Все аптеки Украины
Киев (адрес не указан)

Ацекор Кардіо (Acekor Cardio) (275018) - інструкція із застосування ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Ацекор Кардіо (Acekor Cardio)

Ацекор Кардіо інструкція із застосування

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Ацетилсаліцилова кислота пригнічує агрегацію тромбоцитів шляхом блокування синтезу тромбоксану А2. Механізм її дії полягає в необоротній інактивації ферменту ЦОГ-1. Зазначений інгібуючий ефект особливо виражений для тромбоцитів, оскільки вони не здатні до ресинтезу вказаного ферменту. Визнають також, що ацетилсаліцилова кислота виявляє й інші інгібуючі ефекти на тромбоцити, завдяки яким її можна застосовувати при багатьох васкулярних захворюваннях.
Ацетилсаліцилова кислота належить до групи НПЗП з анальгетичними, жарознижувальними і протизапальними властивостями. Перорально у більш високих дозах ацетилсаліцилову кислоту можна застосовувати для зменшення вираженості болю та при легких фебрильних станах, таких як застуда та грип, для зниження температури тіла і зменшення вираженості болю у суглобах та м’язах, при гострих та хронічних запальних захворюваннях, таких як ревматоїдний артрит, остеоартрит та анкілозуючий спондиліт.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо кислота ацетилсаліцилова швидко і повністю всмоктується зі ШКТ. Під час та після абсорбції вона перетворюється на основний активний метаболіт — кислоту саліцилову. Cmax ацетилсаліцилової кислоти у плазмі крові досягається через 10–20 хв, саліцилової кислоти — через 20–120 хв. Завдяки кишково-розчинній оболонці таблеток Ацекор кардіо по 100 мг вивільнення активної речовини відбувається не у шлунку, а в лужному середовищі кишечнику. Тому абсорбція ацетилсаліцилової кислоти уповільнюється до 3–6 год після застосування таблетки, вкритої кишково-розчинною оболонкою, порівняно зі звичайною таблеткою ацетилсаліцилової кислоти.
Ацетилсаліцилова і саліцилова кислоти повністю зв’язуються з білками плазми крові і швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плаценту, а також у грудне молоко.
Саліцилова кислота зазнає метаболізму переважно в печінці. Метаболітами саліцилової кислоти є саліцилсечова кислота, фенольний та ацильний глюкуроніди саліцилової кислоти, гентизинова кислота і гентизинсечова кислота.
Кінетика виведення саліцилової кислоти залежить від дози, оскільки метаболізм обмежений активністю ферментів печінки. Т½ залежить від дози і зростає з 2–3 год при застосуванні низьких доз до 15 год при застосуванні високих доз. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться з організму переважно нирками.
Доклінічні дані
Доклінічний профіль безпеки ацетилсаліцилової кислоти добре задокументований.
У дослідженнях на тваринах саліцилати у високих дозах спричиняли ураження нирок та не викликали жодних інших органічних уражень.
Ацетилсаліцилова кислота широко вивчалася in vitro та in vivo на мутагенність, проте не було виявлено доказів мутагенного потенціалу. Те ж саме стосується досліджень канцерогенності.
Саліцилати проявляли тератогенний вплив у дослідженнях на різних видах тварин. Були описані порушення імплантації, ембріотоксичний і фетотоксичний ефекти і порушення здатності до навчання у потомства після застосування препарату в пренатальний період.

Показання Ацекор Кардіо

для зниження ризику:

  • смерті у пацієнтів з підозрою на гострий інфаркт міокарда;
  • захворюваності і смерті у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда;
  • транзиторних ішемічних атак (ТІА) та інсульту у пацієнтів з ТІА;
  • захворюваності і смерті при стабільній і нестабільній стенокардії;
  • інфаркту міокарда у пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (цукровий діабет, контрольована АГ) та осіб із багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік).

Для профілактики:

  • тромбозів та емболій після операцій на судинах (черезшкірна транслюмінарна катетерна ангіопластика, ендартеректомія сонної артерії, аортокоронарне шунтування, артеріовенозне шунтування);
  • тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії після довготривалої іммобілізації (після хірургічних операцій).

Для вторинної профілактики інсульту.

Застосування Ацекор Кардіо

препарат приймати внутрішньо за 30–60 хв до їди, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю рідини.
Для зниження ризику летального наслідку у пацієнтів з підозрою на гострий інфаркт міокарда застосовувати препарат у дозі 100–300 мг/добу. Упродовж 30 днів після інфаркту продовжити прийом підтримувальної дози 100–300 мг/добу. Через 30 днів слід розглянути питання про подальшу профілактику рецидиву інфаркту міокарда.
Щоб досягти швидкої абсорбції при застосуванні для цього показання, першу таблетку необхідно розжувати.
Для зниження ризику захворюваності і смерті у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, застосовувати 100–300 мг препарату на добу.
Для вторинної профілактики інсульту застосовувати препарат у дозі 100–300 мг/добу.
Для зниження ризику ТІА та інсульту у пацієнтів з ТІА застосовувати 100–300 мг/добу.
Для зниження ризику розвитку захворювання і смерті у пацієнтів зі стабільною і нестабільною стенокардією: 100–300 мг/добу.
Для профілактики тромбоемболій після операцій на судинах (черезшкірна транслюмінарна катетерна ангіопластика, ендартеректомія сонної артерії, аортокоронарне шунтування, артеріовенозне шунтування) застосовувати препарат у дозі 100–200 мг/добу кожного дня або 300 мг/добу через день.
Для профілактики тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії після довготривалого стану іммобілізації (після хірургічних операцій) — 100–200 або 300 мг/добу через день.
Для зниження ризику інфаркту міокарда у пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (цукровий діабет, контрольована АГ) та особам із багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік та інше) застосовувати 100 або 300 мг/добу через день.
Діти. Згідно з показаннями (див. ПОКАЗАННЯ) препарат Ацекор кардіо не слід застосовувати у дітей.
Застосування ацетилсаліцилової кислоти у дітей віком до 16 років може спричинити тяжкі побічні ефекти (у тому числі синдром Рея, однією з ознак якого є постійне блювання). Прохання ознайомитися з інформацією, викладеною в розділі ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.

Протипоказання

  • гiперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів або до будь-якого компонента препарату;
  • БА в анамнезі, спричинена застосуванням саліцилатів або речовин з подібною дією, особливо НПЗП;
  • геморагічний діатез;
  • гострі пептичні виразки;
  • печінкова недостатність тяжкого ступеня;
  • ниркова недостатність тяжкого ступеня;
  • серцева недостатність тяжкого ступеня;
  • комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиж або більше (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
  • останній триместр вагітності.

Побічна дія

з боку системи крові та лімфатичної системи: подовження часу кровотечі; рідко — тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, апластична анемія.
З боку імунної системи: нечасто — БА; поодинокі — реакції гіперчутливості, такі як еритематозні/екзематозні шкірні реакції, кропив’янка, риніт, закладеність носа, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, зниження АТ до стану шоку; дуже рідко — шкірні реакції тяжкого ступеня, включаючи ексудативну мультиформну еритему, синдром Стівенса —Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку метаболізму та обміну речовин: рідко — гіпоглікемія, залізодефіцитна анемія, порушення кислотно-лужної рівноваги.
З боку нервової системи: поодинокі — головний біль, запаморочення, риніт, порушення зору, порушення слуху, сплутаність свідомості.
З боку ШКТ: часто — мікрокровотечі (70%), шлункові симптоми; нечасто — диспепсія, нудота, блювання, діарея; поодинокі — шлунково-кишкові кровотечі, шлунково-кишкові виразки, що дуже рідко можуть призвести до перфорації з відповідними клінічними симптомами та змінами лабораторних параметрів.
З боку гепатобіліарної системи: поодинокі — печінкова дисфункція (наприклад підвищення рівня трансаміназ).
З боку нирок та сечовидільної системи: повідомляли про порушення функції нирок та розвиток гострої ниркової недостатності.
Інші: рідко — синдром Рея (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
У спонтанних повідомленнях надходила інформація про інші побічні реакції щодо всіх лікарських форм ацетилсаліцилової кислоти, у тому числі пероральної короткострокової та довгострокової терапії, тому визначення категорій частоти згідно з CIOMS III неможливе.
У пацієнтів з тяжкими формами недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази спостерігалися гемоліз та гемолітична анемія.
Через антиагрегаційний вплив застосування ацетилсаліцилової кислоти може підвищити ризик кровотечі. Спостерігалися кровотечі, такі як періопераційні кровотечі, гематоми, носові кровотечі, урогенітальні кровотечі, кровотечі з ясен.
Рідко або дуже рідко спостерігалися серйозні кровотечі, такі як шлунково-кишкові кровотечі, геморагічний інсульт, особливо у пацієнтів з неконтрольованою АГ та/або у разі одночасного застосування антикоагулянтів, що в окремих випадках може потенційно загрожувати життю.
Геморагії можуть призвести до гострої і хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія.
Шлунково-кишкові розлади, такі як загальні прояви та симптоми диспепсії, біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль; в окремих випадках — запалення ШКТ, ерозивно-виразкові ураження ШКТ, які потенційно можуть у поодиноких випадках спричинити шлунково-кишкові геморагії і перфорації з відповідними лабораторними показниками та клінічними проявами.
Реакції підвищеної чутливості з відповідними лабораторними та клінічними проявами включають астматичний стан, шкірні реакції легкого або середнього ступеня, а також з боку респіраторного тракту, ШКТ та серцево-судинної системи, включаючи такі симптоми, як висипання, набряк, свербіж, серцево-дихальна недостатність і дуже рідко — тяжкі реакції, включаючи анафілактичний шок.

Особливості застосування

Ацекор кардіо застосовувати з обережністю у таких ситуаціях:

  • порушення функції нирок або порушення серцево-судинного кровообігу (наприклад патологія судин нирки, застійна серцева недостатність, гіповолемія, обширні операції, сепсис або сильні кровотечі), оскільки ацетилсаліцилова кислота може також підвищити ризик порушення функції нирок та гострої ниркової недостатності;
  • порушення функції печінки;
  • одночасне застосування ібупрофену, оскільки ібупрофен може зменшити інгібіторний вплив ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів. У разі застосування препарату Ацекор кардіо перед початком прийому ібупрофену як знеболювального засобу пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
  • наявність симптомів хронічної шлункової або дуоденальної диспепсії або їх рецидив;
  • наявність БА або загальної тенденції до гіперчутливості, оскільки ацетилсаліцилова кислота може зумовлювати розвиток бронхоспазму або нападу БА чи інші реакції підвищеної чутливості. Фактори ризику включають БА в анамнезі, сінну гарячку, поліпоз носа або хронічне респіраторне захворювання, алергічні реакції (наприклад висип, свербіж або кропив’янка) на інші речовини в анамнезі;
  • поліпи носової порожнини;
  • тяжка недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, оскільки ацетилсаліцилова кислота може спричинити гемоліз або гемолітичну анемію. Фактори, які можуть підвищити ризик гемолізу, включають високі дози препарату, гарячку або гострий інфекційний процес;
  • одночасне застосування антикоагулянтів;
  • через інгібіторний вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів, який зберігається упродовж кількох днів після прийому, застосування препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, може підвищити імовірність або посилити наявну кровотечу при хірургічних операціях (включаючи незначні хірургічні втручання, наприклад видалення зуба);
  • застосування ацетилсаліцилової кислоти у дітей та підлітків з пропасницею та/або вірусними захворюваннями можливе лише за призначенням лікаря як терапії другої лінії (через ризик розвитку синдрому Рея, загрозливої для життя енцефалопатії, головними симптомами якої є тяжке блювання, втрата свідомості, печінкова дисфункція). При деяких вірусних захворюваннях, особливо при грипі А, грипі В і вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісною, але небезпечною для життя хворобою, що потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилову кислоту застосовувати як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв’язок у цьому випадку не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються постійним блюванням, це може бути проявом синдрому Рея;
  • виразки ШКТ, включаючи хронічні та рекурентні виразкові хвороби або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;
  • гіперчутливість до анальгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також алергія на інші речовини.

Застосування у період вагітності або годування грудьми
Слід з обережністю застосовувати саліцилати під час I і II триместру вагітності. Застосування саліцилатів протипоказане під час III триместру вагітності.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня та мальформацій серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик підвищується залежно від підвищення дози та тривалості терапії.
Наявні епідеміологічні дані не підтверджують зв’язку між застосуванням ацетилсаліцилової кислоти та підвищеним ризиком викидня. Наявні епідеміологічні дані щодо викидня не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизису не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Результати проспективного дослідження впливу препарату на ранніх термінах вагітності (1–4-й місяці) за участю приблизно 14 800 пар жінка — дитина не вказують на будь-який зв’язок з підвищеним ризиком розвитку мальформацій.
У І і ІІ триместр вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. Для жінок, які, імовірно, можуть бути вагітними, або у І і ІІ триместр вагітності доза препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою.
Повідомляли про випадки розладів імплантації, ембріотоксичні та фетотоксичні впливи і вплив на здатність до навчання дитини після пренатальної експозиції саліцилатами.
Згідно з даними досліджень на тваринах, застосування саліцилатів спричиняє побічні реакції у плода (такі як підвищення смертності, розлади росту, інтоксикація саліцилатами), однак контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводили.
Згідно з попереднім досвідом, ризик є низьким при застосуванні лікарського засобу в терапевтичних дозах.
У ІІІ триместр вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід наступним чином:

  • серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією) та/або порушення функції нирок із можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном;
  • подовження часу кровотечі, антиагрегаційний вплив, що може виникнути у жінки і плода наприкінці вагітності;
  • подовження часу кровотечі можливе також при застосуванні дуже низьких доз;
  • гальмування скорочень матки та кровотечі у вагітної і подовження тривалості пологів.

Зважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана під час ІІІ триместру вагітності.
Саліцилати проникають у грудне молоко. Концентрації у грудному молоці є еквівалентними або навіть вищими, ніж концентрації у плазмі крові матері.
Під час вимушеного призначення за показаннями під час лактації слід припинити годування грудьми у разі регулярного застосування препарату у високих дозах (>300 мг/добу).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень не проводили

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

протипоказання до одночасного застосування
Застосування ацетилсаліцилової кислоти та метотрексату у дозах 15 мг/тиж і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).
Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю:

  • у разі застосування з метотрексатом у дозах нижче 15 мг/тиж підвищується гематологічна токсичність метотрексату (внаслідок зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові);
  • посилення дії антикоагулянтів, пероральних антидіабетичних засобів, барбітуратів, літію, сульфонамідів та трийодтироніну;
  • підвищення рівня фенітоїну і вальпроату у плазмі крові. При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою ацетилсаліцилова кислота витісняє її зі зв’язку з протеїнами плазми крові, знижуючи метаболізм останньої. Внаслідок цього рівні вальпроату у плазмі крові підвищуються, що призводить до підвищення частоти розвитку побічних реакцій до ознак інтоксикації, таких як тремор, ністагм, атаксія та зміни особистості;
  • посилення дії та побічних реакцій усіх нестероїдних протиревматичних засобів;
  • одночасне застосування з ібупрофеном перешкоджає необоротному інгібуванню тромбоцитів ацетилсаліциловою кислотою. Лікування ібупрофеном пацієнтів з ризиком кардіоваскулярних захворювань може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
  • можуть розвинутися фармакодинамічні взаємодії між селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та ацетилсаліциловою кислотою. Одночасне застосування пароксетину з ацетилсаліциловою кислотою може призвести до підвищення ризику розвитку шлунково-кишкової кровотечі;
  • підвищення концентрації у плазмі крові дигоксину внаслідок зниження ниркової екскреції;
  • зниження дії антагоністів альдостерону (наприклад спіронолактону), петльових діуретиків, урикозуричних засобів (наприклад пробенециду, сульфінпіразону), антигіпертензивних засобів (інгібіторів АПФ та блокаторів β-адренорецепторів). Пацієнтам, які одночасно застосовують Ацекор кардіо та зазначені лікарські засоби, рекомендується ретельно контролювати АТ та коригувати дозу в разі необхідності;
  • подовження Т½ з плазми крові пеніциліну;
  • системні ГКС (виключаючи гідрокортизон, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона) підвищують ризик шлунково-кишкових кровотеч та знижують рівень саліцилатів у крові;
  • алкоголь: підвищення ризику шлунково-кишкових кровотеч і пролонгація часу кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю;
  • зниження дії урикозуричних засобів. Ацетилсаліцилова кислота знижує виведення сечової кислоти навіть при застосуванні у низьких дозах. Це може провокувати розвиток подагри у пацієнтів зі зниженою екскрецією сечової кислоти;
  • метамізол може пригнічувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при його сумісному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою, тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції.

Передозування

симптоми тяжкого отруєння можуть розвиватися повільно, наприклад протягом 12–24 год після застосування. Після перорального застосування дози ацетилсаліцилової кислоти до 150 мг/кг маси тіла можливий розвиток інтоксикації середнього ступеня, а при застосуванні дози >300 мг/кг маси тіла — тяжкого ступеня.
Хронічне отруєння саліцилатами може мати прихований характер, оскільки симптоми його неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація виникає, як правило, тільки після повторних прийомів високих доз.
Про гостру інтоксикацію свідчить виражена зміна кислотно-лужного балансу, який може відрізнятися залежно від віку пацієнта і тяжкості інтоксикації. Найчастішим його проявом у дітей є метаболічний ацидоз. Тяжкість стану не може бути оцінена лише на підставі концентрації саліцилатів у плазмі крові. Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв’язку із затримкою шлункового вивільнення, формуванням конкрементів у шлунку або в разі прийому препарату у формі таблеток, вкритих кишково-розчинною оболонкою.
Застереження. Локальні ознаки подразнення, що зазвичай домінують при передозуванні ацетилсаліцилової кислоти, такі як нудота, блювання та біль у шлунку, можуть бути відсутніми, оскільки дана лікарська форма ацетилсаліцилової кислоти має кишково-розчинну оболонку і резорбція відбувається тільки в тонкій кишці.
Симптоми. Головний біль, нудота, гіпокальціємія або гіпоглікемія, шкірний висип, запаморочення, шлунково-кишкові кровотечі, пригнічення тромбоутворення до коагулопатії, серцево-судинні розлади (від аритмії, артеріальної гіпотензії до зупинки серця), риніт, порушення зору та слуху, тремор, сплутаність свідомості, гіпертермія, посилене потовиділення, гіпервентиляція, порушення кислотно-лужної рівноваги та електролітний дисбаланс, зневоднення, кома та дихальна недостатність.
Дзвін у вухах можливий при концентрації саліцилатів у плазмі крові понад 150–300 мкг/мл. Серйозніші побічні реакції спостерігаються при концентрації саліцилатів у плазмі крові вище 300 мкг/мл.
Терапія. Через загрозливі для життя стани внаслідок тяжкої інтоксикації слід негайно вжити всіх необхідних запобіжних заходів: профілактика або зниження ресорбції, промивання шлунка на ранніх стадіях (до 1 год після прийому), активоване вугілля, контроль та відповідна корекція електролітів. Застосування глюкози. Бікарбонат натрію для корекції ацидозу і для прискорення виведення (pH сечі >8). Гліцин: початкова доза — 8 г перорально, потім — 4 г кожні 2 год протягом 16 год. Можлива гемоперфузія або гемодіаліз (необхідність застосування може бути встановлена у токсикологічному центрі).

Умови зберігання

при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.