0
UA | RU

Магнію сульфат (Magnesium sulfate)

різних виробників

Склад і форма випуску

Магнію сульфат
Віола
РечовинаКількість
Магнію сульфат25 г
№ UA/0764/01/01 від 30.08.2018
РечовинаКількість
Магнію сульфат25 г
№ UA/0764/01/01 від 30.08.2018
Галичфарм
РечовинаКількість
Магнію сульфат250 мг/мл
№ UA/8109/01/01 від 11.10.2017
За рецептом
РечовинаКількість
Магнію сульфат25 г
РечовинаКількість
Магнію сульфат25 г
№ UA/5775/01/01 від 01.12.2016
РечовинаКількість
Магнію сульфат250 мг/мл
№ UA/8109/01/01 від 11.10.2017
За рецептом
Исток-Плюс
РечовинаКількість
Магнію сульфат25 г
№ UA/5775/01/01 від 01.12.2016
Лекхім-Харків
РечовинаКількість
Магнію сульфат250 мг/мл
№ UA/14637/01/01 від 06.04.2020
За рецептом
РечовинаКількість
Магнію сульфат250 мг/мл
№ UA/14637/01/01 від 06.04.2020
За рецептом
Юрія-Фарм
РечовинаКількість
Магнію сульфат250 мг/мл
№ UA/14030/01/01 від 22.07.2019
За рецептом
МАГНІЮ СУЛЬФАТ-ДАРНИЦЯ
Дарниця ФФ
РечовинаКількість
Магнію сульфат250 мг/мл
№ UA/6095/01/02 від 29.03.2017
За рецептом
РечовинаКількість
Магнію сульфат250 мг/мл
№ UA/6095/01/02 від 29.03.2017
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Такий різний магнію сульфат

Магнію сульфат (діюча речовина магнію сульфат гептагідрат), що випускається у формі порошку, згідно з АТС-класифікацією належить до осмотичних проносних засобів.

Розчин магнію сульфату згідно з АТС-класифікацією належить до кровозамінників та інфузійних розчинів, розчинів електролітів.

Препарати магнію сульфату знайшли широке застосування у сучасній медицині завдяки різнобічним ефектам.

Гастроентерологічні ефекти магнію сульфату

Магнію сульфат широко застосовується в гастроентерологічній практиці. Так, він виявляє спазмолітичний, проносний, холекінетичний та холеретичний ефект (Дегтярева И.И., 2004). Він сприяє стимуляції випорожнення та усуненню застою жовчі в жовчному міхурі, у результаті чого відбувається надходження жовчі у дванадцятипалу кишку (Белоусов Ю.В., Белоусов О.Ю., 2005).

Магнію сульфат знайшов застосування у лікуванні хронічного безкам’яного холециститу з дискінезією жовчовивідних шляхів за гіпокінетично-гіпотонічним типом. При цьому магнію сульфат у формі 25% розчину приймають всередину по 1 столовій ложці 3 р/добу в нерозведеному вигляді або розчинивши у 200 мл мінеральної води. Також препарат застосовується при проведенні дуоденального зондування (для цього застосовується 50 мл 25% розчину).

Магнію сульфат стимулює вивільнення панкреозиміну та холецистокініну у ШКТ, ці гормони стимулюють скоротливість жовчного міхура та викликають проносний ефект (Дегтярева И.И., 2004). Холецистокінін також сприяє розслабленню сфінктера Одді.

Магнію сульфат також застосовується у педіатричній практиці в комплексній терапії різних варіантів дискінезії жовчовивідних шляхів (гіпокінезія жовчного міхура — гіпотонія сфінктера Одді; гіпокінезія жовчного міхура — нормотонія сфінктера Одді) (Белоусов Ю.В., Белоусов О.Ю., 2005).

Магнію сульфат: місце у терапії закрепів

Лікування закрепу залежить від багатьох факторів. Зазвичай у перші 3–4 міс рекомендується дієтотерапія, режим фізичної активності, може рекомендуватися психотерапія, а також фізіотерапевтичні процедури. І лише у випадку неефективності усіх цих заходів рекомендується прийом проносних засобів (Свінціцький А.С., 2007).

Проносні засоби показані для полегшення болісної дефекації (наприклад при геморої або тріщинах заднього проходу), окрім того, вони можуть застосовуватися у виснажених хворих, пацієнтів, яким протипоказане напруження м’язів черевного пресу (при великих грижах або нещодавно перенесених операціях на органах черевної порожнини) (Кляритская И.Л. и соавт., 2016).

Їх розділяють на 4 групи: засоби, що викликають хімічне подразнення рецепторного апарату кишечнику; засоби із осмотичними властивостями; препарати, які збільшують об’єм калових мас, та засоби, що викликають пом’якшення калових мас та полегшення їх виведення. Магнію сульфат належить до осмотичних або сольових проносних засобів. Цей засіб застосовується найчастіше при необхідності негайного очищення кишечнику, наприклад, при отруєннях. Також його застосовують при закрепі, що виник гостро. Із метою тривалого лікування хронічного закрепу сольові проносні засоби не застосовуються, оскільки можуть призводити до розвитку запальних та атрофічних змін у стінці кишечнику, зумовлених їх подразнювальною дією (Свінціцький А.С., 2007).

Диференційована терапія гіпертонічних кризів: фокус на магнію сульфат

Магнію сульфат також застосовується в терапії гіпертензивних кризів (ГК).

ГК — раптове підвищення АТ, яке супроводжується різноманітними кардіальними та церебральними скаргами, а також ознаками вегетативної дисфункції.

Скарги пацієнта із ГК можуть бути дуже різноманітними та найчастіше включають головний біль та/або запаморочення, різні порушення зору, слабкість у кінцівках, судоми, біль у ділянці серця, відчуття серцебиття та задишку, озноб, відчуття страху, підвищення потовиділення та інші. ГК поділяють на неускладнені (їх рекомендується купірувати пероральними препаратами) та ускладнені. До останніх належать ГК, які виникають на фоні або ускладнюються розвитком гострого коронарного синдрому (інфаркту міокарду, нестабільної стенокардії), гострої лівошлуночкової недостатності, транзиторної ішемічної атаки або інсульту, гострої гіпертензивної енцефалопатії, еклампсії та прееклампсії, кровотечі. Магнію сульфат застосовується з метою зниження АТ при ГК, ускладнених гострою гіпертензивною енцефалопатією. При цьому рекомендується вводити 10 мл 25% розчину в/в крапельно або дуже повільно в/в струминно на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, оскільки швидке введення може спровокувати зупинку дихання.

При ГК, ускладненому гострим порушенням мозкового кровообігу, рекомендується вводити магнію сульфат, оскільки він чинить нейропротекторну дію. Швидкість введення розчину при цьому також повинна бути повільною. При ГК, ускладнених прееклампсією та еклампсією, магнію сульфат є одним із препаратів вибору для зниження АТ завдяки своєму токолітичному ефекту та відносній безпеці застосування у період вагітності (Швец Н.И. и соавт., 2008).

Магнію сульфат у профілактиці аритмій

Передсердні та шлуночкові серцеві аритмії є одним із найчастіших ранніх ускладнень після кардіохірургічних операцій та основною причиною летального наслідку та захворюваності після реваскуляризації серця. Був виконаний метааналіз, який включив 22 дослідження, із метою оцінити вплив введення магнію сульфату на частоту виникнення серцевих аритмій після реваскуляризації серця. Встановлено, що загальна частота розвитку шлуночкової аритмії була нижчою у групі, яка отримувала магнію сульфат, ніж у групі плацебо (11,88% проти 24,24%). Така ж тенденція виявлена стосовно розвитку суправентрикулярної аритмії (10,36% у групі магнію сульфату проти 23,91% у групі плацебо). У цілому було продемонстровано, що магнію сульфат знижує ризик розвитку шлуночкових та надшлуночкових аритмій. Таким чином, магнію сульфат є економічно доступним та ефективним засобом для профілактики аритмій у післяопераційний період після кардіохірургічних втручань (Salaminia S. et al., 2018).

Акушерство та гінекологія: можливості застосування магнію сульфату

Магнію сульфат у допологовий період широко застосовується в акушерській практиці. Систематичні огляди та настанови з клінічної практики рекомендують його застосовувати з метою нейропротекції матері при прееклампсії або еклампсії та для нейрозахисту плода та профілактики розвитку церебрального паралічу у жінок із ризиком передчасних пологів (Shepherd E. et al., 2019).

Ризик летального наслідку у недоношених дітей вище, ніж у дітей, що народилися в строк. Окрім того, у недоношених дітей вищий ризик розвитку церебрального паралічу. У одному з метааналізів було оцінено вплив антенатальної терапії магнію сульфатом порівняно із відсутністю лікування препаратами магнію у жінок із ризиком передчасних пологів на клінічні наслідки для породіллі та плода, включаючи ризик летального наслідку.

В огляд були включені 5 рандомізованих досліджень за участю 5493 жінок та 6131 дитини. Встановлено, що антенатальний прийом магнію сульфату перед передчасними пологами з метою нейропротекції плода знижує ризик розвитку церебрального паралічу у новонароджених. При цьому позитивний ефект від застосування магнію сульфату не залежить від причини передчасних пологів та термінів вагітності. Слід відмітити, що даний лікарський засіб є широко розповсюдженим, доступним за ціною та простим у дозуванні (Caroline A., Crowther C.A. et al., 2017).

У іншому систематичному огляді, який включив 197 досліджень, оцінювалася безпека застосування магнію сульфату у вагітних. Не виявлено негативного впливу лікарського засобу на плід. Автори огляду дійшли висновку, що призначення магнію сульфату у період вагітності не призводить до підвищення ризику летального наслідку або інших несприятливих реакцій для новонароджених (Shepherd E. et al., 2019).

У огляді Кокрейнівського формату (n=11 444 жінок) продемонстровано, що магнію сульфат більш ніж у 2 рази знижує ризик еклампсії та, вірогідно, знижує ризик летального наслідку у проділь. У той же час ¼ жінок, яким вводили даний препарат, повідомляли про побічні ефекти магнію сульфату (Duley L. et al., 2010).

Застосування магнію сульфату у різних клінічних ситуаціях

Магнію сульфат застосовується у комплексних схемах профілактики набряку-набухання головного мозку при пухлинах.

Однією із загальноприйнятих рекомендацій при підвищеному ризику розвитку синдрому набряку-набухання головного мозку є обмеження введення рідини до 1–2 л/добу. Проте це може призводити до гіповолемії, порушення гемодинаміки та церебральної гемоперфузії. Можливий розвиток як артеріальної гіпотензії, так і АГ. При підборі антигіпертензивної терапії слід враховувати, що таким хворим протипоказані блокатори гангліорецепторів, нітрати, фентоламін, аміназин, вазодилататори. При підвищенні АТ >180/110 мм рт. ст. рекомендується застосування магнію сульфату, оскільки даний препарат сприяє усуненню спазмів судин головного мозку (Чепкий Л.П., Шамаев М.И., 2006).

Магнію сульфат знайшов застосування і в анестезіологічній практиці. Так, у дослідженні, яке включило 30 пацієнтів, було продемонстровано, що застосування магнію сульфату перед введенням міорелаксанта рокуронію дозволяло знизити дозу останнього та покращити умови для інтубації трахеї. При цьому застосування магнію сульфату не призводило до збільшення тривалості нервово-м’язової блокади (Марочков А.В., Липницкий А.Л., 2013).

Розчин магнію сульфату може застосовуватися для корекції гіпомагніємії у пацієнтів відділення інтенсивної терапії. Так, наприклад у ⅔ пацієнтів, що поступили у відділення інтенсивної терапії після великих операцій на черевній порожнині, діагностується гіпомагніємія. Для пацієнтів даної категорії необхідним є щоденний контроль рівня магнію у сироватці крові, а магнію сульфат є препаратом вибору для відновлення його дефіциту (Panahi Y. et al., 2017).

Магнію сульфат: висновки

Залежно від форми випуску магнію сульфат може застосовуватися за різними клінічними показаннями.

Так, порошок магнію сульфату застосовується в якості проносного засобу та при отруєнні солями барію — у якості антидоту. Розчин магнію сульфату для парентерального застосування — при більш широкому спектрі показань. Так, він застосовується для купірування ускладнених ГК, у лікуванні шлуночкових порушень ритму серця (тахікардії типу пірует, у комплексному лікуванні стенокардії напруження. У акушерській практиці даний препарат застосовується в лікуванні еклампсії та прееклампсії, у складі комплексної терапії загрози передчасних пологів. Також препарат показаний при підвищеній потребі в магнії та в якості антидоту при отруєнні розчинними солями барію, тетраетилсвинцем та солями важких металів.

При застосуванні магнію сульфату необхідно враховувати ризик розвитку гіпермагніємії, що може проявлятися різноманітними симптомами, такими як летаргія, сонливість, припливи, нудота, блювання, м’язова слабкість, втрата глибоких сухожильних рефлексів, гіпотензія, апное, кома та зупинка серця (Shepherd E. et al., 2019).

Інструкція МОЗ

Магнію сульфат порошок 25 г, Віола ПрАТ (Україна, Запоріжжя)

Склад

діюча речовина: магнію сульфат гептагідрат;

1 пакет містить магнію сульфату гептагідрату 10 г або 25 г;

1 контейнер містить магнію сульфату гептагідрату 25 г.

Лікарська форма

Порошок.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого кольору або блискучі безбарвні кристали.

Фармакотерапевтична група

Осмотичні проносні засоби. Код АТХ А06A D04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Застосування внутрішньо спричиняє проносний ефект. Лікарський засіб має також жовчогінну та сечогінну дії.

Фармакокінетика.

Проносний ефект обумовлений зміною осмотичного тиску, затримкою всмоктування води із кишечнику, розрідженням і збільшенням об’єму кишкового вмісту, подразненням ентерорецепторів, що сприяє полегшенню акту дефекації.

Клінічні характеристики

Показання

Запори. Як антидот при отруєнні солями барію.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість, гострі запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, кишкова непрохідність, жовчнокам’яна хвороба, обструкція жовчовивідних шляхів, гострі пропасні стани, артеріальна гіпотензія, стани, пов’язані з дефіцитом кальцію та пригніченням дихального центру, тяжка форма ниркової недостатності.

Особливі заходи безпеки.

Препарат не рекомендується застосовувати систематично.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Знижує ефект пероральних антикоагулянтів, серцевих глікозидів, фенотіазинів. Знижує абсорбцію ципрофлоксацину, тетрациклінів, послаблює дію стрептоміцину та тобраміцину.

Фармацевтично несумісний (утворюється осад) з препаратами кальцію, етанолом (у високих концентраціях), карбонатами, фосфатами лужних металів, солями миш’якової кислоти, барію, стронцію, кліндаміцину фосфатом, гідрокортизону натрію сукцинатом, поліміксину сульфатом, прокаїну гідрохлоридом, саліцилатами та тартратами.

Особливості застосування.

«Магнію сульфат» є традиційним лікарським засобом для застосування відповідно до показань, підтверджених тривалим застосуванням.

Пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми захворювання не зникли

під час застосування лікарського засобу або спостерігаються побічні реакції, не зазначені

в інструкції для медичного застосування лікарського засобу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності.

У період грудного годування застосовувати під контролем лікаря у разі, якщо користь для матері переважає ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

Як проносний засіб магнію сульфат призначати внутрішньо (на ніч або натщесерце за 30 хвилин до їди) 1 раз на добу: дорослим — по 10—30 г в ½ склянки води, дітям віком від 12 років — по 10 г в ½ склянки води, дітям віком 6—12 років призначати від 5 до 10 г (тобто від половини до цілого об’єму розчину приготованого із розрахунку 10 г на ½ склянки води).

При хронічному запорі застосовувати у клізмах: вміст 1 пакета (10 г) розчинити у 500 мл води та застосовувати у кількості, призначеній лікарем.

При отруєнні розчинними солями барію призначати дорослим внутрішньо 20—25 г порошку, розчиненого у 200 мл води.

Діти.

Застосовують дітям віком від 6 років тільки за призначенням лікаря.

Передозування

При передозуванні можуть спостерігатися діарея, блювання.

Лікування: внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату — 5—10 мл 10% розчину, проводять оксигенотерапію, вдихання карбогену, штучне дихання, перитонеальний діаліз або гемодіаліз. Терапія симптоматична.

Побічні реакції

Переривання вагітності, загострення запальних процесів у шлунково-кишковому тракті, нудота, блювання, алергічні реакції. У разі тривалого застосування можливе порушення водно-сольового обміну, порушення харчування організму, атонія товстого кишечнику.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 г або по 25 г у пакетах, по 25 г у контейнерах.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ПрАТ Фармацевтична фабрика «Віола».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження діяльності

Україна, 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Академіка Амосова, будинок 75.

Заявник

ПрАТ Фармацевтична фабрика «Віола».

Місцезнаходження заявника

Україна, 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Академіка Амосова, будинок 75.

Магнію сульфат розчин для ін'єкцій 250 мг/мл, Галичфарм АТВТ (Україна, Львів)

Склад

діюча речовина: magnesium sulfate heptahydrate;

1 мл розчину містить магнію сульфату гептагідрату 250 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Кровозамінники та інфузійні розчини. Розчин електролітів. Код АТХ В05Х А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Магній є фізіологічним антагоністом кальцію, метаболічним кофактором більшості обмінних реакцій, у тому числі пов’язаних із синтезом і вивільненням енергії, зменшує секрецію катехоламінів, регулює функціонування Nа++-АТФази, нейрохімічну передачу, м’язову збудливість, знижує вміст ацетилхоліну у центральній нервовій системі, периферичній нервовій системі, внаслідок чого чинить седативну, аналгезуючу, протисудомну, спазмолітичну, жовчогінну та токолітичну дію. Препарат розширює коронарні та периферичні артерії, знижує артеріальний тиск, постнавантаження на серце, гальмує розвиток реперфузійного ураження міокарда. Зменшує частоту шлуночкових і надшлуночкових аритмій, уповільнює провідність у ділянці синусового та атріовентрикулярного вузла.

Антитромбоцитарні властивості магнію пов’язані зі зменшенням синтезу тромбоксану А2, похідних ліпоксигенази (12-НЕТЕ), стимуляцією синтезу простацикліну та ліпопротеїнів високої щільності. При підвищенні дози магній може спричинити негативну ізотропну та міорелаксуючу дію.

Фармакокінетика.

При парентеральному введенні магній швидко надходить в органи і тканини, проникає через гематоенцефалічний бар’єр, плаценту, у високих концентраціях проникає у грудне молоко. Екскретується препарат переважно з сечею.

Системні ефекти розвиваються протягом 1 хвилини після внутрішньовенного введення та через 1 годину після внутрішньом’язового. Тривалість дії магнію при внутрішньовенному введенні — 30 хвилин, при внутрішньом’язовому — 3–4 години.

Клінічні характеристики

Показання

Гіпертонічний криз, шлуночкові порушення ритму серця (тахікардія типу «пірует»); судомний синдром; еклампсія, гіпомагніємія, підвищена потреба у магнії. У комплексній терапії передчасних пологів, стенокардії напруження, при отруєнні солями важких металів, тетраетилсвинцем, розчинними солями барію (антидот).

