Вальтровір (Valtrovir) (267615) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Валацикловір — противірусний препарат, який є специфічним інгібітором ДНК-полімерази вірусів герпесу. Блокує синтез вірусної ДНК та реплікацію вірусів. В організмі людини валацикловір швидко і повністю перетворюється на ацикловір за допомогою ферменту валацикловіргідролази. Валацикловір in vitro активний відносно вірусів простого герпесу І та ІІ типів, вірусу Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна — Барр та вірусу герпесу людини типу VІ. Внаслідок фосфорилювання ацикловір перетворюється на активний трифосфат ацикловіру, який конкурентно інгібує синтез вірусної ДНК. На першій стадії фосфорилювання необхідна активність вірусспецифічного ферменту — вірусної тимідинкінази, яка є тільки у вірусінфікованих клітинах. При цитомегаловірусній інфекції фосфорилювання ацикловіру частково здійснюється специфічним ферментом — фосфотрансферазою UL 97, що значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання (перетворення монофосфату на трифосфат) повністю завершується клітинними ферментами. Трифосфат ацикловіру інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, до блокування реплікації вірусу. Валацикловір прискорює усунення болю при лікуванні оперізувального герпесу, зменшує тривалість больового синдрому, а також кількість хворих із зостерасоційованим болем, у тому числі з гострою та постгерпетичною невралгією.
Профілактика цитомегаловірусної інфекції за допомогою валацикловіру знижує ризик гострого відторгнення трансплантату (хворі після пересадки нирок), частоту виникнення опортуністичних інфекцій та інших інфекцій, що спричиняються вірусом герпесу (вірусом простого герпесу та вірусом Herpes zoster).
Фармакокінетика. Після перорального застосування валацикловір добре всмоктується, швидко і майже повністю перетворюється в ацикловір і L-валін. Біодоступність ацикловіру при прийомі 1000 мг валацикловіру становить 54% і не знижується при одночасному прийомі їжі. C_max ацикловіру після одноразового прийому 250–1000 мг валацикловіру становить 10–37 мкмоль (2,2–8,3 мкг/мл) і настає через 1–2 год після прийому. C_max валацикловіру у плазмі крові досягається в середньому через 30–100 хв після прийому і через 3 год валацикловір у плазмі крові не визначається.
Вальтровір не метаболізується ферментами цитохрому Р450.
Вірус оперізувального герпесу та вірус простого герпесу суттєво не змінюють фармакокінетику ацикловіру та валацикловіру після перорального застосування Вальтровіру.
У дослідженні фармакокінетики валацикловіру та ацикловіру у ІІІ триместр вагітності AUC ацикловіру у фазі плато після застосування валацикловіру в дозі 1000 мг була приблизно у 2 рази вищою, ніж після застосування ацикловіру перорально в дозі 1200 мг/добу.
У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією фармакокінетичні характеристики ацикловіру після застосування разової або багаторазової дози 1000 або 2000 мг Вальтровіру не змінювалися порівняно з такими у здорових осіб.
У реципієнтів трансплантатів органів, які отримували валацикловір у дозі 2000 мг 4 рази/добу, C_max ацикловіру відповідає або перевищує таку у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу препарату, а добові показники AUC були значно вищими.

– лікування захворювань шкіри і слизових оболонок, спричинених вірусом Herpes sіmplex, у тому числі уперше виявленого і рецидивуючого генітального герпесу;
– лікування герпесу губ (Herpes labialis);
– превентивне лікування рецидивів інфекцій шкіри і слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи генітальний герпес;
– зниження ризику передачі вірусу від хворих на генітальний герпес (при застосуванні валацикловіру в якості супресивної терапії в комбінації з дотриманням правил безпечного сексу);
– лікування оперізувального герпесу;
– профілактика цитомегаловірусної інфекції та захворювання після трансплантації органів.

лікування оперізувального герпесу: дорослим призначати по 1000 мг (2 таблетки) препарату 3 рази на добу, протягом 7 днів.
Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу. Хворі з нормальним імунітетом (дорослі): 500 мг (1 таблетка) препарату 2 рази на добу.
У разі виникнення рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. При первинному перебігу, який може бути більш тяжким, лікування необхідно продовжити з 5 до 10 днів. Лікування слід розпочинати якомога раніше. Для рецидивних форм інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, ідеальним було б застосування препарату в продромальний період або одразу ж після появи перших симптомів. Валацикловір може попередити розвиток уражень при рецидивах інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, за умови початку лікування одразу ж після появи перших симптомів захворювання.
Як альтернатива, для лікування лабіального герпесу (губної лихоманки) ефективною дозою валацикловіру є 2000 мг (4 таблетки) 2 рази на добу протягом 1 дня. Другу дозу слід застосувати приблизно через 12 год (не раніше ніж через 6 год) після першої дози. При такому режимі дозування термін лікування має тривати не більше 1 дня, оскільки триваліше застосування не підвищує клінічну ефективність лікування. Лікування слід розпочинати при появі перших ранніх симптомів лабіального герпесу (відчуття пощипування, свербіж або печіння в ділянці губ).
Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу:
– хворим з нормальним імунітетом (дорослі) призначати 500 мг (1 таблетка) препарату 1 раз на добу;
– хворим з імунодефіцитом (дорослі) призначати дозу 500 мг (1 таблетка) 2 рази на добу.
Зменшення передачі вірусу генітального герпесу. Дорослим гетеросексуалам з нормальним імунітетом, у яких відмічають 9 або менше загострень на рік, валацикловір призначати інфікованому партнеру в дозі 500 мг 1 раз на добу.
Даних про зменшення передачі вірусу генітального герпесу в інших популяціях хворих немає.
Профілактика цитомегаловірусної інфекції та захворювання. Дорослі та діти віком від 12 років: валацикловір призначати в дозі 2000 мг (4 таблетки) 4 рази на добу, якомога раніше після трансплантації. При нирковій недостатності дози слід знижувати (див. Дозування при порушеній функції нирок). Тривалість лікування становить зазвичай 90 днів, але може бути продовжена для пацієнтів з високим ступенем ризику.
Дозування при порушеній функції нирок. Необхідно обережно призначати валацикловір хворим з порушенням функції нирок. Обов’язково слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
Режим дозування залежить від кліренсу креатиніну та показань і наведений у таблиці.

*Застосовувати таблетки з відповідним дозуванням або інші лікарські форми валацикловіру.
Пацієнтам, які знаходяться на інтермітуючому гемодіалізі, рекомендується застосовувати ті ж дози валацикловіру, що і пацієнтам із кліренсом креатиніну <15 мл/хв. Дози необхідно призначати після проведення гемодіалізу.
Кліренс креатиніну необхідно постійно контролювати, особливо в періоди, коли функція нирок може швидко змінюватися, наприклад, одразу після трансплантації. Відповідно слід змінювати дозу валацикловіру.
Дозування при порушеній функції печінки. Змінювати дозу для хворих з легким або помірним ступенем цирозу немає потреби (синтезуюча функція печінки збережена). Показники фармакокінетики при пізніх стадіях цирозу (з порушенням синтезуючої функції печінки та наявністю ознак портальної гіпертензії) свідчать про відсутність потреби змінювати дозу, однак інформація про це обмежена.
Про застосування вищих доз (4000 мг/добу і вище) див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Пацієнти літнього віку. Для уникнення можливих порушень функції нирок доза валацикловіру потребує коригування (див. Дозування при порушеній функції нирок).
Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
Діти. Застосовувати у дітей віком від 12 років.

підвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

найпоширенішими побічними реакціями лікарського засобу є головний біль та нудота. Серед більш серйозних побічних реакцій зазначені повідомлення про тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру/гемолітичний уремічний синдром, гостру ниркову недостатність та неврологічні порушення.
Побічні реакції класифіковані за органами і системами.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження розумових здібностей, збудження, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, конвульсії, енцефалопатія, кома.
Вищенаведені симптоми є в більшості випадків зворотними і відмічаються головним чином у хворих з нирковою недостатністю або іншими факторами схильності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). У хворих після трансплантації органів, які отримують валацикловір для профілактики цитомегаловірусної інфекції у високих дозах (8 г/добу), неврологічні реакції виникають частіше, ніж у хворих, які отримують нижчі дози.
З боку крові й лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія. Лейкопенія головним чином виявлена у хворих з імунодефіцитом.
З боку імунної системи: анафілаксія.
З боку дихальної системи та органів грудної порожнини: задишка.
З боку травного тракту: нудота, дискомфорт у животі, блювання, діарея.
З боку гепатобіліарної системи: зворотне підвищення показників печінкових тестів. Періодично це описується як гепатит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, включаючи явища фотосенсибілізації; свербіж; кропив’янка; ангіоневротичний набряк.
З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, біль у нирках, гематурія (часто асоційована з іншими порушеннями функції нирок).
Біль у нирках може бути асоційований з нирковою недостатністю.
Повідомлялося про утворення преципітатів ацикловіру у канальцях нирок. Під час лікування слід забезпечити адекватний рівень рідини, що вживається (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Інші: мікроангіопатична гемолітична анемія та тромбоцитопенія (іноді в комбінації) у тяжких хворих з імунодефіцитом, особливо з пізніми стадіями ВІЛ-хвороби, які отримували високі дози (8000 мг/добу) валацикловіру протягом тривалого часу. Ці ж явища виявляють у пацієнтів з такими ж захворюваннями, але які не отримували лікування валацикловіром.

гідратація: слід підтримувати адекватний рівень рідини, що вводиться, у хворих з підвищеним ризиком дегідратації, особливо в осіб літнього віку.
Застосування у пацієнтів при порушеній функції нирок та хворим літнього віку. Ацикловір виділяється нирками, і тому дозу валацикловіру для хворих з порушеннями функції нирок слід знизити (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Хворі літнього віку мають знижену функцію нирок і потребують корекції дози. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та в осіб літнього віку підвищується ризик розвитку неврологічних ускладнень. Таким пацієнтам необхідний ретельний нагляд для виявлення цих ефектів. Такі реакції є в більшості випадків зворотними після припинення лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Застосування більш високих доз валацикловіру при печінковій недостатності та трансплантації печінки. Щодо застосування більш високих доз валацикловіру (4 мг/добу і вище) для лікування пацієнтів із захворюваннями печінки даних немає, тому необхідно з обережністю призначати більш високі дози валацикловіру таким хворим. Спеціальні дослідження щодо застосування валацикловіру при трансплантації печінки не проводилися; однак є інформація, що профілактика за допомогою високих доз ацикловіру знижує частоту інфікування та захворювань, спричинених цитомегаловірусом.
Застосування при лікуванні оперізувального герпесу. При лікуванні хворих, особливо з ослабленим імунітетом, необхідно уважно стежити за клінічною відповіддю. Якщо відповідь на лікування недостатня, рекомендується застосування в/в противірусної терапії. Пацієнтів з ускладненим оперізувальним герпесом, наприклад з ураженням вісцеральних органів, дисемінацією вірусу, моторною нейропатією, енцефалітом та цереброваскулярними порушеннями слід лікувати в/в противірусними лікарськими засобами.
Крім того, хворим з ослабленим імунітетом, у яких виявлено герпетичні ураження очей або високий ризик дисемінації та ураження вісцеральних органів, необхідно приймати в/в противірусні засоби.
Зменшення передачі вірусу генітального герпесу. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу. Вона не виліковує герпетичну інфекцію, а також повністю не виключає ризику передачі вірусу. Додатково до терапії валацикловіром рекомендується додержання хворими правил безпечного сексу.
Застосування при цитомегаловірусній інфекції. Інформація щодо ефективності препарату, отримана при лікуванні хворих з високим ризиком цитомегаловірусної інфекції з метою профілактики після трансплантації органів, показала, що валацикловір слід застосовувати у цих пацієнтів, якщо з метою безпеки припинено застосування валганцикловіру або ганцикловіру. Застосування високих доз валацикловіру, необхідне для профілактики цитомегаловірусної інфекції, може спричиняти частіше виникнення побічних реакцій, включаючи порушення з боку нервової системи, порівняно із застосуванням нижчих доз, які застосовуються при інших показаннях. Необхідно уважно стежити за функцією нирок у пацієнтів та проводити відповідну корекцію доз препарату.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Фертильність. Дані про наявність впливу валацикловіру на фертильність відсутні, але клінічно це не підтверджено. Однак є інформація, що після 6 міс щоденного застосування ацикловіру в дозі від 400 мг до 1 г змін у кількості, морфології та рухливості сперматозоїдів не відмічено.
Вагітність. Дані про застосування валацикловіру в період вагітності обмежені. Валацикловір для лікування вагітних можна застосовувати тільки тоді, коли потенційна користь від лікування матері перевищує можливий ризик для плода. Існують дані про клінічні спостереження за жінками в I триместр вагітності, які свідчать про відсутність підвищення частоти виникнення вроджених вад у новонароджених серед вагітних, які приймали ацикловір, порівняно із загальною популяцією таких пацієнтів. Однак достовірного й остаточного висновку щодо безпеки застосування валацикловіру у вагітних зробити не можна.
Годування грудьми. Ацикловір, головний метаболіт валацикловіру, проникає в грудне молоко. Співвідношення між концентрацією ацикловіру в грудному молоці та плазмі крові матері становить 1,4–2,6 (у середньому 2,2). Середня концентрація ацикловіру в грудному молоці становить 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль). У разі прийому валацикловіру матір’ю в дозі 500 мг 2 рази на добу дитина з грудним молоком отримує дозу ацикловіру близько 0,61 мкг/кг на добу. Т_½ ацикловіру з грудного молока аналогічний такому з плазми крові. Незмінений валацикловір у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини не визначається.
Призначати валацикловір жінкам у період грудного вигодовування слід з обережністю, тільки у випадках клінічної необхідності. Однак ацикловір застосовують для лікування новонароджених з інфекціями, викликаними вірусом простого герпесу, шляхом в/в введення в дозах 30 мг/кг маси тіла на добу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. На даний момент таких повідомлень немає. Фармакологія валацикловіру не дає підстав очікувати будь-який негативний вплив. Проте під час оцінки здатності пацієнта керувати автомобілем та іншими механізмами слід враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів валацикловіру.

будь-яких клінічно значущих форм взаємодії не виявлено.
Ацикловір виводиться переважно в незміненому стані із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, що призначаються одночасно і впливають на цей механізм виведення, можуть підвищувати концентрацію ацикловіру у плазмі крові після застосування валацикловіру. Після прийому валацикловіру в дозі 1 г одночасно з циметидином та пробенецидом, які блокують канальцеву секрецію, збільшується AUC ацикловіру і знижується його нирковий кліренс, проте необхідність у зміні дози відсутня з огляду на широкий терапевтичний індекс ацикловіру.
Щодо хворих, які отримують більш високі дози валацикловіру (4 г/добу і вище), слід бути обережними при одночасному призначенні з препаратами, що конкурують з ацикловіром за шляхи виведення, оскільки це може призводити до підвищення рівня у плазмі крові одного або обох препаратів та їх метаболітів. При одночасному застосуванні з мікофенолату мофетилом (імуносупресорним препаратом, що застосовується після пересадки органів) підвищується рівень у плазмі крові ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.
Обережними слід бути також (проводити моніторинг змін функції нирок) при одночасному призначенні високих доз валацикловіру (4 г і вище) та інших препаратів, що впливають на функцію нирок (наприклад циклоспорину, такролімусу).

симптоми. Можливі нудота, блювання, розвиток гострої ниркової недостатності, неврологічних симптомів (включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, зниження розумових здібностей та кому). Більшість з описаних симптомів є наслідками недостатнього зниження дози у пацієнтів з порушеннями функції нирок та пацієнтів літнього віку. Необхідно дотримуватися обережності при встановленні дози.
Лікування. Пацієнти повинні перебувати під спостереженням для виявлення ознак токсичної дії. Гемодіаліз значно прискорює елімінацію ацикловіру з крові та може вважатися оптимальним методом лікування в разі симптоматичного передозування.

при температурі не вище 25 °С.