0
UA | RU

МУКОЛВАН (MUCOLVAN)

ДЗ ДНЦЛЗ

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Амброксол7,5 мг/мл
Допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота лимонна, натрію фосфат двозаміщений, вода для ін'єкцій.
№ UA/0713/01/01 від 31.10.2018
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Коли заходить мова про відхаркувальні засоби, Муколван (INN — ambroxolum) стає одним з оптимальних рішень. Варто відмітити, що клінічне застосування амброксолу — діючої речовини Муколвану — не обмежується лише трахеобронхітами. Завдяки його властивостям знаходиться все більше можливостей для терапевтичного застосування, пов’язаних із детальним вивченням впливу цієї речовини на патофізіологічні процеси в організмі людини.

Терапевтичні ефекти амброксолу

Клінічне застосування амброксолу в лікуванні захворювань дихальних шляхів стартувало наприкінці 1970-х років. Однак його історія починається ще у Давній Індії — протягом багатьох століть в аюрведичній медицині використовувалася рослина Adhatoda vasica (яка, до речі, в Німеччині досі називається Indisches Lungenkraut — індійська легенева трава). У подальшому із цієї рослини отримали активний алкалоїд вазицин, хімічний аналог якого — бромгексин — був представлений у 1965 р. Амброксол є активним метаболітом бромгексину, що перевищує свого попередника за терапевтичним ефектом, фармакокінетичними характеристиками та профілем побічних ефектів (Weiser T., 2008).

Що стосується фармакодинамічних характеристик, амброксол відомий у першу чергу як відхаркувальний препарат, що поєднує якості муколітика (розрідження бронхіального слизу) та мукокінетика (прискорення евакуації слизу завдяки стимуляції мукоциліарного кліренсу) (Dorow P., 1988). Розрідження слизу відбувається як за рахунок секреції рідини, так і за рахунок синтезу білків легеневого сурфактанту, який сприяє зниженню поверхневого натягу в альвеолах та перешкоджає їхньому висиханню, а також випоту рідини, підтримує здатність до розтягнення та еластичність легеневої тканини, необхідний для процесу дифузії кисню в капілярний кровотік.

Протизапальний ефект амброксолу реалізується за рахунок деградації пероксидних радикалів та інгібування руйнування ними гіалуронової кислоти. Окрім того, препарат пригнічує викид цитокінів з лейкоцитів та знижує гістотоксичність нейтрофілів (Weiser T., 2008). Антигістамінний ефект амброксолу пов’язаний як зі зменшенням викиду гістаміну гладкими клітинами, так і інгібуванням анти-IgE-індукованого вивільнення інтерлейкіну(ІЛ)-4 та ІЛ-13 з базофілів, зимозану — із моноцитів (Gibbs B.F., 1999).

У дослідженнях (Yamaya M., 2014) відмічається, що амброксол може використовуватися для терапії ГРВІ не тільки завдяки своєму протизапальному ефекту. Амброксол характеризується також здатністю пригнічувати реплікацію риновірусу в епітеліальних клітинах, що встеляють дихальні шляхи. Аналогічна дія спостерігається щодо вірусу грипу. Механізм противірусної дії ймовірно пов’язаний зі стимуляцією виділення в легеневий слиз специфічних IgA та IgG, а також трипсиноподібної протеази (Yang B., 2002).

Окрім того, для амброксолу характерна здатність пригнічувати кашель за рахунок зниження гістамін-індукованої скоротливості гладких м’язів у стінці бронхів та трахеї (Nemceková E., 1998).

Антиоксидантні властивості високих доз амброксолу пов’язують зі зниженням рівня в сироватці крові фактору некрозу пухлин-α й ІЛ-6 та підвищенням активності супероксиддисмутази (Wu X., 2014). Окрім того, препарат стимулює продукцію таких лізосомальних ферментів, як, наприклад, глюкоцереброзидаза-1 (Migdalska-Richards A., 2016).

Амброксол має властивість руйнувати біоплівки — специфічні скупчення бактерій та продуктів їхнього метаболізму. Завдяки тому, що колонія збудника покривається біоплівкою, він набуває стійкості до антибактеріальних препаратів. Причому вказана властивість найбільш характерна для збудників опортуністичних та госпітальних інфекцій (таких як Hemophilus influenzae, Pseudomonas aeruginosa та ін.) (Gao X., 2014), тобто пов’язаних із перебуванням пацієнта у відділенні інтенсивної терапії та інвазивними методами лікування (наприклад проведенням тривалої штучної вентиляції легень). Скупчення біоплівок погіршує стан пацієнтів з тяжкими захворюваннями та призводить до розвитку такої хронічної легеневої патології, як кістозний фіброз, бронхоектатична хвороба чи хронічне обструктивне захворювання легень (Cataldi M., 2014).

Деградація біоплівок при застосуванні амброксолу пов’язана з потенціюванням цією речовиною дії багатьох антибактеріальних препаратів різних груп: β-лактамів, глікопептидів, макролідів, нітрофуранів та рифампіцину. Так, існує досвід застосування амброксолу в комплексній терапії рифампіцинчутливого туберкульозу та нетуберкульозної мікобактеріальної інфекції, а також інфекції, викликаної метицилінрезистентним золотистим стафілококом (Deretic V., 2019).

На сьогодні запропоновано багато різних ідей стосовно застосування амброксолу навіть у неврологічній практиці. Це пов’язано як із його антиоксидантними властивостями, так і з афінністю до 5-НТ3-серотонінових рецепторів та властивістю інгібувати зворотне захоплення серотоніну (Hull J.D., 2018). Окрім того, амброксол впливає на передачу імпульсу по ноцицептивних С-волокнах завдяки зміні потенціалу Na+— та Ca++-каналів (Weiser T., 2008). Ці ж властивості забезпечують його місцевоанестезувальний ефект, корисний у терапії ГРЗ, що супроводжується болем у горлі (de Mey C., 2016).

Шляхи та перспективи клінічного застосування амброксолу

Традиційними показаннями до призначення амброксолу є гострі запальні захворювання дихальних шляхів. Причому ефект препарату поширюється не лише на трахею та бронхи, а й на глотку та додаткові пазухи носа, що сприяє його успішному застосуванню в терапії синуситів, ринітів, фарингітів.

Амброксол можна застосовувати у комплексній терапії хронічних бронхітів, особливо для профілактики загострень захворювання (Olivieri D., 1987).

Якщо у пацієнта перебіг частих ГРВІ характеризується переважаючою симптоматикою трахеобронхіту, то препарат може бути рекомендований з профілактичною метою. Помірна противірусна активність, протизапальний, протикашльовий та антиоксидантний ефекти амброксолу забезпечують стійке зменшення у пацієнта кількості застудних захворювань за сезон (Nobata K., 2006).

Антигістамінні властивості роблять амброксол також хорошим засобом для лікування бронхітів алергічного характеру (Gibbs B.F., 1999).

Амброксол, включений у схему терапії разом із ципрофлоксацином, рекомендується для лікування уражень легень P. aeruginosa, яке виникає внаслідок тривалої інтубації трахеї. Особливістю синьогнійної палички є продукція альгінатів, що утворюють стійку біоплівку в місці інфекційного ураження (таке явище називається мукоїдною конверсією збудника) (Wang W., 2016). Амброксол же руйнує цю плівку, що підвищує вразливість бактерії перед антибіотиками (Cheng C., 2015); також завдяки своїм антиоксидантним властивостям він перешкоджає зміні фенотипу P. aeruginosa з мукоїдного на немукоїдний.

Аналогічно амброксол впливає на біоплівки, утворені Staphylococcus epidermidis, тим самим потенціюючи терапевтичний ефект застосування ванкоміцину в лікуванні катетерасоційованих інфекцій (Zhang Y., 2015), а також біоплівки Candida albicans (Rene H.D., 2014).

Амброксол у високих дозах може застосовуватися для захисту легеневої тканини під час операцій з приводу раку легені (Wang X., 2015) або кардіохірургічних втручань (Wang S., 2014). Розрідження секрету перешкоджає колабуванню альвеол та розвитку післяопераційного респіраторного дистрес-синдрому (Weiser T., 2008), а також захищає органи дихальної системи під час процедури штучного кровообігу.

Описане застосування амброксолу з метою протекції від репіраторного дистрес-синдрому дорослих у пацієнтів із пневмонією або тяжким неспецифічним бронхіолітом (Baranwal A.K., 2015). Окрім того, амброксол може застосовуватися в якості допоміжного засобу при такому тяжкому захворюванні, як альвеолярний протеїноз — прогресуюче постзапальне накопичення сурфактанту та фосфоліпідів у порожнині альвеол, імовірно, пов’язане з аутоімунним характером ураження легеневої тканини (Oda N., 2015).

Описаний позитивний досвід (Gonzalez Garay A.G., 2014) застосування амброксолу у вагітних із високим ризиком передчасних пологів. У цьому разі препарат застосовується поряд з кортикостероїдами для прискорення дозрівання сурфактанту та профілактики розвитку респіраторного дистрес-синдрому новонароджених, а також хвороби гіалінових мембран (Wauer R.R., 1989).

Перспективним є застосування амброксолу в психоневрологічній практиці — встановлено його адитивний ефект при поєднанні з іншими протиепілептичними засобами (Pawlinski L., 2018). Однак іншими авторами (Lapenta L., 2014) описані клінічні випадки індукції нападів епілепсії при застосуванні препаратів, що містять амброксол.

Окрім того, існують рекомендації (Kern K.U., 2015) про можливість включення препаратів амброксолу у схему лікування нейропатичного болю (у пацієнтів з постгерпетичною невралгією, фантомним болем, деаферентним болем тощо). Описаний варіант застосування препарату можливий завдяки його властивості інгібувати канали підтипу Nav.1.8, які експресуються, зокрема, у ноцицептивних С-волокнах (Weiser T., 2008). Завдяки стимулюванню синтезу глюкоцереброзидази-1 перспективним вважається застосування амброксолу при таких хронічних неврологічних захворюваннях, як хвороба Паркінсона та хвороба Гоше (Migdalska-Richards A., 2017).

Амброксол також запропонований (Bishr A., 2019) у якості допоміжного засобу в хіміотерапії. Завдяки антиоксидантним властивостям ця речовина захищає печінку та нирки від токсичної дії цисплатину. При застосуванні амброксолу вираженість цисплатинасоційованого запального пошкодження печінки зменшується за рахунок інгібування фактору некрозу пухлин-α, ІЛ-1β та ядерного фактора κβ, а також стимулювання ядерного еритроїд-2-залежного фактора. Окрім того, амброксол знижує ступінь оксидативного пошкодження шляхом редукції малондіальдегіду та відновлення пулу глутатіону.

Муколван: особливості застосування

Муколван є препаратом для парентерального введення, тому випускається в ампулах із готовим розчином, що містить 7,5 мг/мл діючої речовини. Муколван застосовують внутрішньовенно. Введення здійснюється повільно струминно або крапельно — для цього разову дозу препарату (від 1 до 6 ампул залежно від маси тіла пацієнта) розводять у 250–500 мл 0,9% розчину натрію хлориду або розчину Рінгера.

Ефективна добова доза амброксолу, яку вводять у 2–4 прийоми, формується з розрахунку 30 мг/кг маси тіла (при синдромі дихальної недостатності — 10 мг/кг). Після одноразового застосування максимальна концентрація амброксолу в крові становить 25 нг/мл, а період його напіввиведення — 9,5 год (Wang Y., 2018). Препарат піддається метаболізму в печінці, а кінцеві його продукти виводяться із сечею.

Зазвичай тривалість застосування амброксолу становить 5–7 днів. Лікування може бути продовжено за рішенням лікуючого лікаря з урахуванням особливостей клінічної ситуації.

Необхідно мати на увазі, що тривале застосування препарату небажане, оскільки амброксол зумовлює утворення ксантинових та оксалатних каменів у нирках та сечовивідних шляхах (Drewa T., 2007).

Також категорично не рекомендується поєднувати амброксол із препаратами, що пригнічують кашель, оскільки останні будуть перешкоджати адекватному відходженню збільшеного обсягу мокротиння.

Серед побічних ефектів амброксолу найчастіше відмічають реакції індивідуальної непереносимості, які виявляються різноманітними порушеннями — від алергічного висипу до токсичного епідермолізу (Saad N., 2006).

Таким чином, Муколван є перспективним препаратом у зв’язку із постійно зростаючим спектром призначення його фармацевтично активного інгредієнта амброксолу, дослідження механізмів дії та точок застосування якого тривають (Plomer M., 2017). Терапевтичні ефекти амброксолу роблять його оптимальним рішенням для застосування як у відділеннях інтенсивної терапії, так і в амбулаторній практиці.

Інструкція МОЗ

Склад

діюча речовина: ambroxol;

1 мл розчину містить амброксолу гідрохлориду 7,5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид; кислота лимонна, моногідрат; натрію гідрофосфат, додекагідрат; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються при кашлю та застудних захворюваннях. Муколітичні засоби. Код АТХ R05C B06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Підтверджено, що амброксолу гідрохлорид, діюча речовина лікарського засобу, збільшує секрецію слизу в дихальних шляхах. Він також посилює виділення легеневого сурфактанта та стимулює активність циліарного епітелію. Ці дії покращують відділення слизу та його виведення (мукоциліарний кліренс). Активація секреції рідини і збільшення мукоциліарного кліренсу полегшують виведення слизу та полегшують кашель.

Відомо, що під впливом амброксолу гідрохлориду зменшується кількість цитокінів, а також кількість циркулюючих та зв’язаних з тканиною мононуклеарів та поліморфонуклеарних клітин.

Також спостерігались антиоксидантні ефекти амброксолу.

Після застосування амброксолу гідрохлориду підвищується концентрація антибіотиків (амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину) у бронхолегеневому секреті та у мокротинні.

Фармакокінетика. Амброксолу гідрохлорид зв’язується з білками плазми крові приблизно на 90% у дорослих і на 60–70% у новонароджених. Препарат проникає через плацентарний бар’єр і досягає легенів плода. Великий об’єм розподілу — 410 л — вказує на більше накопичення в тканинах, ніж у плазмі, концентрація в тканинах легенів перевищує відповідний показник у плазмі з коефіцієнтом > 17.

Метаболізм та виведення. Амброксолу гідрохлорид метаболізується головним чином у печінці шляхом глюкуронізації і меншою мірою шляхом розщеплення до дибромантранілової кислоти (остання становить приблизно 10% дози); також утворюються й інші незначні метаболіти. Дослідження мікросомів печінки людини показали, що фермент CYP3A4 відповідає за метаболізм амброксолу гідрохлориду до дибромантранілової кислоти.

Через 3 дні після внутрішньовенного введення 4,6% дози виводиться у незміненій формі, тоді як 35,6% дози виводиться у кон’югованій формі з сечeю.

Період напіввиведення амброксолу гідрохлориду з плазми крові становить приблизно 10 годин. У новонароджених після повторного внутрішньовенного введення період напіввиведення збільшується приблизно вдвічі, вказуючи на зменшення кліренсу.

При тяжких захворюваннях печінки кліренс амброксолу зменшується на 20–40%. При тяжких порушеннях функції нирок можливе накопичення метаболітів амброксолу, а саме дибромантранілової кислоти та глюкуронідів.

Амброксол проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри та екскретується у грудне молоко.

Клінічні характеристики

Показання.

Для підсилення вироблення легеневого сурфактанта у недоношених дітей та новонароджених із синдромом дихальної недостатності.

Протипоказання.

Гіперчутливість до амброксолу гідрохлориду або інших компонентів лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

До цього часу не встановлено клінічно значущих взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування препарату та засобів, що пригнічують кашель, може призвести до надмірного накопичення слизу внаслідок пригнічення кашльового рефлексу; така комбінація можлива тільки після ретельної оцінки лікарем співвідношення очікуваної користі та можливого ризику від застосування.

Особливості застосування.

Оскільки амброксол може посилювати секрецію слизу, препарат слід застосовувати з обережністю при порушенні бронхіальної моторики та посиленій секреції слизу (наприклад при такому рідкісному захворюванні, як первинна циліарна дискінезія).

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжким захворюванням печінки. При застосуванні амброксолу, як і будь-якої діючої речовини, яка метаболізується у печінці, а потім виводиться нирками, накопичення метаболітів, які утворюються у печінці, спостерігається у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Дуже рідко розвивалися тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса — Джонсона або синдром Лайєлла, що іноді виникали на тлі застосування амброксолу. Більшість цих випадків пов’язані з основним захворюванням або з одночасним застосуванням іншого препарату. При появі будь-яких змін з боку шкіри або слизових оболонок застосування амброксолу слід припинити та негайно звернутися до лікаря.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб застосовують недоношеним дітям та новонародженим.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб застосовують недоношеним дітям та новонародженим.

Спосіб застосування та дози.

Доведено, що ефективною є загальна добова доза, яка становить 30 мг амброксолу гідрохлориду на 1 кг маси тіла.

Дозу препарату застосовувати у 4 прийоми шляхом повільної внутрішньовенної інфузії; рекомендовано застосовувати кожну окрему дозу шляхом внутрішньовенної інфузії за допомогою помпового пристрою для інфузій протягом щонайменше 5 хвилин.

Вміст 1–6 ампул слід розвести у 250–500 мл фізіологічного розчину або розчину Рінгера.

З мікробіологічної точки зору, якщо відкриття ампул і розведення пов’язане з ризиком мікробіологічної контамінації, розчин слід використати одразу після приготування. Якщо цього не сталось, відповідальність за умови та терміни зберігання несе користувач. Якщо жоден з цих розчинників недоступний, розчин глюкози 5% може бути застосований як альтернативний. При застосуванні розчину глюкози 5% вміст ампул слід розводити безпосередньо перед використанням. Якщо розчин не було використано негайно після приготування, його потрібно утилізувати.

Тривалість лікування — 5 днів.

Діти.

Застосовувати недоношеним дітям та новонародженим за показаннями.

Передозування

Наразі немає повідомлень щодо специфічних симптомів передозування. Симптоми, що спостерігаються у разі випадкового передозування або медичної помилки, аналогічні відомим побічним реакціям при застосуванні в рекомендованих дозах і можуть потребувати симптоматичного лікування.

Побічні реакції

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної жирової клітковини: еритема; анафілактичні реакції (включаючи шок); ангіоневротичний набряк, шкірні висипи, кропив’янка, свербіж та інші реакції підвищеної чутливості, тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсона та синдром Лайєлла.

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, запор, слинотеча, сухість у горлі; нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ринорея, диспное (як симптом реакції підвищеної чутливості).

З боку нирок та сечовидільної системи: розлади сечовипускання.

Порушення загального характеру та патологічні явища у місці введення препарату: підвищення температури тіла та озноб, реакції з боку слизової оболонки.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Препарат не слід змішувати з будь-якими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 2 мл в ампулах № 5 в пачці; № 5 у блістері в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»)

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я»)

Дата додавання: 30.09.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують МУКОЛВАН

Астма з переважанням алергічного компонента МКХ J45.0
Бактеріальна пневмонія неуточнена МКХ J15.9
Бронхопневмонія МКХ J18.9
Гострий алергічний бронхіт МКХ J20.9
Грип з іншими проявами, вірус грипу ідентифікований МКХ J10.8
Змішана астма МКХ J45.8
Інша вірусна пневмонія МКХ J12.8
Інші бактеріальні пневмонії МКХ J15.8
Інші інтерстиціальні легеневі хвороби з згадуванням про фіброз МКХ J84.1
Коронавирусная инфекция COVID-19 МКХ U07.1
Множинні переломи ребер МКХ S22.4
Обструктивний бронхіт МКХ J40
Перелом інших шийних хребців МКХ S12.2
Пневмонія МКХ J18.0
Пневмонія, викликана Streptococcus pneumoniae МКХ J13
Пневмонія, викликана метапневмовірусом людини МКХ J12.3
Хімічні респіраторні стани, викликані хімічними речовинами, газами, димами і парами МКХ J68.4
Хронічний бронхіт МКХ J42

Рекомендовані аналоги МУКОЛВАН:

відхаркувальні засоби, за виключенням комбінованих препаратів, що містять протикашльові засоби
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko