Всі аптеки України
Київ (адресу не вказано)
Активні речовини — “Р”РИФАБУТИН (RIFABUTINUM)

РИФАБУТИН (RIFABUTINUM) Діюча речовина

напівсинтетичний а/б широкого спектра дії; має високу активність відносно кислотостійких бактерій, включаючи атипові та резистентні м/о; in vitro проявляє високу активність відносно лабораторних штамів і клінічно виділених культур M.tuberculosis; дослідження in vitro показали, що від 30% до 50% штамів M.tuberculosis, резистентних до рифампіцину, чутливі до рифабутину (тобто існує неповна перехресна резистентність між цими а/б); активність рифабутину in vitro при інфікуванні M.tuberculosis була у 10 раз вищою за активність рифампіцину; активний відносно нетуберкульозних (атипових) бактерій, включаючи M. аvitum intracellulare complex.

профілактика інфекцій, спричинених Mycobacterium avium - внутрішньоклітинним комплексом (МАС-інфекції), у пацієнтів з імунодепресією з кількістю CD4-лімфоцитів 200/мкл і менше; лікування легеневого туберкульозу як хр. резистентного, так і вперше діагностованого.

дорослі: профілактика МАС-інфекції у пацієнтів з імунодепресією: 300 мг (2 капс) 1 р/добу; у комбінації з іншими препаратами:при нетуберкульозній мікобактеріальній інфекції: 450 - 600 мг (3 - 4 капс) 1 р/добу 6 місяців з моменту отримання негативного посіву; при хронічному полірезистентному туберкульозі легенів - по 300-450 мг (2-3 капс.)/добу до 6 міс. з моменту отримання негативного результату;при вперше діагностованому легеневому туберкульозі - по 150 мг (1 капс.)/добу протягом від 6 місяців або протягом 6 місяців з моменту отримання негативного посіву. МДД - 450 мг. Термін лікування - 6 місяців і більше.

гіперчутливість до рифабутину або інших рифампіцинів в анамнезі, порфірія.

нудота, блювання, підвищення рівнів активності печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит, анорексія, біль у животі, діарея, диспепсія, відрижка, метеоризм, спостворення смаку; коліт, спричинений Clostridium difficiele; тромбоцитопенія і анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, лімфопенію, гранулоцитопенію, нейтропенію, зменшення нейтрофільних лейкоцитів; артралгія, міалгія, пропасниця, висип і у поодиноких випадках інші р-ції гіперчутливості, такі як еозинофілія, бронхоспазм і шок, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, оборотний увеїт, ступінь тяжкості якого варіював від легкого до тяжкого; головний біль, астенія, безсоння;; підвищення ЛФ, АСТ, АЛТ; міозит, біль, знебарвлення шкіри, знебарвлення сечі, кон’юнктивіт.