0
UA | RU

ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ (GUTTALAX PICOSULFAS)

Санофі-Авентіс Україна

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Натрію пікосульфату моногідрат7,5 мг/мл
№ UA/0832/01/01 від 24.06.2019
РечовинаКількість
Натрію пікосульфату моногідрат7,5 мг/мл
№ UA/0832/01/01 від 24.06.2019
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Загальна інформація про препарат

Гутталакс пікосульфат — препарат, який належить до групи лікарських засобів, що застосовуються для лікування закрепів, містить у якості діючої речовини натрію пікосульфату моногідрат. Натрію пікосульфат за своїм механізмом дії належить до проносних засобів, які стимулюють перистальтику кишечнику, пом’якшують калові маси та збільшують їх об’єм. Також до терапевтичних ефектів натрію пікосульфату відносяться антиабсорбційний та секреторний ефекти, які є первинними, а моторні реакції — вторинними (Mueller-Lissner S. et al., 2010). Натрію пікосульфат реалізує свою проносну дію лише після розщеплення бактеріями, що населяють товстий кишечник, та перетворення у біс-(п-гідроксифеніл)-піриділ-2-метан. Натрію пікосульфат за своєю хімічною структурою належить до речовин тріарилметанової групи. У багатоцентровому дослідженні, у якому взяли участь 468 хворих із хронічним закрепом, даний препарат позитивно впливав не лише на частоту та консистенцію випорожнень, але й на інші симптоми (наприклад простоту евакуації калу) та якість життя порівняно з плацебо. Окрім того, відмічена низька частота побічних ефектів, серед яких найбільш частим був біль у животі (5,6% пацієнтів, що отримували натрію пікосульфат, проти 2,2% у групі, що отримувала плацебо) (Mueller-Lissner S. et al., 2010). Натрію пікосульфат застосовується в Європі у якості проносного засобу вже понад 20 років. Цей препарат може застосовуватися як ситуативно, якщо у пацієнта немає дефекації протягом 2 діб та більше, так і регулярно, якщо це є необхідним. Проте перед регулярним застосуванням необхідно визначити причину закрепу. Також Гутталакс пікосульфат може застосовуватися перед проведенням діагностичних або терапевтичних процедур, у тому числі хірургічних втручань, які потребують адекватного передопераційного очищення кишечнику.

Актуальність проблеми

Закреп — це стан організму, при якому утруднене випорожнення кишечнику (воно може бути сповільненим, утрудненим чи систематично недостатнім), який може виникати або ізольовано, або вторинно стосовно іншого основного захворювання (наприклад хвороби Паркінсона).

У жовтні 2010 р. був проведено огляд літератури MEDLINE по епідеміології закрепів. Середня поширеність закрепів становила 16% серед дорослих у цілому та 33,5% серед дорослих віком 60–101 рік. Більшість досліджень демонструють, що поширеність закрепів у представників європеоїдної раси нижче, порівняно з іншими расами. Також поширеність даного стану була вищою у жінок (медіанне співвідношення між чоловіками та жінками 1,5:1) (Adil E. Bharucha et al., 2013). Частіше закреп відмічають у осіб похилого та старечого віку, що проживають у домах престарілих, ніж у осіб того ж віку, які проживають у сім’ї (Kinnunen O., 1991). Жінки частіше приймають проносні засоби та звертаються за медичною допомогою при закрепах. Закреп також є поширеною проблемою у дітей (Lu P.L., Mousa H.M., 2018).

Фактори ризику закрепу

Одні із факторів ризику закрепу — низька фізична активність (Sandler R.S. et al., 1990; Dukas L. et al., 2003; Wald A. et al., 2008), недостатнє вживання харчових волокон (Dukas L. et al., 2003), низький соціальний статус пацієнта, невисокий рівень освіти, депресія та стрес, психотравмуючі життєві події, фізичне та сексуальне насилля (Leroi A.M. еt al., 1995), також можуть призводити до закрепу. Перед тривалим застосуванням проносних лікарських засобів необхідно виявити причину виникнення закрепу та фактори ризику й лише після цього приймати рішення щодо призначення того чи іншого препарату. Проте між факторами ризику та розвитком закрепів у конкретного пацієнта не завжди існує причинно-наслідковий зв’язок, та усунення таких факторів може не призвести до покращання функції кишечнику.

Наприклад, у США (відповідно до проведеного опитування) лише 22% населення звертаються за медичною допомогою з приводу закрепів, проте ця проблема є широко поширеною у країні (Drossman D.A. еt al., 1993). Закреп — це одна з найпоширеніших скарг на прийомі у гастроентеролога та 1 з 5 найбільш поширених гастроентерологічних скарг на прийомі у сімейного лікаря (Shaheen N.J. еt al., 2006). Відповідно до статистичних даних у США щорічно реєструється близько 2,5 млн відвідувань амбулаторно-поліклінічних закладів з метою лікування закрепу. Статистичні дані демонструють, що кількість амбулаторних візитів для лікування закрепів збільшилася з 4 млн на рік (1993–1996 рр.) (тобто 0,46% усіх амбулаторних відвідувань) до близько 8 млн на рік (2001–2004 рр.) (тобто 0,72% усіх амбулаторних візитів) (Shah N.D. et al., 2008). Жінки та хворі віком 65 років та старше частіше зверталися за консультацією, ніж чоловіки та молоді люди відповідно. У період 1958–1985 рр. 85% візитів до лікаря для лікування закрепів призвели до призначення безрецептурних проносних препаратів (Sonnenberg A., Koch T.R., 1989). Відповідно до експертних оцінок лише у США щорічні прямі медичні витрати на лікування закрепів перевищують 230 млн дол. США (Martin B.C. еt al., 2006).

Неврологічні розлади — один із факторів ризику розвитку хронічного закрепу. Серед неврологічних розладів, що ускладнюються закрепом, у першу чергу в літературі згадуються такі, як хвороба Паркінсона, вимушена нерухомість (наприклад внаслідок інсульту або мієлопатії), а також застосування деяких лікарських засобів, у тому числі наркотичних анальгетиків. Натрію пікосульфат є проносним засобом першого вибору у таких хворих (Müller-Lissner S., 2019).

Тривалі хронічні закрепи значно знижують якість життя та підвищують витрати на лікування хворих похилого віку. Захворюваність і навіть летальні наслідки, пов’язані із закрепом, особливо високі у ослаблених осіб похилого віку. Незважаючи на те що закреп не є фізіологічним наслідком нормального процесу старіння, зниження рухливості, медикаментозне лікування хронічних захворювань, основні захворювання (такі як цукровий діабет або неврологічні ураження) та сенсомоторна дисфункція прямої кишки можуть обумовлювати його поширеність у осіб похилого віку. У осіб похилого віку зазвичай відмічають більше ніж один етіологічний механізм, що потребує багатофакторного підходу до лікування закрепу (De Giorgo R. et al., 2015). У комплексному лікуванні закрепу можна рекомендувати дієту та зміну способу життя, підвищення фізичної активності та спеціальні вправи для стимуляції перистальтики кишечнику, проте ці заходи не здатні повністю вирішити проблему закрепів у більшості хворих.

Часті скарги на закреп потребують проведення прискіпливого обстеження. Таким хворим зазвичай потрібне проведення колоноскопії. Економічний аналіз показав, що скринінг на рак товстого кишечнику у хворих із закрепом є економічно обґрунтованим (Winawer S.J. еt al., 1997). Фактично закреп може вказувати на більш високий ризик колоректального злоякісного новоутворення (Winawer S.J. еt al., 1997; Chadirian P. et al., 1998), таким чином, виключення злоякісної пухлини, вірогідно, є найбільш економічно ефективним першим кроком стосовно пацієнтів з тривало існуючим закрепом. При цьому важливо враховувати вік хворого. У молодих людей із закрепом колоректальний рак є малоймовірним діагнозом, проте такий ризик існує в тих випадках, коли на прийомі хворий з хронічним закрепом віком старше 50 років (Adil E. Bharucha et al., 2013).

Застосування Гутталаксу пікосульфату у терапії закрепів та для очищення кишечнику перед діагностичними процедурами

Натрію пікосульфат є лікарським засобом, що широко застосовується для підготовки кишечнику перед проведенням різноманітних медичних процедур. Він вважається відносно безпечним, ускладнення виникають рідко. Тому препарат схвалений для застосування як у дорослих, так і у дітей для підготовки до проведення діагностичних процедур, таких як колоноскопія, рентгеноскопія ШКТ та хірургічних втручань на кишечнику.

Даний препарат може викликати нетяжкі побічні ефекти з боку ШКТ, у тому числі біль у животі та діарею. Був проведений систематичний огляд Кокрейнівського формату, у якому були систематизовані оптимальні препарати для підготовки кишечнику у дітей та осіб молодого віку до колоноскопії. Автори огляду дійшли висновку, що при схожій ефективності різних схем підготовки до колоноскопії із застосуванням поліетиленгліколю (ПЕГ) та пікосульфату натрію останній має переваги, оскільки краще переноситься, ніж ПЕГ (Gordon M. еt al., 2017).

Одне з досліджень, що було проведене в Індії, присвячене вивченню оптимальної терапії закрепів у хворих на цукровий діабет. Хронічний закреп вважається одним з найбільш поширених шлунково-кишкових симптомів у пацієнтів із цукровим діабетом та спостерігається у таких хворих значно частіше, ніж у здорових осіб. Мета терапії — зменшення вираженості фізичних симптомів та відновлення функції кишечнику за рахунок прискорення транзиту через товстий кишечник та полегшення дефекації. Виходячи із даних різноманітних настанов з гастроентерології та опублікованої літератури, зміни в раціоні та режимі харчування, а також зміни способу життя повинні бути першим кроком у терапії закрепу. Призначення проносних препаратів — наступний крок лікування у таких хворих. На думку авторів дослідження, у якості стартової терапії слід призначати проносні засоби на основі метилцелюлози, у разі їх неефективності — застосовувати осмотичні проносні засоби. Лактулоза, ПЕГ та лактилол — осмотичні агенти, що призначаються найбільш часто. Лактулоза виявляє пребіотичний ефект та її послаблювальна дія триває протягом не менше ніж 6–7 днів після завершення курсу лікування. Проте ці препарати часто виявляються недостатньо ефективними у хворих на цукровий діабет. У разі неефективності проведеної терапії автори дослідження рекомендують призначення стимулювальних проносних засобів, у тому числі натрію пікосульфату. Також вони звертають увагу на необхідність паралельного контролю за рівнем глюкози у крові. Лікарю слід пояснити хворому причину призначення проносного засобу та поінформувати щодо потенційних недоліків тривалого застосування послаблювальних лікарських засобів. Хворому слід повторно звернутися до лікаря, якщо короткочасне застосування призначеного проносного є неефективним (Prasad V.G., Abraham P., 2016).

Автори проведеного у Німеччині дослідження пропонують застосовувати макрогол та лактулозу в якості терапії першої лінії при лікуванні хронічних закрепів під час вагітності. Проте таке лікування не завжди є ефективним. Часто терапевтичний ефект від застосування препаратів цієї групи є помітним на початку лікування, а потім поступово послаблюється та препарат перестає діяти. У таких випадках у II та III триместр вагітності дослідники рекомендують призначення у якості терапії другої лінії дифенольних проносних засобів. У період вагітності рішення щодо застосування цих проносних засобів значною мірою обмежується їх побічними ефектами, оскільки тенезми можуть призвести до передчасних пологів (Gharehbagni k. et al., 2016).

Завдяки тому, що натрію пікосульфат не всмоктується з ШКТ, а його активний метаболіт всмоктується, але не визначається у грудному молоці, препарат можна застосовувати в період грудного вигодовування. Особливих заходів перестороги стосовно призначення даного препарату в період годування груддю не потребується (Friedrich C. et al., 2011).

Висновки

Закреп — це актуальна проблема сучасності. У дорослого населення поширеність закрепів продовжує зростати, збільшується кількість консультацій у гастроентерологів з приводу закрепів у всьому світі (De Giorgio R. et al., 2015). У той же час поглиблюється розуміння складної етіології даної проблеми та можливостей патогенетичної терапії. Гутталакс пікосульфат — безпечний та ефективний препарат. Простота прийому даного препарату та прогнозованість ефекту забезпечують високий комплаєнс пацієнтів. Застосування Гутталаксу актуальне не лише для терапії закрепів, але й для очищення кишечнику перед діагностичними процедурами та хірургічними втручаннями на кишечнику. Даний препарат продемонстрував свою ефективність у лікуванні закрепів у пацієнтів з цукровим діабетом, а також застосування Гутталаксу пікосульфату не протипоказано в період грудного вигодовування.

Інструкція МОЗ

Склад

діюча речовина: натрію пікосульфат, моногідрат;

1 мл містить натрію пікосульфату моногідрату 7,5 мг;

допоміжні речовини: натрію бензоат (Е 211); сорбіту розчин, що не кристалізується (Е 420); кислота лимонна, моногідрат; натрію цитрат, дигідрат; вода очищена.

Лікарська форма

Краплі.

Основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: прозорий розчин, від безбарвного до жовтуватого забарвлення або злегка жовтувато-коричневого кольору, дещо в’язкий розчин з майже невідчутним запахом.

Фармакотерапевтична група

Контактні проносні засоби. Код ATX А06А В08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Натрію пікосульфат, діюча речовина препарату ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ, є проносним засобом місцевої дії тріарилметанової групи, який після бактеріального розщеплення у товстій кишці стимулює її слизову оболонку, прискорюючи перистальтику і сприяючи накопиченню води та електролітів у просвіті товстої кишки. Результатом цього є стимуляція дефекації, зменшення часу транзиту і пом’якшення калу.

Натрію пікосульфат діє у товстій кишці і стимулює у ній безпосередньо процес евакуації калу. У зв’язку з цим він є неефективним для впливу на травлення чи всмоктування калорій або основних поживних речовин у тонкому кишечнику.

У рандомізованому подвійно-сліпому дослідженні у паралельних групах, в якому взяли участь 367 пацієнтів з хронічним запором, щоденне застосування препарату ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ призвело до значущого збільшення кількості успішних актів дефекації на тиждень у порівнянні з плацебо, починаючи з першого тижня лікування. Переваги препарату ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ у порівнянні з плацебо були продемонстровані протягом усіх 4 тижнів лікування (p < 0,0001). У кінці дослідження рівні калію в сироватці крові залишалися незміненими (4,4 мМ) і знаходилися у межах фізіологічної норми (3,6 — 5,3 мМ).

Фармакокінетика.

Абсорбція і розподіл. Після перорального застосування натрію пікосульфат досягає товстої кишки без суттєвої абсорбції.

Біотрансформація. Натрію пікосульфат перетворюється на активну сполуку, яка має проносну дію, — біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метан (БГПМ) — шляхом бактеріального розщеплення у дистальному сегменті кишечнику.

Елімінація. Після конверсії всмоктується лише невелика частина БГПМ. Після перорального прийому 10 мг натрію пікосульфату 10,4% загальної дози виводиться у вигляді глюкуроніду БГПМ з сечею через 48 год. Крім того, БГПМ виводиться у вигляді глюкуроніду з жовчю.

Взаємозв’язок між фармакокінетикою і фармакодинамікою. Початок дії зазвичай спостерігається через 6 — 12 годин після прийому препарату, залежно від вивільнення активного метаболіту (БГПМ). Проносний ефект препарату не корелює з рівнями активного метаболіту у плазмі крові.

Клінічні характеристики

Показання

Запори або випадки, що потребують полегшення дефекації.

Як і інші проносні засоби, препарат ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ не слід застосовувати щодня або протягом тривалих періодів часу без проведення повної діагностичної оцінки для встановлення причини запору.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до діючої речовини, інших тріарилметанів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
  • Динамічна або механічна кишкова непрохідність.
  • Тяжкі захворювання органів черевної порожнини з больовим синдромом та/або з підвищенням температури тіла (наприклад апендицит), що можуть супроводжуватися нудотою та блюванням.
  • Гострі запальні захворювання кишечнику.
  • Cильне зневоднення.
  • Рідкісна спадкова непереносимість будь-якої з допоміжних речовин препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарат ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ не можна призначати дітям віком до 4 років.

Препарат ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ не можна застосовувати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози.

При станах, які пов’язані з порушенням водного й електролітного балансу (наприклад, при тяжкому порушенні функції нирок), препарат ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ слід приймати лише під медичним наглядом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування великих доз лікарського засобу ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ та діуретиків або кортикостероїдів може збільшити ризик порушення електролітного балансу, що може призвести до підвищення чутливості до серцевих глікозидів.

Одночасне застосування з антибіотиками може послаблювати проносну дію лікарського засобу ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ.

Особливості застосування.

У пацієнтів, які страждають на хронічний запор, слід виконати повну діагностичну оцінку та встановити причину запору.

Тривале і надмірне застосування препарату ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ може призвести до порушень рідинного та електролітного балансу та до гіпокаліємії. Припинення застосування препарату ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ може призвести до поновлення симптомів. Якщо препарат ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ застосовували при хронічних запорах протягом тривалого часу, будь-яке поновлення симптомів запору може мати більш виражений характер.

Повідомлялося про випадки запаморочення та/або синкопе, які у часі збігалися із застосуванням натрію пікосульфату. Наявна інформація вказує на те, що зазначені явища були обумовлені синкопе при дефекації (асоційованим з феноменом Вальсальви) або вазовагальною відповіддю на біль у животі.

Цей лікарський засіб містить приблизно 450 мг сорбіту на 1 мл розчину (що відповідає приблизно 600 мг сорбіту при застосуванні максимальної рекомендованої добової дози для дорослих). Пацієнтам із рідкісною спадковою проблемою непереносимості фруктози не слід приймати препарат ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Належні клінічні дослідження за участю вагітних жінок не проводилися. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність препарату при застосуванні у добових дозах 10 мг/кг і вище. З міркувань безпеки препарат ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ по можливості не слід застосовувати під час вагітності.

Годування груддю.

Клінічні дані показують, що ані активний метаболіт біс-(парагідроксифеніл)-піридил-2-метан (БГПМ), ані його глюкуроніди не екскретуються у грудне молоко. З огляду на це препарат ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ можна застосовувати під час годування груддю.

Фертильність.

Клінічні дослідження впливу препарату на фертильність у людей не проводилися. Дослідження на тваринах не продемонстрували ніякого впливу препарату на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Жодних досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося.

Однак пацієнтів слід попередити про можливість розвитку таких небажаних явищ, як запаморочення та/або синкопе, внаслідок вазовагальної реакції (наприклад, у відповідь на спазми у животі). У разі виникнення спазмів у животі пацієнтам слід уникати таких потенційно небезпечних видів діяльності, як керування транспортними засобами або робота з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дозування. Якщо не призначено інше, доза для дорослих становить 10 — 18 крапель (що відповідає 5 — 10 мг натрію пікосульфату). Доза для дітей віком від 4 років становить 5 — 9 крапель (що відповідає 2,5 — 5 мг натрію пікосульфату).

Рекомендовано починати з найнижчої дози. Дозу можна коригувати до максимальної рекомендованої дози для забезпечення регулярної дефекції. Не можна перевищувати максимальну добову дозу, що становить 18 крапель для дорослих або 9 крапель для дітей віком від 4 років.

Препарат ГУТТАЛАКС ПІКОСУЛЬФАТ не слід застосовувати постійно (щодня) або протягом тривалих періодів часу без визначення причини запору.

Спосіб застосування. Пероральний прийом. Препарат ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ бажано приймати ввечері. Препарат можна приймати разом з рідиною або без неї. Після застосування крапель випорожнення кишечнику, як правило, відбувається приблизно через 10 — 12 годин.

Діти.

Препарат застосовують дітям віком від 4 років тільки за призначенням лікаря.

Передозування

Передозування може призвести до рідких випорожнень (діареї), спазмів у животі та клінічно значущої втрати рідини, калію та інших електролітів.

При гострому передозуванні наслідки можуть бути мінімізовані або усунуті шляхом примусового блювання або промивання шлунка через короткий час після прийому препарату. Можна зважити доцільність замісного введення рідини та корекції електролітного балансу. Можна застосовувати протиспазматичні засоби.

Повідомлялося про окремі випадки ішемії слизової оболонки товстого кишечнику при застосуванні доз натрію пікосульфату, значно більших за дози, рекомендовані для лікування запору.

Хронічне передозування препарату ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ (як і інших проносних засобів) може призводити до хронічної діареї, болю в животі, гіпокаліємії, вторинного гіперальдостеронізму та утворення каменів у нирках. При тривалому зловживанні проносними засобами повідомлялося про ураження ниркових канальців, метаболічний алкалоз та м’язову слабкість у результаті гіпокаліємії.

Побічні реакції

Побічні реакції зазначено за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (частоту не можна оцінити за відомими даними).

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

частота невідома: шкірні реакції (ангіоневротичний набряк, медикаментозна токсикодермія, висипання, свербіння).

З боку імунної системи:

частота невідома: алергічні реакції.

З боку нервової системи:

нечасто: запаморочення;

частота невідома: синкопе.

Наявна інформація вказує на те, що запаморочення та синкопе обумовлені вазовагальною реакцією (наприклад, у відповідь на спазми у животі або дефекацію) (див. також розділ «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту:

дуже часто: діарея;

часто: дискомфорт у животі, біль у животі, спазми у животі;

нечасто: нудота, блювання.

Тривале та надмірне застосування препарату ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ може призвести до втрати рідини, калію та інших електролітів. Це може обумовити м’язову слабкість і порушення серцевої функції, особливо при одночасному застосуванні препарату ГУТТАЛАКС® ПІКОСУЛЬФАТ з діуретиками або кортикостероїдами.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після затвердження лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик для даного лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції у Державний експертний центр МОЗ України.

Термін придатності

3 роки. Використати протягом 12 місяців після першого відкриття флакона.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка

По 15 мл або 30 мл у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Істітуто де Анжелі С.р.л., Італія/Istituto de Angel S.r.l., Italy.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Локаліта Пруллі 103/с — 50066 Регелло (Флоренція), Італія/Localita Prulli n.103/c — 50066 Reggello (FІ), Italy.

Заявник

ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна.

Місцезнаходження заявника та/ або представника заявника

Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48–50А.

Дата додавання: 12.06.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують ГУТТАЛАКС ПІКОСУЛЬФАТ

Геморой третього ступеня МКХ K64.2
Хронічний сальпінгоофорит МКХ N70.1

Рекомендовані аналоги ГУТТАЛАКС ПІКОСУЛЬФАТ:

Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko