Офор (Ofor) (272894) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Офор — комбінований препарат, до його складу входять 2 активних речовини, офлоксацин та орнідазол.
Фармакологічна дія офлоксацину — антибактеріальна (бактерицидна). Інгібує ДНК-гіразу (топоізомераза II та IV), порушує процес суперспіралізації та зшивки розривів ДНК, пригнічує ділення клітин, спричиняє структурні зміни цитоплазми та загибель мікроорганізмів.
Має широкий спектр дії. Впливає переважно на грамнегативні та деякі грампозитивні мікроорганізми: Citrobacter diversus, Entеrobacter aerogenes, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Citrobacter diversus, Neisseria gonorrhoeae, Chlamydia trachomatis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes. Ефективний відносно мікроорганізмів, стійких до більшості антибіотиків та сульфаніламідних препаратів.
Фармакологічна дія орнідазолу — антибактеріальна та антипротозойна. Активний відносно Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica та Giardia lamblia (Giardia intestinalis), також деяких анаеробних бактерій (Clostridium spp., Bacteroides spp., Fusobacterium) та анаеробних коків. За механізмом дії орнідазол — ДНК-тропний препарат із вибірковою активністю щодо мікроорганізмів, які мають ферментні системи, здатні відновлювати нітрогрупу та каталізувати взаємодію білків групи фередоксинів з нітросполуками. Після проникнення препарату в клітину мікроба механізм його дії зумовлений відновленням нітрогрупи під впливом нітроредуктаз мікроорганізму та активністю вже відновленого нітроімідазолу. Продукти відновлення утворюють комплекси з ДНК, спричиняючи її деградацію, порушують процеси реплікації та транскрипції ДНК. Крім того, продукти метаболізму препарату мають цитотоксичні властивості та порушують процеси клітинного дихання.

лікування змішаних інфекцій, що спричинені збудниками (мікроорганізмами і найпростішими), чутливими до компонентів препарату:
- захворювання сечостатевої системи: гострий і хронічний пієлонефрит, простатит, цистит, епідидиміт, ускладнені або рецидивуючі інфекції сечових шляхів;
- захворювання, що передаються статевим шляхом.

препарат Офор слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Препарат приймають як до, так і після прийому їжі.
Доза препарату та тривалість лікування залежать від чутливості мікроорганізмів, тяжкості і виду інфекційного процесу. Дорослим застосовують по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 5 днів, потім продовжують терапію ще 2–5 днів таблетками офлоксацину. Лікування слід продовжувати не менше 3 днів після зникнення клінічних симптомів захворювання.

підвищена чутливість до офлоксацину, орнідазолу, інших похідних фторхінолонів, похідних нітроімідазолу або інших компонентів препарату. Ураження ЦНС зі зниженим судомним порогом (після черепно-мозкових травм, інсульту, запальних процесів головного мозку та мозкових оболонок); розсіяний склероз; епілепсія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тендиніти в анамнезі; патологічні ураження крові або інші гематологічні аномалії; подовження інтервалу Q–T; некомпенсована гіпоглікемія.
Препарат протипоказаний пацієнтам, які приймають протиаритмічні засоби класу IА (зинідин, прокаїнамід) або класу III (аміодарон, соталол), трициклічні антидепресанти, макроліди; пацієнтам з розривами сухожиль після застосування фторхінолонів в анамнезі.

з боку шкіри: свербіж, висипи, кропив’янка, поява пухирів, гіпергідроз, гнійничкові висипання; мультиформна еритема, судинна пурпура, синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лайєлла, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, фотосенсибілізація, гіперчутливість (у формі сонячної еритеми), знебарвлення шкіри або розшарування нігтів.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний/анафілактоїдний шок.
З боку серцево-судинної системи: припливи, тахікардія, короткочасна артеріальна гіпотензія, колапс; шлуночкова аритмія, тріпотіння/фібриляція шлуночків на ЕКГ, подовження інтервалу Q–T, мозковий тромбоз, набряк легень, torsades de pointes.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, депресія, порушення сну, безсоння, сонливість, неспокій, збудження, судоми, сплутаність свідомості, тимчасова втрата свідомості, жахливі сновидіння, уповільнення швидкості реакцій, підвищення внутрішньочерепного тиску, парестезії; сенсорна або сенсомоторна нейропатія, тремор та інші екстрапірамідні порушення, порушення м’язової координації, психотичні реакції, суїцидальні думки/дії, галюцинації, слиновиділення, тривожні стани, ригідність, порушення периферичної чутливості (порушення смаку, нюху, зору); світлобоязнь, загострення міастенії gravis, дисфазія.
З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, печія, гастралгія, біль або різі у животі, діарея, ентероколіт, діарея (іноді може бути симптомом ентероколіту, який у деяких випадках може бути геморагічним), метеоризм; дисбактеріоз; псевдомембранозний коліт, металевий присмак у роті, дисгевзія, часті рідкі випорожнення, шлунково-кишковий дистрес, запор, сухість у роті, гіпоглікемія у хворих на цукровий діабет, які отримують гіпоглікемічні препарати.
З боку печінки: підвищення активності печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ГТГ, ЛФ, γ-глутамілтрансферази), білірубіну, холестатична жовтяниця, підвищення рівня тригліцеридів, холестеролу, в окремих випадках — гепатит, навіть дуже тяжкого ступеня.
Специфічна форма ентероколіту, яка може виникати при застосуванні антибіотиків, — псевдомембранозний коліт (у більшості випадків спричинений Clostridiu difficile). При підозрі на Clostridium difficile застосування препарату потрібно негайно припинити і провести адекватне лікування.
З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, гострий інтерстиціальний нефрит або підвищення рівня креатиніну в плазмі крові, що може призвести до гострої ниркової недостатності, анурія, поліурія, конкременти в нирках, гематурія, свербіж геніталій у жінок, вагініти, вагінальний кандидоз.
З боку кістково-м’язової системи: тендиніт; судоми м’язів, міалгії, артралгії; розрив м’язів, розрив сухожиль, які можуть виникати через 48 год після початку застосування офлоксацину і можуть бути білатеральними; рабдоміоліз та/або міопатія, м’язова слабкість.
З боку системи крові: нейтропенія, лейкопенія, анемія, гемолітична анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, панцитопенія; агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, дискразія крові типу медулярної аплазії, петехії, екхімоз/синець, продовження протромбінового часу, тромботична тромбоцитопенічна пурпура.
З боку органів чуття: подразнення очей, вертиго, шум у вухах, втрата слуху.
З боку системи дихання: кашель, назофарингіт, фарингіт, бронхоспазм; алергічний пневмоніт, тяжка астма, задишка, стридор.
Метаболічні порушення: гіпоглікемія або гіперглікемія.
Інфекції: грибкові інфекції, кандидоз, резистентність до патогенних мікроорганізмів.
Інші: втома, біль у грудях, жар, біль у носі, слабкість, гарячка, нездужання, надмірне підвищення або зниження рівня глюкози в крові, слабкість.

перед початком лікування необхідно провести посів на мікрофлору та визначення чутливості до офлоксацину.
При застосуванні препарату Офор необхідно підтримувати адекватну гідратацію. Хворим із порушенням функції нирок та печінки препарат слід призначати з обережністю та проводити моніторинг лабораторних показників функції печінки та нирок.
При підозрі на псевдомембранозний коліт офлоксацин слід негайно відмінити і розпочати відповідну симптоматичну анибіотикотерапію. При такій ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.
Офор не є препаратом вибору для лікування пневмонії, спричиненої пневмококами або мікоплазмами, або тонзилярної ангіни, спричиненої β-гемолітичними стрептококами.
Застосування у період вагітності та годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити на період терапії.
Діти. Препарат протипоказаний дітям (віком до 18 років), поки не завершений ріст скелета.

при одночасному прийомі офлоксацину з антигіпертензивними засобами можливе раптове зниження артеріального тиску.
Протипоказано застосовувати офлоксацин одночасно з препаратами, що подовжують інтервал Q–T.
Одночасне застосування офлоксацину з НПЗП, похідними нітроімідазолу та метилксантинів підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів, зниження судомного порогу.
Одночасне застосування офлоксацину з пробенецидом, циметидином, фуросемідом, метотрексатом призводить до підвищення концентрації офлоксацину у плазмі крові.
При застосуванні з препаратами, що олужнюють сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію бікарбонат), підвищується ризик кристалурії та нефротичних ефектів.
Орнідазол пролонгує міорелаксивну дію векуронію.

симптоми: запаморочення, збудження, головний біль, сплутаність свідомості, загальмованість, біль у животі, діарея; нудота, блювання, судоми, ерозивні ушкодження слизових оболонок, можливі розвиток інтерстиціального нефриту або посилення проявів інших побічних реакцій.
Лікування: промивання шлунка, посилена гідратація, дезінтоксикаційна, десенсибілізувальна та симптоматична терапія, що повинна бути спрямована на корекцію порушень з боку внутрішніх органів. Специфічний антидот невідомий. Необхідний контроль ЕКГ через можливість подовження інтервалу Q–T. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз дещо знижують концентрацію препарату у крові. При появі судом показаний діазепам.

при температурі не вище 30 °С.