Гепацеф Комбі (Gepacef Comby) (261820) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Гепацеф Комбі є комбінацією сульбактаму натрію та цефоперазону натрію.
Сульбактам натрію є похідним основного пеніцилінового ядра. Він є незворотним інгібітором β-лактамази та застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцилінату. Містить 92 мг натрію (4 мЕкв) на 1 г. Сульбактам — дуже легкорозчинний у воді кристалічний порошок майже білого кольору. Молекулярна маса становить 255,22.
Цефоперазон натрію — це напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектру дії, що застосовується тільки парентерально. Містить 34 мг натрію (1,5 мЕкв) на 1 г. Цефоперазон — це легкорозчинний у воді кристалічний порошок білого кольору. Молекулярна маса становить 667,65.
Механізм дії. Антибактеріальним компонентом препарату Гепацеф Комбі є цефоперазон — цефалоспорин ІІІ покоління, що діє проти чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не виявляє вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є незворотним інгібітором найважливіших β-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до β-лактамних антибіотиків.
Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніцилінів та цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами був підтверджений у ході досліджень цілісних мікроорганізмів з використанням резистентних штамів, під час яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм з пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язувальними білками, часто чутливі штами стають вразливішими до дії препарату Гепацеф Комбі, ніж до дії одного цефоперазону.
Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, виявлено синергізм дії (зниження мінімальних концентрацій комбінації, що пригнічують мікроорганізми приблизно в 4 рази порівняно з такими концентраціями для кожного компонента окремо) проти різних мікроорганізмів з найбільш вираженою дією проти таких мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, види Bacteroides, види Staphylococcus, Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.
Гепацеф Комбі виявляє активність in vitro щодо широкого спектру клінічно значущих мікроорганізмів.
Грампозитивні мікроорганізми:
– Staphylococcus aureus (штами, що продукують або не продукують пеніциліназу);
– Staphylococcus epidermidis;
– Streptococcus pneumoniae (попередня назва Diplococcus pneumoniaе);
– Streptococcus pyogenes (β-гемолітичні стрептококи групи А);
– Streptococcus agalactiae (β-гемолітичні стрептококи групи В);
– більшість інших штамів β-гемолітичних стрептококів;
– багато штамів Streptococcus faecalis (ентерокок).
Грамнегативні мікроорганізми:
– Escherichia coli;
– види Klebsiella;
– види Enterobacter;
– види Citrobacter;
– Haemophilus influenzae;
– Proteus mirabilis;
– Proteus vulgaris;
– Morganella morganii (попередня назва Proteus morganii);
– Providencia rettgeri (попередня назва Proteus rettgeri);
– види Providencia;
– види Serratia (включаючи S. marcescens);
– види Salmonella та Shigella;
– Pseudomonas aeruginosa та деякі інші види Pseudomonas;
– Acinetobacter calcoaceticus;
– Neisseria gonorrhoeae;
– Neisseria meningitidis;
– Bordetella pertussis;
– Yersinia enterocolitica.
Анаеробні мікроорганізми:
– грамнегативні бацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші види Bacteroides та види Fusobacterium);
– грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella);
– грампозитивні бацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus).
Встановлено такий діапазон чутливості до препарату Гепацеф Комбі.
Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) (мкг/мл, як концентрації цефоперазону):

Розміри диска зони чутливості (мм, тест Кірбі — Бауера):

Для визначення МІК можна застосовувати серійні розведення препарату Гепацеф Комбі за допомогою методу розведення в агарі або бульйоні. Рекомендовано застосування тесту чутливості диска, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Лабораторна відповідь «чутливий» означає, що терапія препаратом Гепацеф Комбі, імовірно, буде ефективно впливати на мікроорганізм — збудник інфекції, а відповідь «резистентний» означає, що такий ефективний вплив є малоймовірним. Відповідь «проміжний» означає, що мікроорганізм може бути чутливим до препарату Гепацеф Комбі при застосуванні останнього у вищих дозах або якщо інфекція розвинулася у тих тканинах чи рідинах організму, де досягаються високі концентрації антибіотика.
Рекомендовані ліміти контролю якості для дисків чутливості до сульбактаму/цефоперазону 30 мкг/75 мкг:

Фармакокінетика
_{Розподіл}. Середні значення C_max сульбактаму та цефоперазону після в/в введення протягом 5 хв разової дози 2 г (у співвідношенні 1:1) препарату Гепацеф Комбі (1 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 130 та 236,8 мкг/мл відповідно. Це свідчить про більший об’єм розподілу сульбактаму (Vd = 18,0–27,6 л) порівняно з розподілом цефоперазону (Vd = 10,2–11,3 л).
Середні значення C_max сульбактаму та цефоперазону після в/в введення протягом 15 хв разової дози 4,5 г (у співвідношенні 1:2) препарату Гепацеф Комбі (1,5 г сульбактаму + 3 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 88,3 та 416,1 мкг/мл відповідно.
C_max сульбактаму та цефоперазону в плазмі крові після першого в/м введення 1,5 г препарату Гепацеф Комбі (0,5 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становила 11 та 45,3 мкг/мл і 29,9 та 58,4 мкг/мл відповідно після введення 7-ї дози при застосуванні препарату кожні 12 год.
Виведення. При застосуванні препарату Гепацеф Комбі близько 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону виділяється нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Після введення препарату Гепацеф Комбі середній Т_½ сульбактаму становить близько 1 год, а цефоперазону — 1,7 год. Концентрації в плазмі крові пропорційні до введеної дози. Ці дані відповідають раніше опублікованим результатам фармакокінетичного дослідження цих компонентів при їх окремому застосуванні.
Після в/м введення 1,5 г препарату Гепацеф Комбі (0,5 г сульбактаму і 1 г цефоперазону) C_max сульбактаму і цефоперазону в плазмі крові досягалися в період від 15 хв до 2 год після введення препарату. Середні значення C_max у плазмі крові становили 19 і 64,2 мкг/мл для сульбактаму та цефоперазону відповідно.
Після багаторазового введення препарату не повідомлялося про будь-які суттєві зміни у фармакокінетиці компонентів препарату Гепацеф Комбі та не виявлена їх кумуляція при застосуванні через кожні 8–12 год.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Пацієнти з порушеннями функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня тяжкості, яким вводили Гепацеф Комбі, загальний кліренс сульбактаму в організмі значною мірою корелював з визначеним кліренсом креатиніну. У пацієнтів з нефункціонуючою ниркою Т_½ сульбактаму був значно довшим (у середньому 6,9 і 9,7 год, за даними різних досліджень). Застосування гемодіалізу значно змінює Т_½, загальний кліренс організму та об’єм розподілу сульбактаму. Не виявлено значущих відмінностей у фармакокінетиці цефоперазону у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Пацієнти літнього віку. Фармакокінетику препарату Гепацеф Комбі вивчали у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок та печінки. Обидва компоненти препарату, сульбактам і цефоперазон, мали довший Т_½, нижчий кліренс та більший об’єм розподілу порівняно з відповідними показниками у здорових добровольців. Фармакокінетичні дані для сульбактаму добре корелюють зі ступенем порушення функції нирок, тоді як дані для цефоперазону добре корелюють зі ступенем порушення функції печінки.
Діти. Дослідження, що проводили за участю дітей, продемонстрували відсутність будь-яких істотних змін у фармакокінетиці компонентів препарату Гепацеф Комбі порівняно з даними для дорослих пацієнтів. У дітей середній Т_½ сульбактаму коливався від 0,91 до 1,42 год, а цефоперазону — від 1,44 до 1,88 год.
Сульбактам та цефоперазон добре розподіляються в різних тканинах та рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фаллопієві труби, яєчники, матку та ін.
Немає доказів будь-якої фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефоперазоном при їх одночасному застосуванні у формі препарату Гепацеф Комбі.
Цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.

препарат застосовують для лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами мікроорганізмів:
– інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
– інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
– перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;
– септицемія;
– менінгіт;
– інфекції шкіри і м’яких тканин;
– інфекції кісток і суглобів;
– запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.

Гепацеф Комбі (комбінація сульбактаму натрію/цефоперазону натрію) випускається у флаконах і застосовується лише парентерально.
Комбінація сульбактаму натрію/цефоперазону натрію представлена у формі сухого порошку для відновлення у співвідношенні 1:1 у перерахунку на вільний сульбактам та цефоперазон. Флакони із порошком у співвідношенні 1:1 містять еквівалент 1000 мг + 1000 мг сульбактаму та цефоперазону відповідно.
Дорослі. Звичайна доза препарату Гепацеф Комбі для дорослих становить 2–4 г/добу (тобто 1–2 г цефоперазону на добу) в/в або в/м в рівномірно розподілених дозах кожні 12 год.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу препарату Гепацеф Комбі можна підвищити до 8 г (тобто доза цефоперазону — 4 г) в/в у рівномірно розподілених дозах кожні 12 год. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г (8 г препарату Гепацеф Комбі).
Порушення функції печінки. Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Порушення функції нирок. Режим дозування при застосуванні препарату Гепацеф Комбі слід коригувати для пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам із кліренсом креатиніну 15–30 мл/хв слід призначати сульбактам у дозі не вище 1 г, яку слід вводити кожні 12 год (максимальна добова доза сульбактаму — 2 г), а пацієнтам з кліренсом креатиніну <15 мл/хв слід призначати сульбактам у дозі не вище 500 мг, яку вводять кожні 12 год (максимальна добова доза сульбактаму — 1 г). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність у додатковому застосуванні цефоперазону окремо.
Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво змінюється при проведенні гемодіалізу.
Т_½ цефоперазону із сироватки крові при гемодіалізі дещо зменшується. Отже, режим дозування слід встановити відповідно до періоду діалізу.
Пацієнти літнього віку. Див. Фармакокінетика.
Діти. Звичайна доза препарату Гепацеф Комбі для дітей становить 40–80 мг/кг маси тіла/добу (тобто 20–40 мг цефоперазону/кг маси тіла/добу), рівномірно розподілена на 2–4 дози.

При тяжких або рефрактерних інфекціях цю дозу можна підвищити до 160 мг/кг маси тіла/добу (80 мг цефоперазону/кг маси тіла/добу), рівномірно розділивши її на 2–4 дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Новонароджені. Новонародженим 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 год. Максимальна добова доза сульбактаму для дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг маси тіла/добу (160 мг/кг маси тіла/добу препарату Гепацеф Комбі). У випадках, коли є необхідною доза цефоперазону, що перевищує 80 мг/кг маси тіла/добу, додаткову дозу цефоперазону слід застосовувати окремо (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Спосіб застосування. В/в введення. Для краплинної інфузії вміст кожного флакона препарату Гепацеф Комбі слід відновити у відповідній кількості 5% водного р-ну декстрози, 0,9% р-ну натрію хлориду для ін’єкцій або води для ін’єкцій, а потім розвести до 20 мл тим самим розчином з подальшим введенням протягом 15–60 хв.
Відновлення.

Лактатний р-н Рінгера є прийнятним розчинником для проведення в/в інфузії, але не для первинного відновлення (див. Несумісність).
Для в/в ін’єкції вміст кожного флакона слід розводити, як описано вище, та вводити протягом щонайменше 3 хв.
В/м введення. 2% р-н лідокаїну гідрохлориду є прийнятним розчинником для приготування розчину для в/м введення, але не для первинного розведення (див. Несумісність).
Встановлено, що Гепацеф Комбі є сумісним з водою для ін’єкцій, 5% р-ном декстрози, 0,9% р-ном натрію хлориду, 5% р-ном декстрози в 0,225% р-ні натрію хлориду та 5% декстрозою у 0,9% р-ні натрію хлориду в концентраціях від 10 мг цефоперазону та 5 мг сульбактаму на 1 мл і до 250 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.
Лактатний р-н Рінгера. Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. Несумісність). Необхідним є двоетапне розведення з використанням стерильної води для ін’єкцій (див. таблицю вище); потім отриманий розчин слід розвести лактатним р-ном Рінгера для отримання концентрації сульбактаму 5 мг/мл (до 2 мл або 4 мл початково розбавленого розчину слід додати 50 мл або 100 мл лактатного р-ну Рінгера відповідно).
Лідокаїн. Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. Несумісність).
Будь–який невикористаний продукт або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Діти. Препарат застосовують у дітей.

Гепацеф Комбі протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до пеніцилінів, сульбактаму, цефоперазону або будь-якого цефалоспорину.

сульбактам/цефоперазон загалом добре переноситься. Більшість побічних реакцій є легкого або помірного ступеня тяжкості та мають сприятливий перебіг при тривалому лікуванні.
Нижченаведені побічні реакції виявлені під час прийому cульбактаму/цефоперазону. Частота побічних реакцій зазначена згідно з класифікацією Ради міжнародних науково-медичних організацій (CIOMS III): дуже часто (≥1/10 (≥10%)), часто (≥1/100 – <1/10 (≥1% – <10%)), нечасто (≥1/1000 – <1/100 (≥0,1% – <1%)), частота невідома (неможливо оцінити за наявною інформацією).
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто — нейтропенія, лейкопенія, пряма позитивна проба Кумбса, зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, тромбоцитопенія; часто — коагулопатія, еозинофілія; частота невідома — гіпопротромбінемія.
З боку імунної системи: частота невідома — анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція (включаючи шок), гіперчутливість.
З боку нервової системи: нечасто — головний біль.
З боку судинної системи: частота невідома — крововилив (включаючи летальний наслідок), васкуліт, артеріальна гіпотензія.
З боку ШКТ: часто — діарея, нудота, блювання; частота невідома — псевдомембранозний коліт.
З боку гепатобіліарної системи: дуже часто — підвищення рівня АлАТ, підвищення рівня АсАТ, підвищення рівня ЛФ у крові; часто — підвищення рівня білірубіну в крові; частота невідома — жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж, кропив’янка; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, макулопапульозний висип.
З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома — гематурія.
Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом введення препарату: нечасто — флебіт у місці введення, біль у місці ін’єкції, пірексія, озноб.

гіперчутливість. Повідомлялося про випадки розвитку тяжких, а інколи і летальних реакцій гіперчутливості (анафілактичних реакцій) у пацієнтів, які отримували терапію β-лактамними або цефалоспориновими антибіотиками, включаючи сульбактам/цефоперазон. Розвиток таких реакцій з більшою вірогідністю відмічається в осіб з реакціями гіперчутливості до багатьох алергенів в анамнезі.
При розвитку алергічних реакцій застосування препарату слід припинити та призначити відповідне лікування. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрину. За потреби слід провести оксигенотерапію, застосувати в/в стероїдні препарати, забезпечити прохідність дихальних шляхів, включаючи інтубацію (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Повідомлялося про випадки розвитку шкірних реакцій тяжкого ступеня, інколи з летальним наслідком, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона та ексфоліативний дерматит, у пацієнтів, які застосовували сульбактам/цефоперазон. У разі виникнення шкірної реакції тяжкого ступеня терапію сульбактамом/цефоперазоном слід припинити та розпочати відповідне лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виводиться з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів Т_½ цефоперазону із плазми крові, як правило, подовжується, а виведення із сечею посилюється. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі виявляють терапевтичні концентрації цефоперазону і лише подовження Т_½ у 2–4 рази.
Корекція дози може бути необхідною в разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок слід контролювати концентрацію цефоперазону в плазмі крові та в разі необхідності коригувати дозу. У таких випадках без ретельного контролю концентрації в сироватці крові доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г/добу.
Загальні попередження. Повідомлялося про випадки серйозних крововиливів, включаючи випадки з летальним наслідком, при застосуванні цефоперазону/сульбактаму. До групи ризику належать пацієнти з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією та пацієнти, які тривалий час перебувають на парентеральному (в/в) харчуванні. Слід здійснювати нагляд за такими пацієнтами стосовно ознак кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії. В разі розвитку тривалої кровотечі без виявлення інших причин цього явища, слід припинити застосування цефоперазону/сульбактаму.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування препарату Гепацеф Комбі може призвести до посиленого росту нечутливої мікрофлори. Протягом лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Як і при застосуванні інших сильнодіючих системних засобів, при тривалому застосуванні препарату рекомендовано періодично контролювати наявність проявів порушень функцій систем органів, включаючи порушення функції нирок, печінки та кровотворної системи, особливо у недоношених новонароджених та інших немовлят.
Про виникнення діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, повідомлялося при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи сульбактам натрію/цефоперазон натрію. Тяжкість проявів може бути від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних препаратів змінює нормальну флору кишечнику та призводить до підвищеного росту C. difficile.
C. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, призводить до розвитку діареї, пов’язаної з C. difficile. Штами C. difficile, що продукують гіпертоксини, підвищують захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції можуть бути резистентними до антибактеріальної терапії та можуть потребувати колектомії. Необхідно розглядати можливість цього діагнозу в усіх пацієнтів із діареєю, що виникає при застосуванні антибактеріальної терапії. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки повідомлялося про розвиток діареї, пов’язаної з C. difficile через 2 міс після завершення антибактеріальної терапії.
Діти. Гепацеф Комбі ефективно застосовується у немовлят, проте всебічних досліджень застосування препарату у недоношених або доношених новонароджених не проводили. Тому перед початком лікування недоношених або доношених новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик від застосування препарату.
У новонароджених із білірубіновою енцефалопатією цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.
1 флакон препарату Гепацеф Комбі містить 0,063 г натрію. Слід брати до уваги цю інформацію при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок або хворих, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Застосування у період вагітності та годування грудьми
Вагітність. Дослідження впливу препарату на репродуктивну функцію, що проводили на щурах у дозах, що в 10 разів перевищували дозу для людини, не виявили доказів погіршення фертильності, а також тератогенного впливу. Сульбактам і цефоперазон проникають крізь плацентарний бар’єр, але всебічних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних не проводили. Зважаючи на те, що результати досліджень впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не завжди будуть такими ж при застосуванні у людей, Гепацеф Комбі можна застосовувати в період вагітності лише за наявності чітких показань.
Період годування грудьми. У грудне молоко проникає тільки невелика частина введеної дози сульбактаму та цефоперазону. Гепацеф Комбі слід з обережністю призначати жінкам, які годують грудьми, незважаючи на те, що обидві складові препарату проникають у грудне молоко у незначній кількості.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Клінічний досвід застосування сульбактаму/цефоперазону дає підстави вважати, що вплив препарату на здатність пацієнта керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами малоймовірний.

комбінована терапія. Зважаючи на широкий спектр активності сульбактаму/цефоперазону, для адекватного лікування більшості інфекцій можна застосовувати Гепацеф Комбі як монотерапію. Однак за певних показань Гепацеф Комбі можна застосовувати разом з іншими антибіотиками. При одночасному застосуванні аміноглікозидів необхідно контролювати функції нирок протягом усього курсу терапії (див. ЗАСТОСУВАННЯ і Несумісність).
Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після застосування цефоперазону відзначали такі реакції, як почервоніння обличчя, підвищене потовиділення, головний біль, тахікардія. Аналогічні реакції виявлені і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів. Пацієнтів слід попереджати про можливі побічні реакції, що виникають при вживанні алкогольних напоїв під час застосування препарату. Пацієнтам, що потребують штучного харчування (перорального або парентерального), не слід вводити р-ни, що містять етанол.
Взаємодія з речовинами, що використовують при проведенні лабораторних аналізів. При застосуванні р-ну Бенедикта або Фелінга може виникнути хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.
Несумісність
Аміноглікозиди. Р-ни препарату Гепацеф Комбі та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо є необхідність у комбінованій терапії препаратом Гепацеф Комбі та аміноглікозидами, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузію, використовуючи окрему вторинну систему для в/в інфузій, при цьому первинна система для в/в інфузій повинна бути ретельно промита схваленим р-ном у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями препарату та аміноглікозидів були за можливості максимальними.
Лактатний р-н Рінгера. Первинне розведення лактатним р-ном Рінгера не рекомендоване, оскільки встановлено, що ці речовини є несумісними. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні лактатним р-ном Рінгера (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Лідокаїн. Первинне розведення 2% р-ном лідокаїну не рекомендовано, оскільки ці речовини є несумісними. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні 2% р-ном лідокаїну хлориду (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

інформації щодо гострої токсичності цефоперазону натрію та сульбактаму натрію у людей недостатньо. Очікується, що передозування препарату може спричиняти прояви, що, головним чином, є збільшенням вираженості його побічних ефектів, про які повідомлялося при застосуванні препарату. Слід брати до уваги, що високі концентрації β-лактамних антибіотиків у СМР можуть спричиняти неврологічні реакції, в тому числі судоми. Оскільки цефоперазон та сульбактам виводяться із циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати виведення препарату з організму в разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

при температурі не вище 25 °С.