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; артеріальна гіпотензія; виражена брадикардія (частота серцевих скорочень менше 55 ударів за хвилину); атріовентрикулярна блокада; стани, обумовлені дефіцитом кальцію та пригніченням дихального центру; кахексія; порушення функції нирок; виражена печінкова або ниркова недостатність; міастенія; злоякісні новоутворення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Іони кальцію мають антагоністичну дію щодо іонів магнію, що призводить при одночасному їхньому застосуванні до зниження фармакологічних ефектів магнію сульфату. Препарат посилює дію лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (наркотики, аналгетики). При одночасному застосуванні міорелаксантів та ніфедипіну посилюється нейром’язова блокада. Одночасне застосування із блокаторами кальцієвих каналів, такими як ніфедипін, може призвести до порушення балансу кальцію та до порушення м’язової функції.

Барбітурати, наркотичні аналгетики та антигіпертензивні засоби підвищують вірогідність пригнічення дихального центру. Серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку порушення провідності та атріовентрикулярної блокади.

Знижується ефект антитромботичних засобів, антагоністів вітаміну К, ізоніазиду, неселективних інгібіторів зворотного нейронального захоплення моноамінів.

Може сповільнюватися виведення мексилетину, в зв’язку з чим може знадобитися перегляд доз останнього.

Пропафенон — посилюється ефект обох препаратів і зростає ризик токсичного ефекту.

Порушує всмоктування антибіотиків групи тетрацикліну, можлива непрохідність кишечнику, послаблює дію стрептоміцину та тобраміцину.

Особливості застосування.

Перед початком терапії слід визначити рівень магнію у крові. У дорослих нормальний рівень магнію у плазмі крові становить 0,75–1,26 ммоль/л.

При застосуванні препарату слід враховувати, що підвищення виділення магнію з сечею відбувається при збільшенні позаклітинної рідини, розширенні ниркових судин, гіперкальціємії, підвищеному виведенні натрію з сечею, при призначенні осмотичних сечогінних (сечовина, маніт, глюкоза), «петльових» сечогінних (фуросемід, етакринова кислота, тіазиди), при прийомі серцевих глікозидів, кальцитоніну, тиреоїдину, при тривалому введенні дезоксикортикостерону ацетату (більше 3–4 діб). Уповільнення виведення магнію спостерігається при введенні паратгормона. При нирковій недостатності виведення магнію уповільнюється, а при повторних введеннях може настати його кумуляція. Тому у хворих літнього віку і у хворих із тяжким порушенням функції нирок доза препарату має становити не більше 20 г магнію сульфату (81 ммоль Mg2+) протягом 48 годин, хворим з олігурією або тяжким порушенням функції нирок магнію сульфат не слід вводити внутрішньовенно швидко. Інфекції сечовивідних шляхів прискорюють преципітацію аміачно-магнієвих фосфатів, при цьому тимчасово не рекомендується магнезіотерапія. При порушенні виведення магнію після парентерального введення магнію сульфату можлива гіпермагніємія.

З обережністю застосовувати при міастенії та захворюваннях органів дихання. При тривалому застосуванні препарату рекомендується моніторинг серцево-судинної системи, сухожильних рефлексів, функції нирок та частоти дихання.

Внутрішньовенне введення магнію сульфату необхідно здійснювати повільно: при надто високій швидкості введення можливе виникнення гіпермагніємії (симптоми — нудота, парестезії, седативний ефект, гіповентиляція аж до апное, зниження глибоких сухожильних рефлексів). Одночасне парентеральне введення вітаміну В6 та інсуліну підвищує ефективність магнезіотерапії.

При необхідності одночасного внутрішньовенного введення магнію сульфату та препаратів кальцію їх слід вводити у різні вени, при цьому слід враховувати, що рівень магнію залежить від рівня кальцію в організмі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності магнію сульфат слід застосовувати з особливою обережністю, враховуючи концентрації магнію у крові, і тільки у тих випадках, коли очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При знеболюванні під час пологів слід враховувати можливість пригнічення скоротливої здатності м’язів матки, що вимагає застосування засобів, які стимулюють пологи.

При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтів необхідно попередити про необхідність бути обережними при роботі з потенційно небезпечними механізмами або при керуванні автотранспортом, оскільки препарат чинить седативну дію.

Спосіб застосування та дози

Застосовувати внутрішньом’язово, внутрішньовенно повільно або у вигляді внутрішньовенної інфузії. Кратність введення та дози індивідуальні залежно від показань та терапевтичного ефекту. При інфузійному введенні препарат розводити 0,9% розчином натрію хлориду або 5% глюкози. При внутрішньовенній ін’єкції швидкість введення зазвичай не має перевищувати 150 мг/хв (0,6 мл/хв), за винятком лікування аритмій та еклампсії вагітних.

Приготовлені інфузійні розчини необхідно використати одразу після приготування (зберіганню не підлягають).

Гіпомагніємія. При помірно вираженій гіпомагніємії (0,5–0,7 ммоль/л) дорослим вводити по 4 мл (1 г магнію сульфату) внутрішньом’язово кожні 6 годин.

При тяжкій гіпомагніємії (< 0,5 ммоль/л) при внутрішньом’язовому введенні сумарну дозу підвищити до 1 мл/кг (250 мг/кг) і вводити частинами протягом 4 годин. У вигляді внутрішньовенної інфузії при тяжкій гіпомагніємії 20 мл препарату (5 г магнію сульфату) додати до 1 л 0,9% розчину натрію хлориду або 5% глюкози і вводити протягом не менше 3 годин.

Максимальна добова доза при внутрішньовенному введенні становить 72 мл (18 г). При необхідності інфузію повторити протягом кількох діб.

Артеріальна гіпертензія. При артеріальній гіпертензії І–ІІ стадії вводити щодня внутрішньом’язово по 5–10–20 мл. Курс лікування — 15–20 ін’єкцій, при цьому разом зі зниженням рівня артеріального тиску може спостерігатися зменшення вираженості стенокардії.

Гіпертонічний криз. Вводити по 10–20 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно повільно.

Аритмії серця. Для купування аритмій вводити внутрішньовенно 4–8 мл (1–2 г магнію сульфату) протягом 5–10 хвилин, при необхідності ін’єкцію повторити (сумарне введення до 4 г магнію сульфату). Можливе введення спочатку у дозі навантаження 8 мл протягом не менше 5 хвилин з подальшою інфузією 20 мл препарату, розведеного розчином 0,9% натрію хлориду або 5% глюкози, протягом не менше 6 годин, або спочатку 8 мл протягом не менше 30 хвилин з подальшою інфузією протягом не менше 12 годин.

Ішемічний інсульт. По 10–20 мл внутрішньовенно протягом 5–7 діб.

Судомний синдром. Дорослим призначати 5–10–20 мл внутрішньом’язово. Дітям вводити внутрішньом’язово з розрахунку 0,08–0,16 мл/кг маси тіла (20–40 мг/кг).

Токсикоз вагітних. По 10–20 мл 1–2 рази на добу внутрішньом’язово (можна поєднувати з одночасним прийомом нейролептиків).

При прееклампсії або еклампсії вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Спочатку одноразово внутрішньом’язово вводити по 10 мл у кожну сідницю, або внутрішньовенно 16 мл (4 г магнію сульфату) протягом 3–4 хвилин. Далі продовжувати вводити внутрішньом’язово 16–20 мл (4–5 г) кожні 4 години або внутрішньовенно краплино 4–8 мл/годину (1–2 г/годину) при постійному контролі сухожильних рефлексів та функції дихання. Терапію продовжувати до припинення нападу. Максимальна добова доза — 40 г магнію сульфату, при порушенні функції нирок — 20 г/ 48 годин.

Знеболювання пологів. По 5–10–20 мл внутрішньом’язово, у разі потреби комбінувати магнію сульфат з аналгетиками.

Затримка сечовиведення. При затримці сечовиведення та свинцевій коліці вводити внутрішньом’язово 5–10 мл препарату або внутрішньовенно 5–10 мл розведеного у 5 разів 25% розчину магнію сульфату (призначати також у вигляді клізми).

Як антидот. При інтоксикації ртуттю, миш’яком, тетраетилсвинцем вводити внутрішньовенно по 5–10 мл розведеного у 2,5–5 разів 25% розчину магнію сульфату. При отруєнні розчинними солями барію вводити 4–8 мл внутрішньовенно або промити шлунок 1% розчином магнію сульфату.

Новонароджені. При внутрішньочерепній гіпертензії та тяжкій асфіксії у новонароджених вводити внутрішньом’язово, починаючи з дози 0,2 мл/кг маси тіла на добу, підвищуючи дозу на 3–4-ту добу до 0,8 мл/кг маси тіла на добу протягом 3–8 діб у комплексній терапії. Для ліквідації дефіциту магнію у новонароджених призначати по 0,5–0,8 мл/кг 1 раз на добу протягом 5–8 днів.

Діти.

Препарат можна застосовувати у педіатричній практиці.

Передозування

Симптоми: ознаки гіпермагніємії у порядку підвищення концентрації магнію у сироватці крові:

зниження глибоких сухожильних рефлексів (2–3,5 ммоль/л);

подовження інтервалу PQ і розширення комплексу QRS на ЕКГ (2,5–5 ммоль/л);

втрата глибоких сухожильних рефлексів (4–5 ммоль/л);

пригнічення дихального центру (5–6,5 ммоль/л);

порушення провідності серця (7,5 ммоль/л);

зупинка серця (12,5 ммоль/л).

Крім того, гіпергідроз, тривожність, загальмованість, поліурія, атонія матки.

Лікування: специфічним антидотом є препарати кальцію (кальцію хлорид або глюконат), які слід вводити внутрішньовенно повільно. При помірній гіпермагніємії можливе призначення фуросеміду. Пригнічення дихання усувати введенням внутрішньовенно 5–10 мл 10% розчину кальцію хлориду, інгаляцією кисню, штучною вентиляцією легенів. У тяжких випадках показаний перитонеальний діаліз або гемодіаліз. Призначення симптоматичних засобів, що коригують функції серцево-судинної та центральної нервової систем.

Побічні реакції

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності, припливи/відчуття жару, подовження інтервалу PQ та розширення комплексу QRS на ЕКГ, аритмія, кома, зупинка серця.

З боку органів дихання: задишка, пригнічення дихання.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, втрата свідомості, пригнічення настрою, зниження сухожильних рефлексів, диплопія, тривога, порушення мовлення, тремор та оніміння кінцівок.

З боку опорно-рухового апарату: м’язова слабкість.

З боку травного тракту: нудота, блювання.

Алергічні реакції: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, гіпертермічний синдром, озноб.

З боку шкіри: гіперемія, свербіж, висипання, кропив’янка, посилене потовиділення.

З боку сечовидільної системи: поліурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: атонія матки.

Порушення обміну речовин, метаболізму: гіпокальціємія, гіпофосфатемія, гіперосмолярна дегідратація.

Порушення у місці введення: гіперемія, набряк, біль.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Фармацевтично несумісний (утворюється осад) з препаратами кальцію, етанолом (у високих концентраціях), карбонатами, гідрокарбонатами та фосфатами лужних металів, солями миш’якової кислоти, барію, стронцію, кліндаміцину фосфатом, гідрокортизону натрію сукцинатом, поліміксину В сульфатом, прокаїну гідрохлоридом, саліцилатами та тартратами. При концентраціях Mg2+ більше 10 ммоль/мл у сумішах для повного парентерального харчування можливе розшарування жирових емульсій.

Упаковка

По 5 мл або по 10 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці; по 5 мл або по 10 мл в ампулі; по 10 ампул у коробці; по 5 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці, запаяній папером.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПAT «Галичфарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.

Магнію сульфат порошок для розчину для орального застосування 25 г, Исток-Плюс ТОВ (Україна, Запоріжжя)

МАГНІЮ СУЛЬФАТ (MAGNESII

SULFAS)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського

засобу

Склад

діюча речовина: magnesium sulfate;

1 контейнер або саше містить магнію сульфату 25 г.

Лікарська форма

Порошок для розчину для орального застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого кольору

або блискучі безбарвні кристали.

Фармакотерапевтична група

Осмотичні проносні засоби. Код АТХ А06А D04.

Фармакологічні властивості

Прийом внутрішньо призводить до проносного ефекту. Препарат має також

жовчогінну та сечогінну дії.

Проносний ефект зумовлений зміною осмотичного тиску, затримкою всмоктування води з кишечнику, розрідженням і збільшенням об’єму кишкового вмісту, подразненням ентерорецепторів, що сприяє полегшенню акту дефекації.

Клінічні характеристики

Показання

Запори. Як антидот при отруєнні солями барію.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість, гострі запальні захворювання

шлунково-кишкового тракту, кишкова непрохідність, жовчокам’яна хвороба,

обструкція жовчовивідних шляхів, гострі пропасні стани, артеріальна гіпотензія,

стани, пов’язані з дефіцитом кальцію та пригніченням дихального центру, тяжка

форма ниркової недостатності.

Особливі заходи безпеки

Препарат не рекомендується застосовувати систематично.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види

взаємодій

Знижує ефект пероральних антикоагулянтів, серцевих глікозидів, фенотіазинів.

Зменшує абсорбцію ципрофлоксацину, тетрациклінів, послаблює дію стрептоміцину

та тобраміцину.

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності. У період грудного годування

застосовувати під контролем лікаря у разі, якщо користь для матері переважає

ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або

іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

Як проносний засіб магнію сульфат призначати внутрішньо (на ніч або натщесерце

за 30 хвилин до їди) 1 раз на добу: дорослим — по 10–30 г у ½ склянки води,

дітям віком від 12 років — по 10 г у ½ склянки води, дітям віком 6–12 років

призначати від 5 до 10 г (тобто від половини до цілого об’єму розчину,

приготованого з розрахунку 10 г на ½ склянки води).

При хронічному запорі застосовувати у клізмах: 10 г розчинити у 500 мл води та

застосовувати у кількості, призначеній лікарем.

При отруєнні розчинними солями барію призначати дорослим внутрішньо 20–25 г

порошку, розчиненого у 200 мл води.

Діти. Застосовувати дітям віком від 6

років тільки за призначенням лікаря.

Передозування

При передозуванні може спостерігатися діарея, блювання.

Лікування: внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або кальцію

глюконату — 5–10 мл 10% розчину, проводити оксигенотерапію, вдихання карбогену,

штучне дихання, перитонеальний діаліз або гемодіаліз.

Терапія симптоматична.

Побічні реакції

Переривання вагітності, загострення запальних процесів у шлунково-кишковому тракті, нудота, блювання, алергічні реакції. У разі тривалого застосування можливе порушення водно-сольового обміну, порушення живлення організму, атонія товстого кишечнику.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати

у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Фармацевтична несумісність (утворюється осад) з препаратами кальцію, етанолом

(у високих концентраціях), карбонатами, гідрокарбонатами і фосфатами лужних

металів, солями миш’якової кислоти, барію, стронцію, кліндаміцину фосфатом,

гідрокортизону натрію сукцинатом, поліміксину В сульфатом, прокаїну гідрохлоридом,

саліцилатами та тартратами.

Упаковка

По 25 г порошку у контейнері пластмасовому або саше.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ТОВ «Исток-Плюс».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 4. 

Магнію сульфат розчин для ін'єкцій 250 мг/мл, Лекхім-Харків ПрАТ (Україна, Харків)

Склад

діюча речовина: magnesium sulfate;

1 мл розчину містить магнію сульфату гептагідрату 250 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Кровозамінники та інфузійні розчини. Розчин електролітів.

Код АТХ В05Х А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Магній є фізіологічним антагоністом кальцію, метаболічним кофактором більшості обмінних реакцій, у тому числі пов’язаних із синтезом і вивільненням енергії, зменшує секрецію катехоламінів, регулює функціонування Nа++ АТФази, нейрохімічну передачу, м’язову збудливість, знижує вміст ацетилхоліну у центральній нервовій системі, периферичній нервовій системі, внаслідок чого чинить седативну, аналгезуючу, протисудомну, спазмолітичну, жовчогінну та токолітичну дію. Препарат розширює коронарні та периферичні артерії, знижує артеріальний тиск, постнавантаження на серце, гальмує розвиток реперфузійного ураження міокарда. Зменшує частоту шлуночкових і надшлуночкових аритмій, уповільнює провідність у ділянці синусового та атріовентрикулярного вузла.

Антитромбоцитарні властивості магнію пов’язані зі зменшенням синтезу тромбоксану А2, похідних ліпоксигенази (12-НЕТЕ), стимуляцією синтезу простацикліну та ліпопротеїнів високої щільності. При підвищенні дози магній може спричинити негативну ізотропну та м’язорелаксуючу дію.

Фармакокінетика.

При парентеральному введенні магній швидко надходить в органи і тканини, проникає через гематоенцефалічний бар’єр, плаценту, у високих концентраціях проникає у грудне молоко. Екскретується препарат переважно з сечею.

Системні ефекти розвиваються протягом 1 хв після внутрішньовенного введення та через 1 годину після внутрішньом’язового. Тривалість дії магнію при внутрішньовенному введенні — 30 хв, при внутрішньом’язовому — 3–4 години.

Клінічні характеристики

Показання

Гіпертонічний криз, шлуночкові порушення ритму серця (тахікардія типу «пірует»); судомний синдром; еклампсія, гіпомагніємія, підвищена потреба у магнії. У комплексній терапії передчасних пологів, стенокардії напруження, при отруєнні солями важких металів, тетраетилсвинцем, розчинними солями барію (антидот).

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; артеріальна гіпотензія; виражена брадикардія (ЧСС менше 55 ударів за хвилину); атріовентрикулярна блокада; стани, обумовлені дефіцитом кальцію та пригніченням дихального центру; кахексія; порушення функції нирок; виражена печінкова або ниркова недостатність; міастенія; злоякісні новоутворення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Іони кальцію мають антагоністичну дію щодо іонів магнію, що призводить при одночасному їхньому застосуванні до зниження фармакологічних ефектів магнію сульфату. Препарат посилює дію лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (наркотики, аналгетики). При одночасному застосуванні міорелаксантів та ніфедипіну посилюється нейром’язова блокада. Одночасне застосування із блокаторами кальцієвих каналів, такими як ніфедипін, може призвести до порушення балансу кальцію та до порушення м’язової функції.

Барбітурати, наркотичні аналгетики та антигіпертензивні засоби підвищують вірогідність пригнічення дихального центру. Серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку порушення провідності та атріовентрикулярної блокади.

Знижується ефект антитромботичних засобів, антагоністів вітаміну К, ізоніазиду, неселективних інгібіторів зворотного нейронального захоплення моноамінів.

Може сповільнюватися виведення мексилетину, в зв’язку з чим може бути потрібний перегляд доз останнього.

Пропафенон: посилюється ефект обох препаратів і зростає ризик токсичного ефекту. Порушує всмоктування антибіотиків групи тетрацикліну, можлива непрохідність кишечнику, послаблює дію стрептоміцину та тобраміцину.

Особливості застосування.

Перед початком терапії слід визначити рівень магнію у крові. У дорослих нормальний рівень магнію у плазмі крові становить 0,75–1,26 ммоль/л.

При застосуванні препарату слід враховувати, що підвищення виділення магнію з сечею відбувається при збільшенні позаклітинної рідини, розширенні ниркових судин, гіперкальціємії, підвищеному виведенні натрію з сечею, при призначенні осмотичних сечогінних (сечовина, маніт, глюкоза), петльових діуретиків (фуросемід, етакринова кислота, тіазиди), при прийомі серцевих глікозидів, кальцитоніну, тиреоїдину, при тривалому введенні дезоксикортикостерону ацетату (більше 3–4 діб). Уповільнення виведення магнію спостерігається при введенні паратгормону. При нирковій недостатності виведення магнію уповільнюється, а при повторних введеннях можлива його кумуляція. Тому для хворих літнього віку і хворих із тяжким порушенням функції нирок доза препарату має становити не більше 20 г магнію сульфату (81 ммоль Mg2+) протягом 48 годин, хворим з олігурією або тяжким порушенням функції нирок магнію сульфат не слід вводити внутрішньовенно швидко. Інфекції сечовивідних шляхів прискорюють преципітацію аміачно-магнієвих фосфатів, при цьому тимчасово не рекомендується магнезіотерапія. При порушенні виведення магнію після парентерального введення магнію сульфату можлива гіпермагніємія.

З обережністю застосовувати при міастенії та захворюваннях органів дихання. При тривалому застосуванні препарату рекомендується моніторинг серцево-судинної системи, сухожильних рефлексів, функції нирок та частоти дихання.

Внутрішньовенне введення магнію сульфату необхідно здійснювати повільно: при надто високій швидкості введення можливе виникнення гіпермагніємії (симптоми — нудота, парестезії, седативний ефект, гіповентиляція аж до апное, зниження глибоких сухожильних рефлексів). Одночасне парентеральне введення вітаміну В6 та інсуліну підвищує ефективність магнезіотерапії.

При необхідності одночасного внутрішньовенного введення магнію сульфату та препаратів кальцію їх слід вводити у різні вени, при цьому слід враховувати, що рівень магнію залежить від рівня кальцію в організмі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності магнію сульфат слід застосовувати з особливою обережністю з урахуванням концентрації магнію у крові у тих випадках, коли очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При знеболюванні під час пологів слід враховувати можливість пригнічення скоротливої здатності м’язів матки, що вимагає застосування засобів, які стимулюють пологи.

При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтів необхідно попередити про необхідність бути обережними при роботі з потенційно небезпечними механізмами або при керуванні автотранспортом, оскільки препарат чинить седативну дію.

Спосіб застосування та дози

Призначати внутрішньом’язово, внутрішньовенно повільно або у вигляді внутрішньовенної інфузії. Кратність введення та дози індивідуальні залежно від показань та терапевтичного ефекту. При інфузійному введенні препарат розводити 0,9% розчином натрію хлориду або 5% глюкози. При внутрішньовенній ін’єкції швидкість введення зазвичай не має перевищувати 150 мг/хв (0,6 мл/хв), за винятком лікування аритмій та еклампсії вагітних.

Приготовлені інфузійні розчини необхідно використати одразу після приготування (зберіганню не підлягають).

Гіпомагніємія. При помірно вираженій гіпомагніємії (0,5–0,7 ммоль/л) дорослим вводити по 4 мл (1 г магнію сульфату) внутрішньом’язово кожні 6 годин.

При тяжкій гіпомагніємії (<0,5 ммоль/л) при внутрішньом’язовому введенні сумарну дозу підвищити до 1 мл/кг (250 мг/кг) і вводити частинами протягом 4 годин. У вигляді внутрішньовенної інфузії при тяжкій гіпомагніємії 20 мл препарату (5 г магнію сульфату) додати до 1 л 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % глюкози і вводити протягом не менше 3 годин.

Максимальна добова доза при внутрішньовенному введенні становить 72 мл (18 г). При необхідності інфузію повторити протягом кількох діб.

Артеріальна гіпертензія. При артеріальній гіпертензії I-II стадії вводити щодня внутрішньом’язово по 5–10–20 мл. Курс лікування — 15–20 ін’єкцій, при цьому разом зі зниженням рівня артеріального тиску може спостерігатися зменшення вираженості стенокардії.

Гіпертонічний криз. Вводити по 10–20 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно повільно.

Аритмії серця. Для купірування аритмій вводити внутрішньовенно 4–8 мл (1–2 г магнію сульфату) протягом 5–10 хвилин, при необхідності ін’єкцію повторити (сумарне введення до 4 г магнію сульфату). Можливе введення спочатку у дозі навантаження 8 мл протягом не менше 5 хвилин з подальшою інфузією 20 мл препарату, розведеного розчином 0,9% натрію хлориду або 5% глюкози, протягом не менше 6 годин, або спочатку 8 мл протягом не менше 30 хвилин з подальшою інфузією протягом не менше 12 годин.

Ішемічний інсульт. По 10–20 мл внутрішньовенно протягом 5–7 діб.

Судомний синдром. Дорослим призначати 5–10–20 мл внутрішньом’язово. Дітям вводити внутрішньом’язово з розрахунку 0,08–0,16 мл/кг маси тіла (20–40 мг/кг).

Токсикоз вагітних. По 10–20 мл 1–2 рази на добу внутрішньом’язово (можна поєднувати з одночасним прийомом нейролептиків).

При прееклампсії або еклампсії вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Спочатку одноразово внутрішньом’язово вводити по 10 мл у кожну сідницю, або внутрішньовенно 16 мл (4 г магнію сульфату) протягом 3–4 хвилин. Далі продовжувати вводити внутрішньом’язово 16–20 мл (4–5 г) кожні 4 години або внутрішньовенно краплинно 4–8 мл/годину (1–2 г/годину) при постійному контролі сухожильних рефлексів та функції дихання. Терапію продовжувати до припинення нападу. Максимальна добова доза — 40 г магнію сульфату, при порушенні функції нирок — 20 г/48 годин.

Знеболювання пологів. По 5–10–20 мл внутрішньом’язово, у разі потреби комбінувати магнію сульфат з аналгетиками.

Затримка сечовиведення. При затримці сечовиведення та свинцевій коліці вводити внутрішньом’язово 5–10 мл препарату або внутрішньовенно 5–10 мл розведеного у 5 разів 25% розчину магнію сульфату (призначати також у вигляді клізми).

Як антидот. При інтоксикації ртуттю, миш’яком, тетраетилсвинцем вводити внутрішньовенно по 5–10 мл розведеного у 2,5–5 разів 25% розчину магнію сульфату. При отруєнні розчинними солями барію вводити 4–8 мл внутрішньовенно або промити шлунок 1% розчином магнію сульфату.

Новонароджені. При внутрішньочерепній гіпертензії та тяжкій асфіксії у новонароджених вводити внутрішньом’язово, починаючи з дози 0,2 мл/кг маси тіла на добу, підвищуючи дозу на 3–4-ту добу до 0,8 мл/кг маси тіла на добу протягом 3–8 діб у комплексній терапії. Для ліквідації дефіциту магнію у новонароджених призначати по 0,5–0,8 мл/кг 1 раз на добу протягом 5–8 днів.

Діти.

Препарат можна застосовувати у педіатричній практиці.

Передозування

Симптоми: ознаки гіпермагніємії у порядку підвищення концентрації магнію у сироватці крові:

— зниження глибоких сухожильних рефлексів (2–3,5 ммоль/л);

— подовження інтервалу PQ і розширення комплексу QRS на ЕКГ (2,5–5 ммоль/л);

— втрата глибоких сухожильних рефлексів (4–5 ммоль/л);

— пригнічення дихального центру (5–6,5 ммоль/л);

— порушення провідності серця (7,5 ммоль/л);

— зупинка серця (12,5 ммоль/л).

Крім того, гіпергідроз, тривожність, загальмованість, поліурія, атонія матки.

Лікування: специфічним антидотом є препарати кальцію (кальцію хлорид або глюконат), які слід вводити внутрішньовенно повільно. При помірній гіпермагніємії можливе призначення фуросеміду. Пригнічення дихання усувати введенням внутрішньовенно 5–10 мл 10% розчину кальцію хлориду, інгаляцією кисню, штучною вентиляцією легенів. У тяжких випадках показаний перитонеальний діаліз або гемодіаліз. Призначення симптоматичних засобів, що коригують функції серцево-судинної та центральної нервової систем.

Побічні реакції

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності, припливи/відчуття жару, подовження інтервалу РQ та розширення комплексу QRS на ЕКГ, аритмія, кома, зупинка серця.

З боку органів дихання: задишка, пригнічення дихання.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, втрата свідомості, пригнічення настрою, зниження сухожильних рефлексів, диплопія, тривога, порушення мовлення, тремор та оніміння кінцівок.

З боку опорно-рухового апарату: м’язова слабкість.

З боку травного тракту: нудота, блювання.

Алергічні реакції: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, гіпертермічний синдром, озноб.

З боку шкіри: гіперемія, свербіж, висипання, кропив’янка, посилене потовиділення.

З боку сечовидільної системи: поліурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: атонія матки.

Порушення обміну речовин, метаболізму: гіпокальціємія, гіпофосфатемія, гіперосмолярна дегідратація.

Порушення у місці введення: гіперемія, набряк, біль.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Фармацевтично несумісний (утворюється осад) з препаратами кальцію, етанолом (у високих концентраціях), карбонатами, гідрокарбонатами та фосфатами лужних металів, солями миш’якової кислоти, барію, стронцію, кліндаміцину фосфатом, гідрокортизону натрію сукцинатом, поліміксину В сульфатом, прокаїну гідрохлоридом, саліцилатами та тартратами. При концентраціях Mg2+ більше 10 ммоль/мл у сумішах для повного парентерального харчування можливе розшарування жирових емульсій.

Упаковка

В ампулах по 5 мл або по 10 мл, по 10 або 100 ампул у пачці, або по 5 ампул в блістері, по 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник/заявник

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності/місцезнаходження заявника

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Магнію сульфат розчин для ін'єкцій 250 мг/мл, Юрія-Фарм ТОВ (Україна, Київ)

Склад

діюча речовина: magnesium sulfate heptahydrate;

1 мл розчину містить магнію сульфату гептагідрату 250 мг;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Кровозамінники та інфузійні розчини. Розчин електролітів. Код АТХ В05Х А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Магній є фізіологічним антагоністом кальцію, метаболічним кофактором більшості обмінних реакцій, у тому числі пов’язаних із синтезом і вивільненням енергії, зменшує секрецію катехоламінів, регулює функціонування Nа++-АТФази, нейрохімічну передачу, м’язову збудливість, знижує вміст ацетилхоліну у центральній нервовій системі, периферичній нервовій системі, внаслідок чого чинить седативну, аналгезуючу, протисудомну, спазмолітичну, жовчогінну та токолітичну дію. Препарат розширює коронарні та периферичні артерії, знижує артеріальний тиск, постнавантаження на серце, гальмує розвиток реперфузійного ураження міокарда. Зменшує частоту шлуночкових і надшлуночкових аритмій, уповільнює провідність у ділянці синусового та атріовентрикулярного вузла.

Антитромбоцитарні властивості магнію пов’язані зі зменшенням синтезу тромбоксану А2, похідних ліпоксигенази (12–НЕТЕ), стимуляцією синтезу простацикліну та ліпопротеїнів високої щільності. При підвищенні дози магній може спричинити негативну ізотропну та м’язорелаксуючу дію.

Фармакокінетика.

При парентеральному введенні магній швидко надходить в органи і тканини, проникає через гематоенцефалічний бар’єр, плаценту, у високих концентраціях проникає у грудне молоко. Екскретується препарат переважно з сечею.

Системні ефекти розвиваються протягом 1 хв після внутрішньовенного введення та через 1 годину після внутрішньом’язового. Тривалість дії магнію при внутрішньовенному введенні — 30 хв, при внутрішньом’язовому — 3–4 години.

Клінічні характеристики

Показання

Гіпертонічний криз, шлуночкові порушення ритму серця (тахікардія типу «пірует»); судомний синдром; еклампсія, гіпомагніємія, підвищена потреба у магнії. Застосовувати у комплексній терапії передчасних пологів, стенокардії напруження, при отруєнні солями важких металів, тетраетилсвинцем, розчинними солями барію (антидот).

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів лікарського засобу; артеріальна гіпотензія; виражена брадикардія (частота серцевих скорочень менше 55 ударів за хвилину); атріовентрикулярна блокада; стани, обумовлені дефіцитом кальцію та пригніченням дихального центру; кахексія; порушення функції нирок; виражена печінкова або ниркова недостатність; міастенія; злоякісні новоутворення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Іони кальцію чинять антагоністичну дію щодо іонів магнію, що призводить при одночасному їх застосуванні до зниження фармакологічних ефектів магнію сульфату. Препарат посилює дію лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (наркотики, аналгетики). При одночасному застосуванні міорелаксантів та ніфедипіну посилюється нейром’язова блокада. Одночасне застосування із блокаторами кальцієвих каналів, такими як ніфедипін, може призвести до порушення балансу кальцію та до порушення м’язової функції.

Барбітурати, наркотичні аналгетики та антигіпертензивні засоби підвищують імовірність пригнічення дихального центру. Серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку порушення провідності та атріовентрикулярної блокади.

Знижується ефект антитромботичних засобів, антагоністів вітаміну К, ізоніазиду, неселективних інгібіторів зворотного нейронального захоплення моноамінів.

Може сповільнюватися виведення мексилетину, в зв’язку з чим може бути потрібний перегляд доз останнього.

Пропафенон: посилюється ефект обох препаратів і зростає ризик токсичного ефекту.

Лікарський засіб порушує всмоктування антибіотиків групи тетрацикліну, можлива непрохідність кишечнику, послаблює дію стрептоміцину та тобраміцину.

Особливості застосування

Перед початком терапії слід визначити рівень магнію у крові. У дорослих нормальний рівень магнію у плазмі крові становить 0,75–1,26 ммоль/л.

При застосуванні препарату слід враховувати, що підвищення виділення магнію з сечею відбувається при збільшенні позаклітинної рідини, розширенні ниркових судин, гіперкальціємії, підвищеному виведенні натрію з сечею, при призначенні осмотичних сечогінних (сечовина, маніт, глюкоза), «петльових» сечогінних (фуросемід, етакринова кислота, тіазиди), при прийомі серцевих глікозидів, кальцитоніну, тиреоїдину, при тривалому введенні дезоксикортикостерону ацетату (більше 3–4 діб). Уповільнення виведення магнію спостерігається при введенні паратгормону. При нирковій недостатності виведення магнію уповільнюється, а при повторних введеннях може настати його кумуляція. Тому для хворих літнього віку і для хворих із тяжким порушенням функції нирок доза препарату повинна становити не більше 20 г магнію сульфату (81 ммоль Mg2+) протягом 48 годин, хворим з олігурією або тяжким порушенням функції нирок магнію сульфат не слід вводити внутрішньовенно швидко. Інфекції сечовивідних шляхів прискорюють преципітацію аміачно-магнієвих фосфатів, при цьому тимчасово не рекомендується магнезіотерапія. При порушенні виведення магнію після парентерального введення магнію сульфату можлива гіпермагніємія.

З обережністю застосовувати при міастенії та захворюваннях органів дихання. При тривалому застосуванні препарату рекомендується моніторинг серцево-судинної системи, сухожильних рефлексів, функції нирок та частоти дихання.

Внутрішньовенне введення магнію сульфату необхідно здійснювати повільно: при надто високій швидкості введення можливе виникнення гіпермагніємії (симптоми: нудота, парестезії, седативний ефект, гіповентиляція аж до апное, зниження глибоких сухожильних рефлексів). Одночасне парентеральне введення вітаміну В6 та інсуліну підвищує ефективність магнезіотерапії.

При необхідності одночасного внутрішньовенного введення магнію сульфату та препаратів кальцію їх слід вводити у різні вени, при цьому слід враховувати, що рівень магнію залежить від рівня кальцію в організмі.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності магнію сульфат слід застосовувати з особливою обережністю, враховуючи концентрації магнію у крові, тільки у тих випадках, коли очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При знеболюванні під час пологів слід враховувати можливість пригнічення скоротливої здатності м’язів матки, що вимагає застосування засобів, які стимулюють пологи.

При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтів слід попередити про необхідність бути обережними при роботі з потенційно небезпечними механізмами або при керуванні автотранспортом, оскільки препарат чинить седативну дію.

Спосіб застосування та дози

Застосовувати внутрішньом’язово, внутрішньовенно повільно або у вигляді внутрішньовенної інфузії. Кратність введення та дози індивідуальні, залежать від показань та терапевтичного ефекту. При інфузійному введенні лікарський засіб розводити 0,9% розчином натрію хлориду або 5% глюкози. При внутрішньовенній ін’єкції швидкість введення зазвичай не повинна перевищувати 150 мг/хв (0,6 мл/хв), за винятком лікування аритмій та еклампсії вагітних.

Приготовлені інфузійні розчини необхідно використати одразу після приготування (зберіганню не підлягають).

Гіпомагніємія. При помірно вираженій гіпомагніємії (0,5–0,7 ммоль/л) дорослим вводити по 4 мл (1 г магнію сульфату) внутрішньом’язово кожні 6 годин.

При тяжкій гіпомагніємії (< 0,5 ммоль/л) при внутрішньом’язовому введенні сумарну дозу підвищити до 1 мл/кг (250 мг/кг) і вводити частинами протягом 4 годин. У вигляді внутрішньовенної інфузії при тяжкій гіпомагніємії 20 мл препарату (5 г магнію сульфату) додати до 1 л 0,9% розчину натрію хлориду або 5% глюкози і вводити протягом не менше 3 годин.

Максимальна добова доза при внутрішньовенному введенні становить 72 мл (18 г). При необхідності інфузію повторити протягом кількох діб.

Артеріальна гіпертензія. При артеріальній гіпертензії I–II стадії вводити щодня внутрішньом’язово по 5–10–20 мл. Курс лікування — 15–20 ін’єкцій, при цьому разом зі зниженням рівня артеріального тиску можливе зменшення вираженості стенокардії.

Гіпертонічний криз. Вводити по 10–20 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно повільно.

Аритмії серця. Для купірування аритмій вводити внутрішньовенно 4–8 мл (1–2 г магнію сульфату) протягом 5–10 хвилин, при необхідності ін’єкцію повторити (сумарне введення — до 4 г магнію сульфату). Можливе введення спочатку у дозі навантаження 8 мл протягом не менше 5 хвилин з подальшою інфузією 20 мл препарату, розведеного розчином 0,9% натрію хлориду або 5% глюкози, протягом не менше 6 годин або спочатку 8 мл протягом не менше 30 хвилин з подальшою інфузією протягом не менше 12 годин.

Ішемічний інсульт. По 10–20 мл внутрішньовенно протягом 5–7 діб.

Судомний синдром. Дорослим призначати 5–10–20 мл внутрішньом’язово. Дітям вводити внутрішньом’язово з розрахунку 0,08–0,16 мл/кг маси тіла (20–40 мг/кг).

Токсикоз вагітних. По 10–20 мл 1–2 рази на добу внутрішньом’язово (можна поєднувати з одночасним прийомом нейролептиків).

При прееклампсії або еклампсії вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Спочатку одноразово внутрішньом’язово вводити по 10 мл у кожну сідницю або внутрішньовенно 16 мл (4 г магнію сульфату) протягом 3–4 хвилин. Далі продовжувати вводити внутрішньом’язово 16–20 мл (4–5 г) кожні 4 години або внутрішньовенно краплино 4–8 мл/годину (1–2 г/год) при постійному контролі сухожильних рефлексів та функції дихання. Терапію продовжувати до припинення нападу. Максимальна добова доза — 40 г магнію сульфату, при порушенні функції нирок — 20 г/48 год.

Знеболювання пологів. По 5–10–20 мл внутрішньом’язово, у разі потреби комбінувати магнію сульфат з аналгетиками.

Затримка сечовиведення. При затримці сечовиведення та свинцевій коліці вводити внутрішньом’язово 5–10 мл препарату або внутрішньовенно 5–10 мл розведеного у 5 разів 25% розчину магнію сульфату (призначати також у вигляді клізми).

Як антидот. При інтоксикації ртуттю, миш’яком, тетраетилсвинцем вводити внутрішньовенно по 5–10 мл розведеного у 2,5–5 разів 25% розчину магнію сульфату. При отруєнні розчинними солями барію вводити 4–8 мл внутрішньовенно або промити шлунок 1% розчином магнію сульфату.

Новонароджені. При внутрішньочерепній гіпертензії та тяжкій асфіксії у новонароджених вводити внутрішньом’язово, починаючи з дози 0,2 мл/кг маси тіла на добу, підвищуючи дозу на 3–4-ту добу до 0,8 мл/кг маси тіла на добу протягом 3–8 діб у комплексній терапії. Для ліквідації дефіциту магнію у новонароджених призначати по 0,5–0,8 мл/кг 1 раз на добу протягом 5–8 днів.

Діти

Лікарський засіб можна застосовувати у педіатричній практиці.

Передозування

Симптоми: ознаки гіпермагніємії у порядку підвищення концентрації магнію у сироватці крові:

  • зниження глибоких сухожильних рефлексів (2–3,5 ммоль/л);
  • подовження інтервалу PQ і розширення комплексу QRS на ЕКГ (2,5–5 ммоль/л);
  • втрата глибоких сухожильних рефлексів (4–5 ммоль/л);
  • пригнічення дихального центру (5–6,5 ммоль/л);
  • порушення провідності серця (7,5 ммоль/л);
  • зупинка серця (12,5 ммоль/л).

Крім того, гіпергідроз, тривожність, загальмованість, поліурія, атонія матки.

Лікування: специфічним антидотом є препарати кальцію (кальцію хлорид або глюконат), які слід вводити внутрішньовенно повільно. При помірній гіпермагніємії можливе призначення фуросеміду. Пригнічення дихання усувати введенням внутрішньовенно 5–10 мл 10% розчину кальцію хлориду, інгаляцією кисню, штучною вентиляцією легенів. У тяжких випадках показаний перитонеальний діаліз або гемодіаліз. Призначення симптоматичних засобів, що коригують функції серцево-судинної та центральної нервової систем.

Побічні реакції

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності, припливи/відчуття жару, подовження інтервалу РQ та розширення комплексу QRS на ЕКГ, аритмія, кома, зупинка серця.

З боку органів дихання: задишка, пригнічення дихання.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, втрата свідомості, пригнічення настрою, зниження сухожильних рефлексів, диплопія, тривога, порушення мовлення, тремор та оніміння кінцівок.

З боку опорно-рухового апарату: м’язова слабкість.

З боку травного тракту: нудота, блювання.

Алергічні реакції: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, гіпертермічний синдром, озноб.

З боку шкіри: гіперемія, свербіж, висипання, кропив’янка, посилене потовиділення.

З боку сечовидільної системи: поліурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: атонія матки.

Порушення обміну речовин, метаболізму: гіпокальціємія, гіпофосфатемія, гіперосмолярна дегідратація.

Порушення у місці введення: гіперемія, набряк, біль.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Фармацевтично несумісний (утворюється осад) з препаратами кальцію, етанолом (у високих концентраціях), карбонатами, гідрокарбонатами та фосфатами лужних металів, солями миш’якової кислоти, барію, стронцію, кліндаміцину фосфатом, гідрокортизону натрію сукцинатом, поліміксину В сульфатом, прокаїну гідрохлоридом, саліцилатами та тартратами. При концентраціях Mg2+ більше 10 ммоль/мл у сумішах для повного парентерального харчування можливе розшарування жирових емульсій.

Упаковка

По 5 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Юрія-Фарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел. (044) 281–01–01.

МАГНІЮ СУЛЬФАТ-ДАРНИЦЯ розчин для ін'єкцій 250 мг/мл, Дарниця ФФ ПрАТ (Україна, Київ)

Склад

діюча речовина: magnesium sulfate;

1 мл розчину містить магнію сульфату 250 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Розчини електролітів. Код АТХ В05Х А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

При парентеральному введенні проявляє гіпотензивну, артеріолодилатуючу, антиаритмічну, седативну, протисудомну, діуретичну, спазмолітичну, токолітичну дію. Поповнює дефіцит магнію в організмі, є фізіологічним антагоністом кальцію. Регулює процеси обміну, нейрон-хімічну передачу та м’язову збудливість, перешкоджає надходженню іонів кальцію через пресинаптичну мембрану, знижує кількість ацетилхоліну у периферичній та центральній нервовій системі, проявляє залежно від дози седативний, снодійний або наркотичний ефекти, чинить спазмолітичну дію. Знижує збудливість дихального центру; при введенні у високих дозах може спричиняти пригнічення дихання.

Гіпотензивна та антиаритмічна дія магнію зумовлена зниженням збудливості кардіоміоцитів, відновленням іонної рівноваги, стабілізацією клітинних мембран, порушенням натрієвого потоку, кальцієвого потоку, що повільно входить, та одностороннього калієвого потоку, розширенням коронарних артерій, зниженням загального периферичного опору судин, агрегації тромбоцитів, а також спазмолітичним та седативним ефектами.

Седативна та протисудомна дія магнію пов’язана зі зменшенням вивільнення ацетилхоліну з нервово-м’язових синапсів, пригніченням нервово-м’язової передачі, прямим пригнічувальним впливом на центральну нервову систему.

Токолітична дія розвивається внаслідок пригнічення здатності до скорочення міометрія (зниження поглинання, зв’язування та розподілу кальцію у клітинах гладенької мускулатури), розширення судин та посилення кровотоку у матці. Магній проявляє спазмолітичну дію при затримці сечовиведення, є антидотом при отруєннях солями важких металів.

Системні ефекти розвиваються майже миттєво після внутрішньовенного та через 1 годину після внутрішньом’язового введення, тривалість їх становить 30 хвилин та 3–4 години відповідно.

Фармакокінетика.

Проходить через гематоенцефалічний бар’єр та плаценту, екскретується у грудне молоко, концентрація в якому у 2 рази перевищує концентрацію у плазмі крові. Виводиться нирками, швидкість ниркової екскреції пропорційна до концентрації у плазмі крові та рівня клубочкової фільтрації. Концентрація у плазмі крові, при якій розвивається протисудомна дія, становить 2–3,5 ммоль/л.

Клінічні характеристики

Показання

  • Гіпертонічний криз; шлуночкові порушення ритму серця (тахікардія типу «пірует»); судомний синдром; еклампсія; гіпомагніємія; підвищена потреба в магнії;
  • у комплексній терапії передчасних пологів; стенокардії напруження; при отруєнні солями важких металів; тетраетилсвинцем; розчинними солями барію (антидот).

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів лікарського засобу; артеріальна гіпотензія, виражена брадикардія (ЧСС менше 55 уд/хв), атріовентрикулярна блокада, стани, обумовлені дефіцитом кальцію та пригніченням дихального центру, кахексія, порушення функції нирок, виражена печінкова або ниркова недостатність, міастенія, злоякісні новоутворення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Іони кальцію мають антагоністичну дію щодо іонів магнію, що призводить при одночасному їхньому застосуванні до зниження фармакологічних ефектів магнію сульфату. Посилює дію лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (наркотики, аналгетики). При одночасному застосуванні міорелаксантів та ніфедипіну посилюється нейром’язова блокада. Одночасне застосування із блокаторами кальцієвих каналів, такими як ніфедипін, може призвести до порушення балансу кальцію та до порушення м’язової функції.

Барбітурати, наркотичні аналгетики та антигіпертензивні засоби підвищують вірогідність пригнічення дихального центру.

Серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку порушення провідності та атріовентрикулярної блокади.

Знижується ефект антитромботичних засобів, антагоністів вітаміну К, ізоніазиду, неселективних інгібіторів зворотного нейронального захоплення моноамінів.

Може сповільнюватися виведення мексилетину. Може знадобитися перегляд доз.

Пропафенон — посилюється ефект обох лікарських засобів і зростає ризик токсичного ефекту.

Порушує всмоктування антибіотиків групи тетрацикліну, можлива непрохідність кишечнику, послаблює дію стрептоміцину та тобраміцину.

Особливості застосування.

Перед початком терапії слід визначити рівень магнію у крові. У дорослих нормальний рівень магнію у плазмі крові становить 0,75–1,26 ммоль/л.

При застосуванні лікарського засобу слід враховувати, що підвищення виділення магнію із сечею відбувається при збільшенні позаклітинної рідини, розширенні ниркових судин, гіперкальціємії, підвищеному виведенні натрію з сечею, при призначенні осмотичних сечогінних (сечовина, маніт, глюкоза), «петльових» сечогінних (фуросемід, етакринова кислота, тіазиди), при прийомі серцевих глікозидів, кальцитоніну, тиреоїдину, при тривалому введенні дезоксикортикостерону ацетату (більше 3–4 діб). Уповільнення виведення магнію спостерігається при введенні паратгормона. При нирковій недостатності виведення магнію уповільнюється, а при повторних введеннях може настати його кумуляція. Тому у немолодих хворих і у хворих із тяжким порушенням функції нирок доза лікарського засобу не повинна становити більше 20 г магнію сульфату (81 ммоль Mg2+) протягом 48 годин, хворим з олігурією або тяжким порушенням функції нирок не слід вводити магнію сульфат внутрішньовенно швидко. Інфекції сечовивідних шляхів пришвидшують преципітацію аміачно-магнієвих фосфатів, при цьому тимчасово не рекомендується магнезіотерапія. При порушенні виведення магнію після парентерального введення магнію сульфату можлива гіпермагніємія.

З обережністю застосовувати при міастенії та захворюваннях органів дихання. При тривалому застосуванні лікарського засобу рекомендується моніторинг серцево-судинної системи, сухожильних рефлексів, функції нирок та частоти дихання.

Внутрішньовенне введення магнію сульфату проводити повільно: при надто високій швидкості введення| можлива гіпермагніємія (симптоми — нудота, парестезії, седативний| ефект, гіповентиляція аж до апное, зниження глибоких сухожильних рефлексів). Одночасне парентеральне введення вітаміну В6 та інсуліну підвищують ефективність магнезіотерапії.

При необхідності одночасного внутрішньовенного введення магнію сульфату та препаратів кальцію їх слід вводити у різні вени, при цьому слід враховувати, що рівень магнію залежить від рівня кальцію в організмі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності магнію сульфат застосовувати з особливою обережністю з урахуванням концентрації магнію у крові, у тих випадках, коли очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При знеболюванні під час пологів слід враховувати можливість пригнічення скоротливої здатності м’язів матки, що вимагає застосування засобів, що стимулюють пологи.

При необхідності застосування лікарського засобу слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтів необхідно попередити про необхідність бути обережними при роботі з потенційно небезпечними механізмами або при керуванні автотранспортом, оскільки лікарський засіб чинить седативну дію.

Спосіб застосування та дози

Призначати внутрішньом’язово, внутрішньовенно повільно або у вигляді внутрішньовенної інфузії. Кратність введення та дози індивідуальні залежно від показання та терапевтичного ефекту. При інфузійному введенні лікарський засіб розводити 0,9% розчином натрію хлориду або 5% глюкози. При внутрішньовенній ін’єкції швидкість введення зазвичай не має перевищувати 150 мг/хв (0,6 мл/хв), за винятком лікування аритмій та еклампсії вагітних.

Гіпомагніємія. При помірно вираженій гіпомагніємії (0,5–0,7 ммоль/л) вводити дорослим по 4 мл (1 г магнію сульфату) внутрішньом’язово кожні 6 годин.

При тяжкій гіпомагніємії (< 0,5 ммоль/л) при внутрішньом'язовому введенні сумарну дозу підвищувати до 1 мл/кг (250 мг/кг) і вводити частинами протягом 4 годин. У вигляді внутрішньовенної інфузії при тяжкій гіпомагніємії 20 мл лікарського засобу (5 г магнію сульфату) додати до 1 л 0,9% розчину натрію хлориду або 5% глюкози і вводити протягом не менше 3 годин.

Максимальна добова доза при внутрішньовенному введенні становить 72 мл (18 г). При необхідності інфузії повторити протягом кількох діб.

Артеріальна гіпертензія. При артеріальній гіпертензії I-II стадії вводити щодня внутрішньом’язово по 5–10–20 мл. Курс лікування — 15–20 ін’єкцій, при цьому, разом зі зниженням рівня артеріального тиску може спостерігатися зменшення вираженості стенокардії.

Гіпертонічний криз. Вводити по 10–20 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно струменево повільно.

Аритмії серця. Для купірування аритмій вводити внутрішньовенно 4–8 мл (1–2 г магнію сульфату) протягом 5–10 хвилин, при необхідності ін’єкцію повторити (сумарне введення до 4 г магнію сульфату).

Можливо введення спочатку у дозі навантаження 8 мл протягом не менше 5 хвилин з подальшою інфузією 20 мл лікарського засобу, розведеного розчином 0,9% натрію хлориду або 5% глюкози, протягом не менше 6 годин, або спочатку 8 мл протягом не менше 30 хвилин з подальшою інфузією протягом не менше 12 годин.

Ішемічний інсульт. По 10–20 мл внутрішньовенно протягом 5–7 діб.

Судомний синдром. Дорослим призначати 5–10–20 мл внутрішньом’язово. Дітям вводити внутрішньом’язово із розрахунку 0,08–0,16 мл/кг (20–40 мг/кг).

Токсикоз вагітних. По 10–20 мл 1–2 рази на добу внутрішньом’язово (можна поєднувати з одночасним прийомом нейролептиків).

При прееклампсії або еклампсії вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Спочатку одноразово внутрішньом’язово вводити по 10 мл у кожну сідницю, або внутрішньовенно 16 мл (4 г магнію сульфату) протягом 3–4 хвилин. Далі продовжувати вводити внутрішньом’язово 16–20 мл (4–5 г) кожні 4 години або внутрішньовенно краплино 4–8 мл/годину (1–2 г/годину) при постійному контролі сухожильних рефлексів та функції дихання. Терапію продовжувати до припинення нападу. Максимальна добова доза — 40 г магнію сульфату, при порушенні функції нирок — 20 г/48 годин.

Знеболювання пологів. По 5–10–20 мл внутрішньом’язово, у разі потреби комбінувати магнію сульфат з аналгетиками.

Затримка сечовиведення. При затримці сечовиведення та свинцевій коліці вводити внутрішньом’язово 5–10 мл лікарського засобу або внутрішньовенно 5–10 мл розведеного у 5 разів 25% розчину магнію сульфату (призначати також у вигляді клізми).

Як антидот. При інтоксикації ртуттю, миш’яком, тетраетилсвинцем вводити внутрішньовенно по 5–10 мл розведеного у 2,5–5 разів 25% розчину магнію сульфату. При отруєнні розчинними солями барію вводити 4–8 мл внутрішньовенно або промивати шлунок 1% розчином магнію сульфату.

Новонароджені. При внутрішньочерепній гіпертензії та тяжкій асфіксії у новонароджених вводити внутрішньом’язово, розпочинаючи з дози 0,2 мл/кг на добу, підвищуючи дозу на 3–4-ту добу до 0,8 мл/кг на добу, протягом 3–8 діб у комплексній терапії. Для ліквідації дефіциту магнію у новонароджених призначати по 0,5–0,8 мл/кг 1 раз на добу протягом 5–8 днів.

Діти

Лікарський засіб може застосовувати у педіатричній практиці.

Передозування

Симптоми: ознаки гіпермагніємії у порядку підвищення концентрації магнію у сироватці крові:

  • зниження глибоких сухожильних рефлексів (2–3,5 ммоль/л);
  • подовження інтервалу PQ і розширення комплексу QRS на ЕКГ (2,5–5 ммоль/л);
  • втрата глибоких сухожильних рефлексів (4–5 ммоль/л);
  • пригнічення дихального центру (5–6,5 ммоль/л);
  • порушення провідності серця (7,5 ммоль/л);
  • зупинка серця (12,5 ммоль/л).

Крім того, гіпергідроз, тривожність, загальмованість, поліурія, атонія матки.

Лікування: специфічним антидотом є препарати кальцію (кальцію хлорид або глюконат), які слід вводити внутрішньовенно повільно. При помірній гіпермагніємії можливе призначення фуросеміду. Пригнічення дихання усувати введенням внутрішньовенно 5–10 мл 10% розчину кальцію хлориду, інгаляцією кисню, штучною вентиляцією легенів. У тяжких випадках показаний перитонеальний діаліз або гемодіаліз. Призначення симптоматичних засобів, що коригують| функції серцево-судинної та центральної нервової систем.

Побічні реакції

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, пригнічення дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання.

З боку нирок та сечовидільної системи: поліурія.

З боку обміну речовин, метаболізму: гіпокальціємія, гіпофосфатемія, гіперосмолярна дегідратація.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, втрата свідомості, зниження сухожильних рефлексів, диплопія, порушення мовлення, тремор та оніміння кінцівок.

З боку психіки: пригнічення настрою, тривожність.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності, припливи, подовження інтервалу РQ та розширення комплексу QRS на ЕКГ, аритмія, кома, зупинка серця.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіперемія, свербіж, висипання, кропив’янка.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язова слабкість.

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: атонія матки.

Загальні розлади та реакції у місці введення: гіпертермічний синдром, озноб, посилене потовиділення, гіперемія, набряк, біль.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Фармацевтично несумісний (утворюється осад) з препаратами кальцію, етанолом (у високих концентраціях), карбонатами, гідрокарбонатами та фосфатами лужних металів, солями арсенової кислоти, барію, стронцію, кліндаміцином фосфатом, гідрокортизоном натрію сукцинатом, поліміксином В сульфатом, прокаїну гідрохлоридом, саліцилатами та тартратами. При концентраціях Mg2+ вище 10 ммоль/мл у сумішах для повного парентерального харчування можливий розподіл жирових емульсій.

Упаковка

По 5 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці. По 10 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.

Дата додавання: 14.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують Магнію сульфат

Внутрішньомозковий крововилив в півкулю субкортикальну МКХ I61.0
Генералізована ідіопатична епілепсія та епілептичні синдроми МКХ G40.3
Гіпертензивна [гіпертонічна] хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності МКХ I11.9
Гіпертензивна енцефалопатія МКХ I67.4
Гіпертонічна хвороба (ГБ) з ураженням серця і серцевою недостатністю (СН) МКХ I11.0
Гострий фронтальний синусит МКХ J01.1
Загроза переривання вагітності МКХ O20.0
Інфаркт мозку, викликаний тромбозом мозкових артерій МКХ I63.3
Інші уточнені остеохондродисплазії МКХ Q78.8
Інші уточнені ураження судин мозку МКХ I67.8
Люмбоішіалгія МКХ M54.4
Наслідки внутрішньочерепної травми МКХ T90.5
Наслідки інфаркту мозку МКХ I69.3
Нестабільна стенокардія МКХ I20.0
Остеохондроз хребта неуточнений МКХ M42.9
Остеохондропатії МКХ M93.8
Помилкові перейми до 37 повних тижнів вагітності МКХ O47.0
Стенокардія МКХ I20.9
Черепно-мозкова травма МКХ S06.0
Ювенільна артеріальна гіпертензія МКХ I10
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko