається хронічним, коли він триває більше 3 тиж. Кашель завжди обтяжливий і погіршує якість життя.

Його можна в першу чергу диференціювати на два основних типи: сухий, або хворобливий кашель (без мокротиння), і вологий, грудний або продуктивний кашель (з мокротинням/слизом). Сухий кашель можна поділити на три типи; один — коли в горлі виникає тільки свербіж, викликаний вірусною інфекцією горла і носа, другий — коли є інфекція в гортані й гавкаючий кашель або круп, а третій тип сухого кашлю називається кашлюковим, при якому хворий постійно кашляє зі звуком кашлюка. Такий тип сухого кашлю викликається мікробною інфекцією, у той час як вологий кашель зазвичай зумовлений початковою вірусною інфекцією, за якою слідують руйнування слизової оболонки й подальше запалення. Мікробне зростання також може викликати утворення гною, що призводить до сильного виділення слизу і вологого кашлю. При сильному пошкодженні слизової оболонки слиз стає густим і липким.

Сухий кашель зазвичай лікується протикашльовими засобами, а вологий кашель — відхаркувальними препаратами. Протикашльові засоби допомагають симптоматично придушити кашльовий рефлекс, а відхаркувальні засоби використовуються для пом’якшення й усунення кашлю. Метою застосування відхаркувальних засобів є розрідження слизу для полегшення його виведення. На жаль, усі відхаркувальні, такі як іпекакуани та гвайфенезин, як відомо, викликають численні побічні ефекти, зокрема нудоту і блювання, і їх ефективність вельми дискусійна. Усі інші доступні в даний час методи лікування мокрого кашлю є симптоматичними, оскільки більш складні препарати рекомендуються тільки для серйозних випадків, а антибіотики, антипіретики, протизапальні й протинабрякові лікарські засоби або недоречні, або діють тільки симптоматично, або викликають множинні побічні ефекти.

Ідеальне лікування мокрого кашлю має не тільки розріджувати й виводити слиз, але і видаляти забруднення зі слизової оболонки, діяти як антисептик, бути нетоксичним і сприятливим для клітин, дозволяючи клітинам слизової оболонки відновлюватися, усувати пошкодження і відновлювати роботу, а також їх нормальні захисні функції (Cucuat N., Adly S.A. et al., 2017).

Важливим кроком у реалізації під час захворювання таких завдань, як створення сприятливих умов для зменшення вираженості запального процесу в цілому, зниження ефективності кашлю, поліпшення сприйняття навколишнього світу і якості життя, є вибір препарату. Перевага віддається лікарським засобам, що дозволяють впливати на ключові механізми розвитку патологічного процесу, який досить швидко розвивається в дихальних шляхах, що супроводжується кашлем.

Актуальним в лікуванні кашлю є застосування Аскорілу як для дорослих, так і дітей. Розглянемо властивості кожної з його складових.

Почнемо із сальбутамолу. Отже. Білий або майже білий порошок. Добре розчинний у воді; слабкорозчинний у спирті, хлороформі й ефірі. Його слід зберігати подалі від сонячних променів. Діагностичні критерії та звичайне введення в організм значно варіюють у залежності від країни. Широко призначається в США, але не у Великобританії, і спроби встановити його (сальбутамолу) переваги призвели до суперечливих результатів. Виходячи з даних метааналізу, було отримано помірну перевагу (але без відмінностей у частоті госпіталізації). Прийнятний для бронходилататорної терапії в цілому, але метааналіз терапії не показав її ефективності. Деякі порівняльні дослідження свідчать, що епінефрин у формі спрея більш ефективний, ніж сальбутамол. Однак одне дослідження у госпіталізованих дітей показало, що ніхто не отримав користі від розпорошеного сальбутамолу з точки зору поліпшення оксигенації або тривалості перебування в стаціонарі. Або не виявлено відмінностей в ефективності між розпорошеним епінефрином, сальбутамолом і хлоридом натрію 0,9%. Встановлено, що застосування перорального сальбутамолу у дітей з гострим вірусним бронхітом не більш ефективне, ніж плацебо, і тому він не рекомендується. Проте в одному із систематичних оглядів досліджень агоністів β2-адренорецепторів короткої дії, у більшості з яких застосовували сальбутамол, не виявлено явної клінічної переваги або шкоди від регулярного застосування в порівнянні з прийомом їх у міру необхідності.

Бромгексину гідрохлорид. Бромгексин, серцевий депресор бензиламінів вазин, хіназоліновий алкалоїд, отриманий з рослини Adhatoda vasica (трава, відома для лікування ГРВІ та деяких запальних захворювань, пов’язаних з продуктивним кашлем). Він був розроблений у науково-дослідній лабораторії Boehringer Ingelheim у кінці 1950-х років в якості активного інгредієнта для фармацевтичного використання. Хімічно відомий як N-циклогексил-N-метил-(2-аміно-3,5-дибромбензил) амонію хлористий (Ayushi Bhagat and Rachana, 2018). Він проявляє поліморфізм. Малорозчинний у воді; слабкорозчинний у спирті, дихлорметані. Берегти від впливу світла. Бромгексин зазвичай вводять перорально в дозі 8–16 мг гідрохлориду 3 рази на добу. Його також вводили шляхом глибокої внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції або вдихали у формі аерозольного розчину. Бромгексин також використовувався перорально і місцево при лікуванні синдромів сухого ока, пов’язаних з аномальною продукцією слизу. У дослідних оглядах описується важливість застосування бромгексину в терапії з урахуванням механізму його дії. Його використовують при деяких захворюваннях, таких як астма і хронічний бронхіт. Бромгексин в основному застосовують в якості муколітичного (секретолітичного відхаркувального) для лікування дихальних розладів, корелюють з підвищеним або в’язким слизом.

Ця сполука добре сприймається організмом, бо має низький рівень токсичності. Як правило, добре переноситься і може бути призначена для дітей різного віку. Механізм дії ґрунтується на деградації мокротиння, тим самим йде полегшення процесу кашлю. Це допомагає в збільшенні виробництва серозного слизу в дихальних шляхах і зменшенні в’язкості мокротиння. Виникає секретомоторний ефект, який допомагає війкам витягувати мокротиння з легень. З цієї причини він часто розглядається як важливий компонент сиропів від кашлю.

Шлунково-кишкові побічні ефекти можуть виникати іноді з бромгексином, і повідомлялося про короткочасне підвищення сироваткових значень амінотрансферази. Інші зареєстровані побічні ефекти включають головний біль, запаморочення, підвищене потовиділення і шкірні висипи. Вдихання бромгексину іноді викликало кашель або бронхоспазм у чутливих суб’єктів.

Гвайфенезин — муколітичний засіб. Стимулює мукоциліарну активність, полегшує виведення слизу, сприяючи таким чином переходу непродуктивного кашлю в продуктивний.

Препарат Аскоріл. Ефективність добре вивчена в ході клінічних досліджень (вченими Росії та Європи) у дорослих і дітей. Це препарат з високим профілем безпеки. Відзначається його висока ефективність відносно гострого кашлю (до 96%). Застосування даного лікарського засобу (Аскорілу) дозволяє скоротити тривалість лікування основного захворювання й одночасно зменшити кількість препаратів, які можуть застосовуватися в поєднанні, а також знижувати ризик розвитку побічних ефектів (сукупних). Виходячи з вищевикладеного, підвищується прихильність хворого до даної терапії.

У цілому 768 пацієнтів були відібрані 81 лікарем і педіатром по всій країні в національній дослідницькій групі «Аскоріл + Відхаркувальний засіб». Результати цього першого великомасштабного дослідження комплексних препаратів від кашлю показують, що «Аскоріл + Відхаркувальний засіб» ефективно контролює кашель, задишку і знижує об’єм (V) мокротиння. Серйозних побічних явищ не відмічено. Аскоріл був добре сприйнятий пацієнтами. Лікарі оцінювали його ефективність показником «дуже високо». Дослідницька група дійшла висновку, що така комбінація, як «Аскоріл + Відхаркувальний засіб» є високоефективною. Призначається при терапії кашлю, пов’язаного з інфекцією нижніх дихальних шляхів (Ainapure S.S. et al., 2001).

Ще одне з ряду доступних досліджень було проведене для отримання результатів у пацієнтів під час лікування кашлю, який пов’язаний з порушеннями дихання. 50 пацієнтів з різними респіраторними розладами, такими як бронхіт й інфекції верхніх або нижніх дихальних шляхів, були випадковим чином розділені на 2 рівні групи й отримували подвійне сліпе лікування (дослідження) за допомогою одного з двох комплексних препаратів від кашлю, Аскорілу й інших комплексних препаратів від кашлю. Термін проведення дослідження — 15 днів. Лікарям було запропоновано оцінити прийнятність терапії, кількість мокротиння, що виділяється, задишку і бажання хворих до співпраці (приймати даний препарат). Аскоріл, у порівнянні з препаратом, який приймали учасники іншої групи, діяв негайно, швидше і краще в тій групі, якій він був призначений.

За параметром ефективності йому було присвоєно «дуже висока ефективність або висока ефективність» 96% лікарів. І тільки 34% лікарів не оцінили Аскоріл, а оцінили інші препарати від кашлю за такими параметрами, як «висока» або «дуже висока ефективність». Якщо ж розглянути параметри сприйняття препарату, тобто бажання приймати саме його, то 96% пацієнтів оцінили цей показник як «високий» або «хороший», на відміну від 24% пацієнтів, які не оцінили Аскоріл, а віддали перевагу іншому комплексному препарату від кашлю й оцінили його як «висока» або «хороша». Результати даного дослідження показують, що препарат від кашлю під назвою «Аскоріл» має кращу ефективність, а також кращим є його сприйняття для потенційного хворого. Отже, препарат Аскоріл перевершує інші комплексні препарати (у складі 2 і більше компонентів) для терапії кашлю, який пов’язаний з розладами дихальної системи (Jayaram S. et al., 2000).

Пацієнтам з гострим бронхітом, загостренням хронічного бронхіту й астматичним бронхітом, з кашлем з в’язкими виділеннями з бронхів потрібні препарати з відхаркувальними властивостями як доповнення до бронходилататорної терапії. У цьому однотижневому рандомізованому подвійному багатоцентровому сліпому дослідженні порівнювали переносимість та ефективність трьох відхаркувальних препаратів. Дослідження проводилося за участю 426 пацієнтів, у яких був продуктивний кашель різної етіології, після схвалення інституційними наглядовими комісіями. Відібрані пацієнти отримували 7-денне лікування комбінацією фіксованих доз сальбутамолу 2 мг + бромгексину HCI 8 мг + гвайфенезину 100 мг (група А) або сальбутамолу 2 мг + гвайфенезину 100 мг відхаркувального (група B) або сальбутамолу 2 мг + бромгексину 8 мг (група С ) 3 рази на добу після отримання їх інформованої згоди. У групі А було більше пацієнтів і застосування препарату почали раніше, ніж у двох інших групах. Більше пацієнтів у групі A повідомили про чудову ефективність (44,4%) у порівнянні з тільки 14,6% в групі B і 13% в групі C. Відхаркувальний засіб від кашлю, що містить комбінацію сальбутамол + бромгексин + гвайфенезин, може бути кращим муколітиком при полегшенні продуктивного кашлю як з точки зору ефективності, так і переносимості, ніж кожен компонент — сальбутамол/бромгексин/гвайфенезин — окремо (Prabhu S.-S. et al., 2010).

Отже, виходячи з вищевикладеного, ефективність інгредієнтів у складі Аскорілу відрізняється високим рівнем доказовості. Клінічні дослідження (сукупність даних щодо них) свідчать про доцільність його призначення пацієнтам, якщо причина кашлю була встановлена і відсутні протипоказання.

Інструкція МОЗ

Склад

діючі речовини: 1 таблетка містить сальбутамолу сульфату еквівалентно сальбутамолу 2 мг, бромгексину гідрохлориду 8 мг, гвайфенезину 100 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, округлі, плоскі зі скошеними краями таблетки, з лінією розлому з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані засоби, що застосовуються при кашлі та застудних захворюваннях. Відхаркувальні засоби. Комбінації.

Код АТХ R05C A10.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Сальбутамол — прямий симпатоміметик, селективний агоніст β2-адренорецепторів. Основна дія b-адреноміметиків полягає у здатності стимулювати аденілатциклазу — фермент, який каталізує утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ). Збільшення кількості цАМФ спричиняє розслаблення гладких м’язів бронхів і пригнічує виділення медіаторів негайної гіперчутливості з клітин, особливо опасистих. Сальбутамол розслаблює гладкі м’язи бронхів, матки, судинного ложа скелетних м’язів. Сальбутамол чинить сильнішу і тривалішу дію на β2-адренорецептори, ніж ізопротеренол. Сальбутамол може також покращувати механізми мукоциліарного транспортування.

Бромгексин чинить відхаркувальну і муколітичну дію. Бромгексин — похідна речовина бензиламіну і вазицину. Збільшує об’єм мокротиння, знижує його в’язкість та сприяє його евакуації з бронхів; стимулює гідролітичну деполімеризацію мукопротеїнових волокон і стимулює активність миготливого епітелію. Відомо, що бромгексин здійснює вивільнення лізосомальних ферментів бронхіальними залозами.

Відомо також про інші фармакологічні ефекти бромгексину: підвищення секреції екзокринних залоз (наприклад, сльозовиділення) і збільшення продукції легеневого сурфактанта. Одночасне застосування бромгексину з окситетрацикліном, еритроміцином, ампіциліном, амоксициліном призводить до підвищення їх концентрації в мокротинні.

Вважається, що збільшенню секреції екзокринних залоз під час застосування бромгексину може сприяти метаболіт бромгексину, амброксол (NA-872).

Гвайфенезин. Дія гвайфенезину полягає у стимуляції рецепторів слизової оболонки шлунка і рефлекторному стимулюванні секреції залоз дихальних шляхів. У результаті цього збільшується об’єм і знижується в’язкість бронхіального секрету.

Фармакокінетика.

Сальбутамол.

Сальбутамол добре абсорбується з травного тракту, його біодоступність становить від 50% до 85%. Після перорального застосування максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові настає через 1–4 години (Tmax). Їжа не впливає на біодоступність сальбутамолу. Зв’язується з білками у кількості 10%. Об’єм розподілу (Vd) становить 156 ± 38 л. Сальбутамол метаболізується у печінці до неактивного сульфатного кон’югата. Виводиться сальбутамол переважно нирками. Від 64% до 98% виводиться із сечею та 1,2–7% — із калом. Період напіввиведення сальбутамолу становить 3–6,5 години.

Бромгексин.

Бромгексин добре всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація бромгексину в сироватці крові настає приблизно через 1 годину після прийому препарату. Метаболізується в печінці до активного метаболіту — амброксолу. Бромгексин виводиться в основному з сечею у вигляді метаболітів, лише незначна його частина виводиться у незміненому стані. Період напіввиведення бромгексину — 6,5 години.

Гвайфенезин.

Гвайфенезин добре абсорбується з травного тракту. 60% гвайфенезину гідролізується в крові протягом 7 годин з утворенням b(2-метоксифенокси)-молочної кислоти. Гвайфенезин виводиться з сечею у формі метаболітів. Період напіввиведення гвайфенезину — 1 година.

Клінічні характеристики

Показання

Симптоматичне лікування продуктивного кашлю при різних захворюваннях органів дихання, що супроводжуються бронхоспазмом.

Протипоказання

Підвищена чутливість до сальбутамолу, інших симпатоміметиків, бромгексину, гвайфенезину або до будь-якого з інших компонентів лікарського засобу. Коронарна недостатність, аритмія, інші тяжкі серцево-судинні захворювання, гіпертиреоз, тяжкі порушення функції печінки, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкова хвороба в анамнезі. Порфірія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Не рекомендується одночасно застосовувати сальбутамол та інші пероральні симпатоміметики, оскільки така комбінація може призвести до серцево-судинних порушень.

Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази та непрямих симпатоміметиків часто спричиняє гіпертонічний криз. Сальбутамол з особливою обережністю призначають хворим, які лікуються інгібіторами моноаміноксидази або трициклічними антидепресантами, а також протягом принаймні 2 тижнів після закінчення такого лікування, оскільки при одночасному застосуванні небажана дія сальбутамолу на серцево-судинну систему може посилюватися. Описані поодинокі випадки, коли виникнення таких побічних ефектів, як тахікардія та гіпоманіакальний стан, пов’язували з цією взаємодією.

У здорових добровольців, які приймали дигоксин протягом 10 днів, спостерігалося збільшення його концентрації з 16% до 22% в сироватці крові після одноразового призначення сальбутамолу.

Клінічне значення цих спостережень для пацієнтів із обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, які отримують сальбутамол та дигоксин протягом тривалого часу, поки ще недостатньо вивчене. Проте є доцільним проведення моніторінгу рівня дигоксину в сироватці крові у пацієнтів, які одночасно лікуються дигоксином та сальбутамолом.

Гіпокаліємія, що розвивається внаслідок застосування препаратів, які містять сальбутамол, може підвищитися при одночасному застосуванні діуретиків. Унаслідок цього підвищується ризик розвитку аритмій при застосуванні на тлі такого лікування серцевих глікозидів.

Ефекти сальбутамолу можуть бути зменшені при одночасному використанні β-адреноблокаторів, особливо невибіркових (таких як пропранолол), а також можуть підсилитися при одночасному застосуванні ксантинів (наприклад теофіліну).

β-блокатори можуть не лише блокувати бронхорозширювальний ефект β-агоністів, а й спричиняти бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою. Тому пацієнтам з астмою протипоказане застосування β-блокаторів.

Але за певних обставин, наприклад, як профілактика після інфаркту міокарда, застосування β-блокаторів для пацієнтів з астмою може бути розглянуто. У таких випадках їх слід застосовувати з обережністю.

β-агоністи можуть підсилювати спричинені застосуванням діуретиків, що виводять калій (таких, як петльові та тіазидні), зміни ЕКГ і/чи гіпокаліємію.

Хоча клінічне значення цих ефектів невідоме, рекомендується проявляти обережність у разі сумісного застосування β-агоністів з діуретиками, що виводять калій.

Не слід одночасно застосовувати сальбутамол з препаратами для інгалаційного наркозу, адреналіном, трициклічними антидепресантами та кортикостероїдами.

Бромгексин не призначати одночасно з лікарськими засобами, що містять кодеїн. При одночасному застосуванні бромгексину та препаратів, що подразнюють травний тракт (наприклад нестероїдні протизапальні препарати), можливе взаємне посилення подразнювальної дії на слизову оболонку шлунка. Одночасний прийом з антибіотиками (амоксицилін, еритроміцин, цефуроксим, доксициклін), сульфаніламідними препаратами сприяє підвищенню їх концентрації у бронхіальному секреті. При прийомі одночасно з лікарськими засобами, що пригнічують кашльовий центр, можливе утруднення відходження розрідженого мокротиння (накопичення бронхіального секрету у дихальних шляхах). Можливий одночасний прийом з бронходилататорами. Бромгексин не сумісний з лужними розчинами.

Гвайфенезин підсилює дію лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему, а також етанолу. Також може зумовити хибнопозитивні результати діагностичних тестів, при яких визначають 5-гідроксиіндолоцетну та ванілмигдалеву кислоти у сечі.

Гвайфенезин підсилює дію седативних засобів та м’язових релаксантів.

Особливості застосування.

Сальбутамол, як і інші стимулятори β-адренорецепторів, необхідно призначати з обережністю пацієнтам із судомними розладами, цукровим діабетом, серцево-судинними порушеннями (артеріальною гіпертензією).

Сальбутамол може впливати на серцево-судинну систему, що проявляється прискоренням частоти пульсу, підвищенням артеріального тиску, змінами на ЕКГ, такими як: згладжування зубця Т, подовження інтервалу QT, депресія сегмента ST. Тому сальбутамол необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи, особливо при артеріальній гіпертензії.

У деяких пацієнтів, як і після застосування будь-яких інших агоністів β-адренорецепторів, можуть спостерігатися клінічно важливі зміни систолічного і діастолічного артеріального тиску.

Раптове та прогресуюче погіршення перебігу бронхіальної астми є життєво небезпечним станом, що потребує застосування кортикостероїдів або збільшення їх дози. Потреба збільшення дози сальбутамолу свідчить про погіршення контролю над астмою і вимагає перегляду терапії, у разі необхідності — призначення кортикостероїдів.

Сальбутамол може спричинити парадоксальний бронхоспазм з раптовим посиленням задишки, що може бути небезпечним для життя. У цьому випадку застосування препарату слід негайно припинити та звернутися до лікаря.

Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення ішемії міокарда, асоційованої із застосуванням сальбутамолу. Пацієнтам із хворобами серця (наприклад ішемічна хвороба серця), які лікуються сальбутамолом, у разі виникнення болю в грудях або інших симптомів, що свідчать про загострення хвороби серця, слід звернутися за медичною допомогою. Слід звернути увагу на оцінку таких симптомів, як ядуха та біль у грудях, що можуть бути наслідком як захворювання серця, так і захворювань дихальної системи.

Результатом лікування b2-агоністами може бути тяжка гіпокаліємія. Особливої обережності слід дотримуватися при тяжкій гострій формі астми, оскільки цей ефект може бути посилений поєднаним застосуванням похідних ксантину, стероїдів, діуретиків і гіпоксією. У таких випадках рекомендується регулярно контролювати рівень концентрації калію у сироватці крові.

Як і інші агоністи b-адренорецепторів, сальбутамол може призводити до оборотних метаболічних змін, наприклад до збільшення рівня цукру в крові. У результаті цього були окремі повідомлення про розвиток кетоацидозу у хворих на цукровий діабет. Одночасне застосування кортикостероїдів може загострити цей стан. Перед початком лікування та під час лікування таких хворих необхідно контролювати рівень глюкози в крові.

З обережністю потрібно застосовувати гвайфенезин у лікуванні кашлю з надмірним виділенням мокротиння, персистувального чи хронічного кашлю, що виникає внаслідок тютюнопаління, астми, хронічного бронхіту, емфіземи.

Бромгексин не застосовують пацієнтам із виразками шлунка чи дванадцятипалої кишки або із виразковою хворобою в анамнезі, оскільки бромгексин може впливати на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. При наявності шлункових кровотеч в анамнезі препарат слід застосовувати під контролем лікаря. При лікуванні препаратом необхідно вживати достатню кількість рідини, що збільшує відхаркувальну дію бромгексину.

Дуже рідко на тлі застосування бромгексину мають місце тяжкі шкірні реакції, наприклад мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. При появі змін на шкірі та слизових оболонках слід негайно звернутися до лікаря, а застосування препарату припинити.

При порушенні бронхіальної моторики, що супроводжується утворенням великої кількості бронхіального секрету (злоякісний синдром війок), препарат слід застосовувати з особливою обережністю через можливий застій секрету.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які хворіють на глаукому.

При порушенні функції нирок (включаючи тяжку ниркову недостатність) або захворюваннях печінки (при печінковій недостатності середнього та легкого ступеня тяжкості) слід застосовувати з особливою обережністю (зменшуючи дозу або збільшуючи інтервал часу між застосуванням).

Рекомендується періодичний контроль функції печінки, особливо при тривалому застосуванні.

Не призначати препарат перед застосуванням наркозу.

Препарат не можна застосовувати хворим з гіпертрофічною кардіоміопатією.

Метилпарагідроксибензоат (Е 218) та пропілпарагідроксибензоат (Е 216), що входять до складу лікарського засобу, можуть спричиняти алергічні реакції (можливо, уповільнені).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовувати.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід утримуватись від керування автотранспортом і роботи з іншими механізмами під час лікування препаратом.

Спосіб застосування та дози

Дорослим та дітям віком від 12 років застосовувати всередину по 1 таблетці 3 рази на добу.

Діти віком від 6 до 12 років: по ½ — 1 таблетці 3 рази на добу.

Тривалість лікування визначається індивідуально.

Діти.

Не призначати лікарський засіб дітям віком до 6 років.

Передозування

Симптоми: збудження, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, часте дихання, порушення свідомості, атаксія, диплопія, легкий метаболічний ацидоз, аритмії, біль у грудях, гіпотензія аж до шоку, прискорене серцебиття, тахікардія і сильний тремор, особливо в руках. Можливі скарги з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту і блювання; судоми, екстрасистолія, сонливість, головний біль, гіпокаліємія, болі у животі, загострення виразкової хвороби шлунка.

Найпоширенішими ознаками та симптомами передозування сальбутамолу є транзиторні зміни, фармакологічно індуковані β-агоністами, наприклад тахікардія, тремор, гіперактивність та метаболічні порушення, включаючи гіпокаліємію (див. розділ «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

У результаті передозування сальбутамолу може виникнути гіпокаліємія, тому необхідно перевіряти рівень калію у сироватці крові. При застосуванні високих терапевтичних доз або передозуванні короткодіючих β2-агоністів повідомляли про випадки лактоацидозу, тому слід перевіряти рівень лактату в сироватці крові та, відповідно, контролювати метаболічний ацидоз, особливо у разі стійкого або наростаючого прискореного дихання, незважаючи на покращання симптомів бронхоспазму, таких як стридорозне дихання.

Незначне або помірне передозування гвайфенезину може спричинити запаморочення, шлунково-кишкові розлади, нудоту, блювання або зниження м’язового тонусу. Дуже високі дози гвайфенезину можуть викликати такі симптоми, як збудження, сплутаність свідомості та пригнічення дихання. Є рідкісні повідомлення про камені у сечовому міхурі або нирках пацієнтів, які упродовж тривалого часу приймали великі кількості гвайфенезину.

Лікування.

Терапія симптоматична, спостереження за допомогою електрокардіографії показано для контролю функції серця.

Побічні реакції

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, що включають в себе висип, свербіж, анафілактичні реакції, в тому числі синдром медикаментозної гіперчутливості з еозинофілією і системними симптомами, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, кропив’янку, орофарингеальний набряк, набряк обличчя; в окремих випадках — мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку травного тракту: диспепсичні явища, нудота, блювання, діарея, біль у животі, загострення виразкової хвороби шлунка/виразок кишечнику, гастралгія, неприємний присмак у роті.

З боку нервової системи: тремор, міалгія, головний біль, гіперактивність, дисгевзія, запаморочення, неспокій, безсоння, парестезія ротоглотки.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія; периферична вазодилатація; порушення серцевого ритму, включаючи фібриляцію шлуночків, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію; гіпотензія або гіпертензія; відчуття серцебиття; ішемія міокарда; колапс.

З боку дихальної системи: розлади дихання, посилення кашлю.

Сальбутамол може спровокувати парадоксальний бронхоспазм, що є життєво небезпечним станом. У разі його виникнення необхідно негайно припинити застосування препарату і призначити альтернативне лікування.

З боку обміну речовин, метаболізму: гіпокаліємія. Потенційно застосування b2-агоністів може зумовити виражену гіпокаліємію, підвищення вмісту лактату в сироватці крові/ лактатацидоз.

Інші: міоспазм, судоми м’язів, відчуття тиску у м’язах, гіпертермія, озноб, мідріаз, атонія сечового міхура, підвищена пітливість, гіперглікемія, тромбоцитопенія.

У деяких пацієнтів може розвинутися транзиторне підвищення рівня амінотрансфераз у крові, спричинене бромгексином.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 1 або по 2, або по 5 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Гленмарк Фармасьютикалз Лтд./Glenmark Pharmaceuticals Ltd.

Місцезнаходження виробника та його адреси місця провадження діяльності

1. Дільниця № Е-37/39, Ем.Ай.Ді.Сі., Сатпур, Насік — 422 007, Індія/Plot No E-37/39, M.I.D.C., Industrial Estate, Satpur, Nasik — 422 007, India.

2. Село Кішанпура, Бадді-Налагарх Роуд, техсіл Бадді, р-н Солан, (Х.П.) 173 205, Індія/Village Kishanpura, Baddi-Nalagarh Road, Tehsil Baddi, Distt. Solan (H.P.) 173 205, India.

Дата додавання: 16.09.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують АСКОРІЛ

Аденовірусна інфекція МКХ B34.0
Астма неуточнена МКХ J45.9
Бактеріальна пневмонія неуточнена МКХ J15.9
Бронхіт і пневмоніт, викликані хімічними речовинами, газами, димами і парами МКХ J68.0
Бронхопневмонія МКХ J18.9
Гостра респіраторна вірусна інфекція МКХ J06.9
Гостра респіраторна інфекція нижніх дихальних шляхів МКХ J22
Гострий алергічний бронхіт МКХ J20.9
Гострий ларингіт МКХ J04.0
Гострий трахеїт МКХ J04.1
Катаральний риніт МКХ J00
Коронавирусная инфекция COVID-19 МКХ U07.1
Ларинготрахеїт МКХ J04.2
Ларингофарингіт МКХ J06.0
Обструктивний бронхіт МКХ J40
Пневмонія МКХ J18.0
Фаринголарінгіт МКХ J02.9
Хвороби бронхів МКХ J98.0
Хронічний бронхіт МКХ J42
Часткова пневмонія неуточнена МКХ J18.1

Рекомендовані аналоги АСКОРІЛ:

відхаркувальні засоби, за виключенням комбінованих препаратів, що містять протикашльові засоби
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko