Буденофальк капсули (Budenofalk^® capsules) (260144) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Точний механізм дії будесоніду при лікуванні хвороби Крона не з’ясований. Дані клініко-фармакологічного дослідження та інших контрольованих клінічних досліджень чітко свідчать, що механізм дії будесоніду базується здебільшого на місцевій дії в кишечнику. Будесонід є глюкокортикоїдом з високою локальною протизапальною дією. У дозах, клінічно еквівалентних дозам системних глюкокортикоїдів, будесонід спричиняє значно менше пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи і менший вплив на маркери запалення.
Буденофальк чинить дозозалежний вплив на рівень кортизолу в плазмі крові, який при рекомендованій дозі 3 мг будесоніду 3 рази на добу є значно нижчим, ніж рівноефективні дози системних глюкокортикоїдів.
Клінічна ефективність і безпека
Дорослі. Клінічне дослідження у пацієнтів із хворобою Крона. У рандомізованому подвійному сліпому з подвійною імітацією дослідженні у пацієнтів із хворобою Крона від легкого до помірного ступеня (200 <CDAI <400) із впливом на термінальний відділ клубової кишки та/або висхідної кишки ефективність 9 мг будесоніду у вигляді однієї добової дози (9 мг OD) порівнювали з лікуванням будесонідом у дозі 3 мг 3 рази на добу (3 мг TID). Первинною кінцевою точкою ефективності була частка пацієнтів у ремісії (CDAI <150) на 8-й тиждень. Усього 471 пацієнт був включений у дослідження (повний набір аналізу, ФАС), 439 пацієнтів відповідали протоколу (РР) набору аналізу. Не виявлено жодної значимої різниці у вихідних характеристиках обох груп лікування. На підтвердження аналізу 71,3% пацієнтів були в ремісії в 9 мг OD групі та 75,1% в 3 мг TID групі (P:0,01975), що демонструвало не меншу ефективність 9 мг будесоніду OD по відношенню до 3 мг будесоніду TID.
Не повідомлялося про серйозні побічні ефекти, пов’язані з прийомом препарату.
Діти . Клінічні дослідження аутоімунного гепатиту. Безпека та ефективність будесоніду вивчалися протягом 6 міс у 46 пацієнтів педіатричного профілю (11 хлопців та 35 дівчат) віком 9–18 років. З метою індукції ремісії 19 пацієнтів отримували будесонід (9 мг) і 27 пацієнтів — преднізон (початкова доза 40 мг). Потім пацієнтам змінили терапію на відкритий прийом будесоніду протягом 6 міс.
Частка пацієнтів з повною відповіддю (а саме нормалізацією рівня АсАТ і АлАТ без стероїдоспецифічних небажаних явищ) була значно меншою в групі пацієнтів віком ≤18 років порівняно з групою дорослих. Однак після подальшого 6-місячного лікування будесонідом відмінності між віковими групами стали значно меншими. Значущих відмінностей між пацієнтами, які спочатку приймали преднізон і будесонід, відносно частки пацієнтів, які досягли повної відповіді, не виявлено.
Фармакокінетика. Загальні властивості будесоніду Поглинання. Через специфічне покриття шлунково-стійких гранул препарату Буденофальк, тверді капсули по 3 мг, існує лаг-фаза 2‒3 год. Після одноразового прийому однієї кишково-розчинної капсули Буденофальк 3 мг перед їдою середня C_max будесоніду в плазмі крові, що становить 1‒2 нг/мл, виявлена у здорових осіб та пацієнтів із хворобою Крона приблизно через 5 год після прийому. Максимальне вивільнення препарату відмічено в термінальних відділах клубової і сліпої кишки, основних ділянках запалення при хворобі Крона. Одночасний прийом їжі може затримати проходження препарату через ШКТ приблизно на 2‒3 год. У цьому випадку затримка поглинання становить близько 4‒6 год. Це не чинить впливу на швидкість поглинання.
Розподіл. Будесонід має високий об’єм розподілу (близько 3 л/кг). Зв’язування з білками плазми крові становить 85‒90%.
Біотрансформація. Будесонід підлягає інтенсивній біотрансформації у печінці (близько 90%) до метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідроксибудесоніду і 16α-гідроксипреднізолону, які утворюються через CYP 3A, становить менше 1% такої будесоніду.
Виведення. Середній Т_½ після прийому становить близько 3‒4 год. Системна доступність у здорових добровольців, а також у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику натще становить близько 9‒13%. Кліренс будесоніду становить близько 10‒15 л/хв. Лише незначна кількість Будесоніду виділяється нирками.
Специфічні групи пацієнтів (з порушеннями функції печінки). Значима частка будесоніду метаболізується в печінці. Системний вплив будесоніду може бути посиленим у пацієнтів із порушенням функції печінки у зв’язку зі зниженням метаболізму будесоніду під дією CYP 3A. Цей ефект залежить від характеру захворювання печінки і ступеня його тяжкості.
Педіатричні пацієнти. Фармакокінетику будесоніду оцінювали у 12 педіатричних пацієнтів віком 5–15 років із хворобою Крона. Після багаторазового введення будесоніду (3 × 3 мг будесоніду протягом 1 тиж) середня AUC будесоніду протягом інтервалу дозування становила близько 7 нг/год, а C_max — близько 2 нг/мл. Розподіл перорального будесоніду (3 мг, разова доза) у педіатричних пацієнтів був аналогічним такому у дорослих.

• хвороба Крона. Індукція ремісії у пацієнтів з хворобою Крона легкого та середнього ступеня тяжкості з локалізацією у клубовій кишці (частині тонкого кишечнику) та/або висхідній ободовій кишці (частині товстого кишечнику).
• Колагенозний коліт. Індукція ремісії у пацієнтів з активним колагенозним колітом.
• Аутоімунний гепатит.

хвороба Крона. Дорослі (віком старше 18 років): рекомендована добова доза становить по 3 капсули 1 раз на добу вранці або по 1 капсулі (що містить 3 мг будесоніду) 3 рази на добу (еквівалентно загальній денній дозі 9 мг будесоніду) (вранці, вдень і увечері), якщо це більш зручно для пацієнта.
Колагенозний коліт. Дорослі (віком від 18 років): рекомендована добова доза становить 3 капсули 1 раз на добу вранці перед сніданком (відповідає добовій дозі 9 мг будесоніду).
Аутоімунний гепатит. Дорослі (віком від 18 років). Індукція ремісії. Для індукції ремісії (тобто для нормалізації підвищеного рівня печінкових ферментів) рекомендована денна доза відповідає 1 твердій капсулі (що містить 3 мг будесоніду) 3 рази на добу (вранці, вдень і ввечері, що еквівалентно загальній денній дозі 9 мг будесоніду).
Підтримання ремісії. Після досягнення ремісії рекомендована денна доза відповідає 1 твердій капсулі (що містить 3 мг будесоніду) 2 рази на добу (вранці і ввечері, що еквівалентно загальній денній дозі 6 мг будесоніду). Якщо на тлі цього лікування виявлено підвищення рівня АлАТ та/або АсАТ, дозу слід підвищити до 3 капсул на добу, як для індукції ремісії (еквівалентно загальній добовій дозі 9 мг будесоніду).
У пацієнтів з переносимістю азатіоприну будесонід слід комбінувати з цим препаратом з метою підтримання ремісії.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Специфічні рекомендації щодо дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю відсутні.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Слід дотримуватися обережності щодо пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня.
Капсули слід приймати приблизно за пів години до їди, ковтаючи їх цілими та запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад склянкою води).
Пацієнти, які мають труднощі з ковтанням капсул, можуть відкрити їх і прийняти лише кишково-розчинні гранули з достатньою кількістю рідини. Це не впливатиме на ефективність Буденофальку.
Тривалість лікування зазвичай становить 8 тиж.
Як правило, бажаний ефект досягається через 2‒4 тиж.
Прийом Буденофальку 3 мг не можна припиняти одразу, а лише поступово знижуючи дозу. Протягом 1-го тижня дозу слід знизити до 2 капсул на добу (вранці та увечері). Протягом 2-го тижня потрібно приймати лише 1 капсулу вранці. Після цього лікування можна припинити.
Тривалість застосування
Хвороба Крона та колагенозний коліт. Типова тривалість лікування становить 8 тиж. Повний ефект зазвичай досягається після 2‒4 тиж прийому.
Аутоімунний гепатит. Для індукції ремісії слід приймати загальну добову дозу 9 мг до досягнення ремісії. Після цього для підтримки ремісії слід приймати загальну добову дозу 6 мг будесоніду. Лікування для підтримки ремісії при аутоімунному гепатиті слід продовжувати принаймні протягом 24 міс. Якщо біохімічна ремісія стабільна і при біопсії печінки не виявлено жодних ознак гострого запалення, лікування можна завершити.
Прийом Буденофальку 3 мг не слід припиняти раптово. Препарат необхідно відміняти поступово (повільно знижуючи дозу). Протягом 1-го тижня дозу потрібно знизити до 2 твердих капсул на добу (по 1 твердій капсулі вранці та ввечері). Протягом 2-го тижня пацієнт повинен приймати по 1 твердій капсулі на добу, тільки вранці. Потім лікування можна припинити.
Діти. Буденофальк не слід застосовувати у дітей віком до 12 років через недостатній досвід та ймовірне підвищення ризику пригнічення надниркових залоз у пацієнтів цієї вікової групи.
Діти віком 12–18 років. Безпека та ефективність застосування Буденофальку 3 мг у дітей віком 12–18 років не встановлені. Доступні на сьогодні дані щодо підлітків (вік 12–18 років) з хворобою Крона або гепатитом наведені в ПОБІЧНА ДІЯ і фармакодинаміка. Однак рекомендації з дозування відсутні.

Буденофальк не можна застосовувати при:
— підвищеній чутливості до будесоніду або будь-якого компонента препарату;
— цирозі печінки.

частоту побічних реакцій оцінювали таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення).

Більшість вищевказаних побічних реакцій також можна очікувати при лікуванні іншими глюкокортикостероїдами.
Іноді можуть виникати побічні ефекти, типові для системних глюкокортикоїдів. Ці побічні реакції залежать від режиму дозування, тривалості лікування, одночасного або попереднього лікування іншими глюкокортикоїдами та індивідуальної чутливості.
Клінічні дослідження, проведені за участю пацієнтів з хворобою Крона, показали, що частота асоційованих із глюкокортикоїдами побічних ефектів Буденофальку 3 мг нижча при пероральному прийомі будесоніду, ніж при пероральному застосуванні еквівалентної дози преднізолону.
Посилення або повторна поява позакишкових проявів (особливо на шкірі та суглобах) можливі при переході пацієнта з системних глюкокортикоїдів на будесонід місцевої дії.
Побічні реакції в рамках клінічних досліджень у пацієнтів педіатричного профілю
Хвороба Крона. У клінічних випробуваннях капсул Буденофальку по 3 мг у 82 педіатричних пацієнтів з хворобою Крона найчастішими небажаними ефектами були пригнічення надниркових залоз та головний біль. Повідомлялося про побічні ефекти, характерні для глюкокортикостероїдів, а також про інші рідкісні реакції, такі як запаморочення, нудота, блювання та гіперакусис (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Аутоімунний гепатит. Дані з безпеки в клінічному дослідженні за участю 42 педіатричних пацієнтів з аутоімунним гепатитом показали, що небажані ефекти, про які повідомлялося, не відрізнялися та не були частішими, ніж у дорослих у цьому дослідженні (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

лікування Буденофальком супроводжується нижчими системними рівнями стероїдів, ніж звичайна терапія пероральними стероїдами. Перехід з терапії іншими стероїдами може спричинити симптоми, пов’язані зі змінами рівня системних стероїдів.
Особливо ретельного медичного нагляду потребують пацієнти з одним або кількома з таких захворювань: туберкульоз, АГ, цукровий діабет, остеопороз, пептична виразка (шлунка або дванадцятипалої кишки), глаукома, катаракта, випадки цукрового діабету або глаукоми в сімейному анамнезі або будь-який інший стан, при якому глюкокортикостероїди можуть виявляти небажані ефекти.
Цей препарат не підходить пацієнтам із хворобою Крона верхніх відділів ШКТ.
З огляду на переважно місцеву дію препарату, не можна очікувати сприятливих ефектів для пацієнтів із позакишковими симптомами (наприклад такими, що виявляються на шкірі, очах або суглобах).
Можуть виникати системні ефекти кортикостероїдів, особливо в разі призначення препарату у високих дозах і протягом тривалих періодів. Подібні ефекти можуть включати синдром Кушинга, пригнічення функції надниркових залоз, затримку росту, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту, глаукому і широкий спектр психічних/поведінкових розладів (див. також ПОБІЧНА ДІЯ).
Інфекції. Пригнічення реакції — відповіді на запалення і пригнічення імунної системи підвищує сприйнятливість до інфекції та тяжкість її перебігу. Слід ретельно оцінити ризик обтяження бактеріальних, грибкових, амебних і вірусних інфекцій на тлі лікування глюкокортикоїдами. Клінічні прояви можуть бути атиповими, і серйозні інфекції, такі як сепсис і туберкульоз, можуть маскуватися і досягати розвинутої стадії до того, як вони будуть розпізнані.
Вітряна віспа. На особливу увагу заслуговує вітряна віспа, тому що це захворювання може бути тяжким, а іноді й летальним у пацієнтів з пригніченим імунітетом. Особи, які не хворіли на цю патологію, повинні уникати тісного персонального контакту з хворими на вітряну віспу або оперізувальний лишай (herpes zoster). У разі якщо такий контакт вже виник, пацієнту слід звернутися за терміновою консультацією до лікаря. Аналогічні рекомендації потрібно надати батькам пацієнта-дитини. Неімунізовані пацієнти, які приймають системні кортикостероїди або приймали їх протягом останніх 3 міс, після контакту з хворим на оперізувальний герпес потребують пасивної імунізації імуноглобуліном до вірусу оперізувального герпесу. Пасивну імунізацію слід провести впродовж 10 днів після контакту з хворим на вітряну віспу. Якщо діагноз вітряної віспи був підтверджений, хвороба потребує негайного спеціального лікування.
Прийом кортикостероїдів не слід припиняти, може навіть виникнути потреба у підвищенні їх дози.
Кір. У разі контакту з хворим на кір пацієнти з порушеним імунітетом повинні, якщо можливо, отримати ін’єкцію нормального імуноглобуліну якомога раніше після контакту.
Живі вакцини. Пацієнтам, які тривалий час приймають кортикостероїди, не слід вводити живі вакцини. Вироблення антитіл у відповідь на інші вакцини може бути знижено.
Пацієнти з розладами функції печінки. Виходячи з досвіду, отриманого у пацієнтів з первинним біліарним цирозом на пізній стадії, з цирозом печінки, слід очікувати підвищеної системної біодоступності будесоніду у всіх пацієнтів з серйозно порушеною функцією печінки.
Однак у пацієнтів із хворобою печінки без цирозу будесонід у денній дозі 9 мг був безпечний і добре переносився. Немає жодних даних про необхідність особливих рекомендацій щодо дозування для пацієнтів з нециротичними захворюваннями печінки або з незначними порушеннями функції печінки.
Пацієнти з порушенням зору. Порушення зору можливі при системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів. Якщо у пацієнта виявлено такі симптоми, як помутніння зору або інші порушення зору, він повинен звернутися до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія, про які повідомлялося після застосування системних та місцевих кортикостероїдів.
Інші. Кортикостероїди можуть призвести до пригнічення осі гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози і пригнічувати реакцію на стрес. Пацієнтам, які піддаються хірургічному втручанню або іншим стресам, рекомендується додаткове системне лікування кортикостероїдами.
Слід уникати поєднаного лікування кетоконазолом або іншими інгібіторами CYP 3A.
Буденофальк 3 мг містить лактозу і сахарозу.
Препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими станами непереносимості галактози або фруктози, недостатністю сахарази-ізомальтази або мальабсорбцією глюкози-галактози, а також з лактазною недостатністю Лаппа або вродженою недостатністю лактази.
Пацієнтам з аутоімунним гепатитом слід регулярно контролювати рівень трансаміназ (АлАТ, АсАТ) у сироватці крові (кожні 2 тиж протягом першого місяця лікування і як мінімум через кожні 3 міс в подальшому) з метою можливої корекції дози будесоніду.
Прийом препарату Буденофальк 3 мг може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Буденофальк не можна застосовувати у період вагітності, якщо тільки це не є абсолютно необхідним. Дані про вплив прийому будесоніду на вагітність у людини мають обмежений характер. Дані про застосування інгаляційного будесоніду великою кількістю вагітних вказують на відсутність негативного впливу, проте С_max будесоніду в плазмі крові, як очікується, при прийомі Буденофальку 3 мг буде вищою порівняно з інгаляційним будесонідом. У тварин показано, що будесонід, як й інші глюкокортикоїди, викликає аномалії розвитку плода. Якою мірою такі явища можуть відмічатися у людини, не встановлено. Жінкам репродуктивного віку перед початком лікування Буденофальком слід виключити можливу вагітність і протягом лікування необхідно застосовувати відповідні контрацептивні засоби.
Годування грудьми. Будесонід виводиться з організму людини з грудним молоком (існують дані щодо екскреції цього препарату після інгаляційного застосування). Проте значного впливу після прийому Буденофальку 3 мг у межах терапевтичного діапазону на дитину, яку годують таким молоком, не очікується. Рішення про те, слід припинити грудне вигодовування чи перервати прийом Будесоніду або утриматися від терапії, необхідно приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини й важливості терапії для жінки.
Фертильність. Немає даних про вплив будесоніду на фертильність людини. Лікування будесонідом не впливало на фертильність у дослідженнях на тваринах.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не проводилося жодних досліджень впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Але оскільки можливе виникнення деяких побічних ефектів, потрібно бути уважним та оцінювати свій стан перед тим, як керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами.

фармакодинамічні взаємодії
Серцеві глікозиди. Дія глікозидів може потенціюватися дефіцитом калію.
Салуретики. Екскреція калію може посилюватися.
Фармакокінетичні взаємодії. Цитохром P450 3A (CYP 3A)
Інгібітори CYP 3A4. Очікується, що одночасне лікування інгібіторами CYP 3A4, включаючи препарати, що містять кобіцистат, підвищує ризик виникнення системних побічних ефектів. Комбінації будесоніду з кобіцистатом слід уникати, якщо користь не перевищує ризику виникнення системних побічних ефектів кортикостероїдів. У випадку, коли користь від прийому будесоніду перевищує такий ризик, пацієнтів слід контролювати щодо появи системних побічних ефектів кортикостероїдів.
Пероральний прийом кетоконазолу 200 мг 1 раз на добу підвищує концентрацію будесоніду (одноразова доза 3 мг) у плазмі крові приблизно в 6 разів при одночасному застосуванні. При прийомі кетоконазолу приблизно через 12 год після будесоніду концентрація підвищується приблизно в 3 рази. У зв’язку з недостатністю даних щодо рекомендованих доз слід уникати даної комбінації.
Інші потужні інгібітори CYP 3A4, такі як ритонавір, ітраконазол, кларитроміцин і грейпфрутовий сік, також можуть викликати помітне підвищення концентрації будесоніду у плазмі крові. Тому слід уникати одночасного застосування.
Індуктори CYP 3A, такі як карбамазепін і рифампіцин, можуть знижувати як системну, так і місцеву дію будесоніду на слизову оболонку кишечнику. Режим дозування будесоніду потребує корекції.
Субстрати CYP 3A, такі як етинілестрадіол, конкурують з будесонідом за метаболізм. Якщо спорідненість конкуруючої за CYP 3A сполуки вища, це може спричинити підвищення концентрації будесоніду у плазмі крові. Якщо будесонід має більшу зв’язувальну здатність до CYP 3A, у плазмі крові можуть підвищуватися рівні конкуруючих сполук. У таких випадках доза будесоніду або конкуруючої речовини потребує корекції.
У жінок, які приймали естрогени або пероральні контрацептиви, повідомлялося про підвищення концентрації у плазмі крові та посилення дії кортикостероїдів. Ці взаємодії не виявлені при застосуванні комбінованих низькодозових пероральних контрацептивів.
Одночасне застосування циметидину і будесоніду може спричинити деяке клінічно незначне підвищення рівня будесоніду у плазмі крові. Застосування омепразолу не впливає на фармакокінетику будесоніду.
Не можна виключити потенційні взаємодії зі стероїдозв’язувальними смолами, такими як колестирамін та антациди. При одночасному прийомі з Буденофальком такі взаємодії можуть призвести до зменшення вираженості ефекту будесоніду. Отже, ці препарати слід приймати окремо з інтервалом не менше 2 год.
Оскільки функція надниркових залоз може бути пригнічена при лікуванні будесонідом, тест на стимуляцію гормону кори надниркових залоз для діагностики гіпофізарної недостатності може показати помилкові результати (низькі значення).

дотепер не повідомлялося про випадки передозування Буденофальку. З огляду на властивості Буденофальку 3 мг передозування, яке може призводити до токсичного ураження, малоймовірне.

при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